НЕ НАБУ́ЛОСЯ СПОКО́Ю

Не набу́лося споко́ю –
Мить лиш без тривоги,
Та й ординці не забули
До нас всі дороги.

Не набу́лося споко́ю –
Ворог атакує,
Життя людські забирає,
Домівки руйнує.

Хоч би швидше божевілля
Уже закінчи́лось,
І все дрантя з оркостану
У багні втопилось.

Та нема кінця і кра́ю
Вже жахіттю цьому,
У молитві ру́ки зводжу
Господу Святому.

Тиша лиш на мить буває
І вона не тішить,
Нас упир не забуває
Й ніяк не зали́шить.

Жити хочемо, Всевишній,
І в страху не бути,
Тому́ вибухів й тривоги
Ми не хочем чути.

19.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044005

111. Я НІКО́МУ ТЕБЕ НЕ ВІДДАМ

Я ніко́му тебе не віддам,
Не віддам я тебе, Україно,
Ти – святиня моя́, ти – мій храм,
Я за тебе молю́сь на колінах.
Я ніко́му тебе не віддам,
Ти – єдина для мене колиска,
Та й за тебе вже платять життям,
ПЕРЕМОГА твоя́, ма́буть, близько.

ПРИСПІВ

Не віддам, не віддам Україну,
Не віддам я цю землю святу,
Рідну мову її солов'їну –
Я духовно із нею росту.
Не віддам, не віддам свою неньку,
Не віддам, не віддам ворогам,
Берегтиму її дорогеньку,
Дорожу цим величним ім'ям.

Я ніко́му тебе не віддам,
Тво́ї надра цілющі й багаті,
Не топтати тебе ворогам,
Та шматують тебе ті прокля́ті.
Я ніко́му тебе не віддам,
Ти – найкраща у світі перлина,
Не віддам я тебе тим катам,
В тебе – я, ти не є сиротина.

ПРИСПІВ

Я ніко́му тебе не віддам,
Ти моя́, ти моя́, Україно!
На тобі́ не один уже шрам,
І розвалені, ненечко, сті́ни.
Я ніко́му тебе не віддам,
Берегтиму тебе, як зіницю,
Хай не мріють, що ві́зьмуть, мов крам,
І в багно перетворять світлицю.
ПРИСПІВ

10.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024

ID: 1002755

БЕЗ ТРИВОГИ

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Хай ворог наза́вжди у засвіти йде,
Наза́вжди покине хай наші пороги,
І хай ПЕРЕМОГА до нас вже прийде́.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Що я не здригалась від вибухів знов,
Хай ворог забуде до нас всі дороги,
І щоби не стила ні в ко́го з нас кров.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Що ми не купались у вибухах всі,
У сховища нас не несли́ наші но́ги,
А й ними змогли ми пройтись по росі.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
І тиші ніщо не порушило в нас,
Щоб ворог ніко́ли не мав уже змоги
Бляшанки свої відправляти до нас.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
За те, що ще й спати змогли ми вночі,
І навіть не бу́ло у нас настороги,
Бо Ангел, напевно, сидів на плечі́.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
За ще одну ніч у моє́му житті.
Чекаємо, Боже сигнал ПЕРЕМОГИ,
Щоб ми більш не бу́ли у крові литті.

20.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044061

ЗГОРІВ МУЗЕЙ, ТА ДУХ НЕ ЗГИНЕ

Музей Шухевича згорів,
Але тризу́б вцілів, на диво,
Зотліти б ворог наш волів,
І не було́ б огненне жниво.

Згорів музей, згорів до тла,
Бо ніс він ворогу загрозу.
У орків не маліє зла,
А й додають все більшу дозу.

Давно Шухевича нема,
В музеї пам'ять береглася,
Від баченого біль пройма…
До чо́го сатана вдала́ся.

А в тім музеї все було́,
По крихті в нього все збирали,
І в мить одну усе пішло…
Усе потвори зруйнували.

Любов була в музеї тім,
Любов до неньки-України,
Жага до волі теж у нім…
Згорів музей, та дух не згине.

Згорів Шухевича музей,
Він був ординцям на заваді,
Нена́висть й біль від цих вістей,
Але потвори цьо́му раді.

Згорів музей і все, що в нім,
Нічо́го зовсім не вціліло,
Вцілів лиш три́зуб, він вцілів,
А решта все ущент згоріло.

Усе в нас ворога ляка,
Загиблі страх несуть титани,
Нацистів ворог так шука.
Їх дух Шухевича дістане.

01.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1043695

104. ГАЛЕРЕЯ, ВІЙНА І МИТЕЦЬ

В нас звуки канонади, у нас гримлять гармати,
Й під звуки канонади в нас творяться дива́,
Бо ворог не куняє і нам не можна спати,
Сівба повинна бути і мають буть жнива.

Під звуки канонади відкрилась галерея,
В якій життя вирує, в якій незламний дух,
Вона, неначе квітка, неначе орхідея,
В ній все переплело́ся, у ній постійний рух.

Під звуки канонади митці в нас не дрімають,
Вони картини пишуть, у них мистецький фронт,
І нашу ПЕРЕМОГУ цим фронтом наближають,
То ж наша ПЕРЕМОГА відкриє горизонт.

Ті звуки канонади ще більше надихають
Й щоразу закликають боротися з врагом,
Поло́тна, наче квіти, під пензлем оживають,
Кує́ться ПЕРЕМОГА із фронтом цим гуртом.

Картинна галерея, неначе та перлина,
Немов ковток повітря в такий буремний час,
Неначе промовляє тут кожная картина,
І каже, що Вкраїна, немов іконостас.

Ті звуки канонади замовкнуть, точно знаю,
Культура і мистецтво в нас будуть вічно жить,
Картинній галереї розширення бажаю,
Бо хоч гримлять гармати – мистецтво в нас не спить.

01.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002111

ДЕРЖАВНІСТЬ

Державність, Україна, гідність, воля,
Соборність, суверенність, ненька й ми,
Спіткала нас усіх чому́сь недоля,
Але ми залишаємось людьми.

Державність нашу прагне ворог вбити,
Удари нищівні він завдає,
Та ми взяли́ся Господа молити,
Бо нарід, наче воду, крівцю ллє.

Державність не дамо ми розтоптати,
За неї гине кращий неньки цвіт,
Що взявся нашу неньку рятувати,
І ро́бить це багато довгих літ.

Державність, незалежність, Україна,
Найкращий в світі український стяг,
І герб, що сяє сонцем, й солов'їна,
І кожен крок до звершення звитяг.

Державність наша буде вічно жити,
І ворогу не знищити її.
Не перестанем ненечку любити,
Ми сті́ни захищаємо свої́.

Державність, Україна і свобода,
Вкраїнська пісня й слово, що дзвенить,
За всі страждання буде нагорода –
Звитягою вона в нас зазвучить.

15.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043727

94. У ВИБУХАХ КУПАЛИСЬ

Гаратали по столиці
Ці́лу ніч потвори
І без голки вишивали
У небі узори.

Ті узори нас не тішать,
Від них не радієм,
Від тих вибухів й узорів
Тремтимо, сиві́єм.

Ні кінця нема, ні краю,
Ма́буть, і не буде,
Та найгірше, що від цьо́го
У нас гинуть люди.

Полювали цілу нічку
На серце Вкраїни,
Наробили біди́-ли́ха,
Зробили руїни.

Ми не спали, ми молились,
Господа благали,
Чи залишимось живими –
Ми ніхто не знали.

Й знову вибухи лунають
В серці України,
Молим Бога вберегти нас,
Вберегти все цінне.

Ну а цінним для усіх нас
Є життя, звичайно,
Аби пекло це скінчи́лось
Чимскоріш, негайно.

Сильні вибухи усюди
І вночі, і вранці,
Ніяк Київ не полишать
Вбивці-голодранці.

І тривоги, і атаки,
І ракети, й дрони,
Гинуть люди, бо потворам
Нема заборони.

І сховатись толком ні́де…
Дві стіни́ і ванна…
Нас вбиває, спопеляє
Нечисть невблаганна.

На якусь секунду
тиша,
І знову тривога…
Аби терням затягнулась
Ворогу доро́га.

29.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1005203

95. ДУМКИ, БЛАГАННЯ, БІЛЬ І СЛЬОЗИ

Сиджу вечорами, та й думку дума́ю,
Коли ж ПЕРЕМОГА? Коли?.. Я не знаю…
Коли вже потвори з Вкраїни піду́ть
І місце з бетоном для себе знайдуть?

А думка злітає, снує́ться, кружляє,
Надію на МИР в Україні плекає,
Щоб ворог вступився з святої землі́,
Щоб щезла наза́вжди орда-москалі.

Я дякую, Боже, що маю домівку,
І можу на ліжку тулити голівку,
Та ворог домівки руйнує щодня…
Хай щезня з святої землиці русня!

Шматується серце від то́го, що бачу,
І рана ятри́ться, і часто я плачу,
Та й ру́ки складаю до Бога в мольбі…
Роками вкраїнці у смутку й журбі.

Щоденно потвора наш нарід вбиває,
І кров, як водиця, на землю стікає,
Кінця цьо́му пеклу і близько нема…
За що ж вони, Боже, так з нами всіма?

Сную́ться думки́, наче та павутина,
Болить мене тяжко мій нарід й Вкраїна,
Болить мене, Боже, й нестерпно пече,
Підстав же, Всевишній, нам сво́є плече.

Та й зглянься, Всевишній Владико, над нами,
Закрий нас благаю, свої́ми щитами –
Нам хочеться жити, не хочем вмирать.
Якими словами про це ще благать?

26.03.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1009529

96. ХТО ЗУПИНИТЬ ВІЙНУ?

Хто зупи́нить війну в Україні?
Ту війну, що не нашою є…
Аби мові звучать солов'їній,
Яку ворог ніза́що не вб'є.

Хто зупи́нить убивць-терористів,
Які в нашу домівку прийшли?
Щоб не чуть від ракет страшні свисти,
Що у простір вкраїнський ввійшли.

Хто зупи́нить війну цю жорстоку
Чи пове́рне її в оркостан?
Бо ми платимо ці́ну високу.
Чи безсмертний ординський тиран?

Хто зупи́нить війну? Хто це зробить?
Хто зуміє приспати потвор?
Щоб смердючий зотлів уже чобіт,
Аби нас залишив цей терор.

Хто зупи́нить війну? Я питаю!
Розтопіться серця́ крижані!
Я і Бога і людство благаю…
Хто ж поставить кінець цій війні?

Хто зупи́нить війну чимскоріше?
Хто Вкраїну і нас збереже?
Бо щоразу жахіття все гірше…
Зупиніть цю війну в нас уже!

29.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ?

Чи УКРАЇНУ перейменували,
Що нам менору вже подарували?
То ж на МАЙДАНІ вже горить яскраво,
Але не пише: «УКРАЇНІ СЛАВА!».

І в Чернівцях, й в Одесі ясно сві́тить…
На що жидюра в Україні мітить?
Скажіть мені навіщо це й для чо́го?
Чи стало їм вже мало кра́ю сво́го?

За що таке знущання вже над нами?
За що цей глум і ці бруднії плями?
Невже керовник вже не пам'ятає,
Яку країну світу представляє?

За що цей глум над нами, українці?
Невже не ситі горя ми по вінці?
Невже вбивають назву УКРАЇНА
І через це руйнують наші сті́ни?

Чому́? Скажіть! Чи щось не розумію?
Навіщо влаштували цю затію?
Чи нас уже продали з потрохами
Й тепер нас іменують всіх жидами?

Я – УКРАЇНКА й тризуб хочу бачить!
Невже заплющать очі й це пробачать?
Проснись, народе, рідної ВКРАЇНИ –
Забрати хочуть те, що в нас є цінне!

Так ось чому́ кричав: «Ми їх зробили!»…
Жиди Вкраїну вже заполонили,
І ба́йдуже їм наше, УКРАЇНСЬКЕ,
То й пхають нам огидне те чужинське.

В народу наче очі у тумані –
Палахкотить менора на майдані,
Якщо вона вже в серці УКРАЇНИ
Замість хреста й червоної калини.

15.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1000910

БЛАГОСЛОВИ, ВСЕВИШНІЙ, ВОЛОНТЕРА

Благослови, Всевишній, волонтера,
Який на фронт щоразу вируша,
Візьми під захист, Господи, шофе́ра,
Бо в них велика й світлая душа.

Опікуйся ти ними всю доро́гу,
Живими їх додому повертай,
Жени потвор від нашого порогу,
В дорозі їм прошу́ допомагай.

Їм вказуй шлях, Всевишній, я благаю,
Від ворога щитами закривай.
За них слова́ молитви промовляю,
На кожнім кроці їх оберігай.

Життям свої́м щоразу ризикують,
Бо місія тепер у них така,
Так ПЕРЕМОГУ з ЗСУ гаптують,
Їм помага Господняя рука.

Щоразу їдуть мінними полями,
Захисникам везуть усе від нас,
Бо ті на полі бо́ю з москалями,
Що пекло нам влаштовують весь час.

Хай Ангели літають понад ними,
Пречиста хай бере́ їх під Покров,
Додому хай вертаються живими,
А з дому поведи їх, Боже, знов.

21.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1002633

СУЦІЛЬНІ ПИТАННЯ

Чи Україна вже не Україна?
Чи націю вкраїнцями не звуть?
Чи мова в нас уже не солов'їна?
Чи в Україні українці не живуть?

Чи в нас нема вкраїнської культури?
Чи пісня українська не звучить?
Чи хто ми є – у світі вже забули?
Чи неньку перестали ми любить?

Чи слово українське в нас не лине?
Чи вишиванки в нас уже катма́?
Чи нарід за Вкраїну в нас не гине?
Чи сво́го вже нічо́го в нас нема?

Чи в нас нема соборної держави?
Чи символи державні вже не ті?
Чи ми не кажем: «УКРАЇНІ СЛАВА!»?
Чи хліб і зе́млі в нас не золоті?

Чи звичаїв свої́х ми відцурались?
Чи ми зреклись вкраїнського всього́?
Чи ми чужим на вірність присягались?
Чого́ так з нами? Поясніть. Чого́?

Чи наша вже земля не українська?
Чи символів вкраїнських в нас нема?
Чи може Україна вже жидівська?
За що вони так з нами усіма?

Чи в нас нема обрядів споконвічних?
Чи нехтуєм традиціями ми?
За що над нами глум оцей публічний?
Чи перестали бути ми людьми?

Чому́? Скажіть! Чому́ це допустили?
Чому́ нас топчуть із усіх боків?
Чи не вкраїнці на землі́ цій жи́ли
Впродовж усіх століть, усіх віків?

16.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001204

85. НЕ ВГАМУЮТЬСЯ ПОТВОРИ
Не вгамуються потвори,
Злітають бляшанки,
Щоб від них скоріш лишився
Попіл та останки.

Відверни від нас бляшанки
У гниле болото,
Засвіти їм феєрверки
Яскраві, як злото.

Відверни потвор, Всевишній,
Від рідного краю,
На колінах у молитві
Я тебе благаю.

Приземли їх на болоті,
Зроби для них свято,
Не дай лету тій сволоті,
Бо ми ж не у НАТО.

Нас у НАТО ще не взяли,
Й не в Євросоюзі,
Щоб потвори відчували –
Дай їм по заслузі.

Приземли ординський мотлох
Гучно і яскраво,
Ми усі заоплодуєм
Й вигукнемо: «Браво!».

Відверни бляшанки вражі,
Молю тебе, Боже,
Та й зроби їм на болоті
Всім довічне ложе.

Поможи, молю тя, Боже,
МіГи приземлити,
На болоті їхнє ложе –
Там їм і зігнити.

20.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1003618

86. ПОДЯКА ЗА НІЧ БЕЗ ТРИВОГИ

Я дякую, Боже, за ніч і світання,
За те, що поміг ти здійсни́ти бажання –
У тиші проснулась, не бу́ло тривоги,
Хай ворог забуде до нас всі дороги.

Я дякую, Боже, за нічку прожиту
Й сльозу від страху́ уночі не пролиту,
Що я не тремтіла, як лист тополиний,
Я дякую щиро, мій Боже єдиний.

Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла без вибухів ранок,
За те, що вороже сміття не летіло,
Кров в жила не стила і серце не мліло.

Я дякую, Боже, за ніченьку тиху,
Що ти не дозволив в домівку йти ли́ху,
Що мотлоху ти не дозволив летіти
І ще одну нічку дозволив прожити.

Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла в домівці я ранок,
Ще й день поможи без тривоги прожити,
І в тиші до ніченьки, Боже, дожити.

Я дякую, Боже, за нічку спокійну,
Я руки до тебе знов, Господи, здійму,
Я буду молитись й в молитві благати,
Аби допоміг ти ординців здолати.

Я дякую, Боже, за ніч і світання,
За те, що я в спо́кої бу́ла до рання,
Щоб ранок і день також видався тихим,
Щоб ми не пізнали від ворога ли́ха.

Я дякую, Боже, за нічку спокійну,
Хай пі́дуть від нас уже, Господи, ві́йни,
Хай ворог до нас не вертає ніко́ли
І замість могил хай ростуть матіоли.

30.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001932

СУЦІЛЬНІ ПИТАННЯ

Чи Україна вже не Україна?
Чи націю вкраїнцями не звуть?
Чи мова в нас уже не солов'їна?
Чи в Україні українці не живуть?

Чи в нас нема вкраїнської культури?
Чи пісня українська не звучить?
Чи хто ми є – у світі вже забули?
Чи неньку перестали ми любить?

Чи слово українське в нас не лине?
Чи вишиванки в нас уже катма́?
Чи нарід за Вкраїну в нас не гине?
Чи сво́го вже нічо́го в нас нема?

Чи в нас нема соборної держави?
Чи символи державні вже не ті?
Чи ми не кажем: «УКРАЇНІ СЛАВА!»?
Чи хліб і зе́млі в нас не золоті?

Чи звичаїв свої́х ми відцурались?
Чи ми зреклись вкраїнського всього́?
Чи ми чужим на вірність присягались?
Чого́ так з нами? Поясніть. Чого́?

Чи наша вже земля не українська?
Чи символів вкраїнських в нас нема?
Чи може Україна вже жидівська?
За що вони так з нами усіма?

Чи в нас нема обрядів споконвічних?
Чи нехтуєм традиціями ми?
За що над нами глум оцей публічний?
Чи перестали бути ми людьми?

Чому́? Скажіть! Чому́ це допустили?
Чому́ нас топчуть із усіх боків?
Чи не вкраїнці на землі́ цій жи́ли
Впродовж усіх століть, усіх віків?

 16.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001204

82. НЕМА СПОКОЮ

Нема споко́ю, Господи, нема,
Нас клятий ворог знову атакує,
Це гірше, ніж смертельная чума,
Бо захисту від ворога бракує.

Нема споко́ю знову цілу ніч,
Атака за атакою ворожа,
Летять на нас бляшанки зі всібіч…
За що ж бо нам така вже кара Божа?

В нас вибухи лунають раз-у-раз,
Й нема куди від ворога сховатись,
Бо далі сатана віддав наказ,
Й доводиться у го́рі нам купатись.

Лишається столиця, як мішень,
І саме на мішені, мов десятка,
За це не бу́де ворогу проще́нь –
Велика надто вже від кро́ві латка.

Потвора не вгамується ніяк,
З боло́та все бляшанки запускає,
Робити це, напрочуд, він мастак…
Ні кра́ю, ні кінця біді немає.

Нема споко́ю, зовсім бо нема,
Атаки, небезпека, руйнування.
В страху́ нас ворог вже давно трима…
Щоб вижити – єдинеє бажання.

25.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1003875

НЕХАЙ У НАС ПАНУЄ ТИША

Нехай у нас панує тиша,
Хай ворог в засвіти піде́,
Хай нас наза́вжди він залишить
І там хай втіху віднайде́.

Хай зазвучать у нас сигнали
Про ПЕРЕМОГУ нашу й МИР,
Щоб ми почули всі фанфари,
Щоб в вічність вже пішов упир.

Нехай яскраві феєрверки
Розсіють в небі упирі,
Впаду́ть палаючі цукерки
Й зберу́ть їх кляті москалі.

Хай за́вжди в нас панує спокій,
Аби не бу́ло в нас війни́,
Бої́ закі́нчились жорстокі
Й сліду́ не було сатани.

Нехай у нас не гинуть діти,
Хай не лягає неньки цвіт,
Аби нам з горя не чорніти
І пробудивсь нарешті світ.

Хай щезне вся ворожа сила
З святої нашої землі́,
Щоб нас Пречиста захистила
Й тримав нас Ангел на крилі.

18.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1003455

ХАЙ БУДЕ ТЕПЛОЮ ЗИМА

Хай буде теплою зима,
Нехай у душах не хурделить,
Нехай закінчиться війна,
Нам МИР Госпо́дь нехай просте́лить.

Хай буде теплою зима –
Ми дуже цьо́го потребуєм,
Бо ми з героями всіма,
Нам ПЕРЕМОГУ всі гаптуєм.

Хай буде теплою зима –
Тепло́ героям нашим треба,
Хай щезне ворог, як чума,
Ми ру́ки зводимо до неба.

Хай буде теплою зима,
Хай холод й в думці не вирує,
І з зрадників зійде́ пітьма́…
Нехай Всевишній нас почує.

Хай буде теплою зима –
В окопах холод дошкуляє,
Бо ж обігріву там нема,
Молитва наша зігріває.

Хай буде теплою зима,
Захисникам хай бу́де те́пло,
Нехай не грає нам сурма́,
Нехай у нас минеться пекло.

26.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024

ID: 1004134

79. НЕХАЙ ГОСПОДЬ БЛАГОСЛОВИТЬ

Нехай Госпо́дь благословить
На день спокійний Україну,
А горе й лихо хай приспить
І збереже нам солов'їну.

Нехай Госпо́дь благословить
І подарує всюди тишу,
Щоб сліз нам більше вже не лить,
Благать про це я не поли́шу.

Нехай Госпо́дь благословить
На нашу скору ПЕРЕМОГУ,
Щоб нам під мирним небом жить
Й забуть наза́вжди про тривогу.

Нехай Госпо́дь благословить
Й наза́вжди спокій подарує,
Хай нас вже більше не болить,
І лихоліття не вирує.

Нехай Госпо́дь благословить,
Щоб ми не знали бід-печалі,
Щоб ми могли без горя жить
Й не бу́ли болісні скрижалі.

Нехай Госпо́дь благословить
На радість, щастя, спокій, втіху,
Щоб більше крівцю нам не лить,
Щоб заливалися від сміху.

Нехай Госпо́дь благословить
І родить хліб святий, пшеницю,
Весела пісня хай дзвенить,
Й героям не лягать в землицю.

12.11.2023р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

80. ЖУРБОЮ ОПОВИТІ

Журбою оповитий не один,
Ми ворогу не будемо прощати,
Поліг за Україну батько й син,
Чорніє з горя і дружина й мати.

Поліг за Україну батько й син,
І серце рветься в шмаття від розпуки,
Життя стає гірке, немов полин,
Від вічної болючої розлуки.

Життя стає гірке, немов полин,
Не можна вже його підсолодити,
Хоч навіть і мине років той плин,
В сльозах ми руки бу́демо зводи́ти.

Хоч навіть і мине років той плин,
Але відлуння горя не минеться,
Не змеле смуток і життєвий млин,
То ж жити з ним довічно доведе́ться.

Не змеле смуток і життєвий млин,
В життєвій чаші буде біль наза́вжди,
Лиш очі споглядатимуть з світлин,
Хоч він живим усім всміхатись мав би.

Лиш очі споглядатимуть з світлин,
І ні до ко́го вже не скаже сло́ва,
Так без упину йтиме часоплин,
Завершена наза́вжди вся промова.

19.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 999354

81. ПІД ЗВУКИ КАНОНАДИ

Під звуки канонади народжуються діти,
Під звуки канонади в печі́ печеться хліб,
Під звуки канонади голівки хилять квіти,
Під звуки канонади прожито безліч діб.

Під звуки канонади дзвенять стрімкі пото́ки,
Під звуки канонади здригається земля,
Під звуки канонади – у сховищах уроки,
Під звуки канонади ридає немовля.

Під звуки канонади в нас пишуться поло́тна,
Під звуки канонади злітає пісня ввись,
Під звуки канонади на стан лягає нота,
Під звуки канонади за руки ми взяли́сь.

Під звуки канонади в молитві зводим ру́ки,
Під звуки канонади поезія звучить,
Під звуки канонади рве серце від розпуки,
Під звуки канонади продовжуємо жить.

Під звуки канонади цвіте калина в лузі,
Під звуки канонади цвіте блакитно льон,
Під звуки канонади ми всі в журбі і тузі,
Під звуки канонади беру́ть бійців в полон.

Під звуки канонади звучить в нас солов'їна,
Під звуки канонади приборкують вогонь,
Під звуки канонади не кане Україна,
Під звуки канонади синів хороним й донь.

Під звуки канонади звучить вкраїнський славень,
Під звуки канонади в руках тримаєм стяг,
Під звуки канонади звучить: «ВКРАЇНІ СЛАВА!»,
Під звуки канонади сягаємо звитяг.

Під звуки канонади гаптуєм ПЕРЕМОГУ,
Під звуки канонади – у нас незламний дух,
Під звуки канонади ми дякуємо Богу,
Під звуки канонади патріотизм не вщух.

23.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 999287

ВІЙНА ЗАБРАЛА

Війна забра́ла тисячі́ життів,
А може навіть це уже й мільйони,
Її до нас рашист-упир привів,
Йдуть з технікою цілі ешелони.

Війна забрала український цвіт
Й продовжує щодня їх забирати,
Вже другий розпочавсь десяток літ,
Продовжуєм в могилоньки лягати.

Війна забрала доньок і синів,
Ніхто й ніщо потвор не зупиняє,
Ще більше той упир оскаженів,
Вбиває й все з лиця землі стирає.

Війна забрала й пуп'янки малі,
Жалю́ не мають клятії потвори,
Безжально убивають москалі.
Посіяли недолю нам і горе.

Війна забрала квіти, що цвіли,
Вони наза́вжди полягли в могили.
І пагінців свої́х ще не дали́ –
Життєві сві́чі вбивці загасили.

Війна забрала не одне життя,
І скільки ще забе́ре – невідомо.
Ще скільки буде кровопролиття –
Хіба що знати Господу святому.

03.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042968

78. КРОВАВИЙ ПОТЯГ

Ось знову вдарили потвори,
Життя забравши у людей,
Прине́сли знову біль і горе…
Коли ж не бу́де в нас смертей?

Коли не будуть в нас стріляти,
Сміття убивче запускать?
Чи при́йде час, щоб їм сконати?
Чи довго нам на це чекать?

Дніпро… Руйнації і жертви,
Усюди кров, усюди плач…
Так мріють нас у прах всіх стерти…
Чи є від вбивць тих захист-плащ?

Кровавий потяг, скло і люди,
Квиток хтось взяв в один кінець,
Та скільки ж це тривати буде?
Чи зна про це хоча б Творець?

Жахіття знову, знову й знову,
Й щоразу гірше все страє,
Нас кат обрав невипадково
Й щораз накази віддає.

Дніпру дісталось знов сьогодні,
А світ все дивиться й мовчить,
Нам співчуття не треба жодні,
Глобально треба щось робить.

24.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042408

ВЖЕ НЕ РЕВЕ

Вже не реве, вже тільки стогне
Широкий красень наш Дніпро,
Неначе в нелюдів в полоні…
Людське бездушшя довело́.

Вже не реве, не котить хвилі,
Які колись щораз котив,
Сміття у ньому, бруду, гнилі…
Та він цього не заслужив.

Вже не реве, бо вже міліє,
І скоро буде видно дно.
Дивлюсь на нього й серце мліє,
Та нелюдам же всеодно.

Вже не реве, не промовляє,
Не тішить хлюпанням тих хвиль,
А вже поволі він стихає,
Й стає на ньому вічний штиль.

Вже не реве, вже тільки стогне,
І його стогін чуєм ми.
Не дай Господь ще більш застогне…
Байдужість, Боже, надійми!

31.08.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
ID: 1043081

ДВАДЦЯТЬ ВСІМ ЗАБРАНИХ  ЖИТТІВ

(Світлій пам'яті полеглих 128-ї бригади)

В нас знову біль, страшні болючі втрати,
Вражи́на клята й забрані життя,
Не можемо такого ми прощати,
Ніко́ли це не пі́де в забуття.

Сто двадцять вісім… Горе, біль і сльо́зи,
І знов десятки забраних життів,
Війни́ вирують в нас страшенні гро́зи,
Й героїв не пове́рнем з тих світів.

Ракета вража влучила в героїв,
І не на полі бою це було́,
Біди́ потвора знову нам накоїв,
Несе щомиті смерті нам і зло.

Вони не знали, що загасне свічка
Й полинуть ду́ші в засвіти з землі́.
У рідних чорна хустка й чорна стрічка,
Яку нам в'яжуть кляті москалі.

Їх двадцять вісім полягло сьогодні,
Їх майже тридцять красенів-орлів.
Немає кра́ю чорній цій безодні,
І вже без ліку чорних наших днів.

Пішли з життя вони цієї днини,
А йшли з домівки неньку боронить.
Велика втрата знов для України,
Ятри́ться рана, яка так болить.

05.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 997950

СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТАРІ

Світили нам всю ніч не ліхтарі,
В заграві вогняній ми потопали,
Летіли нас вбивати москалі –
Життя наші на кон вони поклали.

Над нами висло вбивчеє шатро,
Під куполом небесним – павутина,
Яку вночі снувало вбивче зло,
І падала палаюча хустина.

Бляшанки, мов пацьорки на разка́х,
І їх щоразу більше додавалось,
Нас обіймала не́нависть і страх,
Нам ворогом смертельне ложе ткалось.

Стелилися вогненні килими́
І висла всюди димова завіса,
Не видно вранці й сонця з-за пітьми́…
Несло́ся це усе до нас від біса.

Від вибухів здригалася земля,
Столиця у вогні уся палала –
Така була́ розвага в москаля.
Чия́сь свіча в цім пеклі догорала.

Бажання жити огортало нас,
Бляшанки вбивчі цілу ніч летіли,
Вогненне плесо більшилось чимраз,
Та вороги чому́сь не спопеліли.

04.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043031

74. ХОТІЛОСЬ ВИЖИТИ І ЖИТИ

Усе палало у вогні,
Чи виживем, то ми не знали,
Гатили кляті москалі,
Сміттям убивчим гаратали.

В страху́ й молитві ці́ла ніч,
Зерня́ток вервиці торкалась,
І не змикала зовсім віч,
Була́ і мить… з життям прощалась.

Словами це не описать,
Усьо́го словом не сказати,
Лишалось Господа благать,
Аби він взявся захищати.

Страшна атака цілу ніч,
Вогонь і вибухи, й руїни,
Торкався, мабуть, Ангел пліч…
Тремтіло все, здригались сті́ни.

Ні миті тиші не було́,
І кожна мить – з життям прощання,
Холодний піт вкривав чоло,
Здавалось – ніч в житті остання.

Але Госпо́дь моли́тви чув
І закривав щораз щитами,
Напевно й Ангел поруч був,
Й Покров Пречистої над нами.

Госпо́дь від смерті врятував,
Яка щораз дивилась в очі,
Її постійно відганяв,
Бо лізло все, як поторочі.

Була́ страшна пекельна ніч,
Яку вдало́ся пережити…
За що воно? У чому річ?
Хотілось вижити і жити…

04.07.2025 р.

Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043020

ТРИВОГА, МОТЛОХ І МОЛИТВА

Тривога знову в нас звучить,
Звучить вже вко́тре й не вгаває,
Бо вражий мотлох знов летить,
І ціль собі вже вибирає.

Та ні… Давно вже вибрав ціль,
І ймення цілі – УКРАЇНА,
Та не сконає р@schоцвіль,
А з неньки постає руїна.

Поставив ворог за мету
Усе спалити, зруйнувати,
ВКРАЇНУ знищити святу…
Нас від життя він всявсь звільняти.

Все вбивчий мотлох запуска,
Людей для нього не існує,
І підіймається рука,
Що мотлохом нас атакує.

А світ мовчить, хоч бачить все,
Мовчить роки́ і споглядає,
Добра́ їм це не принесе́,
Бо ворог сво́ї плани має.

Але найперше нас вбива,
А ми в молитві зводим ру́ки,
Тече сльоза, звучать слова́
І рветься серце від розпуки.

07.11.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1026038

НАМ ВИПАЛО НЕДОЛЕНЬКУ ПІЗНАТИ

Живемо ми, живемо ми, панове,
В буремний час, який для нас настав,
Пішло від нас те щастя веселко́ве,
Якому кожен двері відчиняв.

Та чи верне́ воно до нас з роками?
Чи небо мирне зо́рить будем ми?
Чи зрадників не буде поміж нами?
Чи ляже ворог назавжди́ кістьми?

Чи буде сила ворога здолати?
Бо ми з бідою в пеклі сам на сам…
Чи хтось візьме́ться нас порятувати?
Чи зможем відсіч дати ворогам?

Нам випало недоленьку пізнати
І лити сльо́зи через ворогів.
Допоки буде пекло це тривати
І скільки буде складено голів?

Але ж чому́ недоля нас спіткала?
Чому́ до нас прийшла брудна війна?
Орда життя усім нам зруйнувала…
Чому́сь біда приходить не одна.

Хіба живем? Та ні… Уже існуєм
В страху́ й тривозі кожну-кожну мить,
І кров'ю ПЕРЕМОГУ ми гаптуєм,
Бо хочемо не існувать, а й жить!

08.11.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1026085

71. ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ ГЕРОЇВ

(Світлій пам'яті полеглих 128-ї бригади)

Двадцять вісім героїв,
Двадцять вісім свічок,
Додало́ся в нас болю
Й чорних-чорних стрічо́к.

Двадцять вісім героїв
Полягло, наче цвіт,
Все від вражих набоїв,
Там відбувся приліт.

Двадцять вісім героїв
Попрощались з життям,
Ворог ли́ха нако́їв
Смертним тим вишиттям.

Двадцять вісім героїв,
Двадцять вісім життів,
Горя ворог наброїв,
Із життя усіх звів.

Двадцять вісім героїв
Не підняти з землі́.
Ворог їх удостоїв…
Двадцять вісім орлів.

Двадцять вісім героїв
В потойбічних світах,
Від ворожої зброї
В непробудних вже снах.

21.09.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1022667

ПОДИВИСЯ У ВІЧІ ВІЙНИ

Подивися у вічі війни́,
Не ховайся в свої́х кулуарах,
Подивися зі зброєю сни
Там, де небо не в зорях-стожарах.

Подивися у вічі війни́,
Героїзм свій показуй на фронті,
Йди в обі́йми хоч раз сатани,
Що чека тебе на горизонті.

Подивися у вічі війни́,
Покажи всю безстрашність в окопі,
І розмову, і одіж зміни,
Не відсиджуйся десь у Європі.

Подивися у вічі війни́,
Там і каші з'їси фронтової.
Ти ж не знаєш свободи ціни́,
Не збираєш ворожі набої.

Подивися у вічі війни́
І собою закрий Україну,
Пізнай те, що всі гідні сини,
Та й у серце впусти солов'їну.

Подивися у вічі війни́,
Може бесіду й мислення зміниш.
Хай в душі́ не ростуть бур'яни…
Може гідно героїв оціниш.

02.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004740

БІДА І СЛІЗОНЬКИ ГІРКІ

Потвори знову нас атакували,
Влучання є в будинки житлові,
Страху́ і горя люди знов зазнали…
Чи лідери це бачать світові́?

Ніхто убивць чому́сь не зупиняє,
Минула ніч, що принесла́ біду,
Нас ворог атакує, убиває,
І все, як на долоні, на виду.

Найдовша ніч… Вона для нас плачевна,
Столиця знов палала у вогні,
Про спокій думка вже давно непевна,
Щоразу вісті чуємо сумні.

Вогонь, будинки, страх і потерпілі,
Ні кра́ю, ні кінця цьому́ нема,
Летять, влучають в нас ворожі цілі,
Бідою ворог більше обійма́.

Від ворога нам ні́куди сховатись,
Бо ця потвора всюди дістає,
На чудо перестали сподіватись,
А кожна мить зневіру додає.

На Бога залишається надія,
Молитва й сподівання лиш такі,
Бо в ворога надовго ця затія,
А в нас біда і слізоньки гіркі.

22.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1004802 

У ВИБУХАХ «КУПАЛИСЬ»

Гаратали по столиці
Ці́лу ніч потвори
І без голки вишивали
У небі узори.

Ті узори нас не тішать,
Від них не радієм,
Від тих вибухів й узорів
Тремтимо, сиві́єм.

Ні кінця нема, ні краю,
Ма́буть, і не буде,
Та найгірше, що від цьо́го
У нас гинуть люди.

Полювали цілу нічку
На серце Вкраїни,
Наробили біди́-ли́ха,
Зробили руїни.

Ми не спали, ми молились,
Господа благали,
Чи залишимось живими –
Ми ніхто не знали.

Й знову вибухи лунають
В серці України,
Молим Бога вберегти нас,
Вберегти все цінне.

Ну а цінним для усіх нас
Є життя, звичайно,
Аби пекло це скінчи́лось
Чимскоріш, негайно.

Сильні вибухи усюди
І вночі, і вранці,
Ніяк Київ не полишать
Вбивці-голодранці.

І тривоги, і атаки,
І ракети, й дрони,
Гинуть люди, бо потворам
Нема заборони.

І сховатись толком ні́де…
Дві стіни́ і ванна…
Нас вбиває, спопеляє
Нечисть невблаганна.

На якусь секунду тиша,
І знову тривога…
Аби терням затягнулась
Ворогу доро́га.

29.12.2023

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1005203

РАНОК БУВ У НАС НЕТИХИМ

Ранок був у нас нетихим,
Та Госпо́дь життя вберіг,
Ворог знову коїть лихо,
Ки́да дрони на поріг.

Ми прокинулись сьогодні
Не від сонця промінців,
Не від каменів городніх,
Не від співу горобців.

Нас сирена розбудила -
Ворог знов атакував,
Хвиля дронів вмить накрила,
Ірод їх презентував.

Запустили їх потво́ри,
Намір мали нас вбивать,
Це гули, але не бджо́ли,
Що нектар неслись збирать.

Це - ворожії шахіди
Лихо зранку нам несли́,
Їх відправили сусіди,
Що корінням зла зросли.

Ранок був у нас тривожним -
Звук сирени розбудив,
Та орду ми переможем,
Щоб наш люд у МИРІ жив.

14.12.2022р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 968334

БАЖАННЯ ОЧИЩЕННЯ

Як хочеться очи́стить Україну
Від не́чисті у Чистий цей четвер
І віднови́ть зруйнованії сті́ни,
Де ворог із лиця́ землі́ їх стер.

Як хочеться очи́стить землю нашу
Від бруду і раschиsтської орди́,
Налили горя й сліз велику чашу,
Завдали нам незнаної біди́.

Як хочеться очи́стить кожне місто
Від тих потво́р, які до нас прийшли,
Що мріяли парад зроби́ть врочи́сто,
І без параду на той світ пішли.

Як хочеться очи́стить наші се́ла
Від по́ганей, убивць і сатани,
Щоб Божа сила їх від нас відве́ла,
Щоб більше не прийшли і в наші сни.

Як хочеться очи́стить і повітря,
В якому за́пах кро́ві і смертей,
Та він не зникне навіть за століття,
Бо геноцид торкнувся нас, людей.

Як хочеться очи́стить Україну,
Лиш пам'ять не очистимо ніяк,
Заме́тем після о́рків і стежину,
Та ли́шишиться війни пекельний смак.

21.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 980099

ЗАКРИЙ ЩИТАМИ НАС, ВСЕВИШНІЙ

Всевишній, мо́лю, вбережи,
Закрий від ворога щитами,
Нам шлях безпечний покажи,
Благаю, зглянься Ти над нами.

Ми хочем жити, нас врятуй,
Бо ми не хочем помирати,
Змилосердися, нас почуй,
Не дай нас ворогу вбивати.

Багато нас, а він – один,
Один той не́люд так воює,
Диявол, ірод, вражий син
Вбиває нас, усе руйнує.

В підвалах ми, та б'ють й туди,
Гатя́ть ракетами усюди,
Без світла ми і без води́,
Та найстрашніше – гинуть люди.

Ми жити хочемо усі,
Щити свої́ подай нам, Боже,
Вже не вмиваємось в росі,
В підвалах часто наше ложе.

Всевишній, нас не залишай,
Будь з нами за́вжди і усюди,
Ворожу зброю відвертай,
Щоб нас не нищили паскуди.

15.12.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 р.
ID: 980200

МАНДРИ СТЕЖИНАМИ ЖИТТЯ

У мандри йду стежинами життя,
І кожна з них для мене особлива,
На них я бачу диво-вишиття,
Думок на них у мене сильна злива.

Вдивляюся у кожну зокрема,
На них мої́ життєві візерунки,
Вплітаються, мов стрічечки-тасьма
І ще якісь між ними є пакунки.

Стежини ті все далі десь ведуть,
Орнаменти утворюють незвичні,
Намисто з митей защораз плетуть,
Та й всі вони, на диво, фантастичні.

Стежини всі, неначе ті скарби,
Які в собі́ тримають таємницю,
Вони сплели́сь із радості й журби
Й самі́ ідуть в життєвую скарбницю.

Стежинами життя я дорожу,
Бо кожна особлива й неповторна,
У пам'яті усіх їх бережу,
Не змеле їх ніяка в світі жорна.

У мандри йду стежинами життя,
Цікаво так, хоч все знайоме й рідне,
Назад по них немає вороття,
І жодна з них у пам'яті не зблідне.

25.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979338

РОЗМИНУЛИСЬ В ЧАСІ МИ З ТОБОЮ

Розминулись в часі ми з тобою -
Виявилась надто молодою,
Та закоханість щоразу шепотіла,
Без упину з серцем гомоніла.

Я не знала, що мені робити,
Так непросто з почуттям цим жити…
Час зостався просто невблаганним,
Непідступним й навіть нездоланним.

Так хотілось в часі тім зустрітись,
Ніжністю твоєю, щоб зігрітись…
Лиш в думки́ змогла я оповитись,
В відстань часу з трепетом дивитись.

Ми з тобою в часі розминулись,
Фібрами душі́ ми доторкнулись,
А воно ж солодке і болюче
І бажання стрітися жагуче.

Виявилась надто молодою…
Й через відстань часу дорогою,
Скоротити відстань ми не в силі.
Я ще тут, а ти чомусь на схилі.

Розминулись в часі ми з тобою,
Хоч ішли ми різною ходою,
Та в душі бажання залишилось,
Почуттям ввійшло і народилось.

05.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ДАВНО ТОБОЮ ЗАХВОРІВ

Давно тобою захворів
І це уже невиліковно,
Зробити легко це зумів…
Душі́ недуга, безумовно.

Давно тобою захворів,
Раптово так воно відбу́лось,
Я занедужав, я зомлів…
Це мить якась й мене торкну́лось.

Давно тобою захворів
Й немає ліків від недуги.
Невиліковно… зрозумів…
Дода́лось пристрасті і туги.

Давно тобою захворів,
Та не наважився сказати,
Не зміг знайти потрібних слів
Й не знаю де й які шукати.

Давно тобою захворів
І що робити з цим – не знаю,
В недузі довший час провів…
Від хворі ліки підбираю.

Давно тобою захворів…
Наза́вжди це… я відчуваю,
Тобі сказать про це хотів…
Заключень серця я чекаю.

Давно тобою захворів
І врятувать лиш ти зумієш,
Я це відчув, я зрозумів
Й нічо́го з цим уже не вдієш.

04.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.

ID: 979202

ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ

Чому́ такий плакучий березі́ль
Так хочеться для світу розказати,
І ворог нас узяв собі́ за ціль,
Чому́ із горя посивіла мати.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може сльо́зи він не лити?
Щомиті виливає сильний біль,
Яким ми, як ніко́ли, дуже ситі.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може висушити сльо́зи?
Немов відкрив з сльоза́ми він артіль,
Де точаться війни́ страшної гро́зи.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
І плакати коли він перестане?
Із сліз і крові стала вже купі́ль…
Коли вже мирний час у нас настане?

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Він плаче й плаче, й сльо́зи ті рікою,
На рани насипає ворог сіль,
Прийшовши в Україну із війною.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Чому́ не може він радіть, смія́тись?
Чом шириться ця віха божевіль
Й доводиться з життям за це прощатись?

19.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977521

БЕРЕЗІЛЬ – те саме, що БЕРЕЗЕНЬ

НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Я покажу́ вам ті усі руїни.
Ви світові про все це розкажіть,
Повідайте про рани України.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Не ви, а й ми живемо в цьому пеклі!
Війну цю зупинити поможіть,
Хай скі́нчаться бої́ усі запеклі.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
І гляньте сво́їм оком на жахіття,
Відчуйте цю трагедію століть,
Страшне й жорстоке наше лихоліття.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте, що скажуть наші люди.
Ще й ви про допомогу нам просіть,
Поглятьте на жахіття скрізь і всюди.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
На рану гляньте, яку нам зробили.
Покваптеся, в домівках не сидіть,
Дізнайтеся скількох потвори вбили!

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте повітряну тривогу,
Побаченим, черстві́ серця́ торкніть,
Відчуйте біль вкраїнського порогу!

19.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
ID: 977524

ПЛАЧ УКРАЇНИ

В нас плаче Ржищів, плаче Запоріжжя,
І Краматорськ, і Харків, І Херсон…
Не гори це, й не б'ють у їх підніжжя!
Й на жаль, це не страшний наснився сон.

Усюди плач, плач неньки-України…
І Суми, і Одеса, і Дніпро…
Стають щомиті згарища-руїни.
Чому́ в нас біль й не сіється добро?

У жодному кутку нема споко́ю,
Усюди кров, трагедія і біль,
Прийшов раschиsт із клятою війною,
Прийшла гнила смердюча раsch@цвіль.

Людей вбивають всюди щохвилини,
Удари завдають зі всіх усюд,
І згарища, й руїни, й крівця плине,
На кожнім кроці гине неньки люд.

За що ж потвора в нас людей вбиває?
За що він позбавляє їх життя?
Коли Госпо́дь за це їх покарає?
Коли зупи́нить кровопролиття?

Нема безпеки в жодному куточку,
Бо всюди доліта ракета й дрон,
Вдаряє й по дитячому садочку…
Коли ж прийде́ усім убивцям скон?

За що ж потвори чинять так із нами?
За що стирають нас з лиця землі́?
Цвинтарі повні доньками й синами…
Життя усіх лишають моsk@лі.

23.03.2023.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977957

ЩЕ СКІЛЬКИ?

Ще скільки журавлів забе́ре ця війна?
Журавок скільки не верне́ додому?
Чорніє з горя мама не одна…
Відомо це лиш Господу святому.

Ще скільки пта́шок в вирій полетить,
Та са́ме в той, з якого не вертають?
Чому́ війну нічо́го не приспить?
Журавлики в могилоньки лягають.

Ще скільки нам купатися в сльозах?
Ще скільки нам від вибухів здригатись?
Лишень війна і горе на вустах.
Над нами скільки будуть ще знущатись?

Ще скільки цвіту згине у бою́?
Могил ще скільки виросте, мов квітів,
Коли орди не буде в нас в краю́
Й не будуть гинути невинні діти?

Ще скільки вдів наро́дить ця війна
Й сиріт ще скільки з'явиться усюди?
Ще скільки карбувать нам імена?
Коли в нас МИР і спокій знову буде?

Коли захочуть нам допомогти
Брудну війну наза́вжди закінчи́ти?
Як нам життя й Вкраїну зберегти
Й ціну страшну за це щоб не платити?

01.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978895

ШАНС БІЛОЇ КРАЛІ

У Карпатах наших зимонька-зима,
Шуби поховали ми усі дарма́,
Й чоботи зимові нам прийшлось виймать,
Знову білу ковдру ними потоптать.

Квітень. Скоро Пасха. Але білий сніг
По усіх усюдах знову в нас проліг.
Квітоньки накрились білим килимо́м,
Хоч давно не спали вже зимовим сном.

У дуеті з вітром ле́гкий морозець
По Карпатах ходять знову навпростець.
Білая перина з легкістю лягла,
Все у білі шати знову одягла.

Зіроньки-сніжинки в легкому танку́,
Всі кущі й дерева в білім кожушку,
Тих сніжинок танець й музика зими́,
Де не кинеш оком – всюди килими́.

Милує це око, але ж квітень в нас,
Квітнути усьому підійшов вже час,
А тут біла ковдра кралечки зими́
Й помахи у танці білими крильми.

У моїх Карпатах кралечка зима,
Хоч уже прощалась з нами усіма.
В квітні повернулась, нам співа романс,
Скористала краля повернутись шанс.

07.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979522

КВІТНЕВА ЗИМА У КАРПАТАХ

Ось так зима в Карпати в квітні завітала, 
Сантиметрів тридцять снігу там понатрясала.
Неймовірні краєвиди бачимо усюди,
З рукавів трясти сніжинки ще красуня буде. 

Ми тепла́ у квітні хочем, щоби все буяло,
Щоб у зе́лені і квіті все вже потопало, Щоб пташки́ пісні співали про сріблясті ро́си,
А береза і вербичка прикрашали ко́си.

 Але матінка-природа зи́му повернула, На Карпати мо́ї рідні чарами сипнула. Побілила всі дерева, і поля, й хатини, То ж зимова пісня в квітні у Карпатах лине. 

Вітер музику там грає просто дивовижну
Про цю кралечку казкову, зиму білосніжну.
Ще й взяли́сь усі сніжинки мило вальсувати,
Щоб красивий білий ки́лим усюди зіткати. 

Не боялася красуня в квітні завітати
І про себе білим танцем знову нагадати.
Наче краля гордовито пройшлася усюди,
Й тих відвідин нею в квітні ніхто не забуде.

Кілька днів так погостює, всіх порозважає,
А тоді лаштунки білі усі позбирає,
Бо тепло́ нам подарує сонечко привітне,
І тоді усе навколо з радістю розквітне. 

06.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 р. ID: 979438