ЛІРИЧНІ ТВОРИ
ЛІРИЧНІ ТВОРИ
Додайте текст тут...
Ваш заголовок
Натисніть тут і почніть писати. Тимэам тинкидюнт вяш ты ючю ийжквюы факёльиси рыпудяары эи эи йужто зэнтынтиаэ эжт.
Натисніть тут і почніть писати. Интылльэгэбат но ыльигэнди янвыняры мэдиокретатым зыд про модо адхюк зэнтынтиаэ ед йн натюм нолюёжжэ янтэрэсщэт.
Натисніть тут і почніть писати. Про эи мыа тальэ декат пхйложопхяа ютроквюы кончюлату ыт нам мэя эю убяквюэ аюдиам.
Ваш заголовок
БІЛИЙ СНІГ
Білий сніг на зеленому листі,
Білий сніг на зеленій траві,
А калина в червонім намисті,
Багряніє в ранковій імлі.
Білий сніг намистинок торкався,
І кожнісіньку він цілував,
Так в любові калині зізнався,
Й дуже ніжно її обіймав.
ПРИСПІВ
Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг у повітрі кружляє,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
На траву і на листя лягає.
Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг простеливсь оксамитом,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
В поцілунку зустрівся із цвітом.
Десь у полі туман розстелився,
Вітер ніжно гойдає жалі,
В серці смуток чомусь оселився,
Наче спомин про дні золоті.
І діброва дрімає у тиші,
Гай шепоче про літо нове,
А мелодія серце колише,
Наче пісню, що знов оживе.
ПРИСПІВ
Білий сніг на зеленому листі,
Наче спогад, який оповив,
І злітає мелодія чиста,
Бо він ніжністю все полонив.
Білий сніг на зеленому листі,
Вітер лагідно шепче в гіллі,
І дорога в тумані сріблистім,
Всюди казка на білім крилі.
ПРИСПІВ
17.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1053432
НА РОЗДОЛЛІ
На роздоллі в чистім полі пісня розляглася,
Її вітер невгамовний з легкістю завів,
Місячна́я доріже́нька чарувать взяла́ся,
У гаю́ почувся знову милий переспів.
Над водою верболози пісню теж співали,
Місяченько з зіронька́ми в небі танцював,
Білий лебідь і лебідка гордо пропливали,
Сво́є щастя із любов'ю кожен зустрічав.
На роздоллі срібне сяйво зо́рів розлило́ся,
Срібні хвилі ніжно грали в річці голубій.
Загойдалося кохання, мов весна, зійшлося,
І заграли таємниці в пісні чарівні́й.
Задивились у безмежжя трави запашнії,
Потонули в мелодійність всіх нічних казок.
Загорілись, засвітились давні всі надії,
Бо відкрився світ любові в небі між зіро́к.
На роздоллі хвилі вітру тишу розгортали,
Їхні співи розлили́ся в зоряній імлі.
Задивились у безмежжя шовковисті тра́ви,
Бо світив їм срібнолистий й зіроньки малі.
Доторкнувся місяць сяйвом ще й води в криниці,
Розбудили всі джерела серце й небеса.
Зорі й місяць позбирали всюди таємниці,
І думки усі розквітли, мов жива краса.
19.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1053585
ЧАРОДІЙКА
НІЧ
Білий лебідь на ставочку гордо пропливав,
Соловейко у садочку мило щебетав,
Закувала зозуле́нька голосно в гаю́,
А трембіти звук рознісся по усім плаю́.
Верби стали гомоніти про свою́ журбу,
Коники на скри́пках в травах розпоча́ли гру,
Заходи́вся сво́ю пісню вітер нам співать –
Захотів на хвилях чо́вен зле́гка погойда́ть.
ПРИСПІВ
Чаклувати, чаклувати стала нічка,
Ро́си-стрази розкида́ла навкруги,
Засвітила, засвітила зірка-свічка,
У життя свої́ є за́вжди береги.
Заспівали, заспівали ясні зо́рі,
Ніжні стру́ни зазвучали у імлі,
Загойда́лись, загойда́лися тополі,
Таємниці ніч тримала на крилі.
Срібні роси-намистини почали́ спадать –
Кожну квітоньку й травичку сріблом прикрашать,
А на небі срібнолистий вийшов із-за хмар,
Виглядати став цей красень кожну із стожар.
Дочекався стороже́нько кожну із зіро́к,
І пішли вони по небу залюбки в тано́к,
Ну і нічка-чарівниця знову надійшла –
Сво́ї чари у скарбниці з легкістю знайшла.
ПРИСПІВ
19.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1053574
Ваш заголовок
РОМАШКОВЕ СЯЙВО ДУШІ
Віночок сплету́ я із білих ромашок,
Ще й в ко́си ромашки собі заплету́,
І пісня полине з душі́… до мурашок,
Й молитву ́змолю від душі́ я святу́.
У полі, де жайвір співає про ниву,
Там серце моє́ оживає в тиші́,
І кожна ромашка шепоче щасливо:
Любов розцвітає в душі́ й на землі.
Та й лагідний вітер торкнеться обличчя,
Прине́се він пахощі трав і зерна́,
А сонце у небі, мов щира зірниця,
У то́му промінні любові струна.
Сріблястою хвилею річка заграє,
Піде́ віддзеркалення мрій у воді,
А серце ще й пісню свою́ заспіває,
І виллється слово в рядочки прості.
Ще й щастя розквітне, як квітка у полі,
Зігріє коханням у серці весна,
Вінок із ромашок – мов спогад від долі,
Де лірика ніжно звучить крізь літа.
У погляді милому світ розквітає,
У слові коханому – музика мрій,
Ще й кожна ромашка думки́ прикрашає,
І світиться щастям між кожною з вій.
Вінок із ромашок – мов символ єднання,
І множить бажання щоразу сповна́,
І він зберігатиме вічно кохання,
Й заграє про щастя душевна струна.
І вічність кохання у серці палає,
Як зо́рі, що світять на небі вночі,
Надія в ромашках ніде́ не щезає,
Бо в ній заховались від щастя ключі.
Ромашкове сяйво душі́ розквітає,
Як сонце у серці, як пісня жива,
Воно крізь роки́ і віки не згасає,
Любов і надія тримають слова.
24.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1052088
ВЕСЕЛКА НЕВИДИМИХ ГРАНЕЙ
Не грає барвами веселка,
Затих вже й клекіт журавля,
І тиша ніжна дуже злегка
Торкнулась серця скрипаля.
У небі сутінки поволі
Розкрили крила для зірок,
І всі думки́, мов на роздоллі,
Кудись щоразу роблять крок.
Не грає барвами веселка,
Але в душі́ живе тепло́,
Немає в сутінків люстерка*,
Щоб віддзеркалення було́.
Там світло ніжності і віри,
Там крила тиші й доброти,
І навіть ніч немає міри,
Коли в душі́ ростуть світи.
Не грає барвами веселка,
І тиша в серці, мов туман,
Але в душі́ надія ле́гка,
Що десь розвіється цей стан.
Коли у темряві зникає
Барвистий подих дивних мрій –
Любов, як полум'я, палає
Й веде крізь ніч у світ надій.
І навіть сутінки глибокі
Не зможуть мрії зупини́ть,
Бо в небі зо́рі, наче кроки –
Доро́га в завтра, шлях у світ.
Не грає барвами веселка,
Та грає барвами душа,
І все складає до пуде́лка**
Й думками все це прикраша.
26.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052158
ЛЮСТЕРКО* - дзеркало
ПУДЕ́ЛКО** - коробка, шкатулка, футляр
ЗАГАДКОВІСТЬ
Світили зо́рі на світанку,
Світили зо́рі ці́лу ніч.
Сріблястий місяцю-серпанку,
Мені зізнайся в чому річ.
Чом солов'ї в саду́ співають,
В гаю́ зозуленька кує́,
Роки́ птаха́ми пролітають,
Роса на сонці виграє́?
А верболіз воді вклонився,
Сльозини-краплі пролива.
Чому́ він знову зажурився
Й життя по ві́нця напува?
Чому́ гойдає море хвилі
Й колише чо́вен защораз?
Чому́ роки бува на схилі?
Чому́ усьому є свій час?
Куди веду́ть усі стежини?
Котрою з них мені іти?
Ще й про кохання пісня лине,
Злітає птахою в світи.
Смарагдом трави зеленіють,
Скрипаль смичо́к у руки взяв,
Коханню все серця радіють…
Той зрозуміє, хто кохав.
30.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021
ID: 1052430
Ваш заголовок
РОЗГУБЛЕНІ СТРАЗИ
Ніч стрази свої́ вже давно розгубила,
І зорі мовчать, як забуті листи,
Туман обіймає алеї безсилий,
І досі в них сплять недописані сни.
Осінній мотив на віконній десь рамці
Тремтить, наче спогад про дні золоті,
А серце, мов птаха в красивому танці,
І рухи красиві, хоч дуже прості.
Ніч – тиша, що вміє торкатися ніжно,
Неначе молитва, на скронях душі,
Та навіть вночі було все білосніжно
В якійсь дивовижній незвичній красі.
Аж ось перший промінь, як дотик надії,
Розхитує темряву, будить життя,
І тиша, що бу́ла вночі безнадійна,
Сьогодні співає пісні про життя.
І знову душа, наче ве́сни, цвістиме,
Розквітне в обіймах, пірнувши у день,
Бо навіть у темряві світло незриме
Живе, як молитва, в глибинах пісень.
Ніч стрази свої́ вже давно розгубила,
Неначе кришталь, задзвеніли вони,
Мов птаха красива, розправила крила
І знову красиво пове́де у сни.
17.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051593
НЕЗДІЙСНЕНИЙ ПОЦІЛУНОК
Неначе в поцілунку склались губи,
Що хочуть доторкнутись інших губ…
Летів листок у тиші, наче в згубі,
Та раптом вітер свій наставив чуб.
Він мовив щось, та вітер невблаганний
Підняв його кудись в небесну даль,
І танець розпочавсь якийсь спонтанний,
Та й десь заграв їм музику скрипаль.
У танці вітер губ його торкався,
При кожнім русі ніжно цілував,
Листок ніяковів і виривався,
Та вітер його далі підіймав.
Він падав, мов зізнання несміливе,
Яке не встигло вирватись на звук,
І осінь, мов закохана, без сили
Підняла його з легкістю без рук.
Вона його торкалась, мов кохана,
Що не могла обіймів зберегти,
Та зберегла у фарбах незрівнянних
Ту мить, де губи-листя лиш – листи.
Він ліг на землю, наче поцілунок,
Що не дійшов до вуст, а й став листком,
А в кожній жилці – спогад, як дарунок.
Про те, що не збуло́ся – між рядком.
17.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025ID: 1051604
ТАЄМНИЧА КУПІЛЬ
В ставку купається верба
І віти-ко́си в ньому мо́чить,
Взяла́ її чому́сь журба,
Давно заве́сти пісню хоче.
Заснути в хвилях, як дитя,
Й проснутись з сонечком раненько,
А місяць гладить почуття
Й на воду світло ллє тихенько.
І тиша плине між гіллям,
Немов молитва безсловесна,
І пахне м'ятою земля,
І ніч стає така чудесна.
Ставок тремтить, мов серця звук,
Що в снах шукає давню втому,
А вітер, вірний справжній друг,
Прилинув так, немов додому.
І зорі, мов пташки малі,
Із неба світять й не тривожать,
Вони, як спогади в імлі,
Їх ніч на віях тихо множить.
Верба схилилась до води,
Їй грають коники на лузі,
А на землі чиїсь сліди,
І тінь тремтить в нічному крузі.
21.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1051885