13 

«ВІТАННЯ» ВІД ПОТВОР

«Вітають» Шевченка потвори,
Повітряні цілі нам шлють,
Від них лиш смакуємо горе,
Та дух український не вб'ють.

«Вітають» Шевченка р@schиsти,
На неньку атакою йдуть,
Це – їхнє «вітання врочисте»,
Усюди ті вибухи чуть.

«Вітають» Шевченка, вітають,
Приліт за прильотом у нас,
«Салюти» в повітрі лунають,
Та дух наш незламний не згас.

«Вітають» Шевченка убивці,
Щоб він на Чернечій почув,
Життя забирають паршивці.
Убивця ввесь світ сколихнув.

«Вітають» Шевченка зі зброї,
Вітають пророка з ракет,
Йде стогін землиці святої,
Із вибухів склали букет.

«Вітають» Шевченка ординці –
Це все, на що здатні вони,
Не падають духом вкраїнці,
Які у обіймах війни́.

09.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976450

14 

НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ

А він неско́рено стоїь,
Він тут незламно нас вартує,
Бо бачить віху всіх жахіть,
І плач і стогін добре чує.

У нього лютий звір стріляв,
Бої́ точилися навко́ло,
Та він неско́рено стояв
Й казав напевно: «Згинь, потворо!»

Він ще колись пророкував,
Бо сам пройшов страшні знущання,
І за Вкраїну вболівав,
Пізнав за це в sибір вигна́ння.

Він тут стояв й на все дививсь,
Молив-благав за Україну,
Та ворогам він не скоривсь,
Не зрадив неньку й солов'їну.

Він тут, славетний наш Кобзар,
Його слова́ – це сильна зброя,
Пізнав ворожий він удар,
Бо в серці й слові правда сво́я.

Він тут неско́рено стоїть
І серце рве за Бородянку,
Не впав від тих усіх страхіть
І просто́яв аж до останку.

Стоїть й стоятиме віки,
Під обстрілом зумів вціліти,
Його слова́, його думки́…
І Україні-неньці жити!

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976538

15 

ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ

«Вітають» Шевченка в столиці й Одесі,
«Вітання» р@schиsти усюди в нас шлють.
Для них Україна, як квітка на плесі…
Такий собі вбивчий пускають «салют».

«Вітають сердечно» вони й в Станіславі,
І Харків, й Херсон не минув сатана,
Полеглі спочинуть навіки во славі,
Розплату ординці відчують сповна.

«Вітають» пророка у древньому Львові,
«Цілують» ракетами мирних людей,
Ніяк не нап'ються потвори ті крові…
Щодень додається калік і смертей.

«Вітають» вони Кобзаря на Чернечій…
Вітання гучні шле Шевченку орда,
Та й гнізда з-за них в нас пустіють лелечі…
Велике в нас горе, велика біда.

«Вітають» поета по всій Україні,
Від болю реве сивий красень Дніпро,
Та нарід на впав пред врагом на коліні,
Хоч ріками ллється із тіл наших кров.

«Вітають» убивці вкраїнського сина,
Який все писав, як у воду дививсь,
В жалобі велика вкраїнська родина,
Сльозами і кров'ю наш нарід умивсь.

«Вітають» Тараса, убивчо вітають,
Здригають Карпати й Чернеча гора,
А сльози повори усі позбирають
І Божого суду настане пора.

09.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 р.
ID: 976530

10 

КОБЗАРЮ, КОБЗАРЮ, У СНАХ СВОЇХ МАРЮ

Кобзарю, Кобзарю, у снах своїх марюПро долю Вкраїни і краще життя.Я Україні любов свою дАрю,Для влади Вкраїна – лише прикриття.

Кобзарю, Кобзарю, нема в нас спокою:П'ять років уже проливається кров.Солдати стають на війні до двобою,Та й гинуть і гинуть все знову і знов.

Кобзарю, Кобзарю, в сльозах потопаєм,Земля, мов те море, червона стоїть.Добра і спокою давно вже чекаєм,І хочемо миру на безліч століть.

Кобзарю, Кобзарю, моли для нас спокій,Благай, щоб закінчилась клята війна.Щоб вийшли солдати уже із окопів,Щоб кров вся пролита була недарма.

Кобзарю, Кобзарю, нам вимоли в БогаТе мирнеє небо і радість в очах,Щоб ми всі забули про страх і тривогу,Й жахіття війни, щоб не бачили й в снах.

12.03. 2019 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2019Свідоцтво про публікацію №119031308781 

11 

КОБЗАРЮ, СИНУ УКРАЇНИ

Кобзарю, сину України,
Ти понад все її любив,
Не бачиш ти, що нарід гине,
І ворог нарід полонив.

Кобзарю, сину України,
Ти спочиваєш над Дніпром,
Повсюду твоя дума лине,
Яку писав ти ще пером.

Кобзарю, сину України,
Ти чуєш, як реве Дніпро,
Хоч заросли твої стежини,
Бо так давно це все було

Кобзарю, сину України,
Реве Дніпро і плаче люд.
Неначе ягоди калини,
На землю кровцю люди ллють.

Кобзарю, сину України,
Тебе багато літ нема.
Невже даремно люд наш гине?
Невже це робиться дарма?

09.03.2019 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2019Свідоцтво про публікацію №119031309851 

12. 

КОБЗАР ДАВНО ПРОРОКУВАВ

Кобзар давно пророкував
І долю нашу передбачив,
Давним–давно все відчував,
Ще в ті роки, коли кріпачив.

Що буде з нами, він відчув,
Що Україну пошматують.
Навіть в засланні коли був,
Він розумів – народ не чують.

Кобзар в віршах все описав,
Він наче бачив сьогодення,
Свою країну цінував,
І Україна в неї ймення.

Він знав черстві серця панів.
Для них простолюд – лиш рабсила.
Він бачив їхню лють і гнів,
Його недоля не зломила.

Важку сам долю пережив:
Служив в дячка, служив у пана,
Та Україну він любив,
Й за Україну в серці рана.

Хоч у засланнях він бував,
Та України там не зрікся.
Про Україну все писав,
Важкою долею обпікся.

Кобзар хотів, щоб лад той впав,
Щоб люди всі вдихнули волю,
Аби панич не панував,
Й молив для люду кращу долю.

Минуло безліч вже років,
Епоха панська вже минула,
Та в нас тепер лютує гнів,
Бо влада все перевернула.
09.03.2019 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2019Свідоцтво про публікацію №119031100459 

7

 З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, КОБЗАРЮ

З Днем народження, Кобзарю,
України син й пророк.
Я і впевнена, і знаю -
Дав ти приклад і урок.

З Днем народження, Кобзарю,
Ти для нас усіх взірець.
Ти в очах наших, Кобзарю,
Мови рідної знавець.

З Днем народження, Кобзарю,
Кожен вірш, немов дитя,
І в своїм, й в чужому краю
Нелегким було життя.

З Днем народження, Кобзарю,
Оспівав ти все в віршах,
Батько слова ти, Кобзарю,
Був ти теж у кріпаках.

З Днем народження, Кобзарю,
Доля твоя нелегка.
Ти з гори в Черкаськім краю
Поглядаєш звисока.
09.03.2019 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2019Свідоцтво про публікацію №119030909465

8 

СТО ШІСТДЕСЯТ У ЗАСВІТАХ ШЕВЧЕНКО

Сто шістдесят у за́світах Шевченко,
Йому вітри́ наспівують пісні,
Немов недавно, та уже й давненько…
Та й узи України з ним міцні.

Сто шістдесят уже його немає,
Та залиши́в по со́бі цінний скарб,
Який щоденно з вуст людськи́х лунає,
І кожен з них, немов повчальний карб.

Сто шістдесят не пише ані сло́ва,
Перо і пензель в руки не бере́,
А кожен вірш, немов гучна́ промова,
Якої навіть враг не одбере́.

Сто шістдесят, та всі ми пам'ятаєм,
Шануємо і в серці бережем,
«КОБЗАР», немов Святе Письмо читаєм,
Бо правду різав, наче хліб ножем.

Сто шістдесят в домівці на Чернечій,
І звідти на Вкраїну погляда.
На я́ворі старе́ гніздо лелече,
Й в ріці Дніпрі освячена вода.

Сто шістдесят Шевченко вже не з нами,
Але живе повіки у серцях.
Не ходить він у Моринцях стежка́ми,
Та за́вжди в нашім слові і думках.

10.03.2021 р

.© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021Свідоцтво про публікацію №121031009638 

9 

ВЕЛИКИЙ ГЕНІЙ НЕНЬКИ-УКРАЇНИ

Великий геній неньки-України
Спить вічним сном на кручі над Дніпром,
А «ЗАПОВІТ» роки світами лине,
Який писав ще гусячим пером.

Цей вірний син славетної Вкраїни,
Як матір в серці все життя носив,
Його думки летіли, мов пір'їни,
І з ними він по світу колесив.

Любив над все він мову солов'їну,
В Сибіру навіть нею він писав,
Як тільки міг, він линув в Україну
Й любов до неї все життя плекав.

Ніхто не змусив неньку розлюбити,
Бо мовою і нею завжди жив,
Прийшлося потом й кров'ю окропити,
І все, що міг, для неї він робив.

Немов дітей, народжував він думи,
Які цвіли, як квіти у саду,
Та ноти в них жалю і болю, й суму…Життя таке писалось на роду.

Був кріпаком й Вкраїні він не зрадив,
Терпів знущання й мови не зрікавсь,
Буть сильним духом – прикладом він радив,
На кращу долю завжди сподівавсь.

10.03.2021 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021Свідоцтво про публікацію №121031008819

4 

ТАРАСЕ

Ти в засвіти пішов, Тарасе,
Давно покинув білий світ,
Країни нашої окраса.
Ти нам залишив заповіт.

Пройшли роки, тебе немає,
Та є пророчії слова.
Війна вже сьомий рік триває,
І кров наш нарід пролива.

Кріпацтво бачив, бачив тюрми,
І шлях важкий прийшлось пройти.
Звучали кобзи, грами сурми,
Вела недоля у світи.

Служив дитиною у пана,
Та думку й гідність завжди мав,
Була неволя, свита рвана.
З дитинства злиднів ти зазнав.

Ходив босоніж, гриз науку,
Пізнать хотів ти ремесло,
Папір і пензель брав у руку…
Несолодко в житті було.

Писав картини шедевральні,
Творив і вірші, і пісні,
Вони й сьогодні актуальні,
Усі душевні, голосні.

Любив Вкраїну дуже щиро,
У серці все життя беріг,
Ми прагнемо, Кобзарю, миру…
Це передбачить також зміг.

Ти спочиваєш на Чернечій,
І слухаєш той рев Дніпра,
Життя кліщами тисло плечі,
І піт кривавий тік з чола.

Вітри співають тобі пісню,
Щебечуть дзвінко солов'ї,
Давно ти спиш, Тарасе, міцно…
Читаєм думи всі твої.

Ти був пророк і батько слова,
І Україну ти любив,
Із вуст твоїх звучала мова,
Її в засланні не згубив.

10.03.2020 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів,2020
Свідоцтво про публікацію №120031010013  

5

 ШЕВЧЕНКУ, КОБЗАРЮ, РІДНИЙ НАШ БРАТЕ

Шевченку, Кобзарю, ти рідний наш брате,
Як Україну зберегти-врятувати?
Як нам зупинИть те безвладдя прокляте
Й не дать рідну землю їм так шматувати?

Шевченку, Кобзарю, земний наш пророче,
Враг Україну всю знищити хоче:
ДробИть, шматувАть на маленькі шматочки...
Гинуть за неньку наші доні й синочки.

Шевченку, Кобзарю, Вкраїни ти сину,
До тебе на гору біль наш весь лине.
І гаптується кров'ю ненька-Вкраїна,
В землю поклали не одного вже сина.

Шевченку, Кобзарю, сину Вкраїни,
Кругом попелище, суцільні руїни.
Плач роздається і стогін народу,
Ти бачив усе, мов дивився у воду.

Шевченку, Кобзарю, рідний Тарасе,
Земля наша рідна під ворогом плаче,
І кров проливають невиннії люди.
Допоки тривати це все в нас ще буде

11.03.2019 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів,
2019Свідоцтво про публікацію №119031109878

6

 БАТЬКУ СЛОВА, СИНУ ВКРАЇНИ

Батьку слова, сину неньки-Вкраїни,
Поглянь ти з гори на наші руїни.
Ти глянь - Україну гнітять і шматують,
Та наших людей не чули й не чують.

Батьку слова, кріпацький ти сину,
Ти завжди любив нашу рідну Вкраїну.
Ти був у Сибіру, у засланні ти був,
Та рідную мову ти й там не забув.

Батьку слова, наш Кобзарю великий,
Ти чуєш з гори неньки нашої крики.
Ти бачив злиденне життя в Україні,
Й тепер знову роблять із неї руїни.

Батьку слова, борцю наш за волю,
Важкую ти мав в житті своїм долю.
Закутий ти був у Сибіру в кайдани,
Та знав ще тоді ти, що наш нарід повстане.

Батьку слова, наш рідний Шевченку,
Все любив ти душею рідную неньку.
Не цурався ти мови, не зрікся Вкраїни,
Й наш нарід сьогодні за неї теж гине.

Батьку слова, наш славний Кобзарю,
Художнику наш і великий піснярю,
Ти оспівав всі Дніпровії кручі,
І чуєш постійно, як реве наш ревучий.

Батьку слова, наш любий Тарасе,
Народу Вкраїни ти – гордість й окраса,
Борець дуже щирий за волю народу,
З гори поглядаєш на Дніпро й його воду.

Батьку слова, український ти сину,
Ти любив Україну, як рідну дитину.
Вітер степами всі вісті приносить,
Про біль України щомиті голосить.

Батьку слова, гордість Вкраїни,
Без думки про неньку не жив ти ні днини.
З гори зараз бачиш, як Дніпро котить хвилі.
Твої твори глибокі, душевні і щирі.

Батьку слова, Тарасе Шевченку,
Спасибі за те, що любив рідну неньку.
Переймався ти болем неньки-Вкраїни,
Й любов та до неї повік не загине.

10.03.2019 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів,2019
Свідоцтво про публікацію №119031209932