1. МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ
2. ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО
3. НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ
4. ПЛАЧ УКРАЇНИ
5. ЯКЩО В СЕЛІ ТВОЄ́МУ НЕ СТРІЛЯЮТЬ
6. ЖУРАВЛИК
7. НЕ ПРОБАЧИТЬ
8. НІ ВІРИ, НІ ДУХУ НЕ ВБИТИ
9. НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ
10. ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ
11. ХЕРСОН – ЦЕ УКРАЇНА
12. А КВІТИ ПІД СНІГОМ БУЛИ НА ПЕРОНІ
13. СЛЬОЗИ, БІЛЬ І РУБЦІ
14. ДОЛЯ УКРАЇНИ
15. ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ
16. ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ
17. МЕРТВИМИ КРОКАМИ ХОДИТЬ ВІЙНА
18. ВІН ПРИЙШОВ ВІД ЖИТТЯ ВИЗВОЛЯТИ
19. СОБОРНОСТІ НЕ ЗРЕЧЕНА
20. ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ
21. ВІНОЧОК З КОЛОСКІВ
22. ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
23. ВЕСНЯНІЙМО
24. «ВІТАННЯ» ВІД ПОТВОР
25. НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ
26. СОН-ТРАВА
27. МИНУЛО ЛІТО
28. ВЕСНА ПРИЙШЛА В КАЛЕНДАРІ
29. НА НІЧ СПОКІЙНУ НАС БЛАГОСЛОВИ
30. ВЕЛИКА СТАНЦІЯ «ВІЙНА»
31. МИ З УКРАЇНИ
32. ЧОТИРИСТА ДІБ ПЕКЛА
33. РІК МИНУВ, ТА БІЛЬ ЗОСТАВСЯ
34. ЩЕ СКІЛЬКИ?
35. ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ
36. ХТО ЗБРОЮ ВЗЯВ…
37. МИ ЗУСТРІНЕМОСЬ ПІСЛЯ ВІЙНИ
38. РУКИ, ЩО ВИБОРЮЮТЬ СВОБОДУ
39. НАЧЕ В ВОДУ ДИВИВСЯ
40. ВВІ СНІ
41. ЗА БАХМУТ
42. Я ДЯКУЮ, БОЖЕ, ЗА ДЕНЬ, ЩО МИНАЄ
43. ЛЯГАЮТЬ ГЕРОЇ
44. РАНОК БУВ У НАС НЕТИХИМ
45. БАЖАННЯ ОЧИЩЕННЯ
46. ЗАКРИЙ ЩИТАМИ НАС, ВСЕВИШНІЙ
47. ПРОПАХЛА ПОРОХОМ
48. СЕРЦЯ, ЗІГРІТІ В БЛІНДАЖАХ
49. ХРИСТОС ВОСКРЕС – ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА
50. БОЇ ЗА БАХМУТ

51. МОЛІМОСЬ, ЛЮБІ ДРУЗІ
52. ЧОРНИЙ ДЕМОН Й ЗАБРАНІ ЖИТТЯ
53. ЗА МАР'ЇНКУ Й БАХМУ́Т
54. УКРАЇНА – ЦЕ ЄВРОПА
55. НЕ СПЛЯТЬ ПОТВОРИ
56. ПТАШИНА ПІСНЯ
57. ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА
58. ОРДИНСЬКЕ СМІТТЯ
59. В БОЯХ З ОРДОЮ
60. ПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ
61. КОЛИКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА
62. ДАРУНКИ" З ОРКОСТАНУ
63. НЕ ЧУЮТЬ НАС
64. ПОДИВИСЯ У ВІЧІ ВІЙНИ
65. БІЛЬ І СЛІЗОНЬКИ ГІРКІ
66. У ВИБУХАХ  КУПАЛИСЬ
67. ДОПОКИ БУДЕ СВІТ ТАКИМ СЛІПИМ?
68.ТРИВОГА, МОТЛОХ І МОЛИТВА
69. НАМ  ВИПАЛО НЕДОЛЕНЬКУ ПІЗНАТИ
70. ДВАДЦЯЬ ВСІМ ГЕРОЇВ
72. ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ ЗАБРАНИХ ЖИТТІВ
73. СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТРІ
74. ХОТІЛОСЬ ВИЖИТИ І ЖИТИ
75. ВИБУХИ В СТОЛИЦІ
76. БЛЯШАНКА
77. НІЧ У ТРИВОЗІ
78. ВІЙНА ЗАБРАЛА
79. КРОВАНИЙ ПОТЯГ
80. НЕХАЙ ГОСПОДЬ БЛАГОСЛОВИТЬ
81. ЖУРБОЮ ОПОВИТІ
82. ПІД ЗВУКИ КАНОНАДИ
83. НЕМА СПОКОЮ
84. ХАЙ БУДЕ ТЕПЛОЮ ЗИМА
85. НЕ ВГАМУЮТЬСЯ ПОТВОРИ
86. ПОДЯКА ЗА НІЧ БЕЗ ТРИВОГИ
87. ЗАБРАНО ЖИТТЯ
88. ТАКИЙ ЩЕ ЮНИЙ, ТА ПОІЛГ
89. ХАЙ МИКОЛАЙ ВДАРУЄ ПОРЯТУНОК
90. БЛАГОСЛОВИ, ВСЕВИШНІЙ, ВОЛОНТЕРА
91. НАМ СПОКІЙ ТІЛЬКИ СНИТЬСЯ
92. ОХМАТДИТ
93. БІДА І СЛІЗОНЬКИ ГІРКІ
94. У ВИБУХАХ КУПАЛИСЬ
95. ДУМКИ, БЛАГАННЯ, БІЛЬ І СЛЬОЗИ
96. ХТО ЗУПИНИТЬ ВІЙНУ?
97. МАСОВАНА АТАКА
98. ЗНОВ ЛЕТЯТЬ ПОТВОРИ
99. ЯК МОЛИТИ, ЯК БЛАГАТИ?
100. НА БОЛОТАХ БАВОВНА КВІТНЕ
101. ВІЙНА ЗАБРАЛА
102. ВИПРОВАДИНИ Й БАЖАННЯ
103. ЗГОРІВ МУЗЕЙ, ТА ДУХ НЕ ЗГИНЕ
104. ГАЛЕРЕЯ,ВІЙНА І МИТЕЦЬ
105. ЯКІ ПІДІБРАТИ СЛОВА?
106. ПОВЕРНИ СМІТТЯ В БОЛОТО

107. В ЙОРДАНСЬКИХ ВОДАХ
108. ПРОМОВА З ПОТОЙБІЧЧЯ
109. НЕ ЗАПІЗНИСЬ
110. НЕ НАБУЛОСЯ СПОКОЮ
111. Я НІКОМУ ТЕБЕ НЕ ВІДДАМ
112. БЕЗ ТРИВОГИ
113. ФРАЗИ ЗАМІСТЬ ДІЙ
114. ДИВОЦВІТ ПУСТОЦВІТОМ НЕ СТАНЕ
115. ЗНОВУ В НАС ЗВУЧИТЬ ТРИВОГА
116. ХАЙ ЗОТЛІЄ ВСЯ СВОЛОТА
117. ЧИ ДОВГО НА СВЯТО ЧЕКАТИ?
118. МИРОМ УСЕ В НАС ПРИКРАШУ
119. КОЛИ І ХТО ВІЙНУ ПРИСПИТЬ?
120. ЧУЄ ГРІШНУ
121. НІЧНА АТАКА НА СТОЛИЦЮ
122. СУСІД СПОСТЕРІГАЄ
123. ОДЕСА Й ДІЯННЯ САТАНИ
124. Я ДЯКУЮ ВСЕВИШНЬОМУ ЗА НІЧ
125. МРІЯ КОЖНОГО З НАС
126. ЄДНАННЯ КОЛЬОРІВ

117. ЧИ ДОВГО НА СВЯТО ЧЕКАТИ?

Нехай у вічність кане все погане,
Нехай у вічність піде зло й війна,
Хай чимскоріш в нас знову МИР настане,
Хай щезне з України сатана.

Нехай у вічність пі́дуть всі ординці
За те, що нас взяли́ся убивать,
Хай заживуть у МИРі українці,
На нас щоб не могли більш зазіхать.

Нехай у вічність пі́дуть сатанисти –
Не місце їм на цій святій землі́,
Двоногі ці недоумки-рашисти
Нехай наві́ки щезнуть у імлі.

Нехай у вічність відійдуть убивці,
Які прийшли зі зброєю до нас,
Зотліють хай до папірка паршивці,
Хай на землі́ закі́нчиться їх час.

Нехай у вічність відлетять хоч нині,
Аби і духу не зоста́лось тут,
Бо місце на святій землі́ – людині,
А їм у пекло кожному маршрут.

Нехай у вічність кануть всі до шпенту,
Хай факелом яскравим спалахнуть,
Й не ли́шиться від вбивць ані сегменту,
Щоб кара не могла їх обминуть.

Нехай у вічність кануть всі потвори,
Які несуть роки́ нам горе й біль,
Нехай розмиє нелюдів цих но́ри,
Й не мали змоги вибратись звідтіль.

Нехай й упир у вічність з ними кане,
Щоб більш не міг накази віддавать,
Нехай згорять із ним убивчі плани!
Чи довго нам на свято це чекать?

27.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044537

118. МИРОМ ВСЕ У НАС ПРИКРАШУ

Прийшов москаль в країну нашу,
Бо прямував він на парад,
Тепер йому доро́га в рашу,
Але двохсотим вже назад.

Тепер йому доро́га в рашу,
Яка веде на небосхил,
Їм не топтати землю нашу,
Квітник зросте замість могил.

Їм не топтати землю нашу
Сво́м смердючим кирзаком,
Не будуть лити горя в чашу,
Яке тече все рівчаком.

Не будуть лити горя в чашу,
З життя не будуть визволять,
Навік зали́шать землю нашу,
І нас не будуть убивать.

Навік зали́шать землю нашу,
На повні груди ми дихне́м,
Я цю надію не зага́шу,
Хоч на душі і біль і щем.

Я цю надію не зага́шу –
Піде в болото лютий враг.
Я МИРом все у нас прикра́шу,
Піді́ймуть всюди рідний стяг.

Я МИРом все у нас прикра́шу,
Усюди славень зазвучить,
Зустрінем ПЕРЕМОГУ нашу,
І ми, й Вкраїна будем жить.

29.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044689

119. КОЛИ І ХТО ВІЙНУ ПРИСПИТЬ?

Це – плач і біль, це – крик душі́,
Ридання, смуток і розпука,
Не рута-м'ята й спориші –
Довічна в багатьох розлука.

Суцільне з крові вишиття,
Журба і горе, серце в шмаття,
У цвіту забрані життя,
Палає все… Це – не багаття.

В повітрі запах від війни,
Й стає щоразу все їдкішим.
Це все – діяння сатани,
А їх нутро – все більш гнилішим.

Від цьо́го рана і рубці,
Від цьо́го шрами, щем, зневіра,
Любов і втома на лиці,
І грають сурми, а не ліра.

Рікою сльо́зи по щоках,
Роки́ у них ми потопаєм,
Жахіття це в житті… не в снах…
Його закінчення чекаєм.

Щоразу більше нас болить,
Стають щораз гіркіші сльо́зи.
То хто і що війну приспить?
Коли закінчаться загрози?

19.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1008711

105. ЯКІ ПІДІБРАТИ СЛОВА?

( До вірша «БІДА І СЛІЗОНЬКИ
ГІРКІ»)

Які слова́ я маю підібрати,
Щоб описати ворога єство?
Чи є такі і де їх відшукати?
Зробили нам потвори торжество.

Безсонна ніч і ранок був нетихим,
Гатили по столиці раз-у-раз,
Так знову наробили всюди ли́ха…
Та чи мине у нас пекельний час?

Людьми потвор цих точно не назвати,
Бо в них нема… нема людськи́х чеснот.
Таке творити й болю завдавати…
На це не позичати їм щедрот.

Людина точно то́го не чинила б,
Бо в тих потвор ні душ, ані сердець.
Людей на добре думка осінила б…
А нелюд цей стира все нанівець.

Лиш сатана таке чинити може,
Й сховатись ні́де – всюди дістає,
Існує ж бо сміття таке вороже,
Що так чинити не перестає.

І ні на мить нема від них спочинку,
Тривога і напруга повсякчас,
Не можна з ними стать до поєдинку,
Бо звідусіль біда йде водночас.

І як би я слова́ не підбирала,
То жодним не опи́шу цих потвор,
Неначе зе́рна, їх перебирала,
Та всі не ті, щоб висвітлить терор.

02.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002140

106. ПОВЕРНИ СМІТТЯ В БОЛОТО

Ось у нас тривога знову,
Бо летять потвори
Із болота в Україну
Через Чорне море.

Поверни сміття, Всевишній,
Назад у болото,
Молим тебе за це грішні,
Не дай, Бог, прильоту.

Відверни бляшанки вражі,
Боже, ми благаєм,
І в молитві дуже слізно
Надію плекаєм.

Ми не хочем помирати –
Ми хочемо жити!
Як ми маєм ще благати
І тебе просити?

Ворог клятий все злітає,
Кружляє над нами,
Нехай трюки ці покаже
Він над болота́ми.

Поможи йому у цьо́му,
Болото велике,
Відверни від України
Сміття це безлике.

Феєрверками хай сяють
Гучно та яскраво,
А ми їм поаплодуєм
І скажемо: «Браво!»

08.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1022297

107. В ЙОРДАНСЬКИХ ВОДАХ

Хай в Йорданських водах ворог потопає,
А Вкраїна-ненька хай перемагає.
Хай усі потвори, як в безодню кануть,
Й пред судом Господнім хай усі постануть.

Хай не буде смутку більше в нас ніко́ли,
Хай не гинуть наші герої-соко́ли.
Хай нам додається здоров'я і сили,
Щоб не виростали в нас щодня могили.

Хай Йорданські води негаразди змиють,
А ординці кляті хай у гній зігниють,
Аби ми не знали через них розпуки,
Щоб не знали горя й вічної розлуки.

Хай Йорданські во́ди й весь непотріб змиють
І до ПЕРЕМОГИ нам шляхи відкриють.
Хай ніщо не стане цьо́му на заваді,
Щоби Україна не була́ у зраді.

Хай Йорданські во́ди скріплять дух і волю,
Аби в нас не бу́ло ні від чо́го болю,
Аби ми сміялись, аби ми раділи,
Літаки ворожі вовік не гуділи.

Хай в Йорданських водах згинуть воріженьки,
Щезне все вороже з України-неньки.
Вислухай нас, Боже, ми тебе благаєм,
Те, що нам поможеш, надію плекаєм.

06.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002483

99.ЯК МОЛИТИ, ЯК БЛАГАТИ?

То як ще Господа благати,
Щоб відвернув від нас біду?
Аби вберіг від супостата
Й ворожу зупинив ходу?

То як ще Господа молити,
Аби життя наше беріг?
Благаєм, молим, хочем жити,
Та ворог сів на наш поріг.

То як ще Господа просити,
Аби потвор від нас відвів?
В молитві ру́ки як зводити,
Щоб ми не клали більш голів?

То як ще Господу вклонитись?
Які моли́тви ще змоли́ть,
Аби нам кров'ю більш не митись,
Аби усі могли ми жить?

То як ще Господу зізнатись,
Що ми не хочемо війни́?
Як вижити і як триматись,
І як позбутись сатани?

То як ще Господу сказати,
Що Україна – не мішень?
І нас потрібно рятувати,
Бо нас все меншає щодень.

29.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 1009693

100. НА БОЛОТА́Х БАВОВНА КВІТНЕ

На болота́х бавовна квітне,
Радієм з цього ми усі,
Бажання наше заповітне –
Щоб квітло все в усій красі.

На болота́х бавовна квітне,
Нам тішить око її цвіт,
Ми й слово скажемо привітне,
За цим слідкує увесь світ.

На болота́х бавовна квітне,
Вона, неначе благодать,
Це явище усім помітне.
Болото треба привітать.

На болота́х бавовна квітне,
Яскраво так палахкотить,
Ну, а болото ж те тендітне,
Для них зворушлива ця мить.

На болота́х бавовна квітне,
Немов ліхтарики горить,
Болото немічне, самітне,
Але ж бавовна там зори́ть.

На болота́х бавовна квітне,
Вона – прекрасний дивоцвіт,
Насіння в неї перелітне
Й туди тягнув його магніт.

На болота́х бавовна квітне,
Радієм з цьо́го ми усі,
За нею інша ще розквітне
Для всіх в небаченій красі.

02.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004522

101. ВІЙНА ЗАБРАЛА

Війна забра́ла тисячі́ життів,
А може навіть це уже й мільйони,
Її до нас рашист-упир привів,
Йдуть з технікою цілі ешелони.

Війна забрала український цвіт
Й продовжує щодня їх забирати,
Вже другий розпочавсь десяток літ,
Продовжуєм в могилоньки лягати.

Війна забрала доньок і синів,
Ніхто й ніщо потвор не зупиняє,
Ще більше той упир оскаженів,
Вбиває й все з лиця землі стирає.

Війна забрала й пуп'янки малі,
Жалю́ не мають клятії потвори,
Безжально убивають москалі.
Посіяли недолю нам і горе.

Війна забрала квіти, що цвіли,
Вони наза́вжди полягли в могили.
І пагінців свої́х ще не дали́ –
Життєві сві́чі вбивці загасили.

Війна забрала не одне життя,
І скільки ще забе́ре – невідомо.
Ще скільки буде кровопролиття –
Хіба що знати Господу святому.

03.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042968

96. ХТО ЗУПИНИТЬ ВІЙНУ?

Хто зупи́нить війну в Україні?
Ту війну, що не нашою є…
Аби мові звучать солов'їній,
Яку ворог ніза́що не вб'є.

Хто зупи́нить убивць-терористів,
Які в нашу домівку прийшли?
Щоб не чуть від ракет страшні свисти,
Що у простір вкраїнський ввійшли.

Хто зупи́нить війну цю жорстоку
Чи пове́рне її в оркостан?
Бо ми платимо ці́ну високу.
Чи безсмертний ординський тиран?

Хто зупи́нить війну? Хто це зробить?
Хто зуміє приспати потвор?
Щоб смердючий зотлів уже чобіт,
Аби нас залишив цей терор.

Хто зупи́нить війну? Я питаю!
Розтопіться серця́ крижані!
Я і Бога і людство благаю…
Хто ж поставить кінець цій війні?

Хто зупи́нить війну чимскоріше?
Хто Вкраїну і нас збереже?
Бо щоразу жахіття все гірше…
Зупиніть цю війну в нас уже!

29.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 1004195

97. МАСОВАНА АТАКА

Масована атака терористів,
Будинки житлові в нас у вогні,
Потвори ці страшніші від фашистів,
Богами себе чують у війні.

Масована атака по Вкраїні,
Поранені і забрані життя,
І згарища усюди, і руїни…
Це все зробило іродське сміття.

І Київ, і Одеса, й Запоріжжя,
Долина, і Дрогобич, й красень Львів,
І Харків, що у ворога – підніжжя,
Та ще й Дніпро, який вогнем зацвів.

Під вибухами й Сміла опинилась,
Руйнації страшні там відбулись,
Невинна кров на землю там поли́лась…
Ось на таке потвори спромоглись.

І Конотоп палає смолоскипом:
Будинки на прицілі житлові.
Ми з болем в серці, у сльозах, зі скрипом…
Біду нам творять кляті москалі.

А скільки сіл, і селищ, і містечок?
Куди летів той мотлох від орди?
Невже це сліз і горя не вершечок?
Невже не крапка болю і бід́и?

Невже хода ворожа буде вічна?
Невже ніщо потвор цих не приспить?
В нас доленька, як бачимо, трагічна,
Немає й гадки ворог відступить.

Міста у нас палають, гинуть люди,
Летять на нас ракети з болотів,
Біду нам чинить мотлох цей усюди,
Нас знищити потвора захотів.

З лиця землі́ стирає нас ординець,
Змітає все потвора на шляху,
Для нього лютий ворог – українець.
Цей не́люд потопає у гріху.

Та гріх його ні трішки не лякає,
Радіє супостат усім смертям,
Ніхто й ніщо його не зупиняє…
Й чим далі, тим страшніше жити нам.

29.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001893

98. ЗНОВ ЛЕТЯТЬ ПОТВОРИ

Знов летять потвори
Понад Чорним морем
І несуть нам небезпеку,
Сльо́зи, біль і горе.

А ми у молитві
Господа благаєм,
І надії, що почує,
Ми не полишаєм.

Щоб Госпо́дь вернув їх
Знову у болото,
Щоб наві́ки приземлив там
Мотлох цей сволоти.

Щоб не підняли́ся
З болота ніко́ли,
Молим тебе, любий Боже,
Й невблаганна доле.

Хочем в МИРІ жити
І горя не знати,
Україну щоб поміг Бог
Із руїн підняти.

Аби ворог клятий
Зо́тлів з потрохами,
Щоб війни́ більше не знали
Вкраїнці віками.

Вислухай нас, Боже,
Наші всі моли́тви,
Поверни прошу́ живими
Всіх із по́ля битви.

Відверни, Всевишній,
Цьо́го супостата,
Щоб не бу́ла у жалобі
Українська хата.

31.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1043425

90. БЛАГОСЛОВИ, ВСЕВИШНІЙ, ВОЛОНТЕРА

Благослови, Всевишній, волонтера,
Який на фронт щоразу вируша,
Візьми під захист, Господи, шофе́ра,
Бо в них велика й світлая душа.

Опікуйся ти ними всю доро́гу,
Живими їх додому повертай,
Жени потвор від нашого порогу,
В дорозі їм прошу́ допомагай.

Їм вказуй шлях, Всевишній, я благаю,
Від ворога щитами закривай.
За них слова́ молитви промовляю,
На кожнім кроці їх оберігай.

Життям свої́м щоразу ризикують,
Бо місія тепер у них така,
Так ПЕРЕМОГУ з ЗСУ гаптують,
Їм помага Господняя рука.

Щоразу їдуть мінними полями,
Захисникам везуть усе від нас,
Бо ті на полі бо́ю з москалями,
Що пекло нам влаштовують весь час.

Хай Ангели літають понад ними,
Пречиста хай бере́ їх під Покров,
Додому хай вертаються живими,
А з дому поведи їх, Боже, знов.

21.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1002633

94. У ВИБУХАХ КУПАЛИСЬ

Гаратали по столиці
Ці́лу ніч потвори
І без голки вишивали
У небі узори.

Ті узори нас не тішать,
Від них не радієм,
Від тих вибухів й узорів
Тремтимо, сиві́єм.

Ні кінця нема, ні краю,
Ма́буть, і не буде,
Та найгірше, що від цьо́го
У нас гинуть люди.

Полювали цілу нічку
На серце Вкраїни,
Наробили біди́-ли́ха,
Зробили руїни.

Ми не спали, ми молились,
Господа благали,
Чи залишимось живими –
Ми ніхто не знали.

Й знову вибухи лунають
В серці України,
Молим Бога вберегти нас,
Вберегти все цінне.

Ну а цінним для усіх нас
Є життя, звичайно,
Аби пекло це скінчи́лось
Чимскоріш, негайно.

Сильні вибухи усюди
І вночі, і вранці,
Ніяк Київ не полишать
Вбивці-голодранці.

І тривоги, і атаки,
І ракети, й дрони,
Гинуть люди, бо потворам
Нема заборони.

І сховатись толком ні́де…
Дві стіни́ і ванна…
Нас вбиває, спопеляє
Нечисть невблаганна.На якусь секунду тиша,
І знову тривога…
Аби терням затягнулась
Ворогу доро́га.

29.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1005203

95. ДУМКИ, БЛАГАННЯ, БІЛЬ І СЛЬОЗИ

Сиджу вечорами, та й думку дума́ю,
Коли ж ПЕРЕМОГА? Коли?.. Я не знаю…
Коли вже потвори з Вкраїни піду́ть
І місце з бетоном для себе знайдуть?

А думка злітає, снує́ться, кружляє,
Надію на МИР в Україні плекає,
Щоб ворог вступився з святої землі́,
Щоб щезла наза́вжди орда-москалі.

Я дякую, Боже, що маю домівку,
І можу на ліжку тулити голівку,
Та ворог домівки руйнує щодня…
Хай щезня з святої землиці русня!

Шматується серце від то́го, що бачу,
І рана ятри́ться, і часто я плачу,
Та й ру́ки складаю до Бога в мольбі…
Роками вкраїнці у смутку й журбі.

Щоденно потвора наш нарід вбиває,
І кров, як водиця, на землю стікає,
Кінця цьо́му пеклу і близько нема…
За що ж вони, Боже, так з нами всіма?

Сную́ться думки́, наче та павутина,
Болить мене тяжко мій нарід й Вкраїна,
Болить мене, Боже, й нестерпно пече,
Підстав же, Всевишній, нам сво́є плече.

Та й зглянься, Всевишній Владико, над нами,
Закрий нас благаю, свої́ми щитами –
Нам хочеться жити, не хочем вмирать.
Якими словами про це ще благать?

26.03.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1009529

80. ЖУРБОЮ ОПОВИТІ

Журбою оповитий не один,
Ми ворогу не будемо прощати,
Поліг за Україну батько й син,
Чорніє з горя і дружина й мати.

Поліг за Україну батько й син,
І серце рветься в шмаття від розпуки,
Життя стає гірке, немов полин,
Від вічної болючої розлуки.

Життя стає гірке, немов полин,
Не можна вже його підсолодити,
Хоч навіть і мине років той плин,
В сльозах ми руки бу́демо зводи́ти.

Хоч навіть і мине років той плин,
Але відлуння горя не минеться,
Не змеле смуток і життєвий млин,
То ж жити з ним довічно доведе́ться.

Не змеле смуток і життєвий млин,
В життєвій чаші буде біль наза́вжди,
Лиш очі споглядатимуть з світлин,
Хоч він живим усім всміхатись мав би.

Лиш очі споглядатимуть з світлин,
І ні до ко́го вже не скаже сло́ва,
Так без упину йтиме часоплин,
Завершена наза́вжди вся промова.

19.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 999354

81. ПІД ЗВУКИ КАНОНАДИ

Під звуки канонади народжуються діти,
Під звуки канонади в печі́ печеться хліб,
Під звуки канонади голівки хилять квіти,
Під звуки канонади прожито безліч діб.

Під звуки канонади дзвенять стрімкі пото́ки,
Під звуки канонади здригається земля,
Під звуки канонади – у сховищах уроки,
Під звуки канонади ридає немовля.

Під звуки канонади в нас пишуться поло́тна,
Під звуки канонади злітає пісня ввись,
Під звуки канонади на стан лягає нота,
Під звуки канонади за руки ми взяли́сь.

Під звуки канонади в молитві зводим ру́ки,
Під звуки канонади поезія звучить,
Під звуки канонади рве серце від розпуки,
Під звуки канонади продовжуємо жить.

Під звуки канонади цвіте калина в лузі,
Під звуки канонади цвіте блакитно льон,
Під звуки канонади ми всі в журбі і тузі,
Під звуки канонади беру́ть бійців в полон.

Під звуки канонади звучить в нас солов'їна,
Під звуки канонади приборкують вогонь,
Під звуки канонади не кане Україна,
Під звуки канонади синів хороним й донь.

Під звуки канонади звучить вкраїнський славень,
Під звуки канонади в руках тримаєм стяг,
Під звуки канонади звучить: «ВКРАЇНІ СЛАВА!»,
Під звуки канонади сягаємо звитяг.

Під звуки канонади гаптуєм ПЕРЕМОГУ,
Під звуки канонади – у нас незламний дух,
Під звуки канонади ми дякуємо Богу,
Під звуки канонади патріотизм не вщух.

23.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 999287

82. НЕМА СПОКОЮ

Нема споко́ю, Господи, нема,
Нас клятий ворог знову атакує,
Це гірше, ніж смертельная чума,
Бо захисту від ворога бракує.

Нема споко́ю знову цілу ніч,
Атака за атакою ворожа,
Летять на нас бляшанки зі всібіч…
За що ж бо нам така вже кара Божа?

В нас вибухи лунають раз-у-раз,
Й нема куди від ворога сховатись,
Бо далі сатана віддав наказ,
Й доводиться у го́рі нам купатись.

Лишається столиця, як мішень,
І саме на мішені, мов десятка,
За це не бу́де ворогу проще́нь –
Велика надто вже від кро́ві латка.

Потвора не вгамується ніяк,
З боло́та все бляшанки запускає,
Робити це, напрочуд, він мастак…
Ні кра́ю, ні кінця біді немає.

Нема споко́ю, зовсім бо нема,
Атаки, небезпека, руйнування.
В страху́ нас ворог вже давно трима…
Щоб вижити – єдинеє бажання.

25.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1003875

68. ДОПОКИ БУДЕ СВІТ ТАКИМ СЛІПИМ?

Нема безпечних в Україні місць,
Куди б сміття воро́же не дістало,
І біль, і розпач, не́нависть і злість,
І закордоння споглядать не перестало.

Полтава, Запоріжжя, Київ, Львів…
Атака за атакою усюди,
Диктатор ще сильніше озвірів,
І найстрашніше, що в нас гинуть люди.

Херсон і Харків у вогні горять,
І Кривий Ріг, і прикордонні Суми,
Щоденно нас продовжують вбивать,
Й ніхто не нищить ворога задуми.

Була́ Вкраїна раєм на Землі,
Над нею мирне небо простягалось,
Допоки не ввірвались моsk@лі...
В ту мить життя спокійне обірва́лось.

Була́… на превеликий жаль, була́,
Немов калина, що наве́сні квітне,
Тепер Вкраїна у вогні пала…
Для світу наше горе непомітне.

Весь світ мовчить, бо це не в них війна,
І ворог від життя не їх звільняє.
До нас прийшла трагедія страшна,
А світ без дій на все лиш споглядає.

Допоки буде світ таким сліпим?
Чи при́йде мить, що він таки прозріє?
Чи перейме́ться горем він чужим?
Чи навпаки ще більше зачерстві́є?

04.09.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1021630

69. ТРИВОГА, МОТЛОХ І МОЛИТВА

Тривога знову в нас звучить,
Звучить вже вко́тре й не вгаває,
Бо вражий мотлох знов летить,
І ціль собі вже вибирає.

Та ні… Давно вже вибрав ціль,
І ймення цілі – УКРАЇНА,
Та не сконає р@schоцвіль,
А з неньки постає руїна.

Поставив ворог за мету
Усе спалити, зруйнувати,
ВКРАЇНУ знищити святу…
Нас від життя він всявсь звільняти.

Все вбивчий мотлох запуска,
Людей для нього не існує,
І підіймається рука,
Що мотлохом нас атакує.

А світ мовчить, хоч бачить все,
Мовчить роки́ і споглядає,
Добра́ їм це не принесе́,
Бо ворог сво́ї плани має.

Але найперше нас вбива,
А ми в молитві зводим ру́ки,
Тече сльоза, звучать слова́
І рветься серце від розпуки.

07.11.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1026038

70. НАМ ВИПАЛО НЕДОЛЕНЬКУ ПІЗНАТИ

Живемо ми, живемо ми, панове,
В буремний час, який для нас настав,
Пішло від нас те щастя веселко́ве,
Якому кожен двері відчиняв.

Та чи верне́ воно до нас з роками?
Чи небо мирне зо́рить будем ми?
Чи зрадників не буде поміж нами?
Чи ляже ворог назавжди́ кістьми?

Чи буде сила ворога здолати?
Бо ми з бідою в пеклі сам на сам…
Чи хтось візьме́ться нас порятувати?
Чи зможем відсіч дати ворогам?

Нам випало недоленьку пізнати
І лити сльо́зи через ворогів.
Допоки буде пекло це тривати
І скільки буде складено голів?

Але ж чому́ недоля нас спіткала?
Чому́ до нас прийшла брудна війна?
Орда життя усім нам зруйнувала…
Чому́сь біда приходить не одна.

Хіба живем? Та ні… Уже існуєм
В страху́ й тривозі кожну-кожну мить,
І кров'ю ПЕРЕМОГУ ми гаптуєм,
Бо хочемо не існувать, а й жить!

08.11.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1026085

50

БОЇ ЗА БАХМУТ

( Пригадалась мелодія пісні «ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ» і написались ці рядки, які чудово лягли на цю мелодію )

Йдуть за Бахму́т у нас бої́,
Там гинуть хлопці молоді́,
Там ворог місто спопеля,
Чорніє спа́лена земля.

До бо́ю ворог все стає,
Страшних ударів завдає.
Не будуть хлопці відступать,
Бо взя́лись неньку захищать.

Жорстокі точаться бої́,
І не шумлять давно гаї́,
А ворог нищить все підряд,
То ж скрізь рясніє тілопад.

Давно вже привид з міста став,
Бо кри́ла ворог розпластав,
Там ллється крівця, як вода,
В нас – горе, й біль, й страшна біда.

За спокій молимось усі,
Щоб забуяло все в красі,
Щоб ворог щез, немов роса,
Й війни́ скінчилася гроза.

Йдуть за Бахму́т бої щодня,
Вбивати взя́лася руsня.
Госпо́дь поможе їх здолать,
Й життя героям зберігать.

19.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 980680

51

МОЛІМОСЬ, ЛЮБІ ДРУЗІ

Молімось, любі друзі, 
Молімося щодня,
Аби не бу́ли в тузі,
Пропала вся руsня.

Щоб ворог щез наві́ки,
Як вранішня роса,
Не ли́лись крові рі́ки,
Не крапала сльоза.

Аби війна скінчи́лась
У нашому краю́,
І навіть в снах не снилась,
Не гинули в бою́.

Щоб дітки в нас смія́лись,
Щоб плач наза́вжди стих,
В підвалах не ховались,
Не знали бід і лих.

Щоб згарищів не бу́ло
І зарева війни́,
Та й щоб вороже дуло
Не йшло до нас і в сни.

Молімось, любі друзі,
Госпо́дь почує нас,
Він нашій ПЕРЕМОЗІ
Покаже шлях і час.

05.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 972963

52

ЧОРНИЙ ДЕМОН Й ЗАБРАНІ ЖИТТЯ

В нас знову плач, а мав лунати сміх,
Потвори б'ють ракетами усюди,
Не знають ці ординці слова ГРІХ,
Щоразу гинуть в нас цивільні люди.

Ось знову у тривозі наша ніч…
Страшна, тривожна, в ко́гось – і остання,
І хтось вже не відкриє більше віч,
Бо відбуло́сь з життям в цю ніч прощання.

Орда з руsні до Умані зайшла,
Й Дніпро ця гниль й на цей раз не минула,
Будинки житлові вона знайшла,
Ракетою й тепер не промахнула.

Атака й на столицю в нас була,
Й Українка влучання теж зазнала,
Виймають з-під завалів тих тіла…
Життя вкраїнцям нечисть обірвала.

І Київщина, й Умань, і Дніпро…
І слів бракує все це описати…
Потвори, нечисть і гниле нутро,
Що здатне від життя усіх звільняти.

Й Чернігівщину ворог обстріляв,
Горять будинки й знову гинуть люди,
Ракетного удару й тут завдав…
Потвори ті сягають нас усюди.

Орда життя забрала уночі,
І знову серед них невинні діти,
Бо чорний демон всівся на плечі́,
І смерть в домівці довело́сь зустріти.

Жалобну хустку зняти не дають,
Стають мішенню і будинки й люди,
Ударів нам ординці завдають…
Коли вже спокій в Україні буде?

28.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 981564

38

РУКИ, ЩО ВИБОРЮЮТЬ СВОБОДУ

Ру́ки, що виборюють свободу,
Зброю, що тримають день і ніч,
Біль і гордість нашого народу,
Смерть все зустрічають віч на віч.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Ру́ки болю нашої землі́,
ПЕРЕМОГУ їм у нагороду,
А не піт кровавий на чолі.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Їм би матір й рідних обіймать,
Це життя й коріння родоводу,
Що взяли́ся неньку захищать.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Рана України вся на них,
Не дають до нас ординцям ходу,
В багатьох наза́вжди голос стих.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Вік нам тії ру́ки на забуть,
Ру́ки, що позбутись хочуть зброду
Й нас, немов зіницю бережуть.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Золото із ними не зрівнять,
Не зреклися нації і коду,
Їх, немов святиню, цілувать.

21.03.2023

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979549

39

НАЧЕ В ВОДУ ДИВИВСЯ

Наче в воду, ти дивився, великий пророче,
Клятий ворог моskовитий нас знищити хоче.

Сунуть далі в Україну ці́лою ордою,
Та наш нарід, духом сильний, став з ними до бою.

Ро́бить лихо лютий ворог із нашим народом,
Ненька вже заполонена тим раschиsтським збродом.

Терпить нарід наш знущання, ракетні атаки,
Не вгамуються потвори, вбивці-посіпаки.

Кожну мить у нас стріляють, нема супокою,
Стоїмо в борні запеклій з клятою ордою.

То ж надія в нас на Бога, що нам допоможе,
Щоб вступилось з України це сміття вороже.

Нам нелегко, наш Кобзарю, воїни все гинуть,
Наче цвіт, падуть на землю і на Небо линуть.

Ти із круч Дніпрових бачиш всю біду і лихо,
Дев'ять років нас вбивають, в нас давно не тихо.

Помолись за Україну на Небі, Шевченку,
Щоб Госпо́дь вберіг наш нарід й Україну-неньку.

Щоб лани широкополі знову колосились
І незламні українці нічи́м не журились.

10.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979809

40

ВВІ СНІ

Я руки зво́дила до неба,
Благала Господа вві сні,
В ту мить просила не за себе…
Скрізь звуки бу́ли голосні.

В бою́ я бачила солдатів,
Було́ вві сні, як наяву,
Стрільба продовжила лунати,
Мішень знайшла собі живу.

А далі – зарево усюди,
І знову вибухи гучні,
Кричали, бігли, мліли люди…
Поклажі в ко́гось з них ручні.

І знову постріли й сирена,
Здійма в повітрі всюди дим.
Це ж наші рідні всі терени
і не ходи́ть по них чужим.

І знову вибух, жах охо́пить,
На танках суне скрізь орда,
Все хоче нечесть ця захо́пить,
Все далі шириться біда.

Проснулась я, та піт холодний
Мене облив, тремтіла я.
Ми не забудем вчинок жодний
Катюги-вбивці-моsk@ля.

10.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 979868

26 

СОН-ТРАВА

Сон-траву я посіять хотіла,
Щоб приспала все горе й війну.
Вічним сном спать орда та воліла,
Аби нам не відчуть полину.

Сон-трава щоб не дала проснутись
Тій орді, що вбивати прийшла,
Щоб могли ми у МИР огорнутись,
Та й щоб радість в домівки ввійшла.

Сон-траву я волію полоти,
Аніж чути, що знов хтось поліг,
Розбрелося тієї мерзоти,
З оркостану до нас шлях проліг.

Сон-траву я зривала б руками,
Розтирала б її в порошок,
Щоб земля не вкривалась вінками,
Щоб в обі́йми не брав страшний шок.

Сон-траву я б сікла́ сікачами,
Якби знала, що ворог засне,
Щоб не мились слізьми́, а й дощами…
Бо ридання у нас голосне.

Сон-траву я б сушила, як м'яту,
Я би нею встеляла поля́,
Щоб дитина казать могла: «Тату»,
Щоб не бу́ло у нас моskаля.

Сон-траву у вінки я б вплітала,
Лиш би ворог вступився від нас,
Я би ки́лим із неї зіткала.
ПЕРЕМОЗІ іти уже час.

03.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976089

Ваш заголовок

23. 

ВЕСНЯНІЙМО

Весняніймо, дівчата, щоднини,
У душі́ хай буяє весна,
Будьмо квітом для неньки-Вкраїни,
Хай закінчиться клята війна.

Весняніймо, дівчата, щомиті,
Нехай осінь прийде після ста,
І любов'ю ми будьмо сповиті,
Про прекрасне хай мовлять вуста.

Весняніймо, дівчата усюди,
Нам пасує усім весняніть,
ПЕРЕМОГУ Вкраїна здобуде,
Вона вирветься з пекла, з жахіть.

Весняніймо, дівчата, і квітнім,
І палітру краси оберім,
Ми й Вкраїна – найкращі у світі,
То ж любов'ю її огорнім.

Весняніймо, дівчата, хутчіше,
Відганяймо буянням орду,
То й прийде́ ПЕРЕМОГА скоріше.
Маймо віру у цьо́му тверду.

Весняніймо, дівчата і сяймо,
Потопаймо в буянні весни,
Наче квіти, усі розквітаймо,
Хай покине нас віха війни.08.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976355

24. 

«ВІТАННЯ» ВІД ПОТВОР

«Вітають» Шевченка потвори,
Повітряні цілі нам шлють,
Від них лиш смакуємо горе,
Та дух український не вб'ють.

«Вітають» Шевченка р@schиsти,
На неньку атакою йдуть,
Це – їхнє «вітання врочисте»,
Усюди ті вибухи чуть.

«Вітають» Шевченка, вітають,
Приліт за прильотом у нас,
«Салюти» в повітрі лунають,
Та дух наш незламний не згас.

«Вітають» Шевченка убивці,
Щоб він на Чернечій почув,
Життя забирають паршивці.
Убивця ввесь світ сколихнув.

«Вітають» Шевченка зі зброї,
Вітають пророка з ракет,
Йде стогін землиці святої,
Із вибухів склали букет.

«Вітають» Шевченка ординці –
Це все, на що здатні вони,
Не падають духом вкраїнці,
Які у обіймах війни́.

09.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976450

25 

НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ

А він неско́рено стоїь,
Він тут незламно нас вартує,
Бо бачить віху всіх жахіть,
І плач і стогін добре чує.

У нього лютий звір стріляв,
Бої́ точилися навко́ло,
Та він неско́рено стояв
Й казав напевно: «Згинь, потворо!»

Він ще колись пророкував,
Бо сам пройшов страшні знущання,
І за Вкраїну вболівав,
Пізнав за це в sибір вигна́ння.

Він тут стояв й на все дививсь,
Молив-благав за Україну,
Та ворогам він не скоривсь,
Не зрадив неньку й солов'їну.

Він тут, славетний наш Кобзар,
Його слова́ – це сильна зброя,
Пізнав ворожий він удар,
Бо в серці й слові правда сво́я.

Він тут неско́рено стоїть
І серце рве за Бородянку,
Не впав від тих усіх страхіть
І просто́яв аж до останку.

Стоїть й стоятиме віки,
Під обстрілом зумів вціліти,
Його слова́, його думки́…
І Україні-неньці жити!

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976538

20. 

ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ

«Вітають» Шевченка в столиці й Одесі,
«Вітання» р@schиsти усюди в нас шлють.
Для них Україна, як квітка на плесі…
Такий собі вбивчий пускають «салют».

«Вітають сердечно» вони й в Станіславі,
І Харків, й Херсон не минув сатана,
Полеглі спочинуть навіки во славі,
Розплату ординці відчують сповна.

«Вітають» пророка у древньому Львові,
«Цілують» ракетами мирних людей,
Ніяк не нап'ються потвори ті крові…
Щодень додається калік і смертей.

«Вітають» вони Кобзаря на Чернечій…
Вітання гучні шле Шевченку орда,
Та й гнізда з-за них в нас пустіють лелечі…
Велике в нас горе, велика біда.

«Вітають» поета по всій Україні,
Від болю реве сивий красень Дніпро,
Та нарід на впав пред врагом на коліні,
Хоч ріками ллється із тіл наших кров.

«Вітають» убивці вкраїнського сина,
Який все писав, як у воду дививсь,
В жалобі велика вкраїнська родина,
Сльозами і кров'ю наш нарід умивсь.

«Вітають» Тараса, убивчо вітають,
Здригають Карпати й Чернеча гора,
А сльози повори усі позбирають
І Божого суду настане пора.

09.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 р.
ID: 976530

21. 

ВІНОЧОК З КОЛОСКІВ

А я сплету́ віночок з колосків,
І соняхи у нього повплітаю,
Додам у нього гілки чебреців
Ще й пісню про Вкраїну заспіваю.

А ще візьму́ колосся цілий сніп,
І ніжно до грудей його приту́лю,
Щоб більше в нас не бу́ло чорних діб,
Молитвою від ворога зату́лю.

А душу вишиванка зігріва,
Бо поле хлі́бне знову сколоси́ться,
Вуста шепочуть золоті слова́,
На мирне небо зможу я дивиться.

Гойдає вітер ниву золоту,
І жайвір пісню голосно заводить,
Молю́сь за землю-ненечку святу,
Хай мирне сонце на світанку сходить.

Стрічки́ розвіє ле́гкий вітерець,
Краплинами роси́ буду вмиватись,
Молю́ся, щоб прийшов війні кінець,
Й від вибухів щоб більше не здригатись.

То ж я сплету́ віночок з колосків,
Ще й очі в мирне небо я підве́ду,
Дзвінкий полине в піднебесся спів,
Рукою по землі́ святій проведу.

11.09.2022

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 976598

22. 

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть Україну не в теплих краях,
Де вража орда не стріляє.
Любіть її тут, де скрізь згарища й страх,
Де не́чисть усе спопеляє.

Любіть Україну на рідній землі́
В молитві й з благанням до Бога.
Любіть, де в обло́гу взяли́ москалі
Й лунає щоразу тривога.

Любіть Україну у ріднім краю́
Із хлібом в руці і водою,
Де гинуть герої за неньку в бою́,
В борні́ зі страшною ордою.

Любіть Україну, душею любіть,
У серці її зберігайте!
Не в чарці горілки її ви любіть,
Й світлин на ганьбу не скидайте.

Любіть Україну не десь на словах,
Любіть не в чужи́ні, а й вдома!
Не з ку́хлями пива у сво́їх руках,
Й не ски́гліть, що в вас вже є втома.

Любіть Україну не шопінгом там
Й світлини такі не скидайте.
За біженські гроші – ганьба вам і срам!
На неньку цей бруд не кида́йте!

Україну, всім серцем любіть,
Бо кров українська в вас в жилах,
Але за кордоном її не ганьбіть,
Бо наші герої в могилах!

14.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 950599

17.

МЕРТВИМИ КРОКАМИ ХОДИТЬ ВІЙНА

Мертвими кроками ходить війна,
Всюди сліди залишає,
Нею керує лишень сатана,
Міри ні в чо́му не знає.

Мертвими кроками ходить війна…
Горе, і втрати, і сльо́зи,
Звістка приходить болюча й сумна
Поки бушують ті гро́зи.

Мертвими кроками ходить війна,
Все на шляху́ спопеляє,
Дуже висока постала ціна –
Всюди життя забирає.

Мертвими кроками ходить війна.
Як нам її зупинити?
Сила велика її й руйнівна,
Кров нам доводиться лити.

Мертвими кроками ходить війна,
Втіху забра́ла проклята.
Що нам зроби́ть, щоб скінчи́лась вона?
Гинуть сини-соколята.

Мертвими кроками ходить війна,
Віру вона не розтопче,
Радо її не стріча чужина́.
МИР нам дорогу протопче.

11.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2023
ID: 976708

18.

 ВІН ПРИЙШОВ ВІД ЖИТТЯ ВИЗВОЛЯТИ

Він прийшов від життя визволяти,
Але то́го не прагнули ми,
І для цьо́го він взявся вбивати,
Та за це сам поляже кістьми.

І домівки орді на заваді,
То й від них визволяти взяли́сь,
А людей хоронили ми в саді,
Їхні ду́ші злетіли у вись.

Але жоден з життям не прощався,
Бо його забирали у них,
На прощання лиш стогін роздався
Й через мить там наза́вжди вій стих.

Силоміць від життя визволяють,
Бо з дияволом в змові вони,
Так щомиті народ наш вбивають…
Вони прагнули за́вжди війни.

В то́му пеклі нам вижити важко,
Бо ординець ні миті не спить,
І ракета летить, а не пташка.
Не дає нам спокійно прожить.

Він прийшов від життя визволяти,
Й це потворі вдається роби́ть,
До кінця ми всі будем стояти,
У Соборній Вкраїні нам жить!

20.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976251 

19. 

СОБОРНОСТІ НЕ ЗРЕЧЕНА

Пошматована, поніве́чена,
Та Соборності та й не зре́чена.
І обстріляна, і обпа́лена,
Але ворогом не розва́лена.

І заплакала, закривавлена,
Та незламністю є осла́влена.
Вже безсилая, духом сильная,
І до ворога неприхильная.

Понівечена, покалічена,
Та на клаптики не розсі́чена.
І зади́млена, та неско́рена,
Хоч ординцями є знедолена.

Дуже збо́лена, бо катована,
Кров'ю рідная є гаптована.
Але чистая та незаймана,
І душа її сонцесяйная.

Це єдиная неподільная
Найкраси́віша ненька вільная.
Незалежная, самостійная,
Її мо́вонька – мелодійная.

І зали́шиться суверенною,
Молито́вною та священною.
Ще сильнішою Україною,
Все звучатиме солов'їною.

29.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 972307

10.
ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ

Задумав ворог йти до нас в мандрівку,
Пройтись парадом по святій землі́,
Узяв у ру́ки зброю й вибухівку,
Здійняв у небо іншу на крилі.

Російськомовні МАРІУПОЛЬ й ХАРКІВ
Взяли́сь стирати із лиця землі́,
Ще й МИКОЛАЇВ їм припав до ва́рґів*,
Його цілують кляті моskалі.

І до вподоби тій орді́ ОДЕСА,
В якої сво́ї зви́чаї й життя,
Їм захотілось са́ме то́го пле́са –
Ординець там побачив майбуття́.

Перлину сте́пу взяв він у облогу,
Бо там побачив сухопутний шлях,
Це за ХЕРСОН посіяло тривогу.
Та й там орду стираєм в пух і прах.

Раschиsт ступає ще й до ЗАПОРІЖЖЯ,
І топче не́люд золоті́ поля́.
Везе́ орда укра́дене там збіжжя,
Яке вроди́ла ця свята́ земля.

Не полишає ця потво́ра й СУ́МИ,
Цілує не́люд з зброї СУ́МСЬКИЙ край,
І звістку відправляє до дурду́ми,
Бо ті наказ відда́ли: «Спопеляй!».

Входи́ла погань з півночі в ЧЕРНІГІВ,
Все нищила на сво́єму шляху́,
Туди багато бу́ло їх набі́гів.
І далі грузне та орда́ в гріху́.

Не міг лиши́ти ворог і ЧЕРКАСИ,
Бо в нього план – всіх зни́щити-уби́ть.
Летіли скрізь ворожії фуга́си**.
Ординська мрія – все живе згуби́ть.

І за ДНІПРО мерзота ця взяла́ся,
Ракети-подарунки шлють туди,
Вже думали, що мрія їх збула́ся,
І малювали далі всі ходи́.

Не оминули не́люди й ПОЛТАВУ,
Напевно хочуть лікувальних вод.
Й звітують, що зробили сво́ю справу,
І що вдало́сь зроби́ть без перешкод.

КІРОВОГРАДСЬКУ область не минули –
Стратегія у ворога така.
Жорстокістю все людство сколихнули,
Ще й бомбардують навіть з літака.

І ВІННИЦЯ тако́ж біди зазнала,
Відчула «поцілунки» і вона.
Від них і ця красуня застогна́ла,
Та час прийде́ і ворог наш скона́.

Ну, а ЖИТОМИР він гати́в щоразу,
Там «цілував» ракетами усе,
Не змінював упи́р свого́ наказу.
Він думав, що усе тут рознесе́.

Їм полюбилось славне місто РІВНЕ,
Побачили АЕС неподалік.
Це місто за́вжди людне і чарі́вне.
Летіли подарунки і в цей бік.

Гатили і по ЛУЦЬКУ ті ординці,
Там бачили вони для се́бе ціль,
Такі вони раschиsтські ті злочинці,
Які несу́ть страждання, горе й біль.

Та ще й ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ став більмом на оці,
Дали́ ординці їм вітання знак,
Аеродром стояв у тім потоці,
У здобич так поцілився корша́к***.

Не міг минути ворог і ТЕРНОПІЛЬ,
Тому́ й туди ракети запускав,
Він думав, що із нього зро́бить по́піл,
То й так прицільно курс туди він брав.

Від бульбаші́в цілують місто ЛЕВА,
Воно ж для них – бандерівське більмо́,
Нацистське ще й коріння всьо́го древа.
Таке чудовисько потворне це шельмо́.****

Вітання слали ще й до СТАНІСЛАВА,
І в Чорний ліс в ДЕЛЯТИН загляда.
Про них росте недо́бра всюди слава.
Спільноті світовій все обрида́.

Лякати брався мо́рдор й БУКОВИНУ,
І ЗАКАРПАТТЯ трішечки лякав,
Й не визнає свою́ раschиsт провину –
Бандеру і нацистів він шукав

.Та ціллю залишається столиця,
До неї ворог рвався звідусіль.
Для нього – непідступна ця фортеця,
Тому́ скида́ ракети, як в коші́ль.*****

30.04.2022 р.

ВА́РҐИ* – ГУ́БИ. Діалектна галицько-подільська назва.
ФУГАСИ** – розривний снаряд.
КОРШАК*** – один з видів соколоподібніх птахів.
ШЕ́ЛЬМА**** – хитра й підступна в своїх учинках людина.
КОШІ́ЛЬ***** – те саме, що й КОШИК.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946501

11.
ХЕРСОН – ЦЕ УКРАЇНА

Цей славний край усі ми добре знаєм,
Він – особливий серед всіх степів,
Його і зараз ми не забуваєм,
Хоч окупант забрати захотів.

Взяли́ в кільце Херсонщину ординці,
Бо марили цей клаптик обійнять,
Та й думали: «Херсонці – не вкраїнці,
І можна їх від неньки відірвать».

Але ж Херсон - це та́кож Україна,
Херсонщина – вкраїнськая земля,
З споконвікі́в там – мова солов'їна,
Яку з пелю́шок чує немовля.

І їх ніхто́ не ли́шить наодинці,
Вкраїна вся в молитві за Херсон,
Зламають сво́ї зуби там ординці,
Й загарбання – це був в раschиsтів сон.

Хоч зараз в окупації там люди,
Але про них ніхто не забува,
Херсон вкраїнським був, і є, і буде!
Госпо́дь покаже ворогу дива́.

То ж мають окупанти добре знати,
Що їм Херсон народ наш не віддасть,
І стяг вкраїнський зможуть знов підняти,
І сла́вень наш там бу́де знов звуча́ть.

25.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 945989

12.
 А КВІТИ ПІД СНІГОМ БУЛИ НА ПЕРОНІ

А квіти під снігом були́ на пероні,
А інші зостались під снігом в саду́,
Та наші герої в ворожім полоні
Тортурів зазнали і бачать біду.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Голівки схилили вони до землі́,
До неба тягнули пелю́стки-долоні,
Щоб їх не вбивала орда-моsk@лі.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Вони оніміли, скував їх мороз,
Ще й ворог-ординець стояв на кордоні,
То ж маємо втрати і страх від загроз.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Зігрітись хотіли, та бракло тепла́,
А кулі ворожі торкались до скроні,
І кров, як водиця, із рани текла.

А квіти під снігом були́ на пероні
І мовчки благали, щоб їх врятувать,
Та й зе́млі Вкраїни від крові червоні,
Бо клятий ординець нас взявся вбить.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Хоч мріяли квітнуть у наших садах…
Це го́лови склали синочки і доні,
Та житимуть вічно у наших серцях.

12.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 977235


13.
СЛЬОЗИ, БІЛЬ І РУБЦІ

Ми – діти неньки-України,
Ми – її гордість і краса,
Та ворог нищить наші стіни,
Із нами плачуть й Небеса.

Рясним дощем стікають сльози,
Буває - зливою течуть,
Ридають з нами й верболози,
Як ко́гось з фронту знов везуть.

Та й сонце вмилося сльозою,
Що стільки цвіту у землі́,
Живим верта не кожен з бо́ю,
Летять від нас, як журавлі.

Свята земля від болю плаче,
Бо топчуть рідну вороги,
Над нами чорний ворон кряче,
Кроваві рі́ки й береги.

Пропахло порохом повітря,
Та ще й потворами смердить,
Червона й чорна вже палітра,
Й це дуже нас усіх болить.

Пустив сльозу і світ із нами,
Та наші більш за все гірчать,
Рясніє список іменами –
Хто взявся неньку рятувать.

Ці імена ми не забудем,
Вони у пам'яті й серцях,
А ПЕРЕМОГУ ми здобудем,
Наш біль карбується в рубцях.

18.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974347

14. 

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров'ю, як водицею залита.

Знищити взялися вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.

Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.

Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-моskаля,
Ірод не дає нам жити щасно.

Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.

Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?

02.03.2023 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

15.

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ДОЛЯ УКРАЇНИ» )

Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Сталося в нас кровопролиття,
Го́лови ще й скласти довело́ся.

Боляче нестерпно неньці так,
Що й свідомість мало не втрачає,
Те́рпить біль від орків-посіпак,
Та колін пред ними не згинає.

Згарища тепер замість ріллі,
Зе́рен там нема, та є лиш міни,
Кров стікає по усій землі́,
Серце рветься в неньки-України.

Рі́ки повноводними стають,
Лиш не ті, що з Божою водою,
Кляті вороги все в наступ йдуть,
Нам біду несу́ть вони з собою.

Долю хто таку нам написав?
Може нашу вороги украли?
Та невже день світлий догасав
Й чорні дні тому для нас настали?

Як же нам позбутися орди?
Як нам щасну долю повернути?
Бачити ми будем їх сліди
Й звірства ми не зможемо забути.

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 972783

16.

ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ

Чому́ такий плакучий березі́ль
Так хочеться для світу розказати,
І ворог нас узяв собі́ за ціль,
Чому́ із горя посивіла мати.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може сльо́зи він не лити?
Щомиті виливає сильний біль,
Яким ми, як ніко́ли, дуже ситі.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може висушити сльо́зи?
Немов відкрив з сльоза́ми він артіль,
Де точаться війни́ страшної гро́зи.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
І плакати коли він перестане?
Із сліз і крові стала вже купі́ль…
Коли вже мирний час у нас настане?

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Він плаче й плаче, й сльо́зи ті рікою,
На рани насипає ворог сіль,
Прийшовши в Україну із війною.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Чому́ не може він радіть, смія́тись?
Чом шириться ця віха божевіль
Й доводиться з життям за це прощатись?

19.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977521

БЕРЕЗІЛЬ – те саме, що БЕРЕЗЕНЬ

1
МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ

Тримаю вервичку в руках
Й молю́ моли́тви без упину…
Чому́ війна, неначе птах,
До нас все далі й далі лине?

Благаю Бога, щоб поміг
Війну з ординцями спинити,
Щоб щезли орки, наче сніг,
І в МИРІ ми зостались жити.

Лягаю й вервичку молю́,
Встаю і знов беру́ у ру́ки,
Пішли із ворогом на прю…
На нас летять, неначе круки.

Аби Всевишній відвернув
Від нас убивців-сатанистів,
В опіку всіх нас огорнув,
Закрив щитом від терористів.

Аби не гинув неньки цвіт,
Щоб не росли війни́ могили,
Аби пропав й ворожий слід
Й жалобні дзвони не дзвонили.

Тримаю вервичку в руках,
В зернятка віру я вплітаю,
Аби війни́ скінчився жах,
Молю́ й надії не втрачаю.

29.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978602

2
ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕ ЗНАЮ Я» )

Пізнати рай в житті нам не дано́,
Та й пекла в потойбіччі ми не знаєм,
Та простелилось чорне полотно,
По ньому з болем і слізьми́ ступаєм.

Куди ж воно нас далі заведе́?
Герої через нього йдуть в могилу,
Щоразу цвіт на ньому наш паде́,
І все через страшну ту вражу силу.

Не знаю я й ніхто із нас не зна
Ще скільки нам у цьо́му пеклі бути,
Й коли минеться ця брудна війна
І вибухів не будемо більш чути.

Нам пекло влаштували на землі́,
Ми в ньому опинились не по волі,
Вкраїна-ненька в димовій імлі,
А ПЕРЕМОГА десь на видноколі.

Пекельно у вогні горить земля,
Горять домівки, а в домівках – люди,
Це витівки убивці-моskаля,
Сліди якого видно вже усюди.

Була́ наша Вкраїна, наче рай,
Але його на пекло нам змінили,
В пекельних муках наш вкраїнський край,
Та духу вольового в нас не вбили.

18.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974257

3

НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «МОЛЮ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ» )

Тримаю вервичку в руках…
Молитва, біль, думки́, Вкраїна,
Жахіття бачимо у снах,
Болить нестерпно й солов'їна.

Потворів щоб позбулись ми,
Щоб не лякались ми тривоги,
Щоб не вмивалися слізьми́
І дочекались ПЕРЕМОГИ.

Зерня́тка вервички усі,
Неначе сльо́зи й краплі крові,
Це сум, і страх, і крик душі́,
Який звучить у кожнім слові.

Благання Бога, сльо́зи, біль,
Душа і серце рвуться в шмаття,
Багно ординських божевіль,
Вкраїни бачимо розп'яття.

Та молитви́ молю́ усі,
Щоб розіп'яти не зуміли,
Щоб ми вмивалися в росі
Й герої наші не німіли.

Тримаю вервичку в руках,
Із нею я не розлучаюсь,
Вкраїна й люди у думках…
На ПЕРЕМОГУ сподіваюсь.

30.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 978673