ВИТВИЦЬКИЙ КРАЙ

( Візитівка )

Витви́цький край – душі́ колиска,
А се́ла всі – це ОТГ,
Мов намистинок ці́ла ни́зка,
Все миле серцю й дороге.
Витви́цький край – сіл розмаїття,
Де лине пісня голосна,
Існує не одне століття
І квітне, наче та весна.

ПРИСПІВ

Витви́цький краю, краю наш –
Перлино Прикарпаття,
До тебе линуть звідусіль
В красу – твоє́ ошаття.
Витви́цький краю, краю наш,
Усі ми – тво́ї діти,
Які збагачують тебе,
За тебе щоб радіти.

Витви́цький край – перлина наша,
Що в Прикарпатті причаївсь,
Душі́ й краси в нім повна чаша,
Тепло́м сердець наших зігрівсь.
Витви́цький край, немов зага́дка,
Яка торкнулася сердець,
Про нього дуже давня згадка,
Яку розносить й вітерець.

ПРИСПІВ

Витви́цький край – це рік початок,
Які, мов стрічечки течуть.
Культуру ро́дить із зерняток,
Що наші люди бережуть.
Витви́цький край – століть колосся
Обрядів, звичаїв, пісень,
З споконвіків так повелося –
Традицій повен кожен день.

16.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977286

Я ІЗ ТВО́ЇХ ДЖЕРЕЛ, ЗЕМЛЕ, ВОДУ ПИЛА́

Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Я пил́а ту цілющу водицю,
Мене доля у сад навпросте́ць повела́,
Там, де викопав тато криницю.
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
В тій воді чародійная сила,
Додавалось мені і любові й тепла́,
Виростали і мрії, і кри́ла.

ПРИСПІВ

Низьки́й тобі уклін, святає земле,
Що ти мене з дитинства напува,
В тобі́ щось є заховано таємне,
Таке лиш у землі́ святій бува.
Низький тобі уклін, свята землице,
Подяка за джере́ла всі твої́,
Багата і розкішна чарівнице,
Про тебе заспівали й солов'ї.

Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Ще й в душі розводи́ла багаття,
Срібні па́сма давно доторкнулись чола,
В серці ти і моє́ Прикарпаття.
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Від душі́ ти мене напувала,
Смак твоє́ї води́, як любов, зберегла,
До джерел я вуста прикладала.

ПРИСПІВ

Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Я із тво́їх джерел багатіла,
Чари вічні свої́ ти воді додала́,
Все найкраще ти вкласти зуміла.
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Нею спрагу свою́ тамувала,
І без неї ні дня я прожить не змогла,
До джерел защора́з припадала.

ПРИСПІВ

30.09.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 961504

МІЙ КРАЙ

Мій край, де народилась й не живу,
Де сіяла я мальви з чебрецями,
Це край, куди лебідкою пливу,
Це край, де лиш зосталась хата мами.
Це край, якому рівних більш нема,
Де магія душі й тепла панує,
До нього прикипіла я сама,
Де згадка від недуг усіх лікує.

Це край, що мене манить звідусіль,
Який все заворожує й чарує,
Із ним я відчуваю щастя й біль,
Він спогади дитинства всі дарує.
Це край, який душею я люблю́,
Який навіки в серці оселився,
За нього я молитви всі молю́,
Це край, який росою й сонцем вмився.

Це край, де є криниця у саду,
З якої воду за́вжди набирала,
Стежина, по якій до хати йду,
Де мама на порозі зустрічала.
Цей край – моя колиска дорога́,
Дорожчий він за всі скарби у світі,
До нього все ступа моя́ нога,
Його теплом з дитинства ми зігріті.

Мій край, де з виноградної лози́,
Медо́ві виснуть ґрона винограду,
Де со́лодко і гірко від сльози́,
Куди думками лину по пораду.
Мій край, де народилась й не живу,
Який з любов'ю завше зустрічає,
Спадають ро́си-перли на траву,
І соловей пісні в саду співає.

Це край, де височіються церкви́,
Де золотом виблискують святині,
Любов'ю ти до нього все живи,
У ньому жити мові солов'їній.
Це край, неначе мама, дорогий,
Його лелію в серці я роками,
Для мене він і цінний і святий,
До нього лину завше я думками.

21.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978147