ЛІРИКА КОХАННЯ
ЛІРИКА КОХАННЯ
Додайте текст тут...
Ваш заголовок
ПІД ДОЩЕМ
Ми цілувались під дощем,
Співав нам вітер про кохання,
Став світ невидимим плащем,
Де не існує розставання.
І краплі падали з небес,
Як ніжні дотики до скроні,
Вони змивали смуток, стрес,
Даруючи нам світ гармоній.
Ми йшли по вулиці нічній,
Де світло ламп тремтіло тихо,
І в кожнім русі, як вві сні,
Живе кохання та утіха.
Дощ обіймав нас, мов тепло́,
Він шепотів про вічні миті,
І серце в серці розцвіло́,
Щоб назавжди́ разо́м світити.
І пам'ять ніжно берегла
Ті миті, що не знають скону,
Вона, мов зірка, пролягла
У глибину́ душі́ бездонну.
У мріях знову ми удвох,
Де дощ малює світ прозорий,
І кожен подих, кожен крок
Освічують і місяць, й зо́рі.
Ми цілувались під дощем,
Були́ ці миті незабутні,
Разо́м в житті з коханням йдем,
Бо почуття у нас присутні.
26.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052183
Натисніть тут і почніть писати. Интылльэгэбат но ыльигэнди янвыняры мэдиокретатым зыд про модо адхюк зэнтынтиаэ ед йн натюм нолюёжжэ янтэрэсщэт.
Натисніть тут і почніть писати. Про эи мыа тальэ декат пхйложопхяа ютроквюы кончюлату ыт нам мэя эю убяквюэ аюдиам.
Ваш заголовок
ВЖЕ Я – НЕ Я
І ТИ – НЕ ТИ
Вже я – не я і ти – не ти,
Нема між нам вже нічо́го,
Давно вже спалені мости,
Вже й присмаку нема терпкого.
Вже я – не я і ти – не ти,
Не мрій, що можеш щось змінити,
Межу́ зумів ти перейти…
Розбитий глек вже не зліпити.
Вже я – не я і ти – не ти,
І вороття назад немає,
Не треба вже: «Пробач», «Прости»,
Бо мертве вже не оживає.
Вже я – не я і ти – не ти,
Усе давно уже минуло,
Що втрачено – не віднайти,
Не повернути те, що бу́ло.
Вже я – не я і ти – не ти,
Зів'яло все, неначе квіти,
З яких вінок вже не сплести́
Й не варто інші вже садити.
Вже я – не я і ти – не ти,
Давно уже загасли зо́рі,
Давно ми – різних два світи…
Можливо це – пророцтво долі.
Вже я – не я і ти – не ти,
Це – дві дороги, дві – стежини,
В одну уже їм не зійти,
Й ми – не одна, а й дві краплини.
19.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044796
ВЕЧІР ДЛЯ НИХ
Кав'яр червоний смакувала,
Іскрилось в келиху вино,
На думку спало, пригадала…
Заглянув місяць у вікно.
Кав'яр, неначе намистини,
Вино, вогонь і білий сніг,
Вона всміхнулась без причини –
Її торкнутись спогад зміг.
Він частував її шампанським,
Постійно в келих доливав.
Той вечір був таким коханським,
Здавалось – час завмер і став.
Вогонь потріскував в каміні,
Кав'яр й шампанське на столі,
Застивший погляд на коліні
Й між ними щастя на крилі.
В повітрі пахло мандарином
І сніг торкався підвіконь,
Вона була його єдиним
Палким натхненням, як вогонь.
Він обіймав за плечі ніжно,
Неначе шовк – її рука,
Була уже година пізня
І грала музика легка.
Кав'яр, вино і він із нею,
Глибокі й щирі почуття,
Вона для нього є зорею,
А він для неї – відкриття.
17.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051640
ТРІО
Смичо́к узяв скрипаль у ру́ки
І скрипку ніжно обійняв,
Не знає з ними він розлуки,
Їм все на світі дозволяв.
Смичко́м торкнувся злегка струнів
І звуки скрипки враз почув,
Немов Богині і чаклуні…
В п'янкім дурмані потонув.
Немов вустами доторкнувся,
Смичко́м провів по струнах він,
Немов зі сну десь стрепенувся,
«Не зупиняйсь…», – чув навздогін.
Немов до серця він торкнувся,
Душевні звуки полили́сь,
Мов до коханої, звернувся,
Й почув благання: «Помолись…».
І скрипка ніжно зазвучала,
Її до себе він тулив,
Смичо́к ще зроду покохала –
Скрипаль їй душу полонив.
Тепер вона ридає-плаче,
На двох розділює любов,
Ледь чутним голосом тремтячим
Готова з ними до розмов.
28.02.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
ID: 1023757
Ваш заголовок
ЗАКОХАЙСЯ У МЕНЕ ТИ ЗНОВУ
Закохайся у мене ти знову,
Та не в ту, яка бу́ла колись,
Розпочнімо душевну розмову,
Та таку, щоб бажання злили́сь.
Розпочнімо душевну розмову,
І прислухаймось ми до сердець,
Ра́зом щастя знайдімо підкову,
Де закоханих є острівець.
Ра́зом щастя знайдімо підкову,
Ніжно в руки її ми візьмім,
Покладім на росу світанкову,
Почуття назавжди́ збережім.
Покладім на росу світанкову,
І пройдімось удвох по росі,
Тую мить не забудьмо чудову,
Яка щастя несе в всій красі.
Тую мить не забудьмо чудову,
В таємниці її збережім,
Все робім по сердець наших зо́ву,
Ки́лим щастя собі простелім.
Все робім по сердець наших зо́ву,
Народімо нові́ почуття,
Закохайся у мене ти знову,
Це разо̂м пронесім крізь життя.
15.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 973935
НЕ ГНІВАЙСЯ,
ПРОСТИ
Як музою хоч мить якусь побути?
Та й чи змогла б на творчість надихать?
Зненацька аромат п'янкий вбихнути,
При цьо́му подих десь затамувать.
Це мрії лиш… Реальністю не стануть…
А може й стануть…треба лиш чекать.
Думками зможу у глибінь десь кануть
І словом, що торкнає, описать.
Чи зможе слово струн твої́х торкнутись?
Якби ж відчути кожную із них…
Не хочеться із ними розминутись…
Щоб голос серця шепотів й не стих.
І до грудей в обіймах притулитись,
Відчути ніжне і міцне плече,
В очей безодні з радістю втопитись…
І мрія хай ніку́ди не втече.
Розкрий мені, благаю, таємницю
Чи музою твоєю можу стать?
Чи я пізнаю душу-чарівницю?
Чи зможу насолоду скуштувать?
Не кваплю я тебе, не підганяю,
А відповідь ти серцем сповісти.
Не гнівайся за сказане, благаю…
І за відвертість ти мене прости.
24.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978066
А Я ХМЕЛІЮ
БЕЗ ВИНА
А я хмелію без вина,
Я без вина хмелію, мила,
Хоч і на скронях сивина,
Та світ кохання ти відкрила.
Кохання те взяло́ в полон,
Якого я не знав ніко́ли,
Це дійсність є і це не сон,
Ти світе мій, ти – мо́я доле.
В човні кохання ти і я,
Блаженство, рай і насолода,
Богине любая моя́,
Ти є від Бога нагорода.
Кохання наше, мов дурман,
Ми божеволієм з тобою,
Воно, неначе талісман,
Який ми носимо з собою.
А я хмелію без вина,
Бо щастя нас в обі́йми взя́ло,
Його відчули ми сповна́,
І з нами в танці закружляла.
Мене кохання так п'янить,
Купаюсь в ньому, потопаю,
Живу тобою й буду жить,
Бо палко серцем всім кохаю.
04.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1043875