1. МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ
2. ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО
3. НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ
4. ПЛАЧ УКРАЇНИ
5. ЯКЩО В СЕЛІ ТВОЄ́МУ НЕ СТРІЛЯЮТЬ
6. ЖУРАВЛИК
7. НЕ ПРОБАЧИТЬ
8. НІ ВІРИ, НІ ДУХУ НЕ ВБИТИ
9. НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ
10. ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ
11. ХЕРСОН – ЦЕ УКРАЇНА
12. А КВІТИ ПІД СНІГОМ БУЛИ НА ПЕРОНІ
13. СЛЬОЗИ, БІЛЬ І РУБЦІ
14. ДОЛЯ УКРАЇНИ
15. ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ
16. ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ
17. МЕРТВИМИ КРОКАМИ ХОДИТЬ ВІЙНА
18. ВІН ПРИЙШОВ ВІД ЖИТТЯ ВИЗВОЛЯТИ
19. СОБОРНОСТІ НЕ ЗРЕЧЕНА
20. ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ
21. ВІНОЧОК З КОЛОСКІВ
22. ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
23. ВЕСНЯНІЙМО
24. «ВІТАННЯ» ВІД ПОТВОР
25. НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ
26. СОН-ТРАВА
27. МИНУЛО ЛІТО
28. ВЕСНА ПРИЙШЛА В КАЛЕНДАРІ
29. НА НІЧ СПОКІЙНУ НАС БЛАГОСЛОВИ
30. ВЕЛИКА СТАНЦІЯ «ВІЙНА»
31. МИ З УКРАЇНИ
32. ЧОТИРИСТА ДІБ ПЕКЛА
33. РІК МИНУВ, ТА БІЛЬ ЗОСТАВСЯ
34. ЩЕ СКІЛЬКИ?
35. ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ
36. ХТО ЗБРОЮ ВЗЯВ…
37. МИ ЗУСТРІНЕМОСЬ ПІСЛЯ ВІЙНИ
38. РУКИ, ЩО ВИБОРЮЮТЬ СВОБОДУ
39. НАЧЕ В ВОДУ ДИВИВСЯ
40. ВВІ СНІ
41. ЗА БАХМУТ
42. Я ДЯКУЮ, БОЖЕ, ЗА ДЕНЬ, ЩО МИНАЄ
43. ЛЯГАЮТЬ ГЕРОЇ
44. РАНОК БУВ У НАС НЕТИХИМ
45. БАЖАННЯ ОЧИЩЕННЯ
46. ЗАКРИЙ ЩИТАМИ НАС, ВСЕВИШНІЙ
47. ПРОПАХЛА ПОРОХОМ
48. СЕРЦЯ, ЗІГРІТІ В БЛІНДАЖАХ
49. ХРИСТОС ВОСКРЕС – ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА
50. БОЇ ЗА БАХМУТ

51. МОЛІМОСЬ, ЛЮБІ ДРУЗІ
52. ЧОРНИЙ ДЕМОН Й ЗАБРАНІ ЖИТТЯ
53. ЗА МАР'ЇНКУ Й БАХМУ́Т
54. УКРАЇНА – ЦЕ ЄВРОПА
55. НЕ СПЛЯТЬ ПОТВОРИ
56. ПТАШИНА ПІСНЯ
57. ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА
58. ОРДИНСЬКЕ СМІТТЯ
59. В БОЯХ З ОРДОЮ
60. ПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ
61. КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА
62. "ДАРУНКИ" З ОРКОСТАНУ
63. НЕ ЧУЮТЬ НАС
64. ПОДИВИСЯ У ВІЧІ ВІЙНИ
65. БІЛЬ І СЛІЗОНЬКИ ГІРКІ
66. У ВИБУХАХ "КУПАЛИСЬ"
67. ДОПОКИ БУДЕ СВІТ ТАКИМ СЛІПИМ?
68. ТРИВОГА, МОТЛОХ І МОЛИТВА
69. НАМ  ВИПАЛО НЕДОЛЕНЬКУ ПІЗНАТИ

50

БОЇ ЗА БАХМУТ

( Пригадалась мелодія пісні «ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ» і написались ці рядки, які чудово лягли на цю мелодію )

Йдуть за Бахму́т у нас бої́,
Там гинуть хлопці молоді́,
Там ворог місто спопеля,
Чорніє спа́лена земля.

До бо́ю ворог все стає,
Страшних ударів завдає.
Не будуть хлопці відступать,
Бо взя́лись неньку захищать.

Жорстокі точаться бої́,
І не шумлять давно гаї́,
А ворог нищить все підряд,
То ж скрізь рясніє тілопад.

Давно вже привид з міста став,
Бо кри́ла ворог розпластав,
Там ллється крівця, як вода,
В нас – горе, й біль, й страшна біда.

За спокій молимось усі,
Щоб забуяло все в красі,
Щоб ворог щез, немов роса,
Й війни́ скінчилася гроза.

Йдуть за Бахму́т бої щодня,
Вбивати взя́лася руsня.
Госпо́дь поможе їх здолать,
Й життя героям зберігать.

19.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 980680

51

МОЛІМОСЬ, ЛЮБІ ДРУЗІ

Молімось, любі друзі, 
Молімося щодня,
Аби не бу́ли в тузі,
Пропала вся руsня.

Щоб ворог щез наві́ки,
Як вранішня роса,
Не ли́лись крові рі́ки,
Не крапала сльоза.

Аби війна скінчи́лась
У нашому краю́,
І навіть в снах не снилась,
Не гинули в бою́.

Щоб дітки в нас смія́лись,
Щоб плач наза́вжди стих,
В підвалах не ховались,
Не знали бід і лих.

Щоб згарищів не бу́ло
І зарева війни́,
Та й щоб вороже дуло
Не йшло до нас і в сни.

Молімось, любі друзі,
Госпо́дь почує нас,
Він нашій ПЕРЕМОЗІ
Покаже шлях і час.

05.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 972963

52

ЧОРНИЙ ДЕМОН Й ЗАБРАНІ ЖИТТЯ

В нас знову плач, а мав лунати сміх,
Потвори б'ють ракетами усюди,
Не знають ці ординці слова ГРІХ,
Щоразу гинуть в нас цивільні люди.

Ось знову у тривозі наша ніч…
Страшна, тривожна, в ко́гось – і остання,
І хтось вже не відкриє більше віч,
Бо відбуло́сь з життям в цю ніч прощання.

Орда з руsні до Умані зайшла,
Й Дніпро ця гниль й на цей раз не минула,
Будинки житлові вона знайшла,
Ракетою й тепер не промахнула.

Атака й на столицю в нас була,
Й Українка влучання теж зазнала,
Виймають з-під завалів тих тіла…
Життя вкраїнцям нечисть обірвала.

І Київщина, й Умань, і Дніпро…
І слів бракує все це описати…
Потвори, нечисть і гниле нутро,
Що здатне від життя усіх звільняти.

Й Чернігівщину ворог обстріляв,
Горять будинки й знову гинуть люди,
Ракетного удару й тут завдав…
Потвори ті сягають нас усюди.

Орда життя забрала уночі,
І знову серед них невинні діти,
Бо чорний демон всівся на плечі́,
І смерть в домівці довело́сь зустріти.

Жалобну хустку зняти не дають,
Стають мішенню і будинки й люди,
Ударів нам ординці завдають…
Коли вже спокій в Україні буде?

28.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 981564

38

РУКИ, ЩО ВИБОРЮЮТЬ СВОБОДУ

Ру́ки, що виборюють свободу,
Зброю, що тримають день і ніч,
Біль і гордість нашого народу,
Смерть все зустрічають віч на віч.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Ру́ки болю нашої землі́,
ПЕРЕМОГУ їм у нагороду,
А не піт кровавий на чолі.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Їм би матір й рідних обіймать,
Це життя й коріння родоводу,
Що взяли́ся неньку захищать.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Рана України вся на них,
Не дають до нас ординцям ходу,
В багатьох наза́вжди голос стих.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Вік нам тії ру́ки на забуть,
Ру́ки, що позбутись хочуть зброду
Й нас, немов зіницю бережуть.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Золото із ними не зрівнять,
Не зреклися нації і коду,
Їх, немов святиню, цілувать.

21.03.2023

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979549

39

НАЧЕ В ВОДУ ДИВИВСЯ

Наче в воду, ти дивився, великий пророче,
Клятий ворог моskовитий нас знищити хоче.

Сунуть далі в Україну ці́лою ордою,
Та наш нарід, духом сильний, став з ними до бою.

Ро́бить лихо лютий ворог із нашим народом,
Ненька вже заполонена тим раschиsтським збродом.

Терпить нарід наш знущання, ракетні атаки,
Не вгамуються потвори, вбивці-посіпаки.

Кожну мить у нас стріляють, нема супокою,
Стоїмо в борні запеклій з клятою ордою.

То ж надія в нас на Бога, що нам допоможе,
Щоб вступилось з України це сміття вороже.

Нам нелегко, наш Кобзарю, воїни все гинуть,
Наче цвіт, падуть на землю і на Небо линуть.

Ти із круч Дніпрових бачиш всю біду і лихо,
Дев'ять років нас вбивають, в нас давно не тихо.

Помолись за Україну на Небі, Шевченку,
Щоб Госпо́дь вберіг наш нарід й Україну-неньку.

Щоб лани широкополі знову колосились
І незламні українці нічи́м не журились.

10.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979809

40

ВВІ СНІ

Я руки зво́дила до неба,
Благала Господа вві сні,
В ту мить просила не за себе…
Скрізь звуки бу́ли голосні.

В бою́ я бачила солдатів,
Було́ вві сні, як наяву,
Стрільба продовжила лунати,
Мішень знайшла собі живу.

А далі – зарево усюди,
І знову вибухи гучні,
Кричали, бігли, мліли люди…
Поклажі в ко́гось з них ручні.

І знову постріли й сирена,
Здійма в повітрі всюди дим.
Це ж наші рідні всі терени
і не ходи́ть по них чужим.

І знову вибух, жах охо́пить,
На танках суне скрізь орда,
Все хоче нечесть ця захо́пить,
Все далі шириться біда.

Проснулась я, та піт холодний
Мене облив, тремтіла я.
Ми не забудем вчинок жодний
Катюги-вбивці-моsk@ля.

10.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 979868

26 

СОН-ТРАВА

Сон-траву я посіять хотіла,
Щоб приспала все горе й війну.
Вічним сном спать орда та воліла,
Аби нам не відчуть полину.

Сон-трава щоб не дала проснутись
Тій орді, що вбивати прийшла,
Щоб могли ми у МИР огорнутись,
Та й щоб радість в домівки ввійшла.

Сон-траву я волію полоти,
Аніж чути, що знов хтось поліг,
Розбрелося тієї мерзоти,
З оркостану до нас шлях проліг.

Сон-траву я зривала б руками,
Розтирала б її в порошок,
Щоб земля не вкривалась вінками,
Щоб в обі́йми не брав страшний шок.

Сон-траву я б сікла́ сікачами,
Якби знала, що ворог засне,
Щоб не мились слізьми́, а й дощами…
Бо ридання у нас голосне.

Сон-траву я б сушила, як м'яту,
Я би нею встеляла поля́,
Щоб дитина казать могла: «Тату»,
Щоб не бу́ло у нас моskаля.

Сон-траву у вінки я б вплітала,
Лиш би ворог вступився від нас,
Я би ки́лим із неї зіткала.
ПЕРЕМОЗІ іти уже час.

03.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976089

Ваш заголовок

23. 

ВЕСНЯНІЙМО

Весняніймо, дівчата, щоднини,
У душі́ хай буяє весна,
Будьмо квітом для неньки-Вкраїни,
Хай закінчиться клята війна.

Весняніймо, дівчата, щомиті,
Нехай осінь прийде після ста,
І любов'ю ми будьмо сповиті,
Про прекрасне хай мовлять вуста.

Весняніймо, дівчата усюди,
Нам пасує усім весняніть,
ПЕРЕМОГУ Вкраїна здобуде,
Вона вирветься з пекла, з жахіть.

Весняніймо, дівчата, і квітнім,
І палітру краси оберім,
Ми й Вкраїна – найкращі у світі,
То ж любов'ю її огорнім.

Весняніймо, дівчата, хутчіше,
Відганяймо буянням орду,
То й прийде́ ПЕРЕМОГА скоріше.
Маймо віру у цьо́му тверду.

Весняніймо, дівчата і сяймо,
Потопаймо в буянні весни,
Наче квіти, усі розквітаймо,
Хай покине нас віха війни.08.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976355

24. 

«ВІТАННЯ» ВІД ПОТВОР

«Вітають» Шевченка потвори,
Повітряні цілі нам шлють,
Від них лиш смакуємо горе,
Та дух український не вб'ють.

«Вітають» Шевченка р@schиsти,
На неньку атакою йдуть,
Це – їхнє «вітання врочисте»,
Усюди ті вибухи чуть.

«Вітають» Шевченка, вітають,
Приліт за прильотом у нас,
«Салюти» в повітрі лунають,
Та дух наш незламний не згас.

«Вітають» Шевченка убивці,
Щоб він на Чернечій почув,
Життя забирають паршивці.
Убивця ввесь світ сколихнув.

«Вітають» Шевченка зі зброї,
Вітають пророка з ракет,
Йде стогін землиці святої,
Із вибухів склали букет.

«Вітають» Шевченка ординці –
Це все, на що здатні вони,
Не падають духом вкраїнці,
Які у обіймах війни́.

09.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976450

25 

НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ

А він неско́рено стоїь,
Він тут незламно нас вартує,
Бо бачить віху всіх жахіть,
І плач і стогін добре чує.

У нього лютий звір стріляв,
Бої́ точилися навко́ло,
Та він неско́рено стояв
Й казав напевно: «Згинь, потворо!»

Він ще колись пророкував,
Бо сам пройшов страшні знущання,
І за Вкраїну вболівав,
Пізнав за це в sибір вигна́ння.

Він тут стояв й на все дививсь,
Молив-благав за Україну,
Та ворогам він не скоривсь,
Не зрадив неньку й солов'їну.

Він тут, славетний наш Кобзар,
Його слова́ – це сильна зброя,
Пізнав ворожий він удар,
Бо в серці й слові правда сво́я.

Він тут неско́рено стоїть
І серце рве за Бородянку,
Не впав від тих усіх страхіть
І просто́яв аж до останку.

Стоїть й стоятиме віки,
Під обстрілом зумів вціліти,
Його слова́, його думки́…
І Україні-неньці жити!

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976538

20. 

ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ

«Вітають» Шевченка в столиці й Одесі,
«Вітання» р@schиsти усюди в нас шлють.
Для них Україна, як квітка на плесі…
Такий собі вбивчий пускають «салют».

«Вітають сердечно» вони й в Станіславі,
І Харків, й Херсон не минув сатана,
Полеглі спочинуть навіки во славі,
Розплату ординці відчують сповна.

«Вітають» пророка у древньому Львові,
«Цілують» ракетами мирних людей,
Ніяк не нап'ються потвори ті крові…
Щодень додається калік і смертей.

«Вітають» вони Кобзаря на Чернечій…
Вітання гучні шле Шевченку орда,
Та й гнізда з-за них в нас пустіють лелечі…
Велике в нас горе, велика біда.

«Вітають» поета по всій Україні,
Від болю реве сивий красень Дніпро,
Та нарід на впав пред врагом на коліні,
Хоч ріками ллється із тіл наших кров.

«Вітають» убивці вкраїнського сина,
Який все писав, як у воду дививсь,
В жалобі велика вкраїнська родина,
Сльозами і кров'ю наш нарід умивсь.

«Вітають» Тараса, убивчо вітають,
Здригають Карпати й Чернеча гора,
А сльози повори усі позбирають
І Божого суду настане пора.

09.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 р.
ID: 976530

21. 

ВІНОЧОК З КОЛОСКІВ

А я сплету́ віночок з колосків,
І соняхи у нього повплітаю,
Додам у нього гілки чебреців
Ще й пісню про Вкраїну заспіваю.

А ще візьму́ колосся цілий сніп,
І ніжно до грудей його приту́лю,
Щоб більше в нас не бу́ло чорних діб,
Молитвою від ворога зату́лю.

А душу вишиванка зігріва,
Бо поле хлі́бне знову сколоси́ться,
Вуста шепочуть золоті слова́,
На мирне небо зможу я дивиться.

Гойдає вітер ниву золоту,
І жайвір пісню голосно заводить,
Молю́сь за землю-ненечку святу,
Хай мирне сонце на світанку сходить.

Стрічки́ розвіє ле́гкий вітерець,
Краплинами роси́ буду вмиватись,
Молю́ся, щоб прийшов війні кінець,
Й від вибухів щоб більше не здригатись.

То ж я сплету́ віночок з колосків,
Ще й очі в мирне небо я підве́ду,
Дзвінкий полине в піднебесся спів,
Рукою по землі́ святій проведу.

11.09.2022

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 976598

22. 

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть Україну не в теплих краях,
Де вража орда не стріляє.
Любіть її тут, де скрізь згарища й страх,
Де не́чисть усе спопеляє.

Любіть Україну на рідній землі́
В молитві й з благанням до Бога.
Любіть, де в обло́гу взяли́ москалі
Й лунає щоразу тривога.

Любіть Україну у ріднім краю́
Із хлібом в руці і водою,
Де гинуть герої за неньку в бою́,
В борні́ зі страшною ордою.

Любіть Україну, душею любіть,
У серці її зберігайте!
Не в чарці горілки її ви любіть,
Й світлин на ганьбу не скидайте.

Любіть Україну не десь на словах,
Любіть не в чужи́ні, а й вдома!
Не з ку́хлями пива у сво́їх руках,
Й не ски́гліть, що в вас вже є втома.

Любіть Україну не шопінгом там
Й світлини такі не скидайте.
За біженські гроші – ганьба вам і срам!
На неньку цей бруд не кида́йте!

Україну, всім серцем любіть,
Бо кров українська в вас в жилах,
Але за кордоном її не ганьбіть,
Бо наші герої в могилах!

14.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 950599

17.

МЕРТВИМИ КРОКАМИ ХОДИТЬ ВІЙНА

Мертвими кроками ходить війна,
Всюди сліди залишає,
Нею керує лишень сатана,
Міри ні в чо́му не знає.

Мертвими кроками ходить війна…
Горе, і втрати, і сльо́зи,
Звістка приходить болюча й сумна
Поки бушують ті гро́зи.

Мертвими кроками ходить війна,
Все на шляху́ спопеляє,
Дуже висока постала ціна –
Всюди життя забирає.

Мертвими кроками ходить війна.
Як нам її зупинити?
Сила велика її й руйнівна,
Кров нам доводиться лити.

Мертвими кроками ходить війна,
Втіху забра́ла проклята.
Що нам зроби́ть, щоб скінчи́лась вона?
Гинуть сини-соколята.

Мертвими кроками ходить війна,
Віру вона не розтопче,
Радо її не стріча чужина́.
МИР нам дорогу протопче.

11.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2023
ID: 976708

18.

 ВІН ПРИЙШОВ ВІД ЖИТТЯ ВИЗВОЛЯТИ

Він прийшов від життя визволяти,
Але то́го не прагнули ми,
І для цьо́го він взявся вбивати,
Та за це сам поляже кістьми.

І домівки орді на заваді,
То й від них визволяти взяли́сь,
А людей хоронили ми в саді,
Їхні ду́ші злетіли у вись.

Але жоден з життям не прощався,
Бо його забирали у них,
На прощання лиш стогін роздався
Й через мить там наза́вжди вій стих.

Силоміць від життя визволяють,
Бо з дияволом в змові вони,
Так щомиті народ наш вбивають…
Вони прагнули за́вжди війни.

В то́му пеклі нам вижити важко,
Бо ординець ні миті не спить,
І ракета летить, а не пташка.
Не дає нам спокійно прожить.

Він прийшов від життя визволяти,
Й це потворі вдається роби́ть,
До кінця ми всі будем стояти,
У Соборній Вкраїні нам жить!

20.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976251 

19. 

СОБОРНОСТІ НЕ ЗРЕЧЕНА

Пошматована, поніве́чена,
Та Соборності та й не зре́чена.
І обстріляна, і обпа́лена,
Але ворогом не розва́лена.

І заплакала, закривавлена,
Та незламністю є осла́влена.
Вже безсилая, духом сильная,
І до ворога неприхильная.

Понівечена, покалічена,
Та на клаптики не розсі́чена.
І зади́млена, та неско́рена,
Хоч ординцями є знедолена.

Дуже збо́лена, бо катована,
Кров'ю рідная є гаптована.
Але чистая та незаймана,
І душа її сонцесяйная.

Це єдиная неподільная
Найкраси́віша ненька вільная.
Незалежная, самостійная,
Її мо́вонька – мелодійная.

І зали́шиться суверенною,
Молито́вною та священною.
Ще сильнішою Україною,
Все звучатиме солов'їною.

29.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 972307

10.
ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ

Задумав ворог йти до нас в мандрівку,
Пройтись парадом по святій землі́,
Узяв у ру́ки зброю й вибухівку,
Здійняв у небо іншу на крилі.

Російськомовні МАРІУПОЛЬ й ХАРКІВ
Взяли́сь стирати із лиця землі́,
Ще й МИКОЛАЇВ їм припав до ва́рґів*,
Його цілують кляті моskалі.

І до вподоби тій орді́ ОДЕСА,
В якої сво́ї зви́чаї й життя,
Їм захотілось са́ме то́го пле́са –
Ординець там побачив майбуття́.

Перлину сте́пу взяв він у облогу,
Бо там побачив сухопутний шлях,
Це за ХЕРСОН посіяло тривогу.
Та й там орду стираєм в пух і прах.

Раschиsт ступає ще й до ЗАПОРІЖЖЯ,
І топче не́люд золоті́ поля́.
Везе́ орда укра́дене там збіжжя,
Яке вроди́ла ця свята́ земля.

Не полишає ця потво́ра й СУ́МИ,
Цілує не́люд з зброї СУ́МСЬКИЙ край,
І звістку відправляє до дурду́ми,
Бо ті наказ відда́ли: «Спопеляй!».

Входи́ла погань з півночі в ЧЕРНІГІВ,
Все нищила на сво́єму шляху́,
Туди багато бу́ло їх набі́гів.
І далі грузне та орда́ в гріху́.

Не міг лиши́ти ворог і ЧЕРКАСИ,
Бо в нього план – всіх зни́щити-уби́ть.
Летіли скрізь ворожії фуга́си**.
Ординська мрія – все живе згуби́ть.

І за ДНІПРО мерзота ця взяла́ся,
Ракети-подарунки шлють туди,
Вже думали, що мрія їх збула́ся,
І малювали далі всі ходи́.

Не оминули не́люди й ПОЛТАВУ,
Напевно хочуть лікувальних вод.
Й звітують, що зробили сво́ю справу,
І що вдало́сь зроби́ть без перешкод.

КІРОВОГРАДСЬКУ область не минули –
Стратегія у ворога така.
Жорстокістю все людство сколихнули,
Ще й бомбардують навіть з літака.

І ВІННИЦЯ тако́ж біди зазнала,
Відчула «поцілунки» і вона.
Від них і ця красуня застогна́ла,
Та час прийде́ і ворог наш скона́.

Ну, а ЖИТОМИР він гати́в щоразу,
Там «цілував» ракетами усе,
Не змінював упи́р свого́ наказу.
Він думав, що усе тут рознесе́.

Їм полюбилось славне місто РІВНЕ,
Побачили АЕС неподалік.
Це місто за́вжди людне і чарі́вне.
Летіли подарунки і в цей бік.

Гатили і по ЛУЦЬКУ ті ординці,
Там бачили вони для се́бе ціль,
Такі вони раschиsтські ті злочинці,
Які несу́ть страждання, горе й біль.

Та ще й ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ став більмом на оці,
Дали́ ординці їм вітання знак,
Аеродром стояв у тім потоці,
У здобич так поцілився корша́к***.

Не міг минути ворог і ТЕРНОПІЛЬ,
Тому́ й туди ракети запускав,
Він думав, що із нього зро́бить по́піл,
То й так прицільно курс туди він брав.

Від бульбаші́в цілують місто ЛЕВА,
Воно ж для них – бандерівське більмо́,
Нацистське ще й коріння всьо́го древа.
Таке чудовисько потворне це шельмо́.****

Вітання слали ще й до СТАНІСЛАВА,
І в Чорний ліс в ДЕЛЯТИН загляда.
Про них росте недо́бра всюди слава.
Спільноті світовій все обрида́.

Лякати брався мо́рдор й БУКОВИНУ,
І ЗАКАРПАТТЯ трішечки лякав,
Й не визнає свою́ раschиsт провину –
Бандеру і нацистів він шукав

.Та ціллю залишається столиця,
До неї ворог рвався звідусіль.
Для нього – непідступна ця фортеця,
Тому́ скида́ ракети, як в коші́ль.*****

30.04.2022 р.

ВА́РҐИ* – ГУ́БИ. Діалектна галицько-подільська назва.
ФУГАСИ** – розривний снаряд.
КОРШАК*** – один з видів соколоподібніх птахів.
ШЕ́ЛЬМА**** – хитра й підступна в своїх учинках людина.
КОШІ́ЛЬ***** – те саме, що й КОШИК.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946501

11.
ХЕРСОН – ЦЕ УКРАЇНА

Цей славний край усі ми добре знаєм,
Він – особливий серед всіх степів,
Його і зараз ми не забуваєм,
Хоч окупант забрати захотів.

Взяли́ в кільце Херсонщину ординці,
Бо марили цей клаптик обійнять,
Та й думали: «Херсонці – не вкраїнці,
І можна їх від неньки відірвать».

Але ж Херсон - це та́кож Україна,
Херсонщина – вкраїнськая земля,
З споконвікі́в там – мова солов'їна,
Яку з пелю́шок чує немовля.

І їх ніхто́ не ли́шить наодинці,
Вкраїна вся в молитві за Херсон,
Зламають сво́ї зуби там ординці,
Й загарбання – це був в раschиsтів сон.

Хоч зараз в окупації там люди,
Але про них ніхто не забува,
Херсон вкраїнським був, і є, і буде!
Госпо́дь покаже ворогу дива́.

То ж мають окупанти добре знати,
Що їм Херсон народ наш не віддасть,
І стяг вкраїнський зможуть знов підняти,
І сла́вень наш там бу́де знов звуча́ть.

25.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 945989

12.
 А КВІТИ ПІД СНІГОМ БУЛИ НА ПЕРОНІ

А квіти під снігом були́ на пероні,
А інші зостались під снігом в саду́,
Та наші герої в ворожім полоні
Тортурів зазнали і бачать біду.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Голівки схилили вони до землі́,
До неба тягнули пелю́стки-долоні,
Щоб їх не вбивала орда-моsk@лі.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Вони оніміли, скував їх мороз,
Ще й ворог-ординець стояв на кордоні,
То ж маємо втрати і страх від загроз.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Зігрітись хотіли, та бракло тепла́,
А кулі ворожі торкались до скроні,
І кров, як водиця, із рани текла.

А квіти під снігом були́ на пероні
І мовчки благали, щоб їх врятувать,
Та й зе́млі Вкраїни від крові червоні,
Бо клятий ординець нас взявся вбить.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Хоч мріяли квітнуть у наших садах…
Це го́лови склали синочки і доні,
Та житимуть вічно у наших серцях.

12.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 977235


13.
СЛЬОЗИ, БІЛЬ І РУБЦІ

Ми – діти неньки-України,
Ми – її гордість і краса,
Та ворог нищить наші стіни,
Із нами плачуть й Небеса.

Рясним дощем стікають сльози,
Буває - зливою течуть,
Ридають з нами й верболози,
Як ко́гось з фронту знов везуть.

Та й сонце вмилося сльозою,
Що стільки цвіту у землі́,
Живим верта не кожен з бо́ю,
Летять від нас, як журавлі.

Свята земля від болю плаче,
Бо топчуть рідну вороги,
Над нами чорний ворон кряче,
Кроваві рі́ки й береги.

Пропахло порохом повітря,
Та ще й потворами смердить,
Червона й чорна вже палітра,
Й це дуже нас усіх болить.

Пустив сльозу і світ із нами,
Та наші більш за все гірчать,
Рясніє список іменами –
Хто взявся неньку рятувать.

Ці імена ми не забудем,
Вони у пам'яті й серцях,
А ПЕРЕМОГУ ми здобудем,
Наш біль карбується в рубцях.

18.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974347

14. 

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров'ю, як водицею залита.

Знищити взялися вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.

Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.

Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-моskаля,
Ірод не дає нам жити щасно.

Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.

Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?

02.03.2023 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

15.

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ДОЛЯ УКРАЇНИ» )

Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Сталося в нас кровопролиття,
Го́лови ще й скласти довело́ся.

Боляче нестерпно неньці так,
Що й свідомість мало не втрачає,
Те́рпить біль від орків-посіпак,
Та колін пред ними не згинає.

Згарища тепер замість ріллі,
Зе́рен там нема, та є лиш міни,
Кров стікає по усій землі́,
Серце рветься в неньки-України.

Рі́ки повноводними стають,
Лиш не ті, що з Божою водою,
Кляті вороги все в наступ йдуть,
Нам біду несу́ть вони з собою.

Долю хто таку нам написав?
Може нашу вороги украли?
Та невже день світлий догасав
Й чорні дні тому для нас настали?

Як же нам позбутися орди?
Як нам щасну долю повернути?
Бачити ми будем їх сліди
Й звірства ми не зможемо забути.

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 972783

16.

ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ

Чому́ такий плакучий березі́ль
Так хочеться для світу розказати,
І ворог нас узяв собі́ за ціль,
Чому́ із горя посивіла мати.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може сльо́зи він не лити?
Щомиті виливає сильний біль,
Яким ми, як ніко́ли, дуже ситі.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може висушити сльо́зи?
Немов відкрив з сльоза́ми він артіль,
Де точаться війни́ страшної гро́зи.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
І плакати коли він перестане?
Із сліз і крові стала вже купі́ль…
Коли вже мирний час у нас настане?

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Він плаче й плаче, й сльо́зи ті рікою,
На рани насипає ворог сіль,
Прийшовши в Україну із війною.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Чому́ не може він радіть, смія́тись?
Чом шириться ця віха божевіль
Й доводиться з життям за це прощатись?

19.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977521

БЕРЕЗІЛЬ – те саме, що БЕРЕЗЕНЬ

1
МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ

Тримаю вервичку в руках
Й молю́ моли́тви без упину…
Чому́ війна, неначе птах,
До нас все далі й далі лине?

Благаю Бога, щоб поміг
Війну з ординцями спинити,
Щоб щезли орки, наче сніг,
І в МИРІ ми зостались жити.

Лягаю й вервичку молю́,
Встаю і знов беру́ у ру́ки,
Пішли із ворогом на прю…
На нас летять, неначе круки.

Аби Всевишній відвернув
Від нас убивців-сатанистів,
В опіку всіх нас огорнув,
Закрив щитом від терористів.

Аби не гинув неньки цвіт,
Щоб не росли війни́ могили,
Аби пропав й ворожий слід
Й жалобні дзвони не дзвонили.

Тримаю вервичку в руках,
В зернятка віру я вплітаю,
Аби війни́ скінчився жах,
Молю́ й надії не втрачаю.

29.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978602

2
ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕ ЗНАЮ Я» )

Пізнати рай в житті нам не дано́,
Та й пекла в потойбіччі ми не знаєм,
Та простелилось чорне полотно,
По ньому з болем і слізьми́ ступаєм.

Куди ж воно нас далі заведе́?
Герої через нього йдуть в могилу,
Щоразу цвіт на ньому наш паде́,
І все через страшну ту вражу силу.

Не знаю я й ніхто із нас не зна
Ще скільки нам у цьо́му пеклі бути,
Й коли минеться ця брудна війна
І вибухів не будемо більш чути.

Нам пекло влаштували на землі́,
Ми в ньому опинились не по волі,
Вкраїна-ненька в димовій імлі,
А ПЕРЕМОГА десь на видноколі.

Пекельно у вогні горить земля,
Горять домівки, а в домівках – люди,
Це витівки убивці-моskаля,
Сліди якого видно вже усюди.

Була́ наша Вкраїна, наче рай,
Але його на пекло нам змінили,
В пекельних муках наш вкраїнський край,
Та духу вольового в нас не вбили.

18.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974257

3

НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «МОЛЮ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ» )

Тримаю вервичку в руках…
Молитва, біль, думки́, Вкраїна,
Жахіття бачимо у снах,
Болить нестерпно й солов'їна.

Потворів щоб позбулись ми,
Щоб не лякались ми тривоги,
Щоб не вмивалися слізьми́
І дочекались ПЕРЕМОГИ.

Зерня́тка вервички усі,
Неначе сльо́зи й краплі крові,
Це сум, і страх, і крик душі́,
Який звучить у кожнім слові.

Благання Бога, сльо́зи, біль,
Душа і серце рвуться в шмаття,
Багно ординських божевіль,
Вкраїни бачимо розп'яття.

Та молитви́ молю́ усі,
Щоб розіп'яти не зуміли,
Щоб ми вмивалися в росі
Й герої наші не німіли.

Тримаю вервичку в руках,
Із нею я не розлучаюсь,
Вкраїна й люди у думках…
На ПЕРЕМОГУ сподіваюсь.

30.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 978673