ЖИТТЄВА СТЕЖКА ІЗ ХРЕСТАМИ

У кожного свої́ хрести,
Своє́ у кожного терпіння,
Бува – нелегко їх нести́,
Але вони і є – спасіння.

У кожного свої́ гріхи,
Які хрести важкими роблять,
Вони, неначе кияхи…
Ми їх молитвою оздобим.

У кожного своя́ вина,
Що серце іноді затьмарить,
Й вона буває не одна,
Яка, мов кип'ятко́м ошпарить.

У кожного свій шлях земний,
Де радості, переживання,
Де хрест веде у день ясни́й,
Де є весе́лощі й страждання.

І пам'ять в кожного своя́,
Що зберігає слід минулий,
Вона, мов тихий дзвін здаля,
Який лунає, щоб почули.

У кожного своя́ любов,
Що світлом серце зігріває,
Вона підно́сить знов і знов,
Від втоми кри́ла підіймає.

У кожного є погляд свій,
Де пам'ять, боротьба і слово,
І де думок зібрався рій…
Та й все, що є – невипадково.

І мрія в кожного своя́,
Яка кудись веде і кличе,
Своя́ у неї течія́,
І щось у ній є таємниче.

Ще й тиша в кожного своя́,
Що в серці ніжно промовляє,
Вона неначе та шлея́,
Яка в життя нас запрягає.

У кожного своя́ борня,
Де страх і сумніви палають,
Щось відчуваємо щодня,
Та ще й хрести нас пригинають.

У кожного стежки́ з хрестом,
Це знак терпіння і любові,
Буває – йде́мо напролом,
Бо віра й правда є в основі.

У кожного свій хрест земний,
Та він веде крізь темні ночі,
Щоб вийти в день благословни́й,
Де мир і спокій світить в очі.

І дяка Богу за цей шлях,
За хрест, що силу нам дарує,
Бо навіть десь, у тягаря́х,
Бажання легкості вирує.

28.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія
Дмитрів,2025
ID: 1052266

ОДА ВІДКРИТІЙ ДУШІ

Моя́ ти душе, чом бо ти відкрита?
Для тебе де замо́к той відшукать,
Щоб тільки той зумів його відкрити,
Хто ранить би не міг і ображать.

Моя́ ти душе, як з тобою бути?
Ти ж добра і відкрита для усіх,
Та й кожного умієш ти почути,
Й багато хто залізти в те́бе зміг.

Моя́ ти душе, як нам далі жити?
В свої́ обі́йми геть усіх бере́ш,
Стараєшся усім ти догодити,
Але себе від них не бережеш.

Моя́ ти душе, як тебе вблагати,
Щоб ти крізь сито просівала всіх,
Бо ти не знаєш, що від них чекати.
Де той замо́к, аби тебе беріг?

Моя́ ти душе, світла і наївна,
Ти прагнеш вірить навіть у пітьмі,
Твоя́ любов безмежна і чарівна,
Та й зранена лишаєшся в собі́.

Моя́ ти душе, будь ти обережна,
Не кожен гість прихо́дить із теплом,
Ти ж – квітка ніжна, і крихка й безмежна,
Тебе сховати треба під крилом.

Моя́ ти душе, вчися розпізнати
Де щирість, а де – тінь чужих думок,
Щоб не дала́ себе ти обірвати,
Щоб не зламав тебе чужий урок.

Моя́ ти душе, вчися ти міцніти,
Бо в то́бі джерело живе й ясне́,
Ти можеш світ любов'ю освітити,
Воно не стихне й навіть не засне.

Моя́ ти душе світла й непогасна,
Ти – храм любові, вічний оберіг,
Лишайся і надалі ти прекрасна,
До тебе нечисть хай не зна доріг.

Моя́ ти душе, сяй і не вагайся,
Ти – океан, ти – вогнище тепла,
Ти вчися берегтись і не здавайся,
Бо сила тво́я в скринечці добра́.

Моя́ ти душе, ти ростеш крилато,
Ти вмієш біль у силу обернуть,
І навіть бурі не зламають свято,
Зумій себе у захист огорну́ть.

Моя́ ти душе, вдягнена у шати,
Ти ключ тримаєш в серці золотім,
Його не зможе зрадник відшукати,
Бо ти вже знаєш хто є справжнім, ким.

Моя́ ти душе, я за тебе дбаю,
Ти – скарб є мій, мій тихий оберіг,
Й замо́к для тебе, люба, відшукаю,
Щоб зранити цей світ тебе не зміг.

26.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1052211

ДВА КОЛЬОРИ ЖИТТЯ

Два ко́льори щастя, два ко́льори долі,
Два ко́льори долі зі мою були́,
Два ко́льори болю, два ко́льори волі,
Два ко́льори квітів для мене цвіли.

Два ко́льори тиші, два ко́льори співу,
Два ко́льори віри у світлу весну,
Два ко́льори ночі, два ко́льори дива,
Два ко́льори вічні, і я їх несу.

Два ко́льори віку, два ко́льори часу,
Два ко́льори правди – я з ними живу,
Два ко́льори за́вжди наповнюють чашу,
Два ко́льори ритму – я з ними пливу.

Два ко́льори світла, два ко́льори тіні,
Два ко́льори ду́мки злітають увись,
Два ко́льори світу, два ко́льори зміни,
Два ко́льори віри – тримайся й молись.

Два ко́льори кривди, два ко́льори зради,
Два ко́льори правди дивились із мрій,
Два ко́льори смутку, два ко́льори ради,
Два ко́льори спраги несли́ до надій.

Два ко́льори неба, два ко́льори моря,
Два ко́льори наші є тут на землі́,
Два ко́льори щастя, два ко́льори зорів,
Два ко́льори мрії, немов кораблі.

28.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1052322