НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, УКРАЇНА І МИТЦІ

Незалежність карбують митці,
Незалежність вони прославляють,
УКРАЇНУ-красуню в вінці
На звитяги ось так надихають.

Взявши пензель і фарбу до рук,
Та ще й подих живильний вдихнувши,
Визволяють Вкраїну від мук,
Її біль і терпіння відчувши.

Ці поло́тна дарують тепло́,
Шедевральністю ніжно торкають,
Незбагненно красивим є тло,
І картини немов промовляють.

«Україна», - шепочуть вони,
Але деякі плачуть-голосять,
Виривають з зубів сатани,
Що ґвалтують війною і досі.

Ці шедеври створили свій фронт,
Бо мистецтво не спить й не дрімає,
ПЕРЕМОГИ на них горизонт,
І вона у наш бік заглядає.

Незалежна Вкраїна й митці,
Незалежність в полотна вселилась,
І незламність на неньки лиці,
Але кров'ю ріднесенька вмилась.

Та потужним мистецький є фронт,
Який бореться з ворогом всюди,
Ці творіння, неначе той ґонт,
Що з'єднався в прекрасні етюди.

То ж творіть і боріться ось так,
Ми разо́м подолаєм ординців,
Кожен з вас у мистецтві мастак,
Ви є гордістю всіх українців.

15.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ДЯКУЮ ЗА НІЧ

Всевишній, дякую за ніч,
За те, що я її прожи́ла,
Що ти зі мною пліч-о-плі́ч,
Й мене почув, коли молила.

Всевишній, дякую тобі,
Що вражі ці́лі відвертаєш,
За це до тебе я в мольбі,
І ти мене оберігаєш.

Всевишній, дякую за те,
Що бачу сонечко на небі,
Колосся бачу золоте
Й тебе молю́ в свої́й потребі.

Всевишній, дякую за всіх,
Кому́ вберіг життя й домівку,
Прости нас кожного за гріх
Й продовжуй берегти голівку.

Всевишній, дякую й пробач
За прикре слово та обра́зу,
Життя мого́ ти є глядач.
Прости за все… Казала й ка́жу.

Всевишній, дякую й молю́,
Аби беріг завжди́ й надалі.
Душі́ грішити не велю́,
Хоч вчинки є й недосконалі.

16.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1017775

347. ПОДЯКА Й СПОДІВАННЯ

Я дякую, Боже, за тишу ранкову,
За те, що світанок зустріла я знову,
За те, що повітря вдихнула у груди,
Хай тиша панує в нас за́вжди і всюди.

А вранці хай Ангел все дотиком будить,
І милість твоя́ всі діяння розсудить.
Щоб кроки робилися всі без зусилля,
Щоб я не відчула ніко́ли безсилля.

Я дякую, Боже, що тиша лунала,
За те, що страху уночі не зазнала,
За те, що жива і здорова проснулась,
Й любов'ю твоєю ще раз огорнулась.

Я дякую, Боже, що маю нагоду
Писати й творити для сво́го народу,
В молитві стояти і вірити щиро,
Що рідній Вкраїні розквітнути в МИРІ.

Я дякую, Боже, за тво́ю опіку,
За ласки і милість, яких є без ліку,
За те, що надія мене не лишає,
Що світле майбутнє Вкраїну чекає.

Я дякую, Боже, і дякувать буду,
А ще сподіваюсь, що ти зробиш чудо,
І щезнуть ординці, як ро́си на сонці,
Й прийде́ ПЕРЕМОГА у рідній сторонці.

24.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 992096

МИ ХОТІЛИ

Ми хотіли, щоб квіти стелились
По святій українській землі,
Та нато́мість в нас крівця проли́лась,
І курличуть про біль журавлі.

Ми хотіли пісні чуть чудові
І про радість співати пісні,
Та давно ми купаємось в кро́ві
Й на нас сиплються біди рясні.

Ми хотіли Вкраїну рідненьку
Розбудовувать ра́зом, гуртом,
А нато́мість рятуємо неньку,
Яка гнеться чимдуж під хрестом.

Ми хотіли спокійно ходити
По землі, що Господь наділив,
Але ж кров нам доводиться лити,
Ворог ки́лим із тіл простелив.

Ми хотіли, щоб тихими бу́ли
І світанки, і ранки, і дні,
Аби вибухів ніччю не чули,
Й вечори щоб не бу́ли сумні.

Ми хотіли і мріяли жити,
І купатися в щасті завжди́,
Та доводиться плакать-тужити
Й зазнавати страшної біди́.

Ми хотіли, щоб мова звучала
Й майорів український наш стяг,
Щоб Вкраїна все більш розквітала,
Та чекаємо наших звитяг.

07.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 990737

МРІЯЛИ Й ХОТІЛИ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець на вірш «МИ ХОТІЛИ»)

Ми хотіли, щоб жити у тиші
Й не здригатися щоб від тривог,
Та кроваву історію пишем,
І писать не прийшлося пролог.

Ми хотіли світитись від щастя,
Дзвінко сміх щоб дитячий лунав,
Та став ворог над нами знущаться
І від болю наш край застогна́в.

Ми хотіли самі́ панувати
На свої́й, Богом даній, землі́,
Та став ворог нас вдома вбивати…
Спопеляють в нас все моsk@лі.

Ми хотіли, щоб нарід єдино
Все на благо Вкраїни робив,
Та настала лихая година,
Й свою крівцю вкраїнець пролив.

Ми хотіли, щоб всі гуртувались
Й Україну святу берегли,
Та у зрадники є, що подались,
І невинні за них полягли.

Ми хотіли… багато хотіли,
Але ворог зробити не дав,
Та на захист ми стати зуміли,
І життя не один вже віддав.

07.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 990781

КОЛИ?

Коли минуть жахливі дні і ночі?
Коли війна піде́ у небуття,
Минуть жахи́, неначе поторочі,
Й не буде ворог забирать життя?

Коли птахи́ ворожі розіб'ю́ться
І приземля́ться всі на болота́х?
Коли ординці кляті схаменуться
Й до нас вони не йтимуть навіть в снах?

Коли війна покине землю нашу?
Коли грозі війни́ прийде́ кінець?
Коли сміття верне́ться в сво́ю рашу,
Щоб переможний ми сплели́ вінець?

Коли орда не буде нас вбивати
І кров не буде литись по землі́?
Коли все перестануть руйнувати
Ці не́люди, потвори, москалі?

Коли вмогили цвіт лягать не буде?
Коли полин забудемо на смак,
І ниви знов заколося́ться всюди,
І замість мін розквітне знову мак?

Коли в страху́ ми перестанем жити?
Коли тривоги час у нас мине?
Коли ми перестанемо тужити
Й не будем гинуть?... Це є головне.

18.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 991677

КОЛИ ГРИМЛЯТЬ ГАРМАТИ

Коли гримлять гармати –
Мистецтво не мовчить,
Це треба цінувати
Й майбутнім нашим жить.

Коли гримлять гармати –
Культура у строю́,
Й підтримує, як може,
Вкраїноньку свою.

Коли гримлять гармати –
То й слово рветься в бій,
Ним в ворога влучати,
Й не вбити жодну з мрій.

Коли гримлять гармати –
То й музика луна,
Не можемо чекати,
Бо скрізь вже сатана.

Коли гримлять гармати –
Танцюється гопак,
Й вражині розтоптати
Ми не дамось ніяк.

Коли гримлять гармати –
В нас пісня-водограй,
Ми будемо співати
Про наш вкраїнський край.

Коли гримлять гармати –
Культура на крилі,
Бо Україна-мати
Найкраща на Землі.

Коли гримлять гармати
Здригається земля,
Молитву ми читаєм
І слово Кобзаря.

25.07.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 989758

МИСТЕЦЬКИЙ ФРОНТ

 (Відповідь Стефанії Терпеливець на вірш «КОЛИ ГРИМЛЯТЬ ГАРМАТИ»)

Коли гримлять гармати –
Митці у нас не сплять,
Щоб час не гайнувати
Й Вкраїну прославлять.

Коли гримлять гармати –
Й в повітрі все дзвенить,
Митці й тоді завзято
Беруться щось твори́ть.

Коли гримлять гармати –
Не можемо дрімать
І осторонь стояти,
І часом зволікать.

Коли гримлять гармати –
То слово, наче меч,
Врага взяло́сь вбивати
У вирі ворожнеч.

Коли гримлять гармати,
То наш мистецький фронт
Всім хоче показати,
Де мирний горизонт.

Коли гримлять гармати,
То музика й пісні́
Взяли́сь гучніш звучати
Й війні сказали: «Ні!».

Коли гримлять гармати –
Митці в нас не мовчать,
На фронт йдуть воювати
Й мистецтвом заряджать.

Коли гримлять гармати –
Не в закутках митці,
Мистецтво не зламати,
Бо вправні ми бійці.

Коли гримлять гармати,
То будь-який митець,
Що взявся воювати,
Орду тре нанівець.

Коли гримлять гармати,
То в кожного митця
В творіннях всім впізнати
Відважного бійця.

Коли гримлять гармати –
Ми творим для людей,
Щоб Бог поміг зітками
Наш переможний день.

25.07.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 989788

341. НЕ БУДЕ ЩАСТЯ БІЛЬШОГО ДЛЯ НАС

Не буде щастя більшого для нас,
Аніж дізнатись нам про ПЕРЕМОГУ,
Але ж бо довго тягнеться той час
Й вся Україна чує знов тривогу.

Найбільшим буде щастя для всіх нас,
Коли усі пове́рнуться із фронту,
Й не знищить ворог більш іконостас,
Й наза́вжди щезне він із горизонту.

Не буде щастя більшого для нас
Ніж те, щоб мирне небо простягнулось,
То ж молимо за це ми повсякчас,
І щоб життя спокійне повернулось.

Не буде щастя більшого для нас
Ніж те, аби сміялись наші діти,
Які є найдорожчими з прикрас,
Які для нас – найкрасивіші квіти.

Найбільшим буде щастя для всіх нас –
Коли вціліє ненька-Україна,
Коли до нас пове́рнеться Крим наш
Й звучатиме скрізь мова солов'їна.

Найбільшим буде щастя для всіх нас,
Коли усі пове́рнуться додому.
Аби вогонь війни наза́вжди згас!
За це ми молим Господу святому.

05.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
ID: 990585

НІЧ БЕЗ ТРИВОГИ

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Щоб ворог наза́вжди зійшов із дороги,
З дороги, яка їх веде в Україну,
Молю тя, Ісусе, Пречистої сину.

В молитві щоразу звертаюсь до Бога,
Щоб в тишу нічну не вривалась тривога,
Вона не порушила сон до світанку,
То ж бу́ло спокійно у нас аж до ранку.

Звучання сирени усіх нас лякає,
Бо ворог в ту мить і не спить, й не дрімає,
А ру́ки потвор на тих кнопках, де пуски.
Таке воно бидло ординське те руцьке.

Нерідко звучать в нас сирени тривожні,
Бо ду́ші в потвор з оркостану порожні,
Й не просто лякають, а й діють паршивці,
То ж мають таку насолоду убивці.

Та дякую Богу, що ніч була тиха,
За те, що минула вона в нас без лиха,
За те, що в страху́ і в сльозах не тремтіла,
Й від вибухів я не здригалась, не мліла.

Дай, Боже, щоб тиша в нас за́вжди звучала,
Щоб гниль з оркостану життя в нас не брала,
Щоб вся Україна в сльозах не тонула,
Й ця віха війни в нас назавжди минула.

28.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001784

НЕ ПОДАРУЄ МАМІ МАТІОЛИ

(Світлій пам'яті захисника України Олега Антипова)

Герой загинув, голову поклав,
Віддав життя за нас та Україну,
Як зброю взяв – не думав, не гадав…
Та в засвіти через війну полинув.

Війна забрала в юного життя,
А намір був – здобути ПЕРЕМОГУ,
Із засвітів не буде вороття,
Хоч не туди він прокладав дорогу.

Поліг герой, дода́лось горя й сліз,
Рида село, ридають рідні й друзі,
Ридає над рікою й верболіз.
За ним громада й Україна в тузі.

Життя забрала клята ця війна,
Життєву свічку нагла загасила,
Безжально діяв вбивця-сатана,
І напослідок кров Олега вмила.

Він найцінніше на війні віддав,
З любов'ю до Вкраїни ліг в могилу,
Він вірно рідну землю захищав,
Й за обрій птахом назавжди́ полинув.

Із фронту в домовині повернув
І не розплющить очі вже ніко́ли,
Герой Олег вже вічним сном заснув
Й не подарує мамі матіоли.

30.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 987537

ПРОСНИСЯ, СВІТЕ

Проснися, світе, бо мене болить,
Мене болить страждальна Україна,
Не хочемо ми крівцю сво́ю лить,
Не хочемо ми жити на руїнах.

Проснися, світе, бо в нас ллється кров,
Нас клятії ординці убивають,
В домівку нашу нелюд цей прийшов,
Й від неї нас, вкраїнців, визволяють.

Проснися, світе, годі уже спать,
Бо ми, як щит, між ворогом і вами,
Візьмися нам уже допомагать,
Допомагать не тільки лиш словами.

Проснися, світе, бо у пеклі ми,
У пеклі наша ненька Україна,
На світло вийди, світе, із пітьми́,
Допоки пред тобою не руїна.

Проснися, світе, бо нас нищить враг,
Він все і всіх з лиця землі́ стирає,
Звучить наш гімн і майорить наш стяг,
І солов'їну люд оберігає.

Проснися, світе, очі вже відкрий
І глянь на нас відкритими очима,
Про співчуття нам воду ти не лий,
Обличчям повернись, а не плечима.

10.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002741

ЗІРВАЛА ПУП'ЯНОК ОРДА

Зірвала пуп'янок орда,
Йому не да́ла розпуститись,
Прийшла в родину ця біда,
І довело́ся слі́зьми вмитись.

Зірвала пуп'янок орда,
І це зробила серед ночі.
Маленьку квіточку шкода́,
Що не відкриє більше очі.

Зірвала пуп'янок орда,
З стебла одразу кров поли́лась,
Червона кров, а не вода,
Калюжа з неї утворилась.

Зірвала пуп'янок орда,
Розквітла б з нього чудо-квітка,
Родина квіточки рида…
Життя орда забра́ла влітку.

Зірвала пуп'янок орда,
Це з легкістю вона зробила,
А біль не змиє цей вода,
Життя потвора в квітці вбила.

Зірвала пуп'янок орда,
Дідусь над пуп'янком ридає,
Життя зупинена хода…
Ось так орда нас визволяє.

05.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 985957

І ЗНОВУ ТРИВОГА

І знову спо́кою нема,
І знову в нас звучить тривога,
Будь, Боже, з нами усіма,
Хай МИРОМ встелиться доро́га.

Не допусти, молю́, біди́,
Не допусти вогню, ударів,
Хай не лишають в нас сліди,
Бо це не звуки від фанфарів.

Верни їх, Господи, туди,
Звідкіль вони до нас злітають,
Біду, Всевишній, відведи,
Хай в нас життя не забирають.

Верни їх, Боже, в оркостан,
Верни бляшанки ці додому,
Нехай збирає їх тиран,
Хоч всі зараз, хоч по одному.

Не потребуємо ми їх,
Птахі́в лиш наших хочем бачить,
Верни, Всевишній, їм усіх…
Наш нарід то́го не пробачить.

Тривога, страх і укриття,
Молитва, відчай і зневіра,
Врятуй нам, Господи, життя,
Бо лиш на нього в нас офіра.

11.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 985868

НАША БІДА ЗАЛИШАЄТЬСЯ НАШОЮ

Чи ти не бачиш, світе, всю біду?
Чому́, скажи, душею ти лукавиш?
Каховська катастрофа на виду…
Чому́ плече своє́ нам не підставиш?

Невже тебе Вкраїна не болить?
Невже не бачиш, що із нами діють?
Ми хочемо під мирним небом жить,
Та нелюди нам смерть і горе сіють.

Як можеш ти лукаво співчувать?
Якби не ми, то ви були́ б у пастці.
Та скільки ви ще будете чекать?
На європейській ми із вами латці.

Не бу́ло б нас – сягнув би ворог вас,
А ми щитом для вас усіх зробились.
Невже нас захищати ще не час?
Невже на все ви ще не надивились?

Ми гинем й потопаєм у воді.
То де ж ті дружні ру́ки допомоги?
Чи маєм всі загинути й тоді
Задзво́ните в усі дзвінки тривоги?

Як десь біда, то ми на поміч йшли,
Як десь трясло – розвали розбирали,
Та ви в собі сміливість не знайшли
І ми від вас такого не чекали.

09.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 985695

ВАГА СЛО́ВА

Боїться ворог мо́го сло́ва,
Бо в ньому бачить зброю… меч,
Воно, як бачим, не полова,
Й для них – це ро́зпал ворожнеч.

Вагу велику значить має,
І сила схована у нім,
Тому́ і ворога лякає.
Воно, як блискавка, як грім.

А кожне слово – влучний постріл,
Який лякає ворогів,
І мережа́ – для бо́ю простір.
Фейсбук нам це не раз довів.

Як бачимо – це поле бо́ю,
Та тільки там не ллється кров,
Не чути вибухів з стрільбою,
Зате вбива моя́ любов.

Моя́ любов до України,
До слова й рідної землі́,
А сильне слово – важче міни,
Але злітає на крилі.

Тому́ для ворога вагоме,
Від нього має ворог страх,
То й блокування це відоме,
Цінують слово у світах.

Та ворогам несе загрозу,
Бо в ньому правдонька свята,
Я додаю щоразу дозу,
І сію так, немов жита́.

04.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

БУЯННЯ ВЕСНИ Й ЗАБРАНІ ЖИТТЯ

Весна буяє зеленню і квітом,
Але немає радості у нас:
Невинно гинуть і дорослі й діти,
Потвори убивають защораз.

В смарагди одягнулися дерева,
Прикраси з квіту в шати додають,
Й роса спада на землю кришталева,
Та й сльози потічками в нас течуть.

Все зелено, заквітчано, красиво,
Птахи співають нам про рідний край,
Та падає на нас ворожа злива
І пекло постає, де квітнув рай.

В пташиних співах чується ридання,
Хоча вони і тихі й голосні,
Для ко́гось ця весна уже остання,
А наші сльо́зи, мов дощі рясні.

Весна буяє, квітне все навколо,
Бо й цю весну́ ніхто не відмінив,
Полеглі не підні́муться ніко́ли –
ЖИТТЯ на ВІЧНІСТЬ ворог їм змінив.

Птахи наве́сні з вирію вертають,
Та не верну́ть герої з тих світів,
Й нові́ щоденно го́лови складають –
Про це голо́сить і пташиний спів.

19.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 983721

ГОРІТИ У ПЕКЛІ

Горіти у пеклі рашистам прокля́тим,
Конати потворам усіх поколінь
За те, що наважились нас убивати…
Напло́див хто стільки цих диких створінь?

Горіти у пеклі й не знати споко́ю
За нашу невинну пролитую кров,
За те, що високою платим ціною,
За знищення наших будинків й церков.

Варитись потворам в котлі із смолою
За наших героїв, що в землю лягли,
Віками не знати ніде́ їм споко́ю
За те, що на землю святу посягли.

Горіти у пеклі до тла всім ординцям
За те, що війною ця нечисть прийшла,
За все, що зробили вони українцям,
За те, що біда Україну знайшла.

Горіти у пеклі і скону не мати,
На со́бі орді наше горе пізнать,
За те, що взяли́ся усе спопеляти,
Віками за нас у безодні страждать.

Горіти цим нелюдам, в пеклі горіти,
Лиш в пе́кло дорога потворам з русні.
А нас ця війна буде за́вжди боліти,
І бути в нас МИРУ, як бути весні.

05.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 983509

ВЕРВИЧКА, ЩО КРОВ'Ю НАЛИЛА́СЬ

Ось вервичка, що кров'ю налила́сь
Десь перед тим, коли орда ввірва́лась,
Десь перед тим, як всіх вбивать взяла́сь,
То на зернятках крівця показалась.

Це що таке? До чо́го б це воно?
Як розгадати цюю таємницю?
Немов її вмокнули у вино…
Вино і кров – як добре придиви́ться.

І нитка заплямована у кров,
Десь менше крові є на ній, десь – більше…
Невже це знак, що час страшний прийшов,
Й подекуди ставати буде гірше?

Невже Госпо́дь нам знак такий подав?
Невже так довго цій війні тривати?
Чи може цим від чо́гось вберігав,
А ми не знаєм як це трактувати?

Так по зернятках крівця розтеклась,
На багатьох… на більшій бо частині.
Так Україна кров'ю залила́сь,
Брудна війна у рідній Україні.

Ось вервичка. Вона, немов жива,
І ті зерня́тка, наче промовляють.
Вино і кров, і вервичка, й дива́,
Що щось віщують й так застерігають.

22.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 980983

 ЛЮДИНА ТИ?

( Кожному ординцеві )

– Людина ти? Та буть цього́ не може!
А що ж людське́ в собі́ ти віднайшов?
Дивлю́ся – то нічо́го і не схоже.
Мене вбивать в мою́ домівку йшов!

В людини є душа, і мізки, й розум,
Є серце, совість і здоровий глузд.
Людина не несе́ кому́сь загрозу,
Й не накида петлі́ й всіляких вузд.

Людина ти? Це лиш людська́ подоба,
Потвора ти, і не́люд, й сатана,
В тобі́ лиш звірство і страшенна злоба,
Що нищить все прекрасне й розтина.

Уявлення людини ти не маєш!
Чи може знаєш ти ціну життя?
Ти лиш катуєш, нищиш, убиваєш…
Це все нотується й не пі́де в забуття.

Хіба людина йде кого́сь вбивати?
Хіба людина спричиняє біль?
Чи здатна горе ко́мусь завдавати,
Ввірвавшись в інший край хтозна звідкіль?

Зробивши все це – кажеш що людина?
Немає й слова, ким ти дійсно є!
Прийде́ лиха за скоєне година
Й за скоєне отримаєш своє́!

Людина? Та це зовсім не про тебе!
Хіба що про людину ти лиш чув.
Людиною прийти у світ цей треба,
Щоб все життя на цій посаді був!

22.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 980964

НІЧОГО СВЯТОГО НЕМАЄ В ОРДИ

Нічого святого немає в орди –
Накоїли нам ці потвори біди́,
І дальше ще лізуть до нас, як вужі,
Ні в чо́му не знають рашисти межі́.

Щоднини приносять і горе і біль,
Нас знищити всіх – в них поставлена ціль,
Тому́ не зважають вони ні на що,
Бо ми для орди – абсолютно ніщо́.

Ми молимо Бога, щоб нас захистив,
Щоб зрадникам го́лови всім просвітив,
Аби не зливали усе ворогам
Й аби не казали: «Вкраїну продам».

Ординські знущання жорстокі й страшні,
В реальності бачимо це, не вві сні,
Вбивають, катують убивці людей,
Небачено в нас від потвор цих смертей.

Герої на захист Вкраїни пішли,
Та кулі ворожі, на жаль, їх знайшли,
І вже в домовині вертають звідтіль,
А нам додається і горе і біль.

Нічо́го святого немає в орди,
Несем через них ми болючі хрести,
Та Бог допоможе те лихо приспать,
І більше ніко́ли війни́ не зазнать.

09.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 983680

НЕ ВІДБОЛІЛО

( Присвячено річниці звільнення Київщини від окупантів )

Не віриться… Та рік уже минув,
Минув вже рік, як КИЇВЩИНА вільна,
Як кожен з нас цю звісточку почув,
Та рана залишилася суцільна.

Ось друге квітня… радість у сльозах,
Та рана і сьогодні кровоточить:
У пам'яті те пекло, біль і страх…
Тягнувся час, неначе поторочі.

Звільнили нас. Низький за це уклін,
І серце України уціліло…
Жалобний дзво́нить і по нині дзвін…
Вже рік минув, та нас не відболіло.

Макарів, Бородянка та Ірпінь,
Іванків і Мотижин вмиті кров'ю,
І Ворзель, і Гостомель – чан терпінь…
Четвертування…стежка в безголов'ї.

І Сто́янка, і Буча, та й Міщун…
Бої́ точились і людей вбивали,
Обірвану гору́ життєвих струн,
А інших ще й живцем десь закопали.

Був стогін, плач і… тиша навіки́,
Вже рік минув, та в пам'яті зостались,
Кровавої зостався плин ріки́,
У муках із життям вони прощались.

Тортури, вбивства, низка катувань…
А скільки ще не знайдено – не знаєм,
Повисла віха над людьми знущань…
Вже рік минув, та все ми пам'ятаєм.

02.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ЗГАСАЄ ДЕНЬ

Згасає день, згасає він щомиті,
У море вийшли вражі кораблі,
А ми любов'ю з'єднані й сповиті
До України, рідної землі.

Згасає день і вже не поверне́ться,
Йому не буде більше вороття,
А доля нам, вкраїнцям, усміхнеться
І квітами устелиться життя.

Пелю́стками троянд воно розквітне
І ворог нас не буде убивать.
А майбуття усім нам буде світле,
Вкраїна-ненька буде процвітать.

Розквітне наша ненька, забуяє,
Це молимо у Бога ми усі,
А поки що нас ворог убиває
І постріли лунають звідусіль.

В нас буде МИР і буде ПЕРЕМОГА,
Дорогу нам торує сам Госпо́дь,
Тяжкая доля, сльо́зи і тривога…
За воїнів до Бога ру́ки зводь.

Згасає день й цього́ не зупинити,
Та зупинити б кляту цю війну,
Щоб далі нам у МИРІ знову жити,
Здолати цьо́го вбивцю-сатану.

05.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979666

РІЧНИЦЯ ТРАГЕДІЇ В КРАМАТОРСЬКУ

Річниця. Краматорськ. Вокзал і люди,
Ракети, о́бстріл, крики і перон,
Трагедію ніхто цю не забуде,
За це потворам бу́де здих і скон.

Червоним став перон якоїсь миті,
Було́ влучання са́ме у вокзал,
Слізьми́ і кров'ю люди стали вмиті,
Смертельним був ракетний той удар.

Життя потвори людям обірвали,
Ніхто на це їм права не давав,
На потяг всі, щоб виїхать, чекали,
Але життя рашист у них забрав.

Перон, вокзал… тіла́ дітей й дорослих…
Трагедія, яку нам не забуть,
Здається, що перон той стогне й досі…
Від болю сльо́зи й нині в нас течуть.

Там іграшки, валізи і візочки,
Заповнений вокзал ущент людьми,
Не стало в когось сина, в когось – до́чки,
А сотні вмились кров'ю і слізьми́.

Річниця. Краматорськ. Одна з трагедій.
Німі тіла́…обірвані життя,
Лиш стогін й плач замість пісень й мелодій…
Таке не йде ніко́ли в забуття.

08.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979619

БАЖАННЯ Й ПОБАЖАННЯ

Хай цей рік несе́ нам хліб і добру долю,
Щоб цвіли оселі, мов весняний сад,
Щоби ми не знали ні біди́, ні болю,
Щоби ми не чули, що забив набат.

Щоби ми всміхались і життю раділи,
Щезла щоб наза́вжди вражая орда,
Щоб знущань ординських більше не терпіли,
Щоб нас обминала всюди й всіх біда.

Щоб замовкла люта вража канонада,
Щоб війна скінчи́лась в мить цю назавжди́,
Щоби поміж нами не ходила зрада,
Щоб до нас забули стежку вороги.

Щоб під мирним небом в нас зростали діти,
Щоб життя всміхалось всім нам кожну мить,
Всюди щоб розквітли ПЕРЕМОГИ квіти,
Щоби знов спокійно всі могли ми жить .

Щоби не здригались всі ми від тривоги,
Вибухів не чули б більше ми ніде́,
Хай Госпо́дь закриє ворогу дороги,
В вічність лютий ворог хай від нас піде́.

Щоб щоразу чули вісті тільки добрі,
На щиті додому не вертав ніхто,
З фронту повернулись воїни хоробрі,
З тіл нам не робили вбивці решето́.

Рік, який зустріли, буде переможним,
Буде ПЕРЕМОГА й МИР на цій землі́,
Хай життя не буде болісним й тривожним,
Хліб хай сколоси́ться в зораній ріллі.

16.01.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1055642

298. В МОЇЙ УКРАЇНІ ВІЙНА

В мої́й Україні війна,
В мої́й Україні вбивають,
Воює рашист-сатана,
Та зрадники їх прославляють.

В мої́й Україні терор,
Вбивають людей у домівках,
Взяв зброю поет і актор –
І в засвітах в вічних мандрівках.

В мої́й Україні біда,
Та зрадник на ворога боці,
Скрізь мова ворожа… Ганьба!
Звучить в нас на кожному кроці.

В мої́й Україні ллє кров,
Війна не вщухає ні миті,
Бо в зрадників зрадна любов,
Рашизмом вони оповиті.

В мої́й Україні є біль,
І рана все більше ятриться,
Та сипле туди зрадник сіль
Й за мову убивців гордиться.

В мої́й Україні війна,
Та рідную мову цурають,
За неї висока ціна́…
На мові орди розмовляють.

В мої́й Україні війна,
Ми чуєм ворожую мову,
Щоразу йде звістка сумна,
Та всюди потвор мова знову.

В мої́й Україні війна,
А зрадник різниці не бачить,
Гордиться із мови-лайна,
Ціни́ йому мова не значить.

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977842

ВЕСНА ІДЕ – КРАСУ НЕСЕ

Весна іде – красу несе,
Задзвонять дзво́ни Великодні,
Та й Україна над усе –
Про це голосимо сьогодні.

Весна іде – красу несе,
І задзвенять стрімкі потоки,
Госпо́дь Вкраїну нам спасе,
То ж ми робім до цьо́го кроки.

Весна іде – красу несе,
Торує шлях до ПЕРЕМОГИ,
Христос із мертвих воскресе́
І ми не зійдемо з дороги.

Весна іде – красу несе,
Розквітне ненька й забуяє,
Для цьо́го робимо усе.
Майбутнє світле нас чекає.

Весна іде – красу несе,
Пташиним співом озоветься,
А вітер горе віднесе́
І знову МИР до нас верне́ться.

Весна іде – красу несе,
Та ворог лютий не розквітне,
Пташина радість принесе,
Згадаєм слово заповітне,

Весна іде – красу несе,
Несе надію із собою,
Госпо́дь зробить поможе все,
Щоб нам покі́нчити з війною.

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

НІ ДНЯ БЕЗ ВТРАТ. ДНІПРО

Нема ні дня без втрат у нас і болю,
На кожнім кроці за́брані життя,
І лиш тому́, що ми цінуєм волю,
За це у нас є кровопролиття.

Людські́ життя убивці забирають,
Сягнув домівок ворог у Дніпрі,
Потвори нас ракетами вбивають
І вдень, і на світанку, й при зорі́.

Загинули дорослі там і діти…
А скільки під завалами ще є?
Та дехто зміг у пеклі тім вціліти,
А хтось озна́к життя не подає.

І крик, і плач, і стогін, і завали,
Не всі життя вціліли, збереглись,
І все це від рашистської навали…
Людей вбивати іроди взяли́сь.

За що це нам? За що такі терпіння?
Чому́ людей вбиває сатана?
Жахливих змій страшне із них сплетіння,
І через них в нас клята ця війна.

Та найстрашніше – що в нас гинуть люди,
У пеклі Україна, у біді,
Орда сліди свої́ лишає всюди,
За це їм буть на Божому суді́.

15.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

295. СОБОРНІСТЬ НАМ, ВСЕВИШНІЙ, ВБЕРЕЖИ

Нам, Господи, СОБОРНІСТЬ вбережи,
Не дай орді нас знищити, Всевишній,
І шлях до ПЕРЕМОГИ нам вкажи,
Прости за те, що на землі́, ми грішні.

СОБОРНІСТЬ ми орді не віддамо,
Ще й маєм НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, маєм ЗЛУКУ,
Зі зброєю за це ми стоїмо,
Пізнали вже і біль, і горе, й му́ку.

СОБОРНІСТЬ ми вже маємо роки́,
Та ворогу вона не до вподоби,
З недоброї ординської руки́
До знищення СОБОРНОСТІ йдуть спроби.

Не знищить оркостан СОБОРНІСТЬ в нас,
І кловаки́ при цьо́му поламає,
Буремний проживаємо ми час,
Та покидьок той нас не роз'єднає.

Хоч болю нам потвори завдають,
І кличуть на підмогу з бульболенду,
СОБОРНОСТІ ніза́що нам не вб'ють,
Та вигадають там якусь легенду.

Нам, Боже, Україну вбережи,
Не хочемо ми йти в ярмо ординське,
СОБОРНІСТЬ нам наза́вжди збережи,
Наза́вжди відверни зло сатанинське.

22.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ГНИЛИЙ ОРКОСТАН

Війною спа́лені будинки,
По всій країні – дим, вогонь.
Та хто засу́дить тії вчинки,
Зло сатанинських тих пого́нь?

Видніють згарища усюди,
Де бу́ли се́ла і міста́,
Щоденно гинуть наші люди,
Не мовлять слово їх вуста.

Де бу́ло все – стають руїни,
Від болю стогне вся земля,
Летять снаряди, рвуться міни,
Все – справа вбивці-москаля.

Ракети ворог запускає,
І дрони теж на нас летять,
Життя потвора забирає,
Усім, чим можуть, тим гатять.

Міста́ і се́ла, мов примари,
Де зупинилося життя,
Жахливі там були́ удари,
Постійне кровопролиття.

Ордою спалені будинки,
В яких колись було́ життя,
Його забрали і в дитинки
Ординські покидьки-сміття.

Минуть роки́, та біль не вщухне,
Боліти бу́де і колись,
Та й оркостан гнилий той рухне
За те, що нас вбивать взяли́сь.

26.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 972051

285. ТЕПЛА́, ТА Є ЛЮБОВ

Нема тепла́, нема багато діб –
Не найстрашніше, що в нас може бути,
В пекарнях, щоб могли спекти нам хліб,
Щоб голоду вкраїнцям не відчути.

Нема тепла́, та гріє нас любов,
До неньки-України дуже гріє,
Холоне в українських жилах кров
Від того, що ординець з нами діє.

Нема тепла́… Ми це переживем,
Бо стіни є, є дах над головою,
Любов до України бережем,
Герої наші йдуть роки́ до бо́ю.

Не те́пло їм в окопах взагалі,
Нема зв'язку, нема в них там і світла,
Лягають відпочити на землі́,
Щоб знову Україна в нас розквітла.

Нема тепла́, бо ворог нищить все
І думає, що нас він подолає,
Та й покидьків від злості аж трясе,
Ракетами він духу не вбиває.

Нема тепла́, його пове́рнуть нам.
Нескорені, незламні і єдині.
У душах наших не зотліє храм,
Бо ми живем у вільній Україні.

26.11.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
ID: 966745

ДЯКУЮ, БОЖЕ, ЗА ВСЕ

Я дякую, Боже, за ніч, що минула,
За те, що сигналів тривоги не чула,
За те, що я бачила, Боже, світанок
Й зустріла в домівці я ще один ранок.

За те, що в вікні я побачила небо,
За те, що ховатись ніку́ди не треба,
За те, що радію життю щохвилини,
І рідная мова із вуст моїх лине.

За те, що на МИР я плекаю надію,
Й тебе я, Всевишній, у серці лелію,
Й Пречиста мене під Покровом тримає,
І Янгол свої́ми крильми́ обіймає.

Я дякую Боже, що молю моли́тви,
Щоб всі повертались живими із битви,
Щоб щезли ординці із нашої неньки,
І більш не вмивалася кров'ю рідненька.

Я дякую, Боже, за хліб наш насущний,
За те, що вкраїнці – народ відчайдушний,
За те, що ординців, як нечисть, всі гонять
І мужньо наш край від потвор цих боронять.

Я дякую, Боже, за тво́ю опіку,
І ласки твої́, що їх маю без ліку,
Я дякую, Боже, за все, що я маю,
Й надію на тебе усю покладаю.

09.12.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
ID: 1010301

287. НЕСКОРЕНІ, НЕЗЛАМНІ І ЄДИНІ

Неско́рені, незламні і єдині,
Сміливо йдуть вони щодня у бій,
І вірні за́вжди неньці-Україні,
Бо хочуть МИРУ на землі́ святій.

Таких немає більше в ці́лім світі,
Вони – взірець для інших всіх країн,
Вони усі – Вкраїни-неньки діти,
Їм – шана, і подяка, і уклін.

Сини і до́ньки неньки-України,
Усі боронять землю від орди,
Собою закривають рідні сті́ни,
Бо ворог скрізь накоїв нам біди́.

Це – Янголи безстрашні і безкрилі,
Це – воїни і світла, і добра́,
Та й мужні всі, а дух – міцніший скелі,
Вони всі там, де пе́кло, а не гра.

Вони всі там, де гаряче щомиті,
І кожен каже: «Хто, якщо не я?»,
Не росами, а й кров'ю часто вмиті,
І кров'ю напувається земля.

Неско́рені, незламні і єдині,
Їм мужності ніде́ не позича́ть,
Із ними жити неньці-Україні,
Із ними Україні розквітать.

06.12.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів
ID: 1054796

ЗЛО ОРДИНСЬКЕ НЕ ЗАСНУЛО

Уже й Різдво у нас минуло,
Та не закі́нчилась війна,
І зло ординське не заснуло,
Не щез наві́ки сатана.

Не розчинилися потвори,
А й нищать неньку нашу й люд,
Несу́ть біду надалі й горе...
Коли ж над ними Божий суд?

І лізуть так, як метастази,
Торкнутись всьо́го – мрія в них,
Позбутись треба нам зарази,
Щоб вражий дух наві́ки стих.

Хотіли Київ звірі взяти,
Зайшли потвори у Херсон,
З лиця землі́ усе стирати –
Це передсмертний в всіх них сон.

Ще й Соледар упав у око,
Й Бахму́т у них, немов більмо.
Потвори нищать все жорстоко,
Цей план народжувавсь давно.

З лиця землі́ стирали Харків,
І полюбився їм Дніпро.
Набралось тих ординських па́рхів,
Зайшли до нас убивці й зло.

Молімось, щоб почув Всевишній,
Щоб ПЕРЕМОГУ здобули́,
Аби в садах цвіли́ в нас вишні,
Аби цвинта́рі не цвіли́.

10.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1054905

ЧОРНИЙ РАНОК В БРОВАРАХ

Був чорним ранок в наших Броварах,
Який приніс і горе, і розпуку,
Продовжуємо бути у сльозах,
Що омивають втрати, біль, розпуку.

За що це нам? За що і ця біда?
За що невинні знову гинуть люди?
Виною всьо́му є страшна орда,
Яка біду несе́ щоразу й всюди.

Якби не ті потвори, що прийшли,
То й гвинтокрил ніку́ди не летів би,
Все горе нам ті вбивці принесли́,
Ніхто́ живцем в цей ранок не згорів би.

Пішли невинні знову в нас з життя,
І серед них маленькі Янголята,
Це все через ординськеє сміття,
Це все несе́ війна їхня проклята.

Пішли з життя ті пуп'янки малі,
Які колись взяли́сь би буйноцвітом,
Вони цвіли́ б, якби не москалі.
За це потворам в пеклі всім горіти.

Біди́, Всевишній, більш не допускай,
Не хочемо ми, Боже, помирати,
Благаємо, щитами закривай,
Не дозволяй ординцям нас вбивати.

19.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 971397

МАТИ, ДИТЯ І ВОГОНЬ. БРОВАРИ

Навко́ло все палає у вогні́,
Горить садочок, а у нім – дитина,
Вогненні язики́ вже у вікні,
І моторошна бачиться картина.

Біжить матуся поміж той вогонь,
Біжить вона дитину рятувати,
Вогонь сягає і лиця, й долонь,
Але біжить, бо в неї ймення МАТИ.

Бо там дитя, дитя її в біді…
Не дай Госпо́дь не встигне, не врятує…
Як житиме із цим вона тоді?
І крик, і плач страшний з будівлі чує.

Палає все, страшенно все горить,
А серце в гру́дях теж вогнем палає,
Голо́сить, плаче, між вогнем біжить,
І врятувати Господа благає.

Вже зо́всім поряд… Все пала, тріщить,
Вогонь і дим в'їдаються у вічі,
Але вона щодуху все біжить,
Бо там дитя й його життєві сві́чі.

Навко́ло все палає у вогні́,
В вогонь, як птаха, залетіла мати,
І вирвалось з грудей: «О, Боже! Ні!»…
Нічо́го більше не змогла сказати.

20.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 971551

279. ВБИВЦІ І ХЕРСОН

Щоразу втрати у Херсоні,
Вбиває ворог вочевидь,
Це місто, наче на долоні,
То тут не треба і провидь.

Життя потвори забирають
У неозброєних людей,
Херсон в споко́ї не лишають,
Радіють покидьки з смертей.

І день і ніч взяли́сь гатити,
Не розбирають де й коли.
Їм доведе́ться заплатити,
Щоб навіть задню і дали́.

Усюди вбивці ті влучають:
Швидка, лікарня, магазин,
З лиця землі́ усе стирають.
І страх бере́ від тих новин.

Жахливі кадри… кров і люди,
Вогонь, руїни, троща, дим…
Так чинять не́люди усюди,
Підносять ідолів режим.

Перлина степу на прицілі
У здичавілої орди,
Місця всі людні – вражі цілі.
Нам додається сліз й біди́.

03.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

НЕДІЛЕНЬКА ВЕРБОВА

Ось за тиждень уже Пасха,
Хай зійде́ Господня ласка,
Божа ласка хай зійде́ на нас усіх.
Хай задзвонять дзво́ни МИРУ,
За це Бога молим щиро,
ПЕРЕМОГИ шлях до нас щоб вже проліг.

Вже неділенька шуткова,
Квітне гілочка вербова,
Вона сили і здоров'я додає.
Ще й душі́ вона торкає,
Про Великдень сповіщає,
І освяченая гілка легко б'є.

Ніжні котитки вербові
Ми освячуєм в любові,
У надії ПЕРЕМОГУ щоб здобуть,
Щоб нам сонце усміхнулось,
Мирне небо простягнулось,
Що цвіт гине, щоб ніколи більш не чуть.

Вже за тиждень Пасха світла,
Україна щоб розквітла,
А верба біду щоб гнала геть від нас,
Щоб у МИРІ ми скупались
І без ворога зостались,
Аби чорний день наза́вжди вже погас.

Хай квітує Україна,
Лине мова солов'їна,
України без вербиченьки нема.
Світло темінь переможе,
Нам Всевишній допоможе
Й Божа ласка буде за́вжди з усіма.

09.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979696

281. МИНАЄ РІК СТРАЖДАНЬ, ЖАХІТЬ І БОЛЮ

Минає рік страшний, гіркий, болючий,
Який приніс нам сльози, горе й страх,
Коли рашист, убивця той смердючий,
Ракети запускати став не в снах.

Минає рік, коли ми на світанні
Прокинулись від обстрілів орди,
Від вибухів і ди́му огортанні,
Жахіття скуштувавши і біди́.

Минає рік, як орки увірвались,
І вторгнення вже повне відбуло́сь,
В безпеці більше ми не почувались,
Вбивати нас сміття те узяло́сь.

Минає рік. Ні дня без втрат і болю,
Ні дня, щоб наша крівця не текла,
Змінилась наша доля на недолю,
Орда прокля́та шлях до нас знайшла.

Минає рік. Ми всі, неначе в пеклі,
Де плач і крик, і вибухи, й вогонь,
Де з ворогом бої ідуть запеклі,
Де ми синів втрачаємо і донь.

Минає рік важкий для України,
Історію він кров'ю нам писав,
Який приніс нам згарища й руїни,
Бо ворог-терорист на нас напав.

Минає рік. В сльоза́х ми потопаєм,
Бо ворог забирає в нас життя,
Усі в молитві Господа благаєм,
Аби позбутись нам орди-сміття́.

Минає рік страждань, жахіть і болю,
Навали озвірілої орди,
Не вб'ють потвори нашу сильну волю,
Та залишають скрізь свої́ сліди.

Минає рік, який ми не забудем,
Історію, що кров'ю нам писав,
А ПЕРЕМОГУ ми в війні здобудем –
Госпо́дь нам шлях до неї показав.

23.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ЕПОХА ДИЯВОЛА

Невже це час диявола прийшов?
Невже диявол хоче панувати?
Невже упир із розуму зійшов
І мусить ненька у вогні палати?

Диявола епоха? Та невже?
Чому́ її нам випало пізнати?
Чому́ орда сягнула на чуже
І кров свою́ ми мусим проливати.

Чому́ диявол має міць таку
І са́ме де захована ця сила?
А цих потвор, як у морях піску…
Яка ж бо мати всіх їх породила?

Радіє ідол, гине неньки люд,
І плач, і стогін, й скрегіт скрізь зубами,
Коли вже буде Божий для них суд
Й покотить вітер ниви із хліба́ми?

Чому́ цей демон зажадав смертей
І пе́кло влаштував в нашій державі?
В котел з вогнем засунув і дітей,
Усюди рі́ки потекли кроваві.

Смола кипить в диявольськім котлі,
Живцем потвора нас туди скидає,
А інші опинились на нулі,
І зрадник все дияволу зливає.

Диявольська епоха у цей час…
За що? Чому́? Чому́ це з нами сталось?
Вже й вогник віри в багатьох загас,
Бо полотно у пекло нам зіткалось.

На милість ми чекаємо усі,
Щоб щезла ця диявольська епоха,
Бо всі тепер живемо у страсі
Й надії покладаємо на Бога.

25.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 957677

279. З ПОЛЯ БОЮ НЕ ВСІ ПОВЕРТАЮТЬ

З по́ля бо́ю не всі повертають,
Повертають додому не всі,
Сво́ї го́лови там і складають
І вмиваються ж бо не в росі.

Клятий вбивця стріляє й стріляє,
Але краю стрільбі тій нема,
Він безжально наш нарід вбиває,
У напрузі роки вже трима.

Ні жалю́ в них нема, ні сумління,
Без різниці куди їм стрілять,
Нам дісталося горе й терпіння,
Ми ніза́що не хочем вмирать.

Гинуть воїни наші щоднини,
В домовинах вертають з війни́,
Голосіння і плач всюди лине…
Не вертають і до́ньки, й сини.

Не для ворога всіх їх ростили,
Не для то́го, щоб ворог вбивав…
Скільки цвіту лягло у могили…
Від життя їх ординець звільняв.

З по́ля бо́ю не всі повертають,
Хоч не їхали там помирать…
У сльоза́х всіх героїв стрічають,
Та слізьми́ з домовин не піднять.

02.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

НЕМА В ОРДИНЦІВ ТИХ РАКЕТ

Нема в ординців тих ракет,
Які убили б нашу віру.
Для вбивців ми – пріоритет?
Ми на життя даєм офіру!

Нема в ординців тих ракет,
Які би дух у нас вбивали,
Це ні для ко́го не секрет,
Та вбивці цьо́го не чекали.

Нема в ординців тих ракет,
Щоб нас у кут глухий загнали,
Для себе чорний в них пакет,
Щоб рештки всі запакували.

Нема в ординців тих ракет,
Щоб руки змусили підняти,
І не знайдеться в них тенет,
Щоб неньку з нами в пастку взяти.

Нема в ординців тих ракет,
Щоб ми сказали: «Ми здає́мось»,
Хоч ними роблять й рикошет,
Але парадом ми пройде́мось.

Нема в ординців тих ракет,
Аби незламність нашу вбили.
Собі зламають цим хребат,
А нас зламать – нема в них сили.

15.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

269. ГАПТОВАНА КРОВ'Ю ЗЕМЛЯ

Гаптована кров'ю земля,
Й вмивалась вона, як водою,
Зостались сліди москаля,
Який увірвався з війною.

Гаптована кров'ю земля,
Ще й маки розквітли, як ки́лим,
Скривавлені всюди поля́...
Від горя ми го́лови хилим.

Гаптована кров'ю земля
Плеядою маків розквітла,
Ридала, немов немовля,
Й молила Господнього світла.

Гаптована кров'ю земля,
Червоним рядном простягнулась,
А бу́ла родюча рілля...
Від ворога рідна здригнулась.

Гаптована кров'ю земля
Й ворожим снарядом прошита,
Що збли́зька летів і здаля...
Й любов'ю вкраїнців сповита.

Гаптована кров'ю земля,
А кров тую маки ввібрали,
Мов кров розтеклася - здаля,
Собою ті дні нагадали.

01.07.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

НЕ НАМІРЕНІ ПРОЩАТИ

І знову жертви, знов невинні люди,
Які орді загрозу не несли́,
Смердючий дух рашиста вже усюди,
Потво́ри смерть і горе принесли́.

Щодня палають скрізь людські́ домівки,
Рашист влуча ракетами у них,
Та ще й садки, багатоповерхівки…
Смерте́й без ліку, руйнувань і лих.

В ТЦ влучають, в школи, в санаторій,
І гинуть люди в селах і містах,
Влаштовують з будинків крематорій…
І сльози, й біль, і смерть, і кров, і страх.

Нано́сить ворог нищівні удари,
І каже, що по людях він не б'є.
Вони страшніші, аніж яничари –
Від них руїна з неньки постає.

Одеса, Київ, Харків, Миколаїв,
І Сєвєродонецьк, і Кременчук,
І Маріуполь в нашім славнім краї…
Мов до курчат страшний ввірвався крук.

Нестерпний біль за кожного вкраїнця,
За кожне місто й кожнеє село…
За що лихий відправив нам ординця?
Щоб нас сміття з лиця землі́ змело́?

Ще скільки бу́де ворог воювати?
Ще скільки бу́де болю завдавать?
Йому ми не намірені прощати,
Це будем01.07.2022 р. за́вжди всі ми пам'ятать.


©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 951996

271. СУЦІЛЬНА РАНА

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕ НАМІРЕНІ ПРОЩАТИ»)

Удари нищівні уже усюди,
Для ворога це – радість над усе,
Від них на кожнім кроці гинуть люди,
Біду з собою ворог наш несе.

Коли їм край – ніко́му невідомо,
Ракети й бомби звідусіль летять,
Вже тисячі́ не ве́рнуться додому,
Багато з них в сирій землі лежать.

Ми стоїмо́ і мусимо триматись,
І вибивати ворога з землі́,
Важливо – ПЕРЕМОГИ дочекатись
В усіх містах й кожнісінькім селі.

Щоб мирне сонце нам усім сходило́,
На землю щоб не ли́лась наша кров,
Щоб те сміття вороже відступило,
Аби війні уже кінець прийшов.

Але коли це бу́де – ми не знаєм,
Нас ворог нищить всюди й звідусіль,
Невинну кров на землю проливаєм…
Біда і втрати, горе, прикрість, біль.

Куди не глянь – скрізь згарища й руїни,
Зруйновані і се́ла і міста́,
Суцільна рана неньки-України.
За що несемо ми цього́ хреста́?

01.07.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 952018

НЕНАЧЕ КРОВ'Ю ПОЛЕ ЗАЦВІЛО

Неначе кров'ю поле зацвіло́,
Точилися бої́ в війну на ньому,
Багато цвіту там і полягло
Й живими не вернулися додому.

Неначе кров'ю поле зацвіло́,
Неначе кров'ю поле запалало,
Сміття ординське поле це сягло
До то́го, аніж сонце наше встало.

Неначе кров'ю поле зацвіло́,
Земля від болю плаче і сьогодні,
Стікала кров героям на чоло
Й не чули більше дзвони Великодні.

Неначе кров'ю поле зацвіло́,
А поряд – хата, спалена ордою,
Неначе кров, немов червоне тло,
Фарбоване кровавою війною.

Неначе кров'ю поле зацвіло́,
Нагадує воно страшні події,
Там справжнє пекло у той час було́,
Його створили кляті лиходії.

Неначе кров'ю поле зацвіло́,
Розсипались на полі бо́ю маки,
І сум, і радість цвітом додало́…
І сльози, й біль, й ворожії атаки.

Неначе кров'ю поле зацвіло́,
Де кожна квітка, мов калюжа кро́ві,
Зайшов рашист в Мотижин, в це село,
Зізнатися в брудній свої́й любові.

Неначе кров'ю поле зацвіло́,
Немов вогонь, палахкотить квітками,
Мов славний воїн, кожне те стебло,
Герой, що ліг, в серцях наза́вжди з нами.

24.06.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

266. ОРДИНЕЦЬ, КУРОК І ТІЛОПАД

Рука підня́лась у ординця
Тисну́ти знову на курок,
Він захотів убить вкраїнця,
Пішов убивця на цей крок.

Пішов і навіть не здригнувся,
І знов проли́лась наша кров,
Упир єхидно усміхнувся
І далі ще вбивать пішов.

Пішов отримать насолоду,
Бо визволяє від життя.
Та буде мати «нагороду»
Непотріб той, оте сміття.

За це роздасть упир медалі,
Й хероєм стане для русні,
Бо йде вбивать людей в підвалі…
Убивця радий цій війні.

Так холодно людей вбиває,
Розвагу він таку знайшов,
Та ще й домівки спопеляє…
Чому́ він са́ме нас знайшов?

Лунають постріли… лунають…
Рашист вбиває всіх підряд…
Розпла́ти су́рми їм загра́ють
За український тілопад.

28.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 951744

ЖИТТЄВИЙ КОЛОРИТ

(Марку Орловському з нагоди Дня народження)

Ось ще один кудись собі майнув,
Понісся стрімголов кудись у далі,
Що відбулось – ти, ма́буть, й не збагнув,
Лиш музику заграв хтось на роялі.

Соната зазвучала ще одна,
Яко́сь вона звучала особливо,
І забриніла про життя струна,
А доля посміхнулася грайливо.

Нові́ акорди зазвучали вмить,
Нови́й відтінок влився у палітру,
Бо рік за роком все кудись летить,
Несеться стрімголов сильніше вітру.

Енергія життя завжди́ бурлить,
І ні на мить вона не затихає,
І не дає вона тобі тужи́ть,
А й навпаки – ідеї підкидає.

У творчості життя твоє́ мина,
У всьо́му бачиш позитивні грані,
Чудова думка за́вжди поглина,
То й радістю стежини вишивані.

Шалений темп, шалений в тебе ритм,
Рекорди, нагороди, фестивалі,
З'єдналось все в чудовий колорит,
Й роки твої́ підвладні долі-кралі..

Нехай летять, ніщо́ їх не спиня,
Життя несеться хоч би з сотню ро́ків,
А в серці хай живе твоя́ весна,
І творчий дух назад не знає кроків.

Нехай життя вирує знов і знов,
Нехай душа щоразу розквітає,
Хай поруч буде щастя і любов,
А доля лиш добро тобі складає.

Успішним буде творчий твій політ,
Несе тебе у сяйво й у натхнення,
Хай кожен день дарує но́вий світ,
Бо ти – людина й це є тво́є ймення.

Нехай у серці музика звучить,
Нехай фортуна за́вжди поруч буде,
А рік за роком хай собі летить,
І поруч будуть щирі й добрі люди.

03.01.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1054525

НЕ ДУМАЛА

Не думала, доню, що тато загине,
Не вірила, рідна, що ляже в бою́,
Не знала, що плач замість пісні полине,
Що кров буде литись у нашім краю́.

Не думала, доню, що горя зазнаєм,
І га́дки ніко́ли про це не було́.
За татову душу моли́тви складаєм –
Життя на землі вже його відцвіло́.

Не думала, доню, що все обірве́ться,
Бо мріяли ми про квітуче життя,
Додому татусь вже з війни не верне́ться,
Бо то́му, що сталось, нема вороття.

Не думала, доню, що нам доведе́ться
Без тата зостатися через війну,
Ніко́ли він садом уже не пройде́ться…
Платив за Вкраїну висо́ку ціну́.

Не думала, доню, що буде так важко,
Що сльо́зи рікою у нас потечуть,
Скрізь кулі, снаряди, ворожі розтяжки…
Усі, хто живі, ПЕРЕМОГУ кую́ть.

Не думала, доню, що тато поляже
І так доведе́ться без нього нам жить,
Не знала, що сло́ва не мовить, не скаже…
В могилі наш тато, рідненька, лежить.

16.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 947911

261. НЕ ДЛЯ ТЕБЕ

Не для тебе у світ я прийшла,
Через тебе вмиваюся кров'ю,
На Голгофу уже я зійшла,
Бо вже сита твоєю любов'ю.

Не для тебе я квітла роки́,
Ти засіяв усюди лиш горе,
Кро́ві рі́ки, немов рушники,
Забери свої ру́ки, потворо!

Не для тебе буяв ніжний цвіт,
Ти огидний мені, й ти це знаєш,
І за мною в сльозах цілий світ,
За невинність мене спопеляєш.

Не торкайся, злочинцю, мене,
Ти ввірвався й диктуєш умови,
Але ж кара тебе не мине,
Кровопивця… Жадаєш лиш крові.

Ти приніс мені сльози й біду,
Ще й умови на кожному кроці,
Я ніко́ли на них не піду́,
Бо Всевишній на мо́єму боці.

Не для тебе себе берегла,
Й не з тобою складу́ я присягу,
Я встоя́ти, катюго, змогла,
Й майоріти вкраїнському стягу.

11.09.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 959687

РІДНЕНЬКА УКРАЇНА У ВОГНІ

Рідненька Україна у вогні,
Палає у вогні моя́ колиска,
Заба́глося рашисту-сатані
Влучати у ріднесеньку так збли́зька.

Рідненька Україна у вогні,
Такі болючі і смертельні рани.
Ми мо́лимо, щоб був кінець війні,
Упир перед судо́м Господнім стане.

Рідненька Україна у вогні,
Та не родинне це, на жаль, багаття.
Не йшла вона в обі́́йми сатані,
Що згарища лишає з неньки й шмаття.

Рідненька Україна у вогні,
Скрізь лижуть язика́ми юроди́ві,
Стирають неньку, як зерно в жорні́,
А мріями ми бу́ли всі щасливі.

Рідненька Україна у вогні,
І дим стовпо́м здіймається у небо,
Такого ми не бачили й вві сні…
Вступіться! Визволяти нас не треба!

Рідненька Україна у вогні́,
Ординці лю́ті неньку спопеляють,
Але Госпо́дь на нашій стороні,
Й герої ПЕРЕМОГУ наближають.

23.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 948567

НА КОН ПОКЛАДЕНО ЖИТТЯ

На кон покладено життя,
Життя усіх нас, українців,
Назад немає вороття,
До нас ввірвалися ординці.

На кон покладено життя,
Та хто поклав його – не знаєм,
Нас па́лить ворог, мов сміття,
Від рук одринців помираєм.

На кон покладено життя,
Страшного ворога затія,
Усюди кровопролиття,
Ворожа споконвічна мрія.

На кон покладено життя,
Та ми народжені, щоб жити,
Немає ворог каяття
Й прийшов до нас, щоб нас убити.

На кон покладено життя,
Життя вкраїнців-патріотів,
І забирає в нас життя
Навала вбивців-ідіотів.

На кон покладено життя,
Яке даровано Всевишнім,
Яке – Господнє вишиття,
І топчуть, наче спілі вишні.

07.08.2022 р.

©Королева Гір Клавдія, Дмитрів,2022

МОЛІМОСЬ ВСІ

Молі́мось всі, бо є в молитві сила,
Молі́мось щиро, Бог почує нас,
Нас віра поєднала і скріпила,
І навіть врятувала нас не раз.

Молі́мось всі, щоб в нас війни не бу́ло,
Щоб ми у мирі жи́ли, як колись,
Нас Милосердя Боже не забу́ло,
Небесна Сила каже нам: «Молись».

Молі́мось всі, зносім благання Богу,
Всі молитви́ сплітаймо у вінець,
І нам Госпо́дь наблизить ПЕРЕМОГУ,
Й війні у нас прийде́ тоді кінець.

Молі́мось всі, молі́мось дуже щиро,
Молім й за тих, хто Бога омина́,
Молім за всіх. Нам ПЕРЕМОГИ й МИРУ!
Щоб відступив наза́вжди сатана.

Молі́мось всі, молі́мось за́вжди, люди,
Молитвою ми війську поможім,
Бо та орда розлізлась вже усюди,
«Врятуй нас, Боже!», – кожен з нас скажім.

Мол́імось всі, на цьо́му фронті будьмо,
Бо нищить й наша зброя ворогів,
І дякувати Богу не забудьмо
За те, що нас веде́ за руку й вів.

02.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946674

253. БІЛА ГОЛУБКА

Ой, біла голубка так прагнула волі,
Бо в пекло іти не хотіла вона,
Молилася Богу: «Рятуй від недолі,
В яку занури́ла прокля́та війна».

У білу голубку убивці стріляли,
І ра́нили важко щоразу вони,
Цю юную пта́ху кати ґвалтували,
Бо мають вказівку таку сатани.

Ця біла голубка орді не здавалась,
Леті́ть намагалась подалі від них,
На Милість Господню вона сподівалась,
Чекає, щоб постріл ворожий вже стих.

Ця біла голубка кружляє у небі,
Пір'їни летять із розправлених крил,
І вбивць-коршакі́в* відганяє від себе,
Спадає щодня бідолашна із сил.

Цю білу голубку живце́м спопеляють,
І плач роздається далеко в світи́,
В споко́ї убивці її не лишають,
Та чує від Бога: «Красуне, лети!»

Ця біла голубка вся кров'ю стікає,
Бо ці́лить у неї безжально орда,
Всевишнього мо́лить, рятунку чекає,
Та з ко́ршуном** поряд вона не сіда́.

В голубки-красуні шматоване тіло,
Та серце її уціліло в бою́,
Це горе на білу красунечку сіло,
Але береже вона гідність свою́.

Ця біла голубка не здасться ніко́ли,
Бо віра незламна їй сил додає,
Не знищать ніза́що красуню потво́ри,
Живильна вода їй ключами заб'є́.

Всміхне́ться голубка, затягнуться ра́ни,
У танці із МИРОМ вона закружля,
Для неї усюди заграють орга́ни,
Торкне́ ПЕРЕМОГОЮ й струн скрипаля.

03.05.2022 р.

КОРШАК* – один з видів соколоподібніх птахів.
КОРШУН** – те саме, що і КОРШАК.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946752

ГІЛОЧКА ВЕРБИЧКИ Й УКРАЇНА

В нас буде МИР, ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
Верби́чка ПЕРЕМОГУ нам наб'є́,
Звучатиме скрізь мова солов'їна,
Ми не дамо ординцеві своє́!

Ще зовсім трішки, трішки залиши́лось,
І ПЕРЕМОГА вже чекає нас,
Бо світло Боже вже на нас проли́лось,
Надхо́дить ПЕРЕМОЗІ нашій час.

Лягло в бою́ героїв, наче цві́ту,
Й ніко́ли більш вони не зацвітуть,
«ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!», - кажуть світу,
В бою́ лягають й більше не встають.

Ідуть у бій, щоб бу́ла Україна,
Із ворогом в запеклий бій ідуть.
Прийшла до нас та чорная година,
Та неньку окупанту не дадуть!

Розквітне ненька гілкою верби́чки,
Ще й ніжним цвітом рідна зацвіте,
Госпо́дь їй дасть живильної водички,
Й покотить знов колосся золоте!

В нас буде МИР! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
Госпо́дь з Небес на це благословив,
Наді́йде скоро світлая година –
Шлях ПЕРЕМОЗІ Го́сподь простелив!

17.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

В БОЯХ КУЄМО ПЕРЕМОГУ

В боях кує́мо ПЕРЕМОГУ,
В запеклій з ворогом війні́,
Ми прокладаєм їй доро́гу.
В важкій наш край тепер борні́.

Ми ні на крок не відступаєм,
Буває дуже важко нам,
І щиро Господа благаєм,
Бо ворог спалює вже й храм.

Бої ́в нас точаться усюди,
Дарунки теж до нас летять,
Щодня невинні гинуть люди,
Бо ворог взявся їх вбивать.

Не ми війну цю розв'язали,
Та ми боронимо свій край,
Усі на захист неньки стали.
Нам сили, Господи, додай!

Орда катує і вбиває,
Ґвалтує й нищить всіх підряд,
Усе довкола спопеляє,
Щодня рясніє тілопад.

В боях кує́мо ПЕРЕМОГУ,
Здолаєм ворога в бою́,
Моли́тви щиро молим Богу
За МИР у рідному краю́.

01.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946591

242. ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА

ВСЕ БУДЕ Україна і наша ПЕРЕМОГА,
Бо Господом з любов'ю простелена доро́га.
Цього́ усі чекаєм і вся спільнота світу,
Бо полягло за неньку героїв, наче цвіту.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, з ріллі зросте колосся,
Трагедію пізнати усім нам довело́ся.
З руїн тепер підня́тись Госпо́дь нам допоможе,
Над темрявою світло усюди переможе!

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, заквітчана у квіти,
Під мирним небом будуть народжуватись діти,
Під мирним небом буде звучати колискова,
Як море, розіллє́ться, вкраїнська наша мова.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, увінчана у лаври,
Ударять музиканти в гучні́ свої́ лита́ври.
Гопак скрізь затанцюють всі славні козаченьки,
Проже́немо всю нечесть із України-неньки.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА із чистим небосхилом,
Повінчана любов'ю наза́вжди тільки з МИРОМ.
Доро́гу їй для цьо́го просте́лить ПЕРЕМОГА,
На неньку схо́дить світло й велика ласка Бога.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, квітуча і барвиста,
Неначе вишиванка, і совість в неї чиста.
Лани широкополі протягнуться усюди,
Щодня сходи́ти сонце під мирним небом буде!

18.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 1054293

234. СПАСИ, ПОМИЛУЙ І ПРОСТИ

Спаси, помилуй, Господи, й прости,
Що ще не всі увірували в те́бе.
Цей хрест війни нам поможи нести́,
Нам Твоя поміч, як ніко́ли, треба.

Всевишній, я молю́, нас зрозумій,
Благаю слізно, зглянься ти над нами,
Простити нас за всі гріхи зумій,
І зжалься ти над до́ньками й синами.

Врятуй, Всевишній, кожного із нас
І збережи нам неньку-Україну,
Від нас не відступи́ в важкий цей час,
Подай нам руку, Христе, Божий Сину!

Візьми́ під захист нас від ворогів,
Не дай орді нас нищити, вбивати,
Бо ворог лютий вже оскажені́в,
Не знаємо, що далі ще чекати.

Прости за те, що хтось тебе гніви́ть,
Прости за те, що хтось хрести ламає,
Нам поможи це пекло пережить,
Бо ворог і церкви́ вже спопеляє.

Спаси, помилуй, Господи, й прости,
Прости за гнів й людськії нарікання,
Візьмись до ПЕРЕМОГИ нас вести́,
Надія лиш на тебе в нас остання.

12.04.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ

Ще колись зелені чоловічки
Починали бігати в Криму,
Зав'язали колорадські стрі́чки
Розбрели́сь, немов по килиму́.

Ще тоді казали: «Те не наши,
Мы не знаем кто они, зачем».
Ця мерзота йшла тоді із раші
Й завдавала болю не мечем.

Їм вдало́сь зробити всі маневри,
Та потвора в нас забра́ла Крим,
Думали, що створять там шедеври
Й накладу́ть потвори всюди грим.

Та й Донбасу так вони діста́лись,
І розлізлась тая саранча,
Вісім років то́му так ввірва́лись
Й нам спекли такого калача.

Привезли́ з собою різну зброю,
Захопили не́люди Донбас,
Йшли на нас убивчою ходою.
Не забули вбивці й про фугас*.

Й ті бридкі зелені чоловічки
Розпоча́ли кляту цю війну,
Зав'язали колорадські стрі́чки
Й куштувати да́ли полину́.

10.05.2022 р.

ФУГАС* – заряд вибухівки у водонепроникній оболонці.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

236. ОРДИНЕЦЬ І ВБИРАЛЬНЯ

Яко́сь в селі одно́му
Зайшов москаль до хати,
Зайшов гучніше грому
Й почав скрізь заглядати.

Ходи́ть став по будинку,
Все ни́шпорить, шукати,
Неначе дикови́нку,
Почав все розглядати.

Й побачив у куточку
Він виріб керамічний.
Неначе глек, чи бочку,
Чи корабель космічний.

До нього доторкнувся
І нижче нахилився,
Від по́диву замкнуся
І знову придивився.

– А что это такое
И что с ним надо делать?
И это что такое?
Изволь же мне поведать.

Зачем же эта чаша?
Воды в ней очень мало.
Иль бочка это ваша?
Оттуда что достала?

– Невже не знаєш що це?
Невже таке не бачив?
Ти звідки будеш, хлопче?
Не плем'я ж дике, наче.

Не бочка це з водою,
Та й зовсім це не чаша.
Що, парубче, з тобою?
То це вбиральня наша.

– Я прибыл из россии,
И я – освободитель,
Я – отпрыск тирании,
В меня есть покровитель.

Не видел я такое.
Зачем эта вбиральня
И многое другое?
То это не стиральня?

– Ну як тобі сказати?
Це – унітаз звичайний .
І воду тут зливати,
Щоб все було охайно.

– Нигде не видел сроду
Я в доме туалеты.
А как залить там воду?
Как-будто табуреты.

– То вірю в це охоче,
Для тебе – дикови́на.
Ти в Україні, хлопче,
Й це все тобі чужи́на!

Враз мародер-ординець
Став унітаз зривати,
Такий дикар-злочинець
Прийшов до нас до хати.

Прийшли тут воювати
Із мирним всім народом,
Майно все розкрадати
Усім рашистським збродом.

Себе тут показали
Як вбивці-мародери,
Бо ми, як їм сказали –
Нацисти і бандери.

Прославились ординці,
Тупії дикобрази.
Й таких не поодинці –
Зривають унітази.

Й це лиш шматочок то́го
Про рівень кругозору,
Всього́ нутра́ гнилого,
Що сунеться додолу.

14.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

223. СИДИТЬ ОРКО, ЗАЧЕКАВСЯ

( На мелодію пісні «ОЙ НА ГОРІ БІЛИЙ КАМІНЬ» )

Сидить орко, зачекався, ку-ку-ку,
Сидить орко, зачекався,
Бо до зброї він допався,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Чека орка подарунок, ку-ку-ку,
Чека орка подарунок:
Чорний мішок на пакунок,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Він чекає на підмогу, ку-ку-ку,
Він чекає на підмогу:
Із двохсотими в дорогу
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Цей дарунок ми вдаруєм, ку-ку-ку,
Цей дарунок ми вдаруєм,
Це для орків не шкодуєм,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Наче орку сон приснився, ку-ку-ку,
Наче орку сон приснився –
В свою крівцю занурився,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Раптом орко роздуплився, ку-ку-ку,
Раптом орко роздуплився –
В своїй крівоньці умився,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Лежить орко, окопався, ку-ку-ку,
Лежить орко, окопався,
Із життям вже попрощався,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Ви, ординці, нам не браття, ку-ку-ку,
Ви, ординці, нам не браття,
Рвемо вас, неначе шмаття,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Нам Господь допомагає, ку-ку-ку,
Нам Господь допомагає,
Всяку нечисть вичищає,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Джавеліни й байрактари, ку-ку-ку,
Джавеліни й байрактари,
Ми вас, орки, не чекали,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

02.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

СКОЛИХНУЛИ СВІТ

Катюги, убивці, рашисти смердючі,
За що ж ви людей повбивали у Бучі,
В Гостомелі, Ворзелі, ще й в Ірпіні
В цій клятій ганебній рашистській війні?

Іванків, Макарів ви теж не минули
І звірствами, орки, ви світ сколихнули.
Ці звірства, потво́ри, із рук не зійду́ть
І миті розпла́ти, ординці, прийду́ть!

Знущалися теж над людьми в Бородя́нці
Ординці, рашисти, скоти́-голодранці,
Ще й в Сто́янці мі́сиво бу́ло з людей,
І нам не злічити одразу смертей.

За що ж ви, убивці, людей катували?
За що ви невинних дітей повбивали?
Ви з планами цими прийшли із рашні?
Присягу яку склали ви сатані?

За що в цих містах ви людей убивали,
А потім ще й танками їх пресували?
Чи може це тактика ваших боїв?
Це так воювати упир повелів?

Потвори нікчемні, убивці, катюги,
За що над людьми влаштували наруги?
Чом в кожного з них ви забрали життя?
Ніко́ли таке не піде́ в забуття!

Знущались в підвалах, вбивали звіряче,
Раділи від того, що крихітка плаче.
Ви – нелюди-вбивці з своїм упире́м!
Ми кожну мерзоту-убивцю знайде́м!

За що ви дівчат і жінок ґвалтували?
За що ви такого їм болю завда́ли?
Ще й навіть вбивали невинних тварин
І змусили пити гіркий нас полин.

Вбивали усіх, навіть тих, хто лежачі,
Зазнали й вони катування звірячі.
Яку ж вам загрозу ці люди несли́?
Це втіху таку ви, потво́ри, знайшли?

Ще й жертвам свої́м вбивці руки зв'язали,
Знущались катюги, тоді – розстріляли.
Взяли́сь мінувати вже мертві тіла́…
З рашистською по́ганню смерть надійшла.

Вбивали усіх, кого бачили звірі,
Сліди катування в загиблих на тілі,
У муках страшних кожен з них помирав,
А дехто із жертв у вогні́ ще й палав.

Метою було́ від життя їх звільнити?
Та хто ж дав вказівки ці звірства чинити?
Вам в пеклі горіти вовіки-віків!
Ніку́ди не зникне цей біль наш і гнів!

Убивці смердючі, тварюки- рашисти,
Мерзота, потво́ри, ординські фашисти!
Госпо́дь допоможе нам ви́тримать все,
І кару рашистська орда понесе́!

04.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

225. ДО ПЕРЕМОГИ

До Перемоги нас Госпо́дь веде,
Болючі і виснажливі ті кроки,
В важких потугах, та вона прийде́,
Бо сьогодення в нас таке жорстоке.

Жахливі рани і нестерпний біль,
Шматують, рвуть, але ми не здаємся,
Нас дістають ординці звідусіль,
Та Господу в опіку віддаємся.

Нелегко нам, але ми стоїмо,
Несе́м в собі́ нечувану тривогу,
Ми молимось і майже не спимо,
Вимолюєм у Бога ПЕРЕМОГУ.

Кує́м її, кує́мо у борні,
І ні на крок ніде́ не відступаєм,
Нам довело́сь пожити у війні,
За ПЕРЕМОГУ Господа благаєм.

Болючий кожен подих в нас тепер,
Болючими в нас будуть і пологи,
Ні в ко́го плід любові не завмер –
То й іншої не бачимо дороги.

Любові плід до нашої землі,
Тому́ усі ідем до ПЕРЕМОГИ,
Стікає кров по нашому чолі,
Та збережем усі свої́ поро́ги!

04.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

РОЗПРЯГАЙ ВЖЕ, БАЦЬКУ, КОНЕЙ

(На мелодію пісні «РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНЕЙ»)

Розпрягай вже, бацьку, коней –
Ми не будемо орать,
Бо збирається країна
Як фашиста розпинать.

ПРИСПІВ

Картопля раз, два – не ракети,
Бомби, танки й міноменти,
Джавеліни й байрактар.Відповіш за Україну,
Що ти нашу землю дав,
Щоби орко так бездушно
Всіх підряд там убивав.

ПРИСПІВ

Відповіш перед народом,
Що зганьбив ти нас усіх,
Йшов на змовини із збродом,
І невинний люд поліг.

ПРИСПІВ

Ми не хочем тебе знати,
Згинь із нашої землі́,
Ти пішов людей вбивати,
Бо так хочуть москалі.

ПРИСПІВ

Руки тво́ї вмиті кров'ю,
Вбивця ти – не керівник,
Бо рашистською любов'ю
Прикриватися ти звик.

ПРИСПІВ

31.03.2022 р.© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

221. НЕ ЗАЛИШУ

Як зали́шити маю я хату?
Як зали́шить подвір'я й садок?
Я не можу зали́шить це кату,
Вже розбитий, та рідний куток.

Як зали́шити можу дружину,
Що давно нерухомо лежить?
Сво́ю першу любов і єдину,
Вік з якою зумів я прожи́ть.

Все життя ми жили́ душа в душу,
Ми ділили і радість, й біду,
Із коханою бути я мушу,
Із куточка свого́ не піду́.

Цю хатину самі́ будували,
Це гніздечко звивали удвох,
Заробляли все чесно, не крали,
Не чекали у ньому непро́х.

Наші ді́точки тут народились,
І зростали вони са́ме тут,
Тим, що маємо, за́вжди гордились.
Та не знали, що орки прийду́ть.

Навіть в снах найстрашніших не бачив,
Що палатиме все у вогні,
А дружина мовчить… тільки плаче,
Що Вкраїна з ордою в борні́.

І на старості що нам робити?
Та й здоров'я уже в нас нема…
Ми не зможемо звірство простити,
Що вчинила орда з усіма.

До дітей ми поїхать не можем,
Та і їм небезпечно сюди.
Може й го́лови скоро тут зложим
В сво́їй хаті від звірства орди.

Вже як бу́де… На все Божа воля,
Якщо су́джено це пережить…
Бо спіткала такая недоля,
Якій опір не можем чини́ть.

Вже сусідські хати́ погоріли…
Хоронив я сусідів в саду.
Так наза́вжди вони оніміли…
Хто створив сатанинську орду?

Нашу хату тако́ж зачепило…
Залишився вцілілий куток…
Скрізь уламками все тут встелило…
Та з домівки ніку́ди… ні крок.

Якщо су́джено жити – вцілієм,
Може скоро це пекло мине,
Та прощати таке не посмієм
За все звірство рашистське страшне́.

Все зрівняла орда із землею
І продовжує дальше рівнять,
І зв'язку́ вже нема із ріднею…
Від життя взя́лись нас визволя́ть.

Волонтери заве́зли нам їжу,
А вода у криниці ще є…
Не збирав я тривожну валізу,
Бо дружина – багатство моє́.

У валізу її не спакую
Й помирать не зали́шу одну.
У куточку кохану рятую,
Від орди у любов огорну.

Під опіку ми Богу дали́ся,
На все воля Господня тепер,
Ми з дружиною знов обняли́ся,
Бо любов нашу орко не стер.

02.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022ID: 943945

ЩОБ ВИ УСІ, ТВАРЮКИ, ПОЗДИХАЛИ

Щоб ви усі, тварюки, поздихали
За те, що руку ви на нас підня́ли!
Смердючії убивці ви, рашисти,
Вам мариться Бандера і нацисти.

Щоб ви усі, тварюки, поздихали
За те, що ви невинних повбивали.
За це, убивці, про́щення не буде,
Вам не прости́ть ні Бог, ні наші люди.

Щоб ви усі, тварюки, поздихали
За те, що із землею все зрівняли,
За те, що матерів й дітей убили.
Навіщо вас на світ цей наплоди́ли?

Щоб ви усі, тварюки, поздихали,
Ніко́го ми із вас тут не чекали.
Ми сво́ю рідну землю захищаєм
І з квітами вас тут не зустрічаєм.

Щоб ви усі, тварюки, поздихали
За те, що від життя всіх позбавляли,
За те, що ви домівки нам спалили
І геноцид із нами учинили.

Щоб ви усі, тварюки, поздихали,
Раschиsтськії потво́ри і шакали.
Ми неньку-Україну відбудуєм
Й парад у пекло кожному влаштуєм!

02.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 943944

217. ЧОРНИЙ ДЕНЬ

В думках ми відганяли чорні дні,
І як могли, усі ми це робили,
Рідненька Україна у борні́,
Рашисти неньку всю живцем палили.

Прийшли рашистські не́люди до нас,
І чорний день одразу ми відчули.
Прийшов той день, настав страждальний час,
До нього ми готовими не бу́ли.

Цей чорний день у лютому настав,
Це був четвер, число – двадцять четверте,
Ракетами нас орко цілував…
Його тепер нам з пам'яті не стерти.

Болить він нас і кров'ю він стіка,
Й ніко́ли він боліть не перестане,
А крові – не одна уже ріка,
Та вірю – ПЕРЕМОГА в нас настане!

Чому́ дано нам чорний день пізнать?
Чому́ це пекло мали ми відчути?
За що Вкраїна має так страждать?
Чому́ в житті у нас так мало бути?

Щоб швидше вже настав йому кінець,
Щоб ми забули сховища, підвали,
Щоб спле́ли ПЕРЕМОГИ ми вінець,
Позбулися рашистської навали.

30.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

НЕНАЧЕ ГНОЮ

Неначе гною, трупів на землі́,
Ординських звірів, що на нас напали.
Гнилі бездушні кляті москалі,
Це вам за всіх, кого́ ви повбивали.

Та цю орду ніхто не забира,
Вони свідомо наших убивали,
І вдома їх ніхто не визира,
Бо на гарматне м'ясо відправляли.

Душі́ у них не бу́ло і нема,
Тому́ не від'єдналася від ті́ла,
Огидна всьому світу ця чума,
Та й жодна із мама́ш не посиві́ла.

Їм гроші обіцяв за це упир,
Тому́ чекають ви́плати мамаші,
Бо са́ме він для них усіх – кумир.
Таке воно продажне бидло-раші.

Смертей свої́х синів не визнаю́ть,
Ще й тішаться, що – вбивці й мародери.
Усі ординці на той світ піду́ть
Від пошуків нацистів і Бандери!

Нам пекло влаштувала ця орда:
Усюди плач, руїни й попелище,
Та віра наша сильна і тверда,
А в них давно – гниле й пробите днище.

30.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

БАЦЬКА

Чистим залиши́тись бульбашу́ не вийде,
Адже час розпла́ти дуже скоро при́йде.
Бацька не полізе в бункер на уралі,
Бо маріонетку зовсім там «нє ждалі».

У помийну яму бацька вліз по вуха,
Думав, наче в танку, там буває глухо.
Грузне у тій ямі вже тепер бульбашик,
Не рятує ба́цьку недоро́бок-ра́шик.

Бульбаша втягнули у війни тенети,
Але ж він не знає карлика секрети.
Здохнути прийде́ться ра́зом з юродивим,
І Госпо́дь не буде до них милости́вим.

Бацька «не воює», лиш дає плацдарми,
Щоб людей вбивали рашистські жандарми,
Доведе́ться бацьку за це відповісти,
Бо вони з рашистом є рецидивісти.

Бульбашеві мо́рдор віддає вказі́вки:
Нищити вкраїнців і їхні домівки.
Бацька ж є слухняним, орка не підводить –
Через сво́ю землю рашистів проводить.

На руках у бацька кров мого́ народу,
І не дасть той карлик йому нагороду.
Та Госпо́дь накаже бульбаша-скотину
За святую землю, за кожну людину.

31.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 947765