ЦІНУЙМО МОВУ

Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.

Цінуймо мову, незбагненний скарб,
Це скарб, який дарований Всевишнім,
В нім розмаїття всіх відтінків фарб,
Найкраща квітка у букеті пишнім.

Цінуймо мову, мову-оберіг,
Це дуже сильна і потужна зброя,
Із нею в незалежність шлях проліг,
У нас із нею віра й правда сво́я.

Цінуймо мову, зброю з-поміж зброй,
Вона, мов шабля, що свистить в повітрі,
Поліг за неї не один герой,
Вона колюча на своє́му вістря.

Цінуймо мову, не ганьбім її,

Бо наша мова дійсно солов'їна,
І нею нам співають солов'ї,
Без неї не жила́ би Україна.

Цінуймо мову, нашу складову́ –
Без неї нашій нації не бути,
Цінуймо нашу мовоньку живу,
І їй не даймо вічним сном заснути.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006434

ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА

Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,
За неї ідуть з ворогами на прю,
За неї героїв ординці вбивають,
За неї рідненьку ми з вами в строю́.

Борімось за неї, не даймо убити,
Не даймо її ворогам придушить,
Бо мова вкраїнська завжди́ має жити,
Й не сміймо ворожим сміттям засмітить.

Її солов'їну у серці леліймо,
Неначе святиню її бережім,
Душевним теплом калино́ву зігріймо,
Як маму і тата, у серці носім.

Не даймо над нею потворам знущатись,
Це – нації код, це – любов і життя,
Не сміймо її ми ніза́що цуратись,
Це – роду коріння й душі вишиття.

Її калинову, як скарб зберігаймо,
Скарбницю замкнім на надійні замки́,
У спадок нащадкам її передаймо,
Немов вишиванку свою́ й рушники.

Хай в світі звучить мелодійна усюди,
Хай піснею лине, хай птахом зліта,
Вкраїнська – найкраща і жить вона буде,
Бо лине із серця і мовлять вуста.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024

ID: 1006441

КАЖУ, СТВЕРДЖУЮ, МОВЛЮ

Так ось що хочу я сказати:
«Вкраїну-ненечку любіть,
Не смійте мову плюндрувати,
Немов святиню, бережіть.

А ще хотілося додати,
Щоб не віддали ворогам,
Не сміли зрадити, продати,
Бо Україна – рідний храм.

Та ще й хотілось сповістити,
Що місце ворогу не в нас.
Навчіться землю цю любити,
Її оспівувать щораз.

І дуже ще мені хотілось…
Мені хотілось вас проси́ть,
Щоб зло ніде́ не причаїлось
Й не сміло ненечку коси́ть.

До всьо́го мовить ще хотіла,
Що Україна у біді,
Вона мене не відболіла,
Й роки́ її ще молоді.

Так ось що стверджувати буду
І про́шу все це пам'ятать:
Не дам я лить на неньку бруду,
Їй буду кри́ла розправлять!»

23.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006603