ЛІРИКА ЖИТТЯ
Ваш заголовок
ФЕЙСБУЧНА ЛЮБОВ
Любов фейсбучна особлива:
Неначе дощ, неначе злива,
Неначе смерчі й буревії,
І має ще й брудні затії.
Неначе сильні снігопади,
А іноді – і грози, й гради.
А ще бува, як заметілі,
Немов працюють всі артілі.
Бувають також і заме́ти,
Вона вбива й без кулемета,
Переміта усі дороги,
Й боротись з цим немає змоги.
Ні коментар, ні вподобайку,
Та й нецензурне слово-лайку
Не можна навіть розмістити…
Це ж треба так мене любити?
Та й часто дописи блокує,
Зробивши це – щось метикує,
І пише все щось про спільноту…
Й бере щоразу вищу ноту.
А ще й частенько видаляє,
Й погрозами все дошкуляє,
І про стандарти щось торочить…
То ж голову ось так морочить.
То як з цим нелюбом боротись?
Йому і в жорні не змолотись,
Та дописи робить я буду
Й любов фейсбучну не забуду.
Бо ця любов є особлива:
Брудна вона, несправедлива,
Мене так любить вже роками,
Й такі брудні провадить справи.
Ось я й таку любов пізнала,
Її, звичайно, не чекала.
Любов-війна роки триває
І все нове́ щось викидає.
19.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1044911
ПИТАЮ,
МАЛЮЮ, НЕ ЗНАЮ
(Відповідь С. Терпеливець на коментар до вірша «ЯК МОЖНА ЖИТИ ТАМ…»)
Як можна жити там – цього́ не знаю,
Не довело́сь мені таке пізнать,
Але молю́ і Господа благаю,
Аби в житті цього́ не скуштувать.
Як можна жити там – себе питаю,
Та відповідь не можу я знайти,
Минає час й до цьо́го повертаю…
Щоб я… життя й… далекії світи…
Як можна жити там – питання вічне,
Але, напевно, кожному своє́,
Та точно це не є ніщо́ трагічне,
Та вічне відчуття, що не своє́.
Як можна жити там – не уявляю,
Бо доля не закинула туди,
Але в думках я це перебираю:
Щоб я й чужі далекії світи…
Як можна жити там – в думках малюю,
Картини постають,та… не моє…
Думки́ про це гаптую і гаптую,
І кожна з них снує́, снує́, й снує́.
Як можна жити там – не розумію,
Щоб не прийшлось покинуть рідний край,
Який, немов коханого, лелію,
Який для мене – незбагненний рай.
25.01.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044912
ІСТИНА
Чи квіти хтось посіє, чи жита́,
Чи висипле на тацу небо зо́рі,
В усьому є та правдонька свята́,
Де дякувать за все і Богу й долі.
В усьому є та правдонька свята́,
Яка в житті показує дороги,
Несемо кожен ми свого́ хреста
І оббиваєм з ним якісь пороги.
Несемо кожен ми свого́ хреста,
Ніхто у цьо́му нам не допоможе,
Зі скаргою не пишемо листа,
Хоч біль і совість нас, буває, гложе.
Зі скаргою ми пишемо листа,
Усе приймаєм з радістю і смутком,
Бо, ма́буть, в цьому істина проста…
Життєвий кошик повниться й здобутком.
Є, ма́буть, в цьому істина проста,
Та часто ми не думаєм про неї,
Життя біжить, біжать наші літа́,
Які не за́вжди квітнуть, як лілеї.
Життя біжить, біжать наші літа́,
Та пам'ять наша геть усе карбує.
Аби в душі́ не бу́ла пустота…
Життєві рани час не залікує.
12.08.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 104555
Ваш заголовок
ТАК БУВАЄ В ЖИТТІ
Так буває в житті,
Коли полем ідеш,
Стрінеш щось на путі,
Щось для себе знайде́ш.
Так буває в житті
Там, де роси спаду́ть,
Є скарби золоті,
Їх щасливі знайду́ть.
Так буває в житті,
Коли йдеш навмання,
Щось бува в каятті,
Десь бува – визнання.
Так буває в житті,
Що і голос бринить,
Наче десь в заперті́,
Що й струна не дзвенить.
Так буває в житті,
Що на думку спада,
Наче щось в забутті,
Та звідтіль вигляда.
Так буває в житті,
Що й заграє скрипаль,
Та чомусь в самоті
Все закриє вуаль.
Так буває в житті,
Коли пісня луна,
Що нема почуттів,
Хоч буває весна.
Так буває в житті,
Що обі́йме печаль,
Є слова золоті́,
Що дзвенять, мов кришталь.
Так буває в житті,
Що дороги й стежки́
Можуть бути круті,
А ми йдем навпрошки.
Так буває в житті,
Що і страх огорта,
Та не кинем в путі
Кожен сво́го хреста.
Так буває в житті,
Що іде щось не так,
І бажання не ті,
Бо змінились відтак.
Так буває в житті,
Що наш погляд змінивсь
І в глухому куті
Хоч на мить опинивсь.
Так буває в житті,
Що десь йокне в ту мить,
Й постає на меті,
Щоб щасливо прожить.
27.02.2023.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975456
КОЛЕСО ЖИТТЯ
Незвичне колесо життя –
Його крутімо, як фортуну,
Воно дарує почуття
І зачіпає диво-струни.
Воно все котиться кудись,
Само доро́гу обирає.
Назад хіба лиш озирнись –
Назад це диво не вертає.
ПРИСПІВ
Те колесо, те колесо життя
Все котиться чомусь воно на захід,
Лишає по дорозі вишиття,
Та не зліта у небо диво-птахом.
Те колесо, те колесо життя
Із заходу ніко́ли не вертає,
Дарує особливі відчуття,
Та й наодинці нас не залишає.
Красиве колесо життя,
Воно для мене особливе,
Немов думок всіх розкриття.
Буває навіть і грайливе.
Воно вмивається дощем,
Щоразу бачить зорепади,
Дарує й біль, дарує й щем,
А часом слухає балади.
ПРИСПІВ
Грайливе колесо життя,
Мене веде воно у далі,
Дарує всюди відкриття,
Але нема на нім вуалі.
Воно єдине, наче мить,
Йому ніде нема заміни,
Все котиться воно, спішить,
Снує думќи й збира рубіни.
ПРИСПІВ
26.02.2023 р
.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975117
НЕХАЙ ДУША СПІВАЄ
Нехай душа співає без упину,
Й та пісня лине у світи, у даль,
Нехай шука для радості зернину,
А му́зику заграє хай скрипаль.
Нехай душа співає і не плаче,
А спориші ́у ній хай не ростуть,
І чорний ворон хай у лісі кряче,
Та й тугу хай вітри десь віднесу́ть.
Нехай душа співає і радіє,
Хай відійде́ від неї вся печаль,
На краще хай надія все жеврі́є,
Падінь нехай не знає і проваль.
Нехай душа співає стоголоссям,
І співу щоб упину не було́,
Бажання хай сплітаються в колосся,
Ключем хай б'є живильне джерело.
Нехай душа співа, про що захоче,
Той спів спинити, щоб ніхто не бравсь,
Душа – вона, створіння це жіноче,
Щоб розум в тую душу закохавсь.
Нехай душа співає і чарує,
Як треба, то накине хай вуаль,
Хай шепіт сво́го серця за́вжди чує,
Й до неї хай не зна дороги жаль.
Нехай душа співа й не знає втоми,
Щоб їй не був знайомий зовсім біль,
А пам'ять хай гортає їй альбоми,
Й ніко́ли щоб не сипали їй сіль.
04.03.2023 р.
©Королева
Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 983020