176. ЖЕРТОВНИК
177. СПИСОК
178. ДОБРОВОЛЬЦЮ
179. ЦІЛЮЩА КРАПЛЯ ВІРИ Й  СПОДІВАНЬ
180. ЧОРНА НИТКА Й ЧОРНЕ ПОЛОТНО
181. ЧОРНА ХУСТИНА
182. ЧИ БУВ ТОЙ ДЕНЬ ДЛЯ НАС БЛАГОСЛОВЕННИМ?
183. УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ
184. СТРІТЕНСЬКА СВІЧКА
185. У МИРІ УКРАЇНА ХОЧЕ ЖИТЬ
186. ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ
187. УКРАЇНА І НЕЛЮБ
188. НЕПРОХАНИЙ ГІСТЬ
189. РОЗМОВА З НЕЛЮБОМ
190. НЕ ЗІГНУЛА КОЛІН
191. БАНДЕРО-СМУЗІ
192. НЕВ'ЯНУЧИЙ ЦВІТ
193. ПРИВИД У НЕБІ
194. ЗА УКРАЇНУ
195. ДВАДЦЯТЬ ДВАДЦЯТЬ ДВА
196. ЗВІРСТВА, НЕЛЮД І НЕМОВЛЯ
197. ВКРАЇНА БУЛА, Є І ЗАВЖДИ БУДЕ
198. ОРДИНСЬКА НАВАЛА
199. НЕ ЗНИЩИТЬ ЛЮТИЙ ВОРОГ НАС
200. НЕ ЗАЛИШАЙ
201. ВІЗЬМИ, ВСЕВИШНІЙ, ВСІХ НАС ПІД ОПІКУ
202. ДУХОВНА ЗБРОЯ
203. НЕ ПРОБАЧИТЬ
204. ПОЛИН ЗАМІСТЬ МЕДУ
205. НИЗЬКИЙ УКЛІН ТОБІ, СОЛДАТЕ
206. З УКРАЇНИ ЖЕНЕМО
207. СТРАЖДАЄШ, ПАЛАЄШ, ВИСТОЇШ
208. ТРИВОЖНА НІЧ
209. КАНВА ПЕРЕМОГИ
210. НЕ ЗАХОВАТИСЬ
211. ЗІТРЕМ ОРДУ
212. БАЖАННЯ УКРАЇНЦІВ
213. ЗІТРЕМ Й НЕ ПОШКОДУЄМ
214. В БІЙ ЗА УКРАЇНУ
215. ВОРОЖІ ПТАХИ
216. МОРДОРИ
217. ЧОРНИЙ ДЕНЬ
218. НЕНАЧЕ ГНОЮ
219. БАЦЬКА
220. РОЗПРЯГАЙ ВЖЕ, БАЦЬКУ, КОНЕЙ

221. НЕ ЗЛИШУ
222. ЩОБ ВИ УСІ, ТВАРЮКИ, ПОЗДИХАЛИ
223. СИДИТЬ ОРКО,  ЗАЧЕКАВСЯ
224. СКОЛИХНУЛИ СВІТ
225. ДО ПЕРЕМОГИ
226. ХОТІЛОСЬ
227. НЕМОВ КОХАНА
228. ДОРОЖИТЬ
229. ЛЮТЕ ГОРЕ
230. ДОПОКИ СВІТ, ДОПОКИ ЛЮДИ
231. ВСЕВИШНІЙ, УКРАЇНУ БЕРЕЖИ
232. ДОЛЯ КОНОТОПУ
233. НЕ МИ
234. СПАСИ, ПОМИЛУЙ І ПРОСТИ
235. ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ
236. ОРДИНЕЦЬ І ВБИРАЛЬНЯ
237. НІЧ У МОЛИТВІ
238. ІЗ СИЛОЮ ВІТРУ
239. ЖАХЛИВІ СНИ
240. ГІЛОЧКА ВЕРБИЧКИ Й УКРАЇНА
241. В БОЯХ КУЄМО ПЕРЕМОГУ
242. ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА
243. МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ
244. ВСТУПІТЬСЯ З НАШОЇ ЗЕМЛІ
245. НЕ ЗІЙДЕМ З ДОРОГИ
246. МОЛІМОСЬ
247. ДАЙ НАМ, БОЖЕ, ПЕРЕМОГУ
248. МАРІУПОЛЬ

Натисніть тут і почніть писати. Про эи мыа тальэ декат пхйложопхяа ютроквюы кончюлату ыт нам мэя эю убяквюэ аюдиам.

237. НІЧ У МОЛИТВІ

Важкою дуже бу́ла ніч:
В тривозі вся країна.
Ми не змикали зовсім віч,
Шибки́ дзвеніли й сті́ни.

Постійні вибухи були́,
І за́грава* у небі,
Був свист ракет, вони гули́,
І страх збирав, дале́бі**.

Думки́ молитвою сплели́сь,
Надія лиш на Бога,
Гати́ть ракетами взяли́сь,
Лунає скрізь тривога.

Благали Господа усі,
Щоб відвертав ракети,
В сльоза́х були́, були́ в страсі́…
Ракет постійні ле́ти.

А ворог все їх випускав,
Влучав у різні ці́лі.
І все без промаху влучав…
Усі ми на прицілі.

Земля з-під ніг у нас ішла,
Чекали всі світання.
Важкою дуже ніч була́…
Для когось – і остання…

18.04.2022 р.

ЗА́ГРАВА* – Відсвічування, відблиск (перев. на небі) яскравого світла, пожежі, вогнів і т. ін.

ДАЛЕ́БІ** – правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 945422

238. ІЗ СИЛОЮ ВІТРУ

Із силою вітру жене́мо ординців,
Женем до кордонів русню,
На нашій землі́ нам не треба чужинців.
Ми згадуєм в Бучі різню.

А кожного думка сильніша від вітру,
Й бажання – позбутись орди,
Та й кожен з нас мовить: «У прах усіх зі́тру,
І більше не ступлять сюди!».

Із силою вітру женемо потвору,
І кожному вказуєм шлях,
Хто прагнув за вбивства званням лізти вго́ру –
Від них залишається прах.

Із силою вітру женем московитів,
Цілуємо зброєю їх,
Це гірша мерзота від всіх паразитів,
Тому́ викорінюєм всіх.

Із силою вітру важливо їх гнати,
Без шансів вертати назад,
А ко́го зумієм – у порох стирати
За вчинений в нас тілопа́д.

Із силою вітру цю нечесть жене́мо
З Вкраїни – святої землі́,
І ра́зом усі знову МИР поверне́мо,
Відступлять від нас москалі.

15.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 945764 

239. ЖАХЛИВІ СНИ

Вві сни ракети бачу, що летять,
А інші – їдуть я́кось по дорозі.
Куди ж вони намірені влуча́ть?
То скільки нам ще жити у тривозі?

Одні летять – вогонь з хвоста пала,
А інші – дуже низько пролітають,
Влучають в ціль, летять, немов стріла,
І ви́рви після себе скрізь лишають.

І знов ракети, знов вони летять.
Яка ж потвора всіх їх запускає?
Й не знаємо де влу́чать й що чекать,
Хоч ППО частину їх збиває.

І знову ніч, і знову сон страшний,
І знов ракети й золоте колосся,
Ще й аромат від жита запашний…
Й вві сні жахіття бачить довело́ся.

Й зелене жито, наче та стіна,
Та й жоднеє стебло ніде́ не впало.
Чому́ нас не минула ця війна?
Нелі́чено людей уже упало.

І соняхи жовтіють на полях,
Й там їздять танки, наче по дорозі…
Такі жахіття бачу навіть в снах,
Вкраїна-ненька і вві сні в облозі.

Реальність я побачила й вві сні,
І що не сон – то скрізь ракети й танки,
Часи ми проживаємо страшні…
Важкі і дні, і ночі, і світанки.

23.04.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 952942

231. ВСЕВИШНІЙ, УКРАЇНУ БЕРЕЖИ

Всевишній, Україну бережи
І відведи від нас усіх ординців,
І шлях до ПЕРЕМОГИ нам вкажи,
Врятуй, Всевишній, мо́лю, українців.

Нам поможи піднятися з руїн,
Не дай орді нас нищити, вбивати.
Не зі́гнем перед покидьком колін.
Продовжуєм тебе про це благати.

Щоб ірод вже усюди схаменувсь,
Щоб кров наших людей не проливалась,
Щоб кат бездухий врешті-решт здригнувсь,
Щоб кров'ю Україна не вмивалась.

Всевишній, дай нам сили все знести́,
Це пекло, ці жахіття перебути,
Нас грішних, я молю́ тебе, прости,
Дай ПЕРЕМОГУ, Господи, здобути!

Щитом свої́м від ворога закрий,
Направ мечі на військо все вороже,
Нас мирною росою, Боже, вмий,
Тоді орда здолати нас не зможе.

Нам віра в тебе сили додає,
Та й знаємо, що нам ти допоможеш,
Ми боремося тільки за своє́,
І нашу неньку вберегти поможеш.

10.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

232. ДОЛЯ КОНОТОПУ

У славний Конотоп орда зайшла
І в повну окупацію узя́ла,
Підступно на світанку підійшла
Й позиції усі там позаймала.

Та ви́стояв цей красень у борні́,
Із ворогом бої́ щодня точились,
Запеклими були́ і ночі, й дні,
Ординці всі від люті аж ятри́лись.

Та збройні сили відсіч їм дали́,
Орді на цій землі не панувати,
І світові усьо́му довели́,
Що нас орді хіба лиш снилось взяти.

Потвор-ординців гнали звідусіль,
І дні, що в окупації, минули,
Пішла в провалля московитів ціль,
Це пекло конотопці перебу́ли.

Ворожі танки в місті скрізь були́,
Орда ходила, наче в себе вдома,
Та місто конотопці не дали́,
І доля Конотопу всім відома.

На захист вийшли мешканці усі,
І гнали по́гань з міста якомога,
То ж місту й далі жити у красі,
Й за це молитви зно́сити до Бога!

10.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

233. НЕ МИ

Не ми поча́ли цю війну,
Не ми бої́ поча́ли,
Не кличем в гості сатану,
Ординців не чекали.

Не ми запрагнули боїв,
Не ми пішли вбивати,
Не ми пішли з свої́х країв,
Щоб землю десь топтати.

Не ми зайшли в чужинський край,
Не ми дітей ґвалтуєм,
Не ми наказуєм: «Вбивай!».
Ми совість не плямуєм!

Не ми влаштовуєм різню́,
Не ми людей катуєм,
Не ми так прагнемо вогню,
Та ми полин смакуєм.

Не ми руйнуєм все підряд,
Не ми жінок вбиваєм,
Не ми створили тілопа́д.
Та вбивць ми відшукаєм!

Не ми вбиваємо з ракет,
Не ми скида́єм бомби,
Не наш по людях рекошет,
Та в нас набра́лось зло́би.

Не ми руйнуємо міста́,
Не ми в людей стріляєм,
Не ми ламаємо хреста,
Та Бога ми благаєм.

Не ми мінуємо усе,
Не ми майно краде́мо,
Не нам це кару принесе́.
Всіх по́кидьків знайде́мо!

Не ми пішли на чужину́,
Не ми злочинці кляті,
Не ми війну веде́м брудну́.
Ми вдома, в сво́їй хаті!

Не ми вчинили геноцид,
Не ми гірше фашистів,
Не ми для всіх страшніх оги́д.
Нена́видим рашистів!

Не ми в чужий вступили двір,
Не ми життя лишаєм,
Не в нас відсутній кругозір.
Чуже ми не чіпаєм!

Не ми є покидьки для всіх,
Не нас усі зреклися,
Не ми страшний вчинили гріх.
Русні ми не здалися!

Не ми зганьбились навіки́,
Не ми в презирстві світу,
Не ми випалюєм знаки́.
Вкраїні зичим кві́ту!

Не ми знущаємось з людей,
Не ми радієм з цьо́го,
Не ми випалюєм очей,
Бо ми живемо з Богом!

Не ми не знаєм, що святе,
Не ми церкви́ руйнуєм,
Не нам розпла́ти час прийде́,
Ми неньку відбудуєм!

12.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

228. ДОРОЖИ́ТЬ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕМОВ КОХАНА»)

Він нею дорожи́ть, її леліє,
До серця ту́лить навіть у бою́,
Вона його надію щиро гріє,
Із нею повсякчас він у строю́.

Ані на мить її не відпускає,
Немов зіницю ока, береже,
З любов'ю він до неї промовляє.
У вірності упевнилися вже.

Єдиною для нього зброя стала,
Хоча колись і в думці не була́,
Немов на нього все життя чекала,
Щоб знову Україна зацвіла́.

Ні разу ще вона не підводи́ла,
І сумнівів не сіяла вона,
Вони удвох – нескореність і сила,
Їм не страшна ординськая війна.

У них обох єдинеє бажання –
Усю орду розби́ть у пух і прах,
На це у них велике сподівання,
Бажання це у серці та очах.

І думають обоє однако́во,
І кожен крок – це рішення обох,
Тримати вміє кожен сво́є слово,
Бо їм в усьому помагає Бог.

06.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

229. ЛЮТЕ ГОРЕ

Вкраїнці кажуть: «Маєм люте горе,
Яке прийшло, ввірвалося до нас».
За що це нам? За що? Зізнайся, доле!
Коли прийде́ орді розпла́ти час?

За що людей вбивають московити?
За що звіряче знищують усіх?
Чому́ заба́глось руйнувать, палити?
У них від цьо́го регіт, крик і сміх.

Регочуть озвірілії ординці –
Таку розвагу на́волоч знайшла,
Звільняє від життя орда вкраїнців.
Чому́ ця па́скудь нас не обійшла?

Ведуть війну з населенням Вкраїни,
Влаштовують потвори геноцид,
Лишають після себе скрізь руїни,
Відсутнє в них поняття гріх і стид.

Безжально і бездушно убивають,
Ґвалтують ці потво́ри і дітей.
Це всюди так, де ці кати бувають.
Тіла лишають навіть без очей…

За що це нам? За що такі терпіння?
За що ці катування від орди?
Всевишній, віджени орди створіння,
На захист нам від по́гані прийди!

09.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

230. ДОПОКИ СВІТ, ДОПОКИ ЛЮДИ

Допо́ки світ, допо́ки в ньому люди,
Ніхто́ й ніко́ли звірства не прости́ть,
Сліди свої́ орда лишає всюди,
Нам Бог поможе все це пережить.

Бажання – зло усе в печі́ спали́ти,
Зали́ть його наві́ки у бетон,
До тла усе наза́вжди спопелити,
Щоб більш не червонів у нас перон.

Щоб кров людська́ вже не текла рікою,
Й могили не росли, немов гриби,
Щоб ми відчули при́смак супокою,
Прийшов кінець кровавої доби.

Бо, що не день, то гинуть наші люди,
Знаходять всюди мертвії тіла́,
Руйнуються від обстрілів споруди,
Дарунки ці лишає нам орда.

По всій Вкраїні авіаата́ки,
Летять до нас ракети звідусіль,
Все сіються тіла́ в крові́, як маки.
Це – наслідки ординських божевіль.

Допоки світ – проще́ння їм не буде,
Допоки світ – це з рук їм не зійде́,
Ніхто́ й ніко́ли звірства не забуде,
І кара Божа всю орду знайде́!

09.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

225. ДО ПЕРЕМОГИ

До Перемоги нас Госпо́дь веде,
Болючі і виснажливі ті кроки,
В важких потугах, та вона прийде́,
Бо сьогодення в нас таке жорстоке.

Жахливі рани і нестерпний біль,
Шматують, рвуть, але ми не здаємся,
Нас дістають ординці звідусіль,
Та Господу в опіку віддаємся.

Нелегко нам, але ми стоїмо,
Несе́м в собі́ нечувану тривогу,
Ми молимось і майже не спимо,
Вимолюєм у Бога ПЕРЕМОГУ.

Кує́м її, кує́мо у борні,
І ні на крок ніде́ не відступаєм,
Нам довело́сь пожити у війні,
За ПЕРЕМОГУ Господа благаєм.

Болючий кожен подих в нас тепер,
Болючими в нас будуть і пологи,
Ні в ко́го плід любові не завмер –
То й іншої не бачимо дороги.

Любові плід до нашої землі,
Тому́ усі ідем до ПЕРЕМОГИ,
Стікає кров по нашому чолі,
Та збережем усі свої́ поро́ги!

04.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

226. ХОТІЛОСЬ

Хотілось почути мені на світанні,
Що МИР вже настав, ПЕРЕМОГА прийшла,
То й спати лягала у цім сподіванні,
Та клята війна но́ві жертви знайшла.

Хотілось дізнатись, що вже не стріляють,
Що вранішнє сонце у мирі встає,
Нато́мість я чую, що далі вбивають,
Це болю і горя щораз додає.

Хотілось від радості плакать, кричати,
До мирного неба вже ру́ки зводи́ть,
Та ворог продовжує нарід вбивати,
Душа розривається, серце болить.

Хотілось дізнатись, що ворог розбитий,
А той, що вцілів – вже від нас відступив,
Та далі наш нарід сльозами умитий,
Бо в но́ві бої́ орко з нами вступив.

Хотілось життя без війни розпочати
І вибухів більше ніко́ли не чуть,
Та ворог продовжує все руйнувати,
І рі́ки кроваві землею течуть.

Хотілось відчути вже смак ПЕРЕМОГИ,
І більш не здригатись від жахів війни,
Забути наза́вжди про страх і тривоги,
Які ми зазнали вір рук сатани.

05.04. 2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 944186

227. НЕМОВ КОХАНА

Немов кохану, зброю обіймає
Кожнісінький вкраїнський захисник.
Нема умов – на це він не зважає,
Сміється й каже, що до цьо́го звик.

Бере́ до рук, цілує, як кохану,
В любові зізнається їй щораз
І каже: «Довірять не перестану,
Бо доленька з'єднала ра́зом нас».

Він з нею спить, і їсть, і розмовляє,
Ще й ластівкою ніжно назива,
І вдячністю вона відповідає.
Влучання в ціль – це вдячності слова.

Вона на гру́дях і в руках буває,
І вмощується навіть на плечі́,
Все з радістю ординців зустрічає,
І вдень, і вранці, ввечері й вночі.

Та й дякує щоразу їй за вірність,
За вміння таємницю берегти,
Звеличує все точність і відмінність,
І присягнули ра́зом в бій іти.

Немов кохану, зброю обіймає,
Неначе вдвох прожи́ли все життя,
Любов ця ПЕРЕМОГУ наближає,
Стирає в порох орків, як сміття́.

06.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

213. ЗІТРЕМ Й НЕ ПОШКОДУЄМ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ЗІТРЕМ ОРДУ»)

Зітре́м орду й не пошкодуєм,
Вони не гідні в світі жить,
Вкраїну-неньку відбудуєм,
За неї в нас душа болить.

Зітре́м орду, у прах зітре́мо
За те, що знищили людей,
В собі́ ті сили віднайде́мо,
Щоб стерти й знищить за дітей.

Зітре́м орду, а прах розвієм
Й приорем в землю, наче гній,
Зробити це усі зумієм
За кожну з тих страшних затій.

Зітре́м орду, яка ввірва́лась
На нашу землю на зорі́,
В обі́йми з смертю паскудь взя́лась,
Смердючі кляті москалі.

Зітре́м орду, зітре́м рашистів,
Ніхто не кликав їх до нас,
Вони ще гірші від фашистів.
За все бува розплати час.

Зітре́м орду за все, що діють,
За всі знущання над людьми,
Скоти наві́ки оніміють,
Бо ми вмиваємось слізьми́.

Зітре́м орду, ущент зітре́мо,
Їх не назвати більш людьми,
Цей шлях кровавий ми пройде́мо,
Та орки ляжуть всі кістьми.

Зітре́м орду і промінь миру
Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,
За це моли́тви молим щиро.
Русня вся кару понесе́.

25.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

214. В БІЙ ЗА УКРАЇНУ

Ти йдеш, любий сину, за неньку-Вкраїну,
За землю святую ідеш ти у бій,
В молитві думками до тебе я лину.
Виконуєш гідно обов'язок свій.

За землю святую в бою́ з ворогами,
І вдень, і вночі відбиваєш орду,
Вже стогне земля під рашистів ногами,
Прине́сла ця погань нам сльо́зи й біду.

З тобою в боях всі твої́ побратими
За клаптичок кожен життя віддають,
Хоч кулі зі свистом літають над ними,
Та мужньо у бій із ординцями йдуть.

До Бога моли́тви постійно лунають –
Хай ворог відсту́пить з святої землі́,
Та вибухи й постріли в нас не стихають,
І знищують все ці скоти́-москалі.

Вмиється кров'ю святая землиця,
Везу́ть в домовинах і до́ньок й синів,
Продовжуєм всі за Вкраїну моли́ться,
Бо дзвін про війну в нас давно
задзвенів.

І вдень, і вночі, й на світанні щоднини
Ракетні удари і бомби летять,
Ми всі пов'язали вже чорні хусти́ни…
Ні люди, ні Бог це орді не простя́ть.

28.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

215. ВОРОЖІ ПТАХИ

Ворожі птахи́ підняли́ся у небо,
Ширя́ють вони, та небажані нам,
Бо нам, українцям, ті гості не треба.
Їм зе́рен і хліба ніко́ли не дам!

У небі над нами вони всі кружляють,
Їх безліч потвор над землею у нас,
Ще й бомби на наші домівки скида́ють,
Нам мо́рдори роблять біду защора́з.

Непрохані гості, ми їх не чекали,
Хай згинуть вони, як на сонці роса,
Бо совісті чистої зроду не мали,
Та й їх не чекають давно Небеса.

Їх крила відпа́дуть, вони поздихають
За злочини, вбивства, за звірства такі.
Мордорів-потво́р люди всі проклинають,
Як рі́ки, течуть у нас сльо́зи гіркі.

В залізних птаха́х цих – диявола діти,
Що здатні вбивати і нищити все.
Дай Бог, щоб востаннє зуміли злетіти,
Й політ хай за обрій усіх віднесе́!

Ворожі птахи́ над землею Вкраїни,
Ганебний політ свій здійсни́ли вони,
Госпо́дь їм запла́тить за вбивства й руїни,
За кожную бомбу із рук сатани.

29.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 944102

207. СТРАЖДАЄШ, ПАЛАЄШ, ВИСТОЇШ

Страждаєш, люба Україно,
Із серця капає лиш кров,
Із тебе робляться руїни,
Від того дня, як кат прийшов.

Страшні у тебе, нене, рани,
Й щоразу більшими стають,
Із тебе гирло полум'яне,
Тобі ударів завдають.

Ракети падають щомиті,
І бомбардують літаки,
Міста́ і се́ла кров'ю вмиті,
Із кро́ві рі́ки, не стежки́.

Домівки полум'ям палають,
Розбиті інші нанівець,
Людей щомиті скрізь вбивають,
Коли ж війні прийде́ кінець?

Дітей орда страшна вбиває,
Вбива невинних немовлят,
Що є святе – вона не знає,
Впритул взяли́ся розстрілять.

Та ти стої́ш, Вкраїно рідна,
Нестерпно боляче тобі,
Себе боро́ниш мужньо й гідно,
Хоч вже й палаєш у вогні́.

Ти вистоїш, я точно знаю,
Бо ти, рідненька не одна,
За тебе сво́є серце краю,
Тебе шматує сатана.

04.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

208. ТРИВОЖНА НІЧ

Ось знову ніч, тривожна ніч
У битві з ворогами,
Ми не змикаєм зовсім віч,
Усі ми з молитва́ми.

Підступний ворог теж не спить
І нищить Україну.
В молитві просим зупини́ть,
І врятувать Вкраїну.

В молитві діти і старі,
І немічні, і хворі...
Ракети знову угорі,
І мерехтять вже й зо́рі.

Ворожі літаки летять,
У них мета єдина:
Безжально все підряд бомбля́ть,
Мішень їх -Україна.

А інші орки на землі́
З кордонів підступають.
Вони і в місті, і в селі
В усіх підряд стріляють.

Та мужньо воїни стоять,
Тримають оборону,
Ординці і в вогні горять,
Набравши так розгону.

Ось тиші мить, коротка мить,
І знову в нас тривога,
Від пострілів усе дзвенить.
Надія лиш на Бога.

А ми в молитві дальше всі,
І страх є, і - надія...
Чому́ в орди нема душі́?
Страшна у них затія.

Душі́ у па́скуді нема,
Ні мізків, ані се́рця,
Таке з катюгами всіма.
До нас з них кожен вдерся.

Та ми в молитві і за них,
Щоб врешті схаменулись,
Щоб вибух, залп і постріл стих,
У рашу щоб вернулись.

В домівки, щоб вернулись ми
Із укриттів, підвалів,
Вцілілі з сво́їми дітьми́.
Дістали всіх з завалів.

Такою кожна наша ніч:
Молитва, біль і сльози,
Де з ворогом ми віч-на-віч...
Над нами зглянься, Боже!

20.03.2022 р.© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

209. КАНВА ПЕРЕМОГИ

А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Люблю́ її рідненьку над усе,
За неї цвіт в боя́х із орком гине,
Любов ця перемогу принесе́.

Не можна нашу неньку не любити,
Вона єдина серцю дорога,
Ми жи́ли тут і бу́дем далі жити,
І панувати зась в ній ворогам!

В серцях живе вона у всіх з утро́би,
В утробі закладається любов,
Даремні в московитів тії спроби,
На неї хто сягнув, то смерть знайшов.

Ми – нація незламності і волі,
Любов до України – сильний код,
Бажання і думки всі – на роздоллі,
Тому плека нена́висть орків зброд.

Ми – нація нескореності духу,
І в єдності ми можемо усе,
Орду ми не пробачимо бездуху,
Яка свідомо горе нам несе.

А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Святую землю, що на ній живу,
І ПЕРЕМОГУ гідно я зустріну,
Бо тчемо ми усі її канву́.

22.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

198. ОРДИНСЬКА НАВАЛА

Немає більшої нава́ли,
Як та орда, яка прийшла,
На цій землі́ їх не чекали,
Та ця мерзота нас знайшла.

Рашистити – не́люди ввірва́лись
На землю нашу цю святу,
Але самі́ не сподівались,
Що взя́ли тактику не ту.

Неначе в звірів, в них пова́дки,
Душі́ у жодного нема –
Русні жорстокої нащадки.
Чом не забрала їх чума?

Усі вони оскаженілі:
Вбивають, ріжуть, нищать всіх.
Скрізь решето́ в людей у тілі,
Від цьо́го ре́гіт в них і сміх.

Впритул стріляють, не здригнуться –
Розвагу іроди знайшли.
Коли ж вони вже схаменуться?
По що вони до нас прийшли?

Нічо́го в них нема святого,
Це – здичавілая орда,
Всі тягнуть ру́ки до чужого,
В чужу домівку в них хода.

Скоріш би нам орди позбутись,
Що позбавляє нас життя,
Під мирним небом всім проснутись!
Не пі́де все це в забуття.

13.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

199. НЕ ЗНИЩИТЬ ЛЮТИЙ ВОРОГ НАС

Не знищить лютий ворог нас,
Не знищить Україну,
Даремно тратить сили й час,
У нас він і загине.

Він на святе вже зазіхнув,
На неньку-Україну,
Ординець навіть не збагнув
По що до нас він лине.

Він мріяв взяти всіх і все,
Але не здогадався,
Який дарунок понесе́,
Єхидно посміхався.

Він «МРІЮ» нашу загубив,
Але й свою́ утратив,
Дітей невинних ірод вбив.
За все рашист запла́тить.

Нам дуже боляче в цю мить,
Все більше звір лютує,
Наказ віддав спали́ть, убить,
Усе підряд руйнує.

Ракети, бомби, градопад,
І та́нки, і піхота.
На кожнім кроці тілопад –
Вбиває всіх мерзота.

Але не знищить ворог нас,
Бо правда й Бог із нами,
Міцніє віра защораз
З Господніми щитами.

А нам Госпо́дь дає щити
І нас оберігає,
Не ся́гне ворог наш мети
Й кістки́ не позбирає.

Нелегко нам, та стоїмо́,
Ми неньку захищаєм,
Вкраїні честь віддаємо́,
Бо вірність їй тримаєм.

Не знищить клятий ворог нас,
Хоч дуже він лютує,
У нас в церква́х – іконостас,
Диявол в них панує.

В молитві всі ми день і ніч,
Дорослі і маленькі,
На всіх фронтах ми пліч-о-пліч
За Україну-неньку.

19.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

200. НЕ ЗАЛИШАЙ

В опіці, Господи, тримай,
Не залишай нас наоди́нці,
Усіх завжди́ оберігай,
Тебе благають українці.

Не залишай нас ні на мить,
Бо вся надія лиш на тебе,
Лиш ти нас можеш захисти́ть,
Поглянь на нас усіх із неба.

Нас ворог знищить захотів,
Нещадно кат усіх вбиває,
Цілком уже оскаженів,
З землею скрізь усе рівняє.

Тебе благаю, зупини
Цю вражу силу і навалу,
Від України відверни́,
Щоб стільки ми вже не страждали.

Надія, Господи, одна –
Що ти щито́м своїм закриєш,
І забере́ться сатана,
Доро́ги сві́тла нам відкриєш.

В опіці, Господи, тримай,
Тримай наш люд і всю Вкраїну,
І ні на мить не залишай,
Небесний Царю, Божий Сину.

14.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

180. ЧОРНА НИТКА Й ЧОРНЕ ПОЛОТНО

Чорна нитка й чорне полотно…
Мама вишиває вишиванку.
Дивиться старенька у вікно
Й плаче все вона безперестанку.

Чорна нитка й чорне полотно,
Хрестик так за хрестиком лягає.
Син загинув на війні давно,
Мама гірко сльо́зи проливає.

Чорна нитка й чорне полотно,
А червону ненька вже не ві́зьме,
Бо життя – тернистеє рядно…
Миється тепер вона лиш слі́зьми.

Чорна нитка й чорне полотно,
Краплі крові бачаться в узорі.
Будь же ти проклятая, війно!
Кров'ю налили́ся небо й зо́рі.

Чорна нитка й чорне полотно…
Син давно лежить уже в могилі.
Горе… Чом ввірвалося воно?
Втрату пережити цю не в силі.

Чорна нитка й чорне полотно…
Мріяла червоним вишивати.
Млин змолов лиш чорнеє зерно…
В чорному вік мусить доживати.

19.05.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

181. ЧОРНА ХУСТИНА

Пробач мене, мамо, за чорну хустину,
Не знав, що так буде, не вірив в таке,
Не думав, що рано цей світ я покину,
Відлуння жалоби усюди дзвінке.

Не думав на фронті про чорну хустину,
Бо рідную землю я там захищав,
Не думав про чорне рядно й скатертину,
Та й горя наза́вжди матусі завдав.

Свідомо пішов я на фронт воювати,
Щоб МИР панував в Україні мої́й,
Не зміг в тім бою́ на світанні встоя́ти…
Обов'язок чесно я виконав свій.

Як сокіл, лежу́ у землі в домовині,
А мама чорні́є від горя давно,
Стоїть наді мною у чорній хустині,
Життя простелило їй чорне рядно.

Пробач мене, мамо, за чорну хустину,
Що з горя чорнієш щодня на очах,
Ти мала надію – єдину дитину,
Тепер мене бачиш вже тільки у снах.

Проклята війна розлучила з тобою,
Зостатись живим, дорогенька, не зміг,
За МИР заплатив, як і інші, собою,
І шлях мій з війни́ у могилу проліг.

13.10.2021 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021

182. ЧИ БУВ ТОЙ ЧАС ДЛЯ НАС БЛАГОСЛОВЕННИМ

Чи був той час для нас благословенним,
Коли майдан гудів, неначе рій?
Хоч день той був святковим і священним,
Що став початком слізних всіх подій.

Студенти вийшли, стали на майдані,
Всі йти хотіли в краще майбуття,
В зневірі вже стояли тут, на грані,
Та й не піде́ цей день у забуття.

Ніхто не знав, що буде трішки згодом,
Не думали, що буде литись кров,
Знущались над беззахисним народом,
І линув дзвін від багатьох церков.

Той день, те двадцять перше листопа́да,
Він став початком кровопролиття,
Вказівки віддавала тая влада,
І забрано вже там людські́ життя.

І з кожним днем більш гаряче ставало,
З'їжджались люди із усіх усюд,
Обурення все міці набувало,
Сюди прийшов зневірений вже люд.

Та їх не чули… Били і стріляли,
НЕБЕСНА СОТНЯ саме там лягла,
Та патріоти до кінця стояли,
Ворожа куля СОТНЮ всю знайшла.

У пам'яті той день тепер наза́вжди,
Історію новую він почав,
І полягли герої ради правди,
Що буде так – ніхто з нас не чекав.

20.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

162. ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ

( Заслуженому художникові України Василю Красьосі з нагоди відкриття виставки «ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ»)

Мов образи́, поло́тна на стіні,
Важке буремне наше сьогодення,
Що опинилось у страшній війні…
«Війни́ обличчя», - цим картинам ймення.

Про біль нестерпний кожне полотно,
Про час страшний, в якому опинились,
Кроваве на них бачимо рядно,
Вся Україна, яка кров'ю вмилась.

Поло́тна промовляють зі стіни́,
Ридають з нами, плачуть і голосять
Про всі діяння вбивці-сатани,
Закінчити війну так щиро просять.

У кожному обличчі біль і страх,
Любов до України незбагненна,
Ненависть до орди у тих очах,
Бо Україна – це земля священна.

«Ми не пробачим, - чується з картин,
Ми не забудем цю війну ніколи,
Не забере з собою часу плин…
А йдуть у Вічність журавлі й соколи.

Знущання, і тортури, й вишиття,
Кровавеє життя й суцільна рана.
Це – забрані ординями життя
Та житиме Вкраїна нездоланна.

17.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 994334

163. ДЯКУЮ І МОЛЮ

Я дякую, Боже, за нічку прожиту,

Що цілі ворожі до нас не пустив,

Не радий ніхто з нас ординців візиту,

Надіюсь, що наші гріхи ти простив.

Я дякую, Боже, що бачу я небо,

Що ранок зустріла в домівці я знов,

Я руки в молитві складаю до тебе,

Щоб ми, українці, не знали оков.

Я дякую, Боже, що жити я можу,

І хліб споживати насущний щодня,

Прости мене, Боже, за те, що тривожу,

Бо нас убиває проклята руsня.

Я дякую, Боже, що воду п'ю чисту,

Хоч часто я чую тривоги сигнал,

Про захист благаю щоразу й Пречисту,

Бо зброї у ворога є арсенал.

Я дякую, Боже, за кожну хвилину,

Яка Перемозі торує все шлях,

Врятуй нас, Всевишній, врятуй Україну,

Не міни, а й хліб хай росте на полях.

Я дякую, Боже, і прощення молю,

Бо Миру ми хочем, не хочем війни,

Даруй нам, Всевишній, щасливую долю,

Позбав нас наза́вжди від вбивць-сатани.

01.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 997510

164. ХАЙ БУДЕ ДЕНЬ БЛАГОСЛОВЕННИМ

Хай буде день благословенним,
Хай сонце променем торка,
Хай кожен гріх буде́ проще́нним
Й торкає Божая рука.

Хай буде день на славу Божу,
Щоб він у спо́кої минув,
За це в молитві ру́ки зво́джу,
Аби Всевишній нас почув.

Хай буде день у тиші, Боже,
Щоб нас не нищила орда,
Нічо́го ворог хай не зможе,
Аби не йшла до нас біда.

Хай буде день під чистим небом,
Лиха́ година хай мине.
Всевишній, мо́лю це у тебе,
Наза́вжди вбивця хай засне.

Хай буде день, який вдарує
Нам спокій в душах і житті,
Гроза війни́ хай не вирує
В свої́м кровавім вишитті.

Хай буде день без сліз і горя,
Без болю, крові і тривог,
Щаслива хай всміхнеться доля,
Й страшних не знать пересторог.

15.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 998623

159. БАЖАННЯ І РЕАЛЬНІСТЬ

Так хочеться, щоб осінь вальсувала,
Але орда стріляє звідусіль,
Щоб ки́лими барвисті простеляла,
Але на рану сипле ворог сіль.

Так хочеться в багрянець заквітчатись,
Жоржинами побути в квітнику…
З героями доводиться прощатись,
Бо долю нам написано таку.

Так хочеться пташиною літати,
Вітання слать на землю з висоти́,
Та й го́лови доводиться складати,
Й нести́ важкі болючії хрести.

Так хочеться всміхатися, радіти,
Лебідкою на ставі пропливать –
Береться більше ворог скаженіти
Й продовжує життя в нас забирать.

Так хочеться проснутись на світанку
Й дізнатися, що вже кінець війні,
В росу вступити, посидіть на ґанку,
Та тілопади в нас щодня рясні.

Так хочеться у щасті потонути
Й позбутися рашистського сміття,
Живими всіх із фронту повернути,
І щоб не бу́ло з крові вишиття.

08.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 993539

160. ВОРОГ ЗАГАСИВ СВІЧУ

(Світлій пам'яті односельчанина, захисника України, героя Ярослава Бучка)

Проклятий ворог загасив свічу,
Забрав життя у Славіка потвора,
Ридала, плачу, навіть і кричу,
А ще живим… живим він був учора.

В скорботі знову ріднеє село,
За кожного із нас загинув Славік,
Воює сатанинське кодло-зло,
Герой тепер лежить на смертній лаві.

Він жити мав! Він неньку так любив,
Від перших днів він був на полі бо́ю,
Усе, що міг, для нас з вами робив,
І заплатив високою ціною.

Нема уже його серед живих,
З війни вертає Славік в домовині,
Наві́ки його подих уже стих,
Наза́вжди під землею у хатині.

За що ж потвора віку вкоротив?
За що життя забрав він у героя?
Так мало на землі він ще прожив,
Не промахнула та ворожа зброя.

Пішов з життя наш Славік, вже пішов,
Пішов і повернутися не зможе,
До ПЕРЕМОГИ з усіма він йшов,
Та ворог вклав його на смертне ложе.

06.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 994445

161. ЙМЕННЯ ПОЛОТЕН

Гримлять гармати, та митець не спить,
На фронті він мистецькому воює,
Його душа за ненечку болить,
Та сво́їм серцем ПЕРЕМОГУ чує.

Палітра, пензель, Фастів і війна,
Болюча рана і рубці довічні,
Які зробив ординський сатана,
І наслідки ми маємо трагічні.

Любов до України у душі,
Вона в поло́тна з трепетом вселилась.
Вдивляємось в шедеври ці усі –
На них Вкраїна, яка кров'ю вмилась.

Поло́тна стогнуть, плачуть і кричать,
Ридають і молитви молять з нами,
То ж ми не маєм права забувать,
Що платимо ми доньками й синами.

Той цвіт, який у землю в нас ляга,
Жага життя і біль за Україну,
Яка митцеві й нам всім дорога
В шедеврах, звідки чуєм солов'їну.

Полотна промовляють, мов живі,
На кожнім з них – болюче сьогодення,
Вона на стінах, наче вартові,
І БІЛЬ ЗА УКРАЇНУ – їхнє ймення.

15.09.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

135. СУШКУ ПРИЗЕМЛИЛИ

Сушку наші приземлили –
Відчуваю свято,
Щоб і р@cshkу спопелили
Вправно і завзято.

Приземлили сушку наші
Красиво й управно,
Мінус ще одна у р@cshi –
Мило це і славно.

Знищено бомбардувальник,
Сушку приземлили,
Був великий шанувальник,
Та мрію ми вбили.

Чує Бог моли́тви наші –
Сушки приземляєм,
Так вітання шлемо р@cshi,
Спочить помагаєм.

Хай бляшанки всі поляжуть,
Ми за це благаєм,
Їм дорогу всім покажуть,
Спосіб свій ми знаєм.

Хай щодня горять у небі
Бляшанки ворожі.
Саме це є у потребі
Й вони на це гожі.

04.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1050855

136. ХЕРСОН ЖИВЕ І ЗНОВУ МРІЄ

(Присвячую 3-ій річниці визволення Херсона від окупантів )

Ридав Херсон, ридав він, як ніко́ли,
Позбувся він у цей день сатани,
Пролито сліз було́, напевно, море,
Сліди лиши́лись клятої війни.

Херсон звільнили, дякувати Богу,
Три роки, як звільнили від орди,
Вихо́дили херсонці на дорогу,
Оговтуючись тяжко від біди́.

Вони ішли разо́м і поодинці,
І кожен ніс у серці сво́ю з втрат,
В очах – вогонь, у зморшках – слід чужинця,
У тиші – крик, що не верта назад.

Знов стяг замайорів десь поряд з храмом,
Почулась пісня знов крізь дим і страх. Та кожен камінь, кожна тінь зі шрамом
Нагадувала – смерть ходила й в снах.

Молились всі і дякували Богу,
Що вимели вороже те сміття,
Посіяв вбивця у серцях тривогу
І залиши́в із крові вишиття.

Говорить степ — він пам'ятає кроки,
І кожен слід — як рана на корі,
Та нині він шепоче й сліз пото́ки,
Бо принесли́ свободу цій землі.

Співає вітер вільний, не з кайданів,
Де його подих —вдячності порив,
Він обіймає місто без обманів,
Де кожен камінь сльо́зи з людом лив.

І люди йдуть з обличчям, що світліє,
Зі словом «ДЯКА» в серці і в очах,
Бо знов живе Херсон і знову мріє,
І вільний дух здіймається в піснях.

11.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051246

137. ГОЛОС СЕРЦЯ

На рідну землю нелюди ступили,
Зламати волю в серці захотіли,

Та не здолати правди, що в молитві,
Вона росте, як колос у блакиті.

Горить свіча у кожному віконці,
І кожна мати, як частина сонця,
І кожен крок, як клятва та незламна,
Ми – УКРАЇНА, ненька нездоланна.

І молить мама тихо, як світанок,
Щоб син вернувсь, щоб це не був останок,
Щоб хліб родивсь, щоб не було́ пожежі,
Щоб МИР прийшов не в снах. Це так бентежно.

А син десь там… Десь там…на полі бо́ю,
І платять там найвищою ціною,
В розмові маму він щораз втішає,
Бо мама вдома із війни чекає.

Він не боїться – в серці має волю,
Стоїть за край, за маму і за долю,
І крок – як грім, а правда – наче зброя,
Він – син землі, він – вартовий героїв.

ВКРАЇНА буде, як вогонь і ро́си,
Її не знищить танк і чорні ко́си,
Ще й проросте крізь згарища й руїни,
Бо кров у ній, і пісня, й солов'їна.

12.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051349

129. ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?

Чи це не в нас щомиті гинуть люди?
Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́?
Чи це не в нас земля родюча всюди?
Чи це не в нас найкращії гаї?

Чи це не в нас із ворогом воюють?
Чи це не в нас лягає неньки цвіт?
Чи це не в нас у ду́ші наші плю́ють?
Чи це не в нас війна вже стільки літ?

Чи це не в нас є звуки канонади?
Чи це не в нас здригається земля?
Чи це не в нас є присмак болю й зради?
Чи це не в нас сліди скрізь москаля?

Чи це не в нас лягають у могили?
Чи це не в нас все знищує москаль?
Чи це не в нас беру́ться звідкись сили?
Чи це не в нас нівечать все, на жаль?

Чи це не в нас актор взяв в ру́ки зброю?
Чи це не в нас зі сцени – та й на фронт?
Чи це не в нас жінки́ ідуть до бо́ю?
Чи це не в нас кровавий горизонт?

Чи це не в нас в підвалах вчаться діти?
Чи це не в нас вмирають малюки?
Чи це не в нас до сонця пнуться квіти?
Чи це не в нас співають залюбки?

Чи це не в нас злітає птахом слово?
Чи це не в нас танцюється гопак?
Чи це не в нас найкраща в світі мова?
Чи це не в нас вбиває нас чужак?

Чи це не в нас жили́ колись у МИРІ?
Чи це не в нас не прагнули війни́?
Чи це не в нас привітні люди й щирі?
Чи це не в нас були́ спокійні сни?

Чи це не в нас найкращий в світі
славень?
Чи це не в нас найкращий герб і стяг?
Чи це не в нас народ державу славить?
Чи це не в нас прямують до звитяг?

12.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
ID: 1005628

130. ЧОМУ ГАНЬБЛЯТЬ ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ?

Чому ганьбля́ть полотнище свободи?
Невже він став ганчіркою для вас?
Та схаменися, любий мій народе!
Чому́ ганьбиш країну і всіх нас?

Дозволив хто цій жирній свиноматці
Напнути стяг на це гниле єство?
Тепер висить він на ганебній латці…
То хто ж це сіяв, що таке жниво́?

Невже культура зовсім в нас щезає?
Чому́ в потвори глум є над святим?
В державі хто усе це дозволяє?
Чому́ ганьбить потвора нас і цим?

Дозволив хто огидній цій паску́ді
Вкраїнський стяг на світ увесь ганьби́ть?
А далі що зі стягом нашим буде?
Невже цю па́скудь ненька не болить?

А за таке пробачення не буде!
Але ж чому́? Чому́ народ мовчить?
Розплющіть вічі! Схаменіться, люди!
Чому́ це дозволяєте роби́ть?

Чому́ ганьблять полотнище свободи?
Паплюжать стяг так само, як орда.
Звідкіль ти взявся в Україні, зброде?
І з-за таких в нас горе і біда.

10.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1005489

131. ПІСНЯ

Україна – то є пісня,
Пісню куля не бере́,
Її стогін вже рознісся,
Та вона – не кабаре.

Ворог хоче її вбити,
Та вона усе звучить,
Все жила́ і буде жити,
Перестане крівцю лить.

Пісня, створена віками,
Люд її наш береже,
Ми – із нею, вона – з нами,
В світі її знають вже.

Підхопить її звучання
Ще ніко́му не вдало́сь,
Бо народу в ній єднання,
Й захищати довело́сь.

Пісня ця – дзвінка й могутня,
Віра й воля в ній сплели́сь,
І незламність в ній присутня,
Свої ноти збереглись.

Буде линути-злітати
Пісня ця усі віки,
Будуть її поважати
Й простеляти рушники.

Україна – славна пісня,
Найпотужніша з пісень,
Звук її в світи віднісся,
Переможний при́йде день.
28.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1046619

126. ЄДНАННЯ КОЛЬОРІВ

Широкая нива з пшеничним колоссям
І небо над нею у смутку й жалю,
Бо нашій землиці пізнать довелося
І стогін, і муки, і пекло вогню.

Це поле пшеничне з'єдналось із небом,
Всевишній з'єднав їх колись навіки́,
За всяку ціну́ зберегти це нам треба,
Щоб клали ми хліб на свої́ рушники.

Наш стяг утворився із неба і ниви,
Найкращий у світі вкраїнський наш стяг,
Життя щоб було́ в Україні щасливе,
І з рідним цим стягом ми йшли до звитяг.

В війні щоб здобулася наша звитяга,
В усій Україні щоб стяг майорів,
Бо з ним проявилася наша відвага
В неле́гкі часи наших чорних всіх днів.

Найкращий зі стягів із ниви і поля,
Це скарб українців, дарований нам,
Із ним нас об'єднує мужність і воля,
І платять за нього герої життям.

Широкая нива з пшеничним колоссям,
І небо над нею, мов синь , простяглось,
Бо інших полотен для нас не знайшлося,
Для стягу єднання таке збереглось.

23.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1046272

127. ПОДИВИСЯ У ВІЧІ ВІЙНИ

Подивися у вічі війни́,
Не ховайся в свої́х кулуарах,
Подивися зі зброєю сни
Там, де небо не в зорях-стожарах.

Подивися у вічі війни́,
Героїзм свій показуй на фронті,
Йди в обі́йми хоч раз сатани,
Що чека тебе на горизонті.

Подивися у вічі війни́,
Покажи всю безстрашність в окопі,
І розмову, і одіж зміни,
Не відсиджуйся десь у Європі.

Подивися у вічі війни́,
Там і каші з'їси фронтової.
Ти ж не знаєш свободи ціни́,
Не збираєш ворожі набої.

Подивися у вічі війни́
І собою закрий Україну,
Пізнай те, що всі гідні сини,
Та й у серце впусти солов'їну.

Подивися у вічі війни́,
Може бесіду й мислення зміниш.
Хай в душі́ не ростуть бур'яни…
Може гідно героїв оціниш.

02.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004740

128. ЗНОВУ БЛЯШАНКИ ЛЕТЯТЬ

Знову бляшанки летять,
Знову летять ті убивці,
Хай над болотом згорять,
Згорять хай до тла ті паршивці.

Знову бляшанки летять,
Знову летять до нас з вами,
Будемо їх зустрічать,
Нищить не будуть в нас храми.

Знову бляшанки летять,
Вирвалась нечисть з болота,
Будуть потвори здихать,
Здохне уся та сволота.

Знову бляшанки летять,
Вже України сягнули,
В намірі все спопелять,
Що їх чека – не збагнули.

Знову бляшанки летять,
Линуть вони понад нами,
В небі над нами кишать,
Ми у сльозах з молитва́ми.

Знову бляшанки летять,
Думка убити вирує.
Зі́йде на нас благодать,
Го́сподь молитви почує.

04.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1005858

123. ОДЕСА Й ДІЯННЯ САТАНИ

Одеса-перлина в біді,
Бо ворог по ній гарата́є,
Горить і на суші й воді,
Горить чорноморська, палає.

Все знищує вбивця, усе,
Щоразу атаки, прильоти,
Землею і морем трясе,
Діяння такі у сволоти.

Палають будинки й порти,
І люди все гинуть і гинуть,
Воюють убивці-чорти,
Й як ро́си на сонці, не згинуть.

Й сховатися ні́де від них,
Усюди убивці сягають,
Завдали і бід нам, і лих,
Й потвори ніяк не здихають.

Ординець там знищує все,
Загроза на кожному кроці,
Скрізь смерть із собою несе,
Та Го́сподь на нашому боці.

Палає Одеса, горить,
Руйнації, згарища всюди,
За неї душа в нас болить,
Бо гинуть невиннії люди.

25.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1005317

124. Я ДЯКУЮ ВСЕВИШНЬОМУ ЗА НІЧ

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка минула без тривоги,
Що Ангел все торкався мо́їх пліч
І ворог не чіпав мої́ пороги.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка минула без атаки,
Не кожен розуміє про що річ
І як ті ночі нам даються взна́ки.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, коли від стра́ху не тремтіла,
Бляшанки не летіли зі всібіч,
І в тиші тій заснути я зуміла.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, де жодних вибухів не чула,
З тривогою не бу́ла віч-на віч,
Й страху́ цієї ночі не відчула.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, в якій до тиші прислухалась,
Де з ворогом не бу́ла пліч-о-пліч,
Й від вибухів щоразу не здригалась.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка у спо́кої минула,
Й надалі щоб не знати тих злоріч,
З якими нечисть та до нас прибула.

29.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004521

125. МРІЯ КОЖНОГО З НАС

Вражий МіГ уже злетів
Зі свого́ боло́та,
Бо так ірод захотів –
Примха ідіота.

Хай в безодню полетить,
Хай в безодню кане,
Хай потвору щось приспить,
Хай вже більш не встане.

Хай в болото поверта
І нас не займає,
Хай вже більше не зліта
І нас не вбиває.

Хай яскраво спалахне
Над гнилим болотом,
Лихо його не мине
Разом з ідіотом.

Феєрверки хай від них
В раші сяють ясно,
Ну а наслідків від них
Хай в них буде рясно.

Хай Госпо́дь же приземли́ть
У довічне ложе,
Хай вже більше не злети́ть
Й знищить нас не зможе.

Хай так бу́де зі всіма,
Що на нас план мають,
Щоб злітали недарма –
Хай усі палають.

21.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1046145

120. ЧУЄ ГРІШНУ

Вберіг Госпо́дь життя, вберіг домівку,
В молитві ру́ки зво́дила в сльозах,
Не допустив той мотлох-вибухівку,
Хоч поряд бу́ло гучно… просто жах.

Я про життя в молитві все благала,
Тремтіла, наче листя на вітру,
Та чи почує Го́сподь – я не знала…
А з пам'яті жахіття не зітру.

Не хочеться так рано помирати
Від вражої ординської руки́,
Лишається лиш Господа благати,
Щоб не спинив життєвої ріки́.

Жахливий ранок у сльозах й тремтінні,
В молитві та уявленні про все,
Коли навко́ло все в палахкотінні,
Й будинком від тих вибухів трясе.

Спокійно жити не дає потвора,
І серце України – в нього ціль.
Настала дійсність ось така сувора,
Не закриває ворог цю артіль.

Від вибухів повітря аж дзвеніло,
Здригалась наша матінка-земля,
Та я жива й помешкання вціліло,
Напевно Бог щитами затуля.

Вберіг Госпо́дь життя, вберіг Всевишній,
Я дякую, я дякую за це!
Почув мої́ молитви, чує грішну…
Зберіг моє́ життєве деревце.

23.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1003830

121. НІЧНА АТАКА НА СТОЛИЦЮ

Глибока ніч, та ворог наш не спить,
Ракети на столицю випускає,
То ж не дає спокійно нечисть жить
І ні на мить про нас не забуває.

Летять бляшанки вражі з болотів,
Летять потвори й курсу не міняють.
Аби Госпо́дь від нас їх всіх відвів,
Хай над болотом спалахом засяють.

Нема споко́ю в Києві, нема,
По серцю України гаратають.
За що вони так з нами усіма?
Нехай усі потвори поздихають!

Вночі нас ворог сильно обстріляв,
Завдав ударів, виникли пожежі,
Де тільки міг – усюди він сягав,
Давно вже перейшов кордони й ме́жі.

Ворожий мотлох нісся звідусіль,
Захисники зробили, що зуміли,
Та ми відчули знову страх і біль,
Людські́ домівки знову в нас горіли.

В страху́ усі пробу́ли цілу ніч,
Сигнал тривоги сповіщав про лихо,
І ні на мить ми не зімкнули віч,
Молили аби знову стало тихо.

21.03.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1009088

122. СУСІД СПОСТЕРІГАЄ

Ось потвори з оркостану
Знову гаратають,
Хочем жити чи вмирати –
Вони не питають.

Їм аби лишень стріляти,
Нищить Україну,
Та й бляшанки випускати –
Не давать спочину.

А бляшанок в оркостані,
Як піску у морі,
Ми усі в тривожнім стані,
Бо думки́ в них хворі.

З усіх усюд запускають
Мотлох юродиві,
Люд невинний убивають
У гнилім пориві.

Чи не можуть їх спинити?
Чи й гадки не мають,
А ми хочемо всі жити…
То на що чекають?

А той мотлох без упину
Злітає з болота.
Прикру маємо картину,
В нас роки скорбота.

А сусід спостерігає,
Бо не їх вбивають…
Щось вичікує -чекає,
Бо біди не знають.

Чи ще довго доведеться
У борні стояти?
Та й чи скоро це минеться
Й далі що чекати?

03.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1045436