НЕЗВИЧНЕ ОШАТТЯ

ОДЯГНУТИСЬ БИ В ЩАСТЯ НАЗА́ВЖДИ

Одягнутись би в щастя наза́вжди,
Й те вбрання ні на мить не знімать,
І про нього скрипаль вже заграв би…
Наче скарб, берегти й цінувать.

Це вбрання з-поміж всіх особливе,
Та купити не можна ніде́,
Не буває воно, наче зливи…
Може потайки якось прийде́?

Хай прийшло би воно й снігопадом,
Й заметіллю зустріла би теж,
Хай би сипалось і зорепадом,
Прийняла́ б його цілий кортеж.

Я б його все життя шанувала,
Хай би падало навіть дощем,
Як коштовність, його б доглядала,
Воно стало би скарбом-плащем.

І як води, нехай би лило́ся,
Щоб не мучила спрага за ним,
Та й в життя щоб воно уплело́ся
Всім колосся своїм золотим.

Я купала б його у любові,
І співала б для нього пісні́,
Я була́ би із ним, наче в змові,
І обі́йми були́ б в нас тісні.

Одягнутись в омріяне щастя,
Танцювати у парі із ним…
Я прийня́ла б його, як Причастя,
Воно стало б для мене святим.

21.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974576

***

Одягнутись у щастя наза́вжди
Це хотів би, мабуть, кожен з нас
Й щоб скрипаль, про щось ніжне загравши,
Спонукав станцювати з ним вальс.

Щоб у парі із щастям кружляли,
Завмирали в обіймах із ним,
Щоби міцно в долонях тримали
Й дорожили би ним, як святим.

Одягнутись би щастя назавжди,
В це вбрання неймовірне таке.
Наче скарб берегли б його завжди,
Ніжно-сяйне це щастя земне.

І купали б його у любові,
Дарували б свої почуття,
Заплели б кольори веселкові
Й шанували б його все життя.

21.02.22023 р.

©Стефанія Терпеливець,2023

ДУМКИ ПРО ЩАСЛИВЕ ОШАТТЯ

Одягнутись у щастя наза́вжди…
Але ж де його можна узять?
Якби міг, то зі скрині дістав би,
Чи пішов би його десь шукать.

Та даремними бу́ли б старання,
Бо його неможливо знайти,
Залишається тільки чекання,
Бо само воно мало б прийти.

Те ошаття не зіткане з ниток,
То ж в артілі його не знайти,
Не лежить на вітрині, як зви́ток,
І по нього по кладці не йти.

Та й не квітне воно серед квітів,
Не блука між дерев у саду,
Найщасливіша буду у світі,
Як в обі́йми його я впаду.

Та в уяві його я малюю,
І себе уявляю у нім,
На паркеті в думках з ним вальсую,
Разом з ним щоб заходити в дім.

Щоб ця мрія здійсненною стала –
Одягнутись у щастя-красу,
Я б його берегла, шанувала,
Заплела́ би його у косу́.

То ж за нього молитись й молитись,
І надію на це не втрачать,
Та й на зустріч із ним не спізнитись,
Аромат його в себе вдихать.

27.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ВЕРВИЧКА Й НАДІЯ

МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ

Тримаю вервичку в руках
Й молю́ моли́тви без упину…
Чому́ війна, неначе птах,
До нас все далі й далі лине?

Благаю Бога, щоб поміг
Війну з ординцями спинити,
Щоб щезли орки, наче сніг,
І в МИРІ ми зостались жити.

Лягаю й вервичку молю́,
Встаю і знов беру́ у ру́ки,
Пішли із ворогом на прю…
На нас летять, неначе круки.

Аби Всевишній відвернув
Від нас убивців-сатанистів,
В опіку всіх нас огорнув,
Закрив щитом від терористів.

Аби не гинув неньки цвіт,
Щоб не росли війни́ могили,
Аби пропав й ворожий слід
Й жалобні дзвони не дзвонили.

Тримаю вервичку в руках,
В зернятка віру я вплітаю,
Аби війни́ скінчився жах,
Молю́ й надії не втрачаю.

29.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

                        ***

Тримаю вервичку в руках
І милитви шепчу я Богу,
Щоби війни забрав він жах
І дарував нам Перемогу.

Благаю Бога, щоб поміг
Русню прокляту подолати,
Щоби нарешті народ зміг
Спокійно жить й спокійно спати.

Аби пропав ворожий слід,
Щоб не росли війни могили
І щоби клятий той сусід
Більш воювати не мав сили.

Щоби Всевишній відвернув
Від нас ту нечисть препогану,
Щоби нас миром огорнув,
А Україні приніс славу.

Тримаю вервичку в руках,
Молюсь на кожній в ній зернині,
Щоб Бог забрав все горе й страх
Й зберіг життя кожній людині.

30.03.23 р.

©Стефанія Терпеливець, 2023

НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ

Тримаю вервичку в руках…
Молитва, біль, думки́, Вкраїна,
Жахіття бачимо у снах,
Болить нестерпно й солов'їна.

Потворів щоб позбулись ми,
Щоб не лякались ми тривоги,
Щоб не вмивалися слізьми́
І дочекались ПЕРЕМОГИ.

Зерня́тка вервички усі,
Неначе сльо́зи й краплі крові,
Це сум, і страх, і крик душі́,
Який звучить у кожнім слові.

Благання Бога, сльо́зи, біль,
Душа і серце рвуться в шмаття,
Багно ординських божевіль,
Вкраїни бачимо розп'яття.

Та молитви́ молю́ усі,
Щоб розіп'яти не зуміли,
Щоб ми вмивалися в росі
Й герої наші не німіли.

Тримаю вервичку в руках,
Із нею я не розлучаюсь,
Вкраїна й люди у думках…
На ПЕРЕМОГУ сподіваюсь.

30.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 978698

ПТАШИНІ СПІВИ У МІНОРІ

ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА

Птахи́ співають, та уже не так,
Хоча весна квітує ніжним цвітом,
Велика кількість ордівських атак,
Все всіяно снарядами, як житом.

Постійно ллється пісня голосна́,
Але вона, немов якесь благання,
Та й радість не прино́сить ця весна:
Через війну для багатьо́х – остання.

Але птахи́ продовжують співать,
Про біль і горе співом тим голо́сять,
З людьми вони взяли́ся сумувать,
Й війну закі́нчить Господа так просять.

Цього́річ заспівали в унісон,
Але, на жаль, не радісні ті співи,
Страшна війна ввірва́лась. Це – не сон…
Ворожії рясніють в нас посі́ви.

Птахи́ раділи защораз весні,
Бо ця пора всьому́ життя давала,
Але в цієї – всі жалобні дні,
Й про це пташина кожна заспівала.

Птахи́ співають, та у співах біль,
А цвіт весня́ний і птахі́в не ті́шить,
Бо ворог убиває звідусіль,
Руйнує все і землю нашу мі́сить.

23.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

***

Пташина пісня лине голосна,
І сум звучить у співі тому,
Квітує цвітом вже кругом весна,
Та є місця де не радіють цьому.

Там залишилися руїни і рови,
Бо все кругом понищили ординці.
Забрали у людей всю радість від весни,
Всі душі понівечили ті нелюди-чужинці.

Але пташки продовжують співать.
Про горе й біль людський вони голосять
І ніби намагаються сказать,
Що теж у Бога допомоги просять.

Вони співають й ніби просять нас
Триматися й надії не втрачати.
Господь поможе і настане час,
Що будем Перемогу зустрічати.

03.05.2022 р.

© Стефанія Терпеливець, 2022
ПТАШИНА ПІСНЯ

Пташина пісня лине навкруги́,
Так жалібно, так щемно скрізь лунає,
Бо нищать нашу неньку вороги.
Про біль і горе пташечка співає.

Поглянула пташина з висоти́,
Сльозу зрони́ла, стала невесела,
І заспівала: «Господи, прости…
Врятуй вкраїнські всі міста́ і се́ла».

Із вирію верталася до нас,
Весну несла́ на крилах із любов'ю,
Тепер співає пташка защораз,
Як ненька вже вмивається лиш кров'ю.

Птахи́ злетілись всі в пташиний хор
І заспівали, як вбивають неньку,
Та й чується у голосі мінор,
Бо цілиться потвора у серде́нько.

Співають про руїни всі птахи,
Про згарища страшні вони голо́сять.
Так нищать нашу неньку вороги.
Про порятунок пташечки всі просять.

В піснях свої́х із нами рвуться в бій,
Гаптують ними нашу ПЕРЕМОГУ,
А це – єдина з заповітних мрій.
Піснями вистеляють їй доро́гу.

03.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 947015

ПЕКЛО ЗАМІСТЬ РАЮ НА ЗЕМЛІ

НЕ ЗНАЮ Я

Не знаю я, де буде справжній рай,
Не знаю я, як пекло виглядає,
Але душа болить за рідний край,
Бо ворог рідну землю спопеляє.

Не знаю, як не плакать, не тужи́ть,
Коли щодня герої полягають,
Коли наш цвіт в сирій землі лежить,
І край наш вороги не покидають.

Не знаю, як зарадити біді,
Як ворога наза́вжди зупинити,
Як стати на заваді всій орді,
Щоб кров нашу на землю більш не лити.

Не знаю я коли настане МИР,
Та знаю, що ординцям не пробачу,
Не знаю коли здохне той упир,
Який лишень убивчу має вдачу.

Не знаю я коли війні кінець,
Хоч свято вірю в нашу ПЕРЕМОГУ,
На серці утворився вже рубець…
І день, і ніч молю моли́тви Богу.

Не знаю я, за що нам це усе,
За що життя потвори забирають,
Та знаю, що біду орда несе,
Руйнують все, все нищать й нас вбивають.

16.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 974036

***

Не знаємо, як виглядає рай,
Уявлення лиш є, як може виглядати,
А пекло на землі створив уже москаль,
Його по-іншому не можна й описати.

Не знаємо, як сліз не проливать,
Коли щодня герої помирають,
Коли вони в сирій землі лежать,
І як без них родини жити мають.

Не знаєм, як зарадити біді,
Щоб людям стало легше жити
І що зробити в цій страшній війні,
Щоби вражину кляту зупинити.

Не знаємо коли кінець війні,
Та віримо у нашу Перемогу
І вірим, що настане мир й тоді
Подякуємо ЗСУ і Богу.

17.02.2023 р.

Стефанія Терпеливець,2023

ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО

Пізнати рай в житті нам не дано́,
Та й пекла в потойбіччі ми не знаєм,
Та простелилось чорне полотно,
По ньому з болем і слізьми́ ступаєм.

Куди ж воно нас далі заведе́?
Герої через нього йдуть в могилу,
Щоразу цвіт на ньому наш паде́,
І все через страшну ту вражу силу.

Не знаю я й ніхто із нас не зна
Ще скільки нам у цьо́му пеклі бути,
Й коли минеться ця брудна війна
І вибухів не будемо більш чути.

Нам пекло влаштували на землі́,
Ми в ньому опинились не по волі,
Вкраїна-ненька в димовій імлі,
А ПЕРЕМОГА десь на видноколі.

Пекельно у вогні горить земля,
Горять домівки, а в домівках – люди,
Це витівки убивці-моskаля,
Сліди якого видно вже усюди.

Була́ наша Вкраїна, наче рай,
Але його на пекло нам змінили,
В пекельних муках наш вкраїнський край,
Та духу вольового в нас не вбили.

18.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 974257

ЗІТРЕМО

ЗІТРЕМ ОРДУ

Зітре́м орду за Україну,
За кожен клаптичок її,
За кожну вбитую дитину,
Сади́ й зеленії гаї.

Зітре́м орду за нашу неньку,
За цвіт, який уже поліг,
Зітре́м раschистів за рідне́ньку,
За рідну землю, за поріг.

Зітре́м орду за солов'їну,
Яку нена́видить руsня́,
За нашу матінку-Вкраїну.
Орді за це така платня́.

Зітре́м орду за кожну хату,
За кожну школу і садок,
За тих, хто вже не скаже: «Тату…»,
Не скаже : «Доню» чи «Синок».

Зітре́м орду й сліду́ не бу́де,
Від неї ли́шиться лиш прах,
Ніхто́ й ніко́ли не забуде
Руїни в селах і містах.

Зітре́м орду у жо́рні бо́лю
Й не бу́де в нас за це гріху.
За ПЕРЕМОГУ Бога мо́лю,
Та не забуду мить лиху́.

25.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів,

***

Зітрем орду за Україну,
За кожне місто і село,
За нашу мову солов'їну,
За все, що знищено було.

Зітрем орду за Україну,
За кожен клаптичок землі,
За кожну вбитую дитину
Потопим орків у крові.

Зітрем орду й сліду не буде,
Зітремо нечисть ту лиху.
Ніхто їх звірства не забуде
Й не буде в нас за них гріху.

25.03.2022 р.

© Стефанія Терпеливець, 2022

ЗІТРЕМ Й НЕ ПОШКОДУЄМ

Зітре́м орду й не пошкодуєм,
Вони не гідні в світі жить,
Вкраїну-неньку відбудуєм,
За неї в нас душа болить.

Зітре́м орду, у прах зітре́мо
За те, що знищили людей,
В собі́ ті сили віднайде́мо,
Щоб стерти й знищить за дітей.

Зітре́м орду, а прах розвієм
Й приорем в землю, наче гній,
Зробити це усі зумієм
За кожну з тих страшних затій.

Зітре́м орду, яка ввірва́лась
На нашу землю на зорі́,
В обі́йми з смертю паскудь взя́лась,
Смердючі кляті моsкалі.

Зітре́м орду, зітре́м раschистів,
Ніхто не кликав їх до нас,
Вони ще гірші від фашистів.
За все бува розплати час.

Зітре́м орду за все, що діють,
За всі знущання над людьми,
Скоти наві́ки оніміють,
Бо ми вмиваємось слізьми́.

Зітре́м орду, ущент зітре́мо,
Їх не назвати більш людьми,
Цей шлях кровавий ми пройде́мо,
Та орки ляжуть всі кістьми.

Зітре́м орду і промінь миру
Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,
За це моли́тви молим щиро.
Руsня вся кару понесе́.

25.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 944189