НЕГОЛОСНІ МОЛИТВИ (збірка віршів про війну)
НЕГОЛОСНІ МОЛИТВИ (збірка віршів про війну)
ЗМІСТ
І. І ЗНОВ МАЙДАН
1. Зібрались люди на майдані
2. Від Помаранчевої до Європейської
3. Буря не вщухає
4. І знов Майдан
5. Гуде Майдан
6. Мирного неба і спокою хочуть
7. Ми крізь війну пройшли в Афганістані
8. За що українців загнать хочуть в кут?
9. Стоїть мій син
10. Як жити далі? Далі як нам буть?
11. Стоять матері на колінах
12. Боже, зглянься ти над нами
13. За Україну молиться весь світ
14. Україну у кайдани нелюди закули
15. Вставай, Україно, пробудися від сну
16. Вставай, Україно, на рівнії ноги
17. Несем ми хрест
18. Я хочу бачить очі матерів
19. Скажи, сынок, в кого будешь стрелять?
20. Свята земля, що зветься Україна
21. Хвала і честь народу України
22. Стоїть народ зі зброєю в руках
23. Тиран сьогодні трон покинув
24. Небесна Сотня в вічність відійшшла
ІІ. УСТАМИ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
25. Я жити хотів
26. Білий голуб
27. Ворожа куля
28. Нас не повернути
29. У нас стріляли, наче ми орли
30. Вся Україна вмилася слізьми
31. Прийди до мене, мамочко, прошу
32. Всіх уієнних прийняла земля
33. Трагедія Вкраїни сколихнула світ
34. Річка квітів
35. Алея Пам'яті
36. Майдане, Майдане, болять твої рани
37. Мій син в обіймах полум'я там був
38. Гріху вони не боялись
39. Скажи, почваро
40. А Україна хоче ціла буть
41. Все сорок днів минуло з того дня
ІІІ. ЗА ДОЛЮ УКРАЇНИ ПОЛЯГЛИ
42. Україна на колінах молиться до Бога
43. ЗМІ ворожі забрехались
44. Откуда ты пришёл сюда, сынок?
45. За долю України полягли
46. Я загинув, нене
47. Не дай, Господь
48. За мир в Украине я Бога прошу
49. Мир Украине, Господи, верни
50. Не для того
51. Не для війни ростила я синів
52. ВІйна забрала тисячі життів
53. Слово "ВІЙНА" ми чуємо щоразу
54. Я хочу знать чому війна прийшла
55. Мы были братья
56. Україно моя, Україно
57. За мир усі ми Господа молім
58. Щоб більше ми не бачили війни
59. Чия отара?
60. Не плач, кохана
61. Не плачте
62. Сидить старенька мама на порозі
63. Зустріла мама сина із війни
64. Коли уже прийде війні кінець?
65. Повертайся скоріше, мій брате
66. Виглядає мати сина із війноньки
67. Виглядає мати із війноньки сина
68. Рветься серце в мами на Святвечір
69. Зима... Хурделиця... Морози знов лютують
70. Забрали сина знову на війну
71. Розмова з мамою
72. Вже мама виплакала очі
73. Війна горем усіх оповила
74. Рідна ненько-Україно
75. Сумно трембіта ще грає
76. Мирного неба хочуть усі
77. Не сумуйте, мої рідні
78. Не вернувся додому з війни
79. Чому ти, доле, така жорстока?
80. Чом сталось так, кому так треба?
81. Земля скропилась кров'ю, не дощем
82. Сидить хлоп'я
83. Прошивають постріли повітря
84. Ворожа куля влуила смертельно
85. Герой наш загинув в нерівнім бою
86. Лінія фронту
87. Святвечір знов... Зібралася родина
88. Розмова на Святвечір
89. Храни, Господь, всех на земле
90. Замело, закурило дорогу
91. Болюча тема... Зарево війни
92. На Майдані бились в груди
93. Душі в катів зачерствіли
94. Дорога, дорога від серця до Бога
95. Пікетують люди Раду
96. Молюсь
97. Через кого?
98. Від домівки коханий далеко
99. Не плачте, мамо... тату, не тужіть
100. Чи будемо ми знати слово МИР?
101. Розриви мін і градопад щоразу
102. Немов соколи, хлопці полягли
103. Ворожі кулемети не змовкають
104. Минуло вже чотири роки
105. Схаменися, владо
106. Влада
107. Тужить дівчина
108. Кобзарю, сину України
109. Кобзар давно пророкував
110. Батьку слова, сину Вкраїни
111. Шевченку, Кобзарю, рідний наш брате
112. Вибори і перегони
113. Кобзарю, Кобзарю, у снах своїх марю
114. Нема ні панщини, ні пана
115. Повітря кулі прошивають
116. Минуло п'ять років війни
117. Я люблю тебе, моя Вкраїно
118. Криниця з журавлем, старенька хата
119. Люблю тебе, моя Вкраїно
120. Козаченьки
121. Пояснення я цьому не знаходжу
122. Моя Україно
123. Вертайсь додому
124. Чому герой вертається в труні?
125. Бойовики позиції накрили
126. Плаче мати - сина вже нема
127. Туман сивіє над рікою
128. Щодня
129. Ростуть могили
130. На цвинтарі щораз свіжі могили
131. Щодня лунають постріли на Сході
132. Поліг
133. Полягли герої, полягли
134. Десятій окремій бригаді
135. Як пояснить в майбутньому нащадкам?
136. На захист рідної землі
137. Не втомлююсь чекать сина з війни
138. Полягли герої, мов той цвіт
139. Як хочеться почуть : "ВІЙНІ КІНЕЦЬ!''
140. Боже, дай мир Україні!
Ваш заголовок
139. ЯК ХОЧЕТЬСЯ ПОЧУТЬ : "ВІЙНІ КІНЕЦЬ!"
Як хочеться почуть: «ВІЙНІ КІНЕЦЬ!
ВЖЕ ОКУПАНТ ПОКИНУВ УКРАЇНУ!
ПЛЕТЕМО ПЕРЕМОГИ МИ ВІНЕЦЬ,
Й НІКОГО НЕ КЛАДУТЬ БІЛЬШ В ДОМОВИНУ!»
Як хочеться почуть такі слова,
Щоби вони звучали всюди – всюди,
На згарищах щоб знов росла трава,
Й щоб більш не гинули за Україну люди!
Як хочеться почуть Вкраїни гімн,
На тому клаптику землі , що відстояли.
Щоб більш ніхто не рушив наших стін,
І щоб в боях вже більш не полягали!
Як хочеться почути : « Я ЖИВИЙ!
ХОЧ КОЖЕН РАЗ ДИВИЛАСЯ СМЕРТЬ В ОЧІ…»
Захиснику , ти всім нам дорогий,
І вдячні за спокійні дні і ночі!
Як хочеться почуть : « ВІЙНИ БІЛЬШЕ НЕМА
І ПЕРЕМОГУ МИ ВЕЗЕМ ДОДОМУ!
Бо вже минула не одна зима,
Й за це подякуймо всі Господу Святому.»
29.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119070107788
140 БОЖЕ, ДАЙ МИР УКРАЇНІ!
Боже , дай МИР Україні!
Зглянься над нами з Небес!
Дай мирнеє небо , Всевишній від нині!
Дай ще одне чудо з чудес!
Дай мирнеє небо , Всевишній , благаю!
Зглянься над нами , молю!
Руки в молитві до тебе складаю…
Щодень додається жалю…
Господи Боже , дай в МИРІ нам жити!
Даруй вже нам мирний бо час!
Не хочем ми хлопців щораз хоронити!
Зроби , Боже, милість для нас!
Злянься над нами прошу , Милостивий!
Поможи нам закінчить війну!
Дозволь,щоби кожен із нас був щасливий,
Бо вже заплатили високу ціну!
05.07.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119070600225
Натисніть тут і почніть писати. Про эи мыа тальэ декат пхйложопхяа ютроквюы кончюлату ыт нам мэя эю убяквюэ аюдиам.
Ваш заголовок
136. НА ЗАХИСТ РІДНОЇ ЗЕМЛІ
На захист рідної землі
Піднялись люди небайдужі.
Понесли втрати чималі,
А крові ріки і калюжі…
На захист рідної землі
Піднялись справжні українці.
Ввірвались нелюди гнилі,
Землю топтать стали чужинці.
На захист рідної землі,
Піднялися батьки з синами.
Піт з кров'ю в хлопців на чолі…
В молитві вдень і вечорами.
На захист рідної землі
Піднялись ллюди, сильні духом.
Багато з них вже у землі…
Земля героям буде пухом…
На захист рідної землі
Піднялися усі сміливі.
Знеслися , наче на крилі,
Щоб ми усі були щасливі.
17.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119061708278
137. НЕ ВТОМЛЮЮСЬ ЧЕКАТЬ СИНА З ВІЙНИ
Не втомлююсь чекать сина з війни,
Не втомлююсь молить за нього Бога,
Щоночі бачу я пророчі сни:
Калина виросла в дворі коло порога.
Не втомлююсь чекать сина з війни,
Не втомлююсь дивитись на дорогу.
Дивлюсь на мальви під вікном біля стіни,
Й щоденно я молюсь за сина Богу.
Не втомлююсь чекать сина з війни,
Не втомлююся вірить ,що вернеться.
Чекаю ще з минулої весни,
Й чекать буду, допоки не вернеться.
Не втомлююсь чекать сина з війни,
Не втомлююсь плекать про це надію.
Як я почую : « Мамо, відчини…»,
Як знов обіймемось – про це я завжди мрію.
Не втомлююсь чекать сина з війни,
Не втомлююсь й ніколи не втомлюся…
Додалося у мене сивини…
Молюсь за це,адже я МАМА звуся.
28.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119070107031
138. ПОЛЯГЛИ ГЕРОЇ, МОВ ТОЙ ЦВІТ
Полягли герої , мов той лист,
Що восени зірвав палючий вітер.
Постійно вони чули від куль свист.
Осиротіли в багатьох з них діти.
А в когось залишився тільки брат,
В когось сестра і мама , в когось - дружина.
Та й не стихає вражий градопад.
А кожен з них – батьків своїх дитина.
Їм ще ж бо жить, і жить, і жить,
Та долею судилося загинуть…
За душі їх молитви нам молить,
Нехай вони до Господа долинуть.
Полягли герої , мов той цвіт,
Що облітає із дерев після цвітіння.
Молю я Господа і ви усі моліть,
Щоби прийшло врагам нашим прозріння.
29.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119070107291
Ваш заголовок
133. ПОЛЯГЛИ ГЕРОЇ, ПОЛЯГЛИ
Полягли герої, полягли,
Рідну землю боронили, як могли.
Землю ворогу не дали розтоптать,
Ні кроку не взялися відступать.
Полягли герої , полягли,
Полягли соколи і орли…
Тепер вони лежать в сирій землі,
А кров і піт були в них на чолі.
Полягли герої , полягли,
Життя за Україну віддали.
Рвали рідну землю із «зубів»,
І кожен з них пекельний біль терпів.
Полягли герої , полягли,
Побратимів у бою не зрадили.
У окопах жили разом там усі,
З патріотизмом і людськім страсі.
Полягли герої , полягли,
Та короткий вік всі прожили.
І до останку віра в них була,
Що гинуть за цю землю недарма.
Полягли герої , полягли,
Тепер у нашім серці залягли.
Не встануть більше…в хату не ввійдуть.
Була короткою їхня життєва путь.
16.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцство про публікацію №119061605135
134. ДЕСЯТІЙ ОКРЕМІЙ БРИГАДІ
Бригада 10 на ротацію пішла,
Але за рік їх 10 вже в могилі.
На ЗЕМЛЮ вже ВЕЛИКУЮ прийшла,
Мов красені – орли ширококрилі.
Вертайтесь вже додому до батьків,
Дітей, дружин…у ріднії домівки.
Послухайте в саду пташиний спів
І Богу дякуйте за цілії голівки.
Велике щастя, що вас Бог вберіг.
Молитви линуть від усього люду.
Літали кулі понад вами , наче сніг…
І я за вас молюсь й молитись буду.
Ви мужні всі , ви - красені-орли,
Сміливо відсіч завжди ви давали,
Робили все, що вміли , що могли,
І побратимів ви собою прикривали.
Нелегко було вам у пеклі тім,
Та дух патріотизму в вас вирує.
Тримаєте Вкраїну в серці нечерствім -
Любов до неньки в цьому вам слугує.
Спасибі вам за всі спокійні сни,
За те, що рідну землю не віддали.
Нелегко вам у пастці сатани…
Молитви всі за вас, щоб ви це ,хлопці, знали.
16.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір КлавдІя Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119061606624
135. ЯК ПОЯСНИТЬ В МАЙБУТНЬОМУ НАЩАДКАМ?
Як пояснить в майбутньому нащадкам,
Де правда України й з чого біль?
Немає навіть місця і здогадкам,
Й на свіжі рани сиплеться знов сіль.
Що роблять нелюди із неньки – України?
Для чого ж бо шматують її так?
Для чого роблять згарища-руїни?
Невже мають народ за посіпак?
Для чого руйнувати її стіни?
Для чого ворогу святая ця земля?!
Не квіти на землі, а вражі міни…
Своя вказівка чи вона здаля?
Яку тепер історію писати?
Та й чи дадуть всю правду написать?
Донести як ?Як все це змалювати?
Вже шостий рік продовжують стрілять…
Спитають внуки,правнуки спитають,
Як сталось так?З чого все почалось?
За кого гинуть,за кого полягають?
І в домовині ж бо щодня везуть когось...
Для історії які слова писати?
Та й чи сказати правду всю дадуть?
Знайдуться ті,хто буде плюндрувати,
Але полеглих нам не повернуть.
17.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119061705052
Ваш заголовок
130. НА ЦВИНТАРІ ЩОРАЗ СВІЖІ МОГИЛИ
На цвинтарі щораз свіжі могили,
Шумлять над ними завжди явори.
В них ті, хто неньку боронили,
За рідну землю у бою лягли.
Кожна могила душу рве-шматує,
Нагадуванням буде все життя.
Чужинець на землі нашій лютує,
І кожен день є кровопролиття.
У тих могилах України діти,
Які за неньку від початку й до кінця.
Ростуть на них посадженії квіти,
Й могилам тим ні краю,ні кінця.
Лежать в землі чиїсь сини і доньки,
Чиїсь брати , батьки і матері.
Діти в молитві склали ж бо долоньки,
Питають Господа чом тата не вберіг…
Лежать в землі справжнісінькі герої,
Хто рідну землю від чужинця захищав.
Поклали голови за Україну свої.
Живим вернутись кожен планував.
15.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119061607343
131. ЩОДНЯ ЛУНАЮТЬ ПОСТРІЛИ НА СХОДІ
Щодня лунають постріли на Сході,
Рвуться міни, сипле завжди «град».
Закінчіть вже війну, вже гинуть годі!
Коли прийде в країну мирний лад?
Війна…війна…Нічого більш не чути.
Коли вже МИР в країну знов прийде?
Та нам війну ніколи не забути…
Хоч СОНЦЕ МИРУ все ж колись зійде.
Війна, могили, квіти , сльози
І біль , і жаль , і стогін, смрад і дим.
З людьми ще й плачуть нині верболози,
Й зарадити не можемо нічим.
Щодня когось везуть з війни додому,
Та не живого… а й везуть в труні.
Свічка догоріла не одному…
Коли уже прийде кінець війні?
15.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119061605726
132. ПОЛІГ
Дзвони в церкві задзвонили -
Свята завтра ж бо нема.
Вони усім нам сповістили,
Що знову звістка є сумна.
Привезли знову ж бо зі Сходу
Героя з нашого села.
Додався біль і жаль народу…
І знову втрата чимала.
Беруть процесію із церкви,
Ридає-тужить все село.
У мами ніби одірвалось
Її єдинеє крило.
Від горя мама почорніла,
Вмивається вона слізьми-
Її єдиний син ,як сокіл,
За Україну ліг грудьми.
Поліг грудьми за Україну
В своїх неповних 20 літ.
Він бачив згарища, руїни.
І там поліг наш кращий цвіт.
15.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119061607151
Ваш заголовок
127. ТУМАН СИВІЄ НАД РІКОЮ
Туман сивіє над рікою,
Зозулі у гаю кують,
А хлопці рушили до бою.
Із кулеметів враги б'ють.
Вже хмари сонце заступили,
На землю знову ллється кров.
Несуть героїв у могили…
А постріли все знов і знов.
О Боже, знову стрілянина,
І чути стогін , зойк і крик…
Коли прийде вже тая днина,
Щоби чужинець щез і зник?
…І знову голови поклали
Соколи –хлопці молоді.
Життя своє вони віддали,
І побратими у біді.
Тепер вже смрад стоїть в повітрі,
Лежать обвуглені тіла.
І прах здіймається на вітрі,
І Укрїна - не ціла…
15.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119061507950
128. ЩОДНЯ
Щодня на фронті постріли лунають,
Рвуться міни й щодня там кулепад.
Чужинці ж бо бездушно там стріляють,
Й цвітуть тепер цвинтарі, а не сад…
Щодня на фронті гинуть же герої,
Щодня когось в труні уже везуть…
Збирають за Вкраїну всі набої,
І до останку в бій герої йдуть.
Щодня за нас там кров хтось проливає,
А хтось калікою стає від вражих мін.
Хтось голову за неньку покладає,
Щоб не знесли Вкраїни решту стін.
Щодня земля здригається і рветься,
Чужинець хоче знищить наш народ.
Невже у влади серце не здригнеться-
Закінчити війну і вигнать нелюд- зброд?!
15.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119061604607
129. РОСТУТЬ МОГИЛИ
Ростуть могили, наче ті гриби,
Прибрані красивими вінками.
Коли кінець воєнної доби?
Коли батьки обіймуться з синами?
Ростуть могили кожен Божий день,
Ростуть, ростуть…ростуть вони усюди.
Церковні дзвони защораз –дзень та й дзень,
Й від втрати знов голосять наші люди.
Ростуть могили…Боже, який жах!
Щодня везуть героя в домовині.
В серцях у кожного за все це біль і страх…
Війна триває , Господи , й по нині.
Ростуть могили, гине неньки цвіт,
Запеклії бої щодня ведуться.
З чола героїв кров стіка – не піт,
Адже на мінах герої наші рвуться.
Ростуть могли, й кінця-краю нема,
Гинуть на війні батьки і діти…
О Боже, щоб це все недарма!
Щоб не росли могили – тільки квіти!
15.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119061605463
Ваш заголовок
124. ЧОМУ ГЕРОЙ ВЕРТАЄТЬСЯ В ТРУНІ?
Щодня із фронту нам приходять вісті,
Що гинуть знов солдати на війні.
Тепер за це хто має відповісти?
Чому герой вертається в труні?
Як можна було заборону зняти?
Додуматись до цього було як?
У відповідь ,щоб відсіч не давати…
Чом гинуть через це має вояк?
Невже життя людей таке байдуже?
Невже не хочеться ,щоб був в країні мир?
Серця батьківські болять за дітьми дуже,
Адже війна – це не у парку тир!
Це ж наші діти, сини Вкраїни – неньки,
За ними рветься серце на шматки.
Ростили ж їх від пуп'янка з пеленки,
А падають, мов зірвані листки.
Та дайте вже команду війську гідну!
Та схаменіться в колуарах ви своїх!
Та збережіть ви землю нашу рідну!
Не виставляйте Україну ви на сміх!
08.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119060807719
125. БОЙОВИКИ ПОЗИЦІЇ НАКРИЛИ
Бойовики позиції накрили…
Кулемет «УТЬОС» і автомат…
Хлопці знову кров свою пролили.
Щомиті там стріляє вражий град.
Осколки , кулі , міномети,
І рвуться міни навкруги.
Житло – окопи і намети
Неподалік від вражої дуги.
Щодень бо хлопці полягають,
Щодень на Сході ллється кров.
Стрілять враги не припиняють:
Чуть постріли все знов і знов.
Нема примирення і тиші,
Щодень втрачаємо когось…
Чому нас ворог не полишить?
А їх ще більше розвелось.
Та скільки буде це тривати?
Та скільки гинуть буде люд?
Скільки ще кров нам проливати
І гинуть через цих паскуд?
14.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свидетельство о публикации №119062100415
126. ПЛАЧЕ МАТИ - СИНА ВЖЕ НЕМА
Плаче мати –сина вже нема…
Ні…Він є…не вдома,а й в могилі…
Минуло літо, осінь і зима…
Мати голосить,хоч уже не в силі.
Плаче мати- сина вже нема,
Бо він загинув в битві з ворогами.
Тепер зосталася…зосталася одна.
Одна тепер у поле йде стежками.
Плаче мати – сина вже нема,
А на подвір'я голуб прилітає.
Плаче мати, плаче з усіма,
Та плач його з землі не підіймає.
Плаче мати – сина вже нема,
Серце шматується у неї від розпуки.
Молитви молить, за сина зокрема,
Й до Господа в молитві зводить руки.
Плаче мати – сина вже нема,
Нема кому сказати –« ЛЮБА МАМО»…
Прийшла в її життя тепер пітьма,
І жити важко їй одній,так само.
15.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119061507535
Ваш заголовок
121. ПОЯСНЕННЯ Я ЦЬОМУ НЕ ЗНАХОДЖУ
Пояснення я цьому не знаходжу,
Й ,мабуть…мабуть, ніколи не знайду.
А може відповідь колись знайти я зможу,
І подумки усюди я пройду.
Не знаю ,як сказати, що й подумать,
Бо всі думки рояться , наче рій.
Хтось рідну мову й Україну глумить,
А хтось за неньку йде в нерівний бій.
Збираю в голові все по крупинці,
Картину вимальовую якусь.
Я не одна й живу не наодинці,
Я – українка , й цим дуже я горжусь!
Аналізую , слухаю , читаю,
Вступаю в перепалку з багатьма.
Надіюсь я і віри не втрачаю,
Що нарід наш покине ця пітьма.
Хоч боляче це бачити і знати,
І рветься серце за Вкраїну не на жарт.
Не перестану Господа благати,
Бо в Україні українець жити варт!
01.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119060607484
122. МОЯ УКРАЇНО
Моя Україно,ти в мене єдина,
За тебе молюся я Богу щодня.
Моя Україно, я твоя дитина,
А всі українці – єдина рідня.
Моя Україно , ти –найкраща у світі,
Про тебе складають вірші і пісні.
Моя Україно , ми – всі твої діти,
І узи з тобою в нас дуже міцні.
Моя Україно , прекрасна державо,
За тебе герої вступають у бій.
Моя Україно,процвітай же на славу,
Процвітай , Україно,на ногах твердо стій.
Моя Україно , прекрасна ,єдина,
Будь міцною від нині й навіки віків.
Молитви лунають від доньки й від сина.
Почуй же , Всевишній , благальний наш спів.
04.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свидетельство о публикации №119060408691
123. ВЕРТАЙСЬ ДОДОМУ
Коні куряву здійняли на дорозі,
Вони несуться з козаками на війну.
Серця матерів застили в тривозі,
Й молитву вже змолили не одну.
- Вертайсь додому,любий мій козаче,
Вернись , благаю Господа й тебе,
Моя душа і серце рветься й плаче…
Та Україна ж бо на захист теж зове…
Нехай Господь тебе оберігає
На кожнім кроці кожну секунду й мить.
Крім мене , ще й дружина тя чекає,
В якої серце сильно теж щемить.
Вернись , козаче , сину мій єдиний-
Не для війни ростила я тебе,
Моя молитва Господу все лине,
Тобі ж бо присвятила я себе…
Коні куряву ще більшую здіймають,
Несуть козаків прямо на війну…
- Ти всім скажи , що вдома їх чекають,
А я в молитві руки знов здійму…
07.06.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119060800434
Ваш заголовок
118. КРИНИЦЯ З ЖУРАВЛЕМ, СТАРЕНЬКА ХАТА
Криниця з журавлем , старенька хата,
І мальви височіють під вікном.
Стоїть біля одвірка сива мати
І придивляється хто йде горі селом.
Стоїть вона і зорить так щоднини,
Вслухається , вдивляється вона.
Буває ,що і кров у жилах стине,
Бо сина з дому вирвала війна.
Подвір'я…й чорнобривці є на ньому,
Тополю вітер гне аж до землі.
Вже у ногах відчула мати втому,
І хрестик ставить завше на чолі.
Калина з білим цвітом , мов дівчина,
І чути ,як щебечуть солов'ї.
З війни чекає мати свого сина
І виплакала очі вже свої.
Вдивляється, надії не втрачає,
І молить Господа , щоб сина він вберіг.
В руках із вервичкою завжди засинає,
Щоби Господь їй в цьому допоміг.
14.05.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119051600110
119. ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МОЯ ВКРАЇНО
Люблю тебе , моя Вкраїно,
Ти для мене , наче маків цвіт.
Вся давно вже кровію обмита,
І від згарища лишився чорний гніт.
Люблю тебе , моя Вкраїно,
Ти – найкраща серед всіх країн.
За тебе наші хлопці гинуть,
Й стає все більше згарищ і руїн.
Люблю тебе ,моя Вкраїно,
Рідна земля для мене навіки.
Щоб небо було вічно мирне й синє,
Щоб лиш про мир писалися книжки.
Люблю тебе, моя Вкраїно,
Молюсь за тебе Богу, плачучи.
Щоби звелися знову твої стіни,
Щоб тішилась я , по цій землі йдучи.
Люблю тебе , моя Вкраїно,
Люблю й любитиму тебе я все життя.
Хай радість й сміх по всій країні лине,
Щоб зупинилось чискоріш все
кровопролиття.
23.05.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119053108905
120. КОЗАЧЕНЬКИ
Козаченьки в Україні були є будуть,
Козаченьки в Україні вірність бережуть.
Козаченьки в Україні - наша гордість і по нині,
Козаченьки в Україні на захист стають.
Невід'ємні козаченько і козацький чуб,
Кожен з них міцний і дужий,як могутній дуб,
Кожен з них міцний і дужий,пам'ятай про це , мій друже,
Саме дубом маєш бути , а не якийсь зруб.
Козаченько й кінь вороний – це для нас святе,
Вірний кінь й сталева шабля –це є саме те,
Без чого козак не може бути козаком,
Здивувати всіх присутніх справжнім гопаком.
Шапка , крайка й шаровари завжди в козака,
Шаблею руба козак той тільки звисока.
Кінь вороний вірно служить свому козаку,
Взяв на себе козак ношу зовсім нелегку.
То ж ,козаченьки – козаки , ви для нас , мов цвіт,
Який любим й поважаєм ми багато літ.
Будьте вірні Україні,як робили це й до нині,
Бо вас знає й поважає Україна й світ.
Козаченьки , козаченьки , ви – наша краса,
Ви – сини Вкраїни –неньки , ви – її душа.
То ж її оберігайте,ворогу розбить не дайте,
І не дайте ви встромити у неньку ножа.
23.05.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119060607049
Ваш заголовок
115. ПОВІТРЯ КУЛІ ПРОШИВАЮТЬ
Повітря кулі прошивають,
Від них несеться залп і свист.
Щодня там хлопці полягають,
Немов на землю жовтий лист.
Повітря кулі прошивають,
І рвуться міни кожну мить.
Щодня бійці там помирають,
А їм усім хотілось жить.
Повітря кулі прошивають,
Навколо зарево війни.
Стрілять враги не припиняють,
Наче всі слуги сатани.
Повітря кулі прошивають,
Земля здригається щораз.
Спокою воїни не знають,
Ані вночі, ні в денний час.
Повітря кулі прошивають,
Хлопці в окопах, в бліндажах.
Не всі додому повертають…
А хто там вижив – сниться жах.
Повітря кулі прошивають,
А на землі тіла і кров.
Безжально нелюди стріляють,
І гинуть хлопці знов і знов.
17.03.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119031810655
116. МИНУЛО П'ЯТЬ РОКІВ ВІЙНИ
Минуло 5 років війни,
Щодня невинно хлопці гинуть.
Стоять на захисті грудьми,
Стогін і плач повсюду линуть.
Минуло 5 років війни,
Кінця і краю їй немає.
Це гірше темної пітьми,
Та кращий цвіт наш помирає.
Минуло 5 років війни,
Де МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ?
Всюди паршиві брехуни
Зірки збирають на погони.
Минуло 5 років війни.
Вже всі втомилися від неї.
Та влада гірше сатани.
Для влади все це –епопеї.
Минуло 5 років війни.
З страхом і болем ми живемо.
Молитви , Боже , Ти прийми…
Коли ж ми спокій вже знайдемо ?
Минуло 5 років війни.
Вже більше плакать сил немає.
Нема дорожчої ціни...
А люд наш досі полягає.
Минуло 5 років війни.
Та скільки може це тривати?
Додому , Боже , всіх верни-
Живих чекає вдома мати.
17.03.2019 р.
© Copyright: Корлева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119031810838
117. Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МОЯ ВКРАЇНО
Я люблю тебе ,моя Вкраїно,
Боюсь тебе я втратить навіки.
Щораз моя молитва Богу лине,
Пригадую протоптані стежки.
Я люблю тебе ,моя Вкраїно,
Ти – найкраща ,на планеті всій ,земля.
За тебе український нарід гине,
Від безладу здригається земля.
Я люблю тебе , моя Вкраїно,
Щораз за тебе Господа молю.
Вже зруйнували східні твої стіни,
Не українця дух панує вже в Криму.
Я люблю тебе, моя Вкраїно,
Та опустіли душі більшості людей.
Збігає час , він так невпинно плине…
Від болю серце рветься із грудей.
Я люблю тебе , моя Вкраїно,
Молюсь,щоби Господь тебе зберіг.
Щоб була ти , щоб були рідні стіни,
Щоб знищити тебе ніхто не зміг.
20.04.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119050706580
Ваш заголовок
112. ВИБОРИ І ПЕРЕГОНИ
Вибори і перегони.
Ні сорому, ні перепони…
Лиш обіцянки й дурні гасла,
В вогонь все лиють більше масла.
Вибори і перегони.
Де МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ?
Чому війну не зупиняють?
На що вони весь час чекають?
Вибори і перегони.
Лиш бандюгани,безлад,зони.
Лиш над людьми усі сміються,
Ніяк вони не схаменуться.
Вибори і перегони.
Поодягали всі корони.
Лиш один одного паплюжать,
Бо з головою ,геть , не дружать.
Вибори і перегони.
Нема їм справи до полону.
Про людське око роблять викуп,
А люди молять душі криком.
Вибори і перегони.
Корито бачать лишь бездонне.
За це мільйони вони вносять
Й голосувать за них лиш просять.
Вибори і перегони.
Ладні бити навіть в дзвони,
Ладні матір продавати,
Лиш аби їх обирати.
Вибори і перегони.
Літаки і танки , й дрони,
Щоби тільки їх почули,
Й вони обраними були.
Вибори і перегони.
Цукор,гречка , макарони,
Газ , вугілля , сірники…
Зроблять все , лиш – навпаки.
Вибори і перегони.
Євро , долар, гривня , крони.
Зовсім сорому не мають,
Й що таке честь - вони не зають.
11.03.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119031800142
113. КОБЗАРЮ, КОБЗАРЮ, У СНАХ СВОЇХ МАРЮ
Кобзарю, Кобзарю, у снах своїх марю
Про долю Вкраїни і краще життя.
Я Україні любов свою дАрю,
Для влади Вкраїна – лише прикриття.
Кобзарю, Кобзарю, нема в нас спокою:
П'ять років уже проливається кров.
Солдати стають на війні до двобою,
Та й гинуть і гинуть все знову і знов.
Кобзарю, Кобзарю, в сльозах потопаєм,
Земля, мов те море, червона стоїть.
Добра і спокою давно вже чекаєм,
І хочемо миру на безліч століть.
Кобзарю, Кобзарю, моли для нас спокій,
Благай, щоб закінчилась клята війна.
Щоб вийшли солдати уже із окопів,
Щоб кров вся пролита була недарма.
Кобзарю, Кобзарю, нам вимоли в Бога
Те мирнеє небо і радість в очах,
Щоб ми всі забули про страх і тривогу,
Й жахіття війни, щоб не бачили й в снах.
12.03. 2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119031308781
114. НЕМА НІ ПАНЩИНИ, НІ ПАНА
Нема ні панщини , ні пана,
Ні каторги , ні заслання.
Натомість є нікчемна влада,
Є плач і кровопролиття.
Нема ні панщини , ні пана,
Ні підпанків , ні паничів.
Натомість є суцільна рана,
Людське озлоблення і гнів.
Нема ні панщини , ні пана,
Панських угідь і кріпаків.
Натомість є від влади зрада,
Й лиття пустих брехливих слів.
Нема ні панщини , ні пана,
Ні слуг , ні служниць , бунтарів.
Натомість є Вкраїна рвана,
Байдужість влади й людський гнів.
14.03.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119031900114
Ваш заголовок
109. КОБЗАР ДАВНО ПРОРОКУВАВ
Кобзар давно пророкував
І долю нашу передбачив,
Давним–давно все відчував,
Ще в ті роки, коли кріпачив.
Що буде з нами, він відчув,
Що Україну пошматують.
Навіть в засланні коли був,
Він розумів – народ не чують.
Кобзар в віршах все описав,
Він наче бачив сьогодення,
Свою країну цінував,
І Україна в неї ймення.
Він знав черстві серця панів.
Для них простолюд – лиш рабсила.
Він бачив їхню лють і гнів,
Його недоля не зломила.
Важку сам долю пережив:
Служив в дячка, служив у пана,
Та Україну він любив,
Й за Україну в серці рана.
Хоч у засланнях він бував,
Та України там не зрікся.
Про Україну все писав,
Важкою долею обпікся.
Кобзар хотів, щоб лад той впав,
Щоб люди всі вдихнули волю,
Щоби панич не панував,
Й молив для люду кращу долю.
Минуло безліч вже років,
Епоха панська вже минула,
Та в нас тепер лютує гнів,
Бо влада все перевернула.
09.03.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публикацію №119031100459
110. БАТЬКУ СЛОВА, СИНУ ВКРАЇНИ
Батьку слова, сину неньки-Вкраїни,
Поглянь ти з гори на наші руїни.
Ти глянь - Україну гнітять і шматують,
Та наших людей не чули й не чують.
Батьку слова, кріпацький ти сину,
Ти завжди любив нашу рідну Вкраїну.
Ти був у Сибіру , у засланні ти був,
Та рідную мову ти й там не забув.
Батьку слова, наш Кобзарю великий,
Ти чуєш з гори неньки нашої крики.
Ти бачив злиденне життя в Україні,
Й тепер знову роблять із неї руїни.
Батьку слова, борцю наш за волю,
Важкую ти мав в житті своїм долю.
Закутий ти був у Сибіру в кайдани.
Та знав ще тоді ти, що нарід повстане.
Батьку слова, наш рідний Шевченку,
Все любив ти душею рідную неньку.
Не цурався ти мови, не зрікся Вкраїни,
Й наш нарід сьогодні за неї теж гине.
Батьку слова, наш славний Кобзарю,
Художнику наш і великий піснярю,
Ти оспівав всі ті Дніпровії кручі,
І чуєш постійно, як реве наш ревучий.
Батьку слова, наш любий Тарасе,
Народу Вкраїни ти – гордість й окраса,
Борець дуже щирий за волю народу,
З гори поглядаєш на Дніпро й його воду.
Батьку слова, український ти сину,
Ти любив Україну, як рідну дитину.
Вітер степами всі вісті приносить,
Про біль України завжди голосить.
Батьку слова, гордість Вкраїни,
Без думки про неньку не жив ти ні днини.
З гори зараз бачиш, як Дніпро котить хвилі.
Твої твори глибокі, душевні і щирі.
Батьку слова, Тарасе Шевченку,
Спасибі за те, що любив рідну неньку.
Переймався ти болем неньки-Вкраїни,
Й любов та до неї повік не загине.
10.03.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119031209932
111. ШЕВЧЕНКУ, КОБЗАРЮ, РІДНИЙ НАШ БРАТЕ
Шевченку, Кобзарю, ти рідний наш брате,
Як Україну зберегти-врятувати?
Як нам зупинИть те безвладдя прокляте
Й не дать рідну землю їм так шматувати?
Шевченку, Кобзарю, земний наш пророче,
Враг Україну всю знищити хоче:
ДробИть, шматувАть на маленькі шматочки...
Гинуть за неньку наші рідні синочки.
Шевченку, Кобзарю, Вкраїни ти сину,
До тебе на гору біль наш весь лине.
І гаптується кров'ю ненька-Вкраїна,
В землю поклали не одного вже сина.
Шевченку, Кобзарю, сину Вкраїни,
Кругом попелище, суцільні руїни.
Плач роздається і стогін народу,
Ти бачив усе, мов дивився у воду.
Шевченку, Кобзарю, рідний Тарасе,
Земля наша рідна під ворогом плаче,
І кров проливають невиннії люди.
Допоки тривати це все в нас ще буде?
11.03.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119031109878
Ваш заголовок
106. ВЛАДА
Влада в кут усіх вже заганяє,
Гнобить народ з усіх боків.
Не рік,не два це все триває.
Бракує тут хороших слів.
Влада лиш думає про себе,
Повніють їхні гаманці.
Не розуміючи, що треба
Народу звіт дати в кінці.
Людей гноблять без покаяння ,
І сорому у них нема.
Бояться людям глянуть в очі,
А якщо глянуть – крадькома.
Влада цинічна і жорстока,
Не хоче думать про людей.
А воїни живуть в окопах,
І ллються сльози із очей.
Влада себе лиш вихваляє,
Які вони і що дадуть.
Про людські біди не питає-
В них совісті нема нічуть.
Влада дає лиш обіцянки
І в груди тяжко себе б'є.
У них свої є забаганки,
Й годують рило лиш своє.
Владі вже вірити не хочуть,
Бо ми для них – лиш забавки.
Життя хороше всім пророчать,
А буде з ними –навпаки.
Влада ганебно поступає
І їхні вчинки –просто жах.
Війна 5 років не вщухає,
І в людей сльози на очах.
Влада не хоче це побачить,
Влада не хоче цього чуть.
Але народ їм не пробачить
Брехню,яку вони верзуть.
Влада кричить і викрикає,
Замилює очі людей.
Бездушність їхня не вгаває,
Бо в них ще безліч є ідей.
Вгамуйся владо,схаменися!
І зжалься ти вже над людьми!
Вийди між люди,подивися,
Як хлопці гинуть від стрільби.
Як тебе владою назвати?
Як тобі дякувать за це?
Батьки синів мусять ховати…
То що ти скажеш нам на це?
Піди ти, владо, у окопи,
Синів своїх туди візьми.
Тобі далеко до Європи.
Ти захисти людей грудьми.
Влада лиш звіти неправдиві
З трибун голосить кожен раз.
Ви-фарисеї юродиві ,
І вам прийде ваш день і час.
Не влада,а якісь терани,
Що набивають гаманці.
А людські душі-живі рани.
Бо в владі справжні палачі.
Без нас ти ,владо, жить не можеш.
Для тебе люди-рівно нуль.
Війну спинить не допоможеш.
А хлопці гинуть там від куль.
Поїдь туди ти із синами
І вийди на передову.
Бог був і буде завжди з нами.
Діждемся вас і всю братву.
Такою буть повинна влада?
Плювать так має на народ?
Брехня,лукавство й просто зрада.
Зібрався в владі справжній зброд.
Безслідно вам це не минеться,
Люди не будуть це терпіть.
Покайтеся і схаменіться,
І людям правду всю скажіть!
01.03.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119030108903
107. ТУЖИТЬ ДІВЧИНА
Тужить дівчина – козак іде в військо,
Не просто у військо, а й йде на війну.
Про це навіть свище холодний вітрисько,
Її залишає він зовсім одну.
Одну , як билину, її залишає,
Серце тріпоче, мов сполоханий птах.
Ніхто з них не знає, яка доля чекає,
І біль виступає у їхніх очах.
Поколює серце ,думки, мов ті бджоли,
Рояться в дівчини весь час в голові.
Раптом його не побачить ніколи,
Адже не всі повертають живі.
Тужить дівчина , плаче , ридає,
Бо в серці тривога й ніщо не змінить.
Дивлячись в очі, йому промовляє:
«Бога за тебе я буду молить.»
04.03.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119030600551
108. КОБЗАРЮ,СИНУ УКРАЇНИ
Кобзарю, сину України,
Ти понад все її любив,
Не бачиш ти, що нарід гине,
І ворог нарід полонив.
Кобзарю, сину України,
Ти спочиваєш над Дніпром,
Повсюду твоя дума лине,
Яку писав ти ще пером.
Кобзарю, сину України,
Ти чуєш, як реве Дніпро,
Хоч заросли твої стежини,
Бо так давно це все було.
Кобзарю, сину України,
Реве Дніпро і плаче люд.
Неначе ягоди калини,
На землю кровцю люди ллють.
Кобзарю, сину України,
Тебе багато літ нема.
Невже даремно люд наш гине?
Невже це робиться дарма?
09.03.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119031309851
Ваш заголовок
103. ВОРОЖІ КУЛЕМЕТИ НЕ ЗМОВКАЮТЬ
Ворожі кулемети не змовкають,
Продовжує стріляти вражий град.
Та наші воїни щораз життя втрачають
Й не зможуть вийти з нами на парад.
Лунають постріли…лунають же щомиті,
Рвуться міни…рвуться на полях.
Лежать герої, ворогами вбиті…
Від багатьох зостався тільки прах.
Герої наші у окопах залягають,
Що стали вже домівкою для них.
Спокою вже роки вони не знають…
Всі молимо, щоб дух війни вже стих .
Стріляють вороги безжально й без упину
І намірів нема це припинить.
Вже не один герой на цій війні загинув,
Вже не один герой в сирій землі лежить.
13.02.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118021312388
104. МИНУЛО ВЖЕ ЧОТИРИ РОКИ
Минуло вже 4 роки,
Але покараних нема.
Не робить влада жодних кроків…
Чи може робить крадькома?
Минуло вже 4 роки,
Небесна сотня в небесах.
Невже не були це уроки:
Лютневих діб страшний той жах?
Минуло вже 4 роки,
Хлопці лежать в сирій землі.
Що робить влада,де їх кроки?
Слова пропали,мов в імлі.
Минуло вже 4 роки,
Минуло літо і зима.
Берем щораз з життя уроки,
Та змін на краще ще нема.
Минуло вже 4 роки,
Але покараних нема.
Ще жить так скільки?Скільки й доки?
Невже загинули дарма?
27.02.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публикацію №119022706934
105. СХАМЕНИСЯ, ВЛАДО
Схаменися , владо,схаменись навіки,
Бо народ шукає від безвладдя ліки.
Схаменися , владо ,без душі і серця,
Доки ще весь нарід до тебе не вдерся.
Схаменися , владо,схаменись ,теране,
Бо народ наш знову проти вас повстане.
Схамения , владо,схаменись ,безлика,
В тебе не лице вже, а й справжінька пика.
Схаменися , владо, державний службовцю,
Бо народ 5 років проливає кровцю.
Схаменися ,владо,щоб не було пізно,
Й не дивись на нарід розлючено,грізно.
Схаменися, владо,перестань брехати,
Бо на війні гинуть невинні солдати.
Схаменися , владо,вийди з колуарів,
Бо не буде стільки для вас в тюрмах нарів.
Схаменися , владо, не збиткуй ти нарід,
Бо грім незабаром просто з неба вдарить.
Схаменися , владо, не шматуй Вкраїну,
Не паплюж,теране,неньку цю єдину.
01.03.2019 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
Свідоцтво про публікацію №119030109708
Ваш заголовок
100. ЧИ БУДЕМО МИ ЗНАТИ СЛОВО МИР?
Чи будемо ми знати слово МИР?
Чи запанує злагода і спокій?
Чи зникнуть із повітря танці вражих крил?
Коли не кров,а дощ вже землю скропить?
Чи буде знову спокій на землі?,
Чи зможемо спокійно в МИРІ жити?
Чи перестануть гинути дорослі і малі,
Й чи буде сонце радісно світити?
Чи зникне із землі той плач і біль?
Чи перестануть міни розриватись?
Чи зможем в МИРІ ми піднести хліб і сіль?
Чи перестане Україна у крові купатись?
Чи перестанемо тремтіти від війни?
Чи перестануть гинути в нас люди?
Від нас назавжди ,вороже, майни-
Ми хочем МИРУ по Вкраїні всюди!
21.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118012113244
101. РОЗРИВИ МІН І ГРАДОПАД ЩОРАЗУ
Розриви мін і градопад щоразу.
Нема спокою зовсім ні на мить.
На захист хлопці кинулись одразу,
Але і враг роки уже не спить.
Не все ми чуєм, всього ми не знаєм,
Але великих втрат ми зазнаєм.
На МИР в країні ми усі чекаєм,
Й не всі бої з врагом ми виграєм.
Поранені,полеглі і каліки.
Це прикрий біль і рана нас усіх.
І крові пролились давно вже ріки.
Чотири роки ми не маєм втіх.
Обстріли,поранення і втрати
Кожен день і кожну Божу ніч.
Коли настане МИР ми хочем знати?
Чому війна?У чому , власне, річ?
25.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118012513167
102. НЕМОВ СОКОЛИ, ХЛОПЦІ ПОЛЯГЛИ
Немов соколи ,хлопці полягли:
Віддали душу,голови поклали.
Вони роки тримались,як могли,
А в тім бою вже ,просто ,не встояли.
Немов соколи хлопці полягли:
Накрило їх безжальним градопадом.
Честь і гідність до останку берегли,
І не пройдуть вони вже вдома садом.
Немов соколи , хлопці полягли,
Не бачити їм сонця вже і неба.
Їхні дороги в інший світ вже пролягли.
За їхні душі нам молитись треба.
Немов соколи, хлопці полягли,
Хоч їх чекали вдома рідні й друзі.
Встоять пред смертю,звісно, не змогли,
І ми за ними залишились в тузі.
26.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікаці. №118012605825
Ваш заголовок
97. ЧЕРЕЗ КОГО?
Через кого гинуть хлопці на війні,
Через кого кров там поливають?
Ми втрати вже понесли чималі…
За що у цьому пеклі полягають?
За що в це пекло хлопці наші йдуть,
За кого їм прийшлося воювати?
І через кого в бліндажах живуть?
Й спокою їм роки уже не знати.
І через кого залишаються без ніг,
І через кого їм там руки відриває?
Чому цей шлях саме для нас проліг,
Й земля собою хлопців накриває?
За кого їм прийшлося воювать?
І через кого на війні бо опинились?
Через кого їх приходиться втрачать,
Через кого із життям вони простились?!
11.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118011111812
98. ВІД ДОМІВКИ КОХАНИЙ ДАЛЕКО
Від домівки коханий далеко:
Далеко...де точиться бій.
Може звістку віднесе лелека,
Щоб додому вертався мерщій?
Від домівки коханий далеко:
Та,де рвуться снаряди щодня,
Там,де страшна небезпека…
А вдома чекає рідня.
Від домівки коханий далеко,
Він далеко від рідних дітей.
Від пострілів завжди там спека,
І недоспаних безліч ночей.
Від домівки коханий далеко,
Він далеко,в чужій стороні.
Поле бою – смертельнеє деко…
Та ночами він сниться мені.
Від домівки коханий далеко.
В мороз,снігопад і дощі
Там прикро йому ,та нелегко…
Поверни його ,Боже,мерщій!
11.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118011200418
99. НЕ ПЛАЧТЕ, МАМО... ТАТУ, НЕ ТУЖІТЬ
Не плачте ,мамо…тату,не тужіть -
Поліг за Україну я героєм.
Ви тільки Україну збережіть,
Бо кожен день наповнений там боєм.
Не плачте, мамо…тату , не тужіть…
Просто прийдіть до мене на могилу.
Про Україну всім ви розкажіть…
Про кожен бій й страшну ту вражу силу.
Не плачте , мамо… тату, не тужіть…
Що я загинув – важко вам збагнути.
За Україну Господа моліть,
Щоб перемогу швидше вже здобути.
Не плачте , мамо… тату , не тужіть,
Адже мене уже не повернути.
До церкви щонеділі ви ходіть,
Щоб мою душі в храмі пом'янути.
Не плачте , мамо…тату , не тужіть,
Побережіть себе ви до останку.
За мою душу Господа моліть,
Бо я поліг за неньку на світанку.
11.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118011200623
Ваш заголовок
94. ДОРОГА, ДОРОГА ВІД СЕРЦЯ ДО БОГА
Дорога,дорога від серця до Бога,
Дорога без краю й кінця.
Дорога,дорога від серця до Бога,
Та піт вже стікає з лиця.
Єдина дорога від серця до Бога,
А друга дорога вела на МАЙДАН.
У всього народу на серці тривога
І біль закривавлених ран.
Єднала МАЙДАН віра в краще майбутнє
І біль українських людей.
Видовище було для всіх незабутнє,
І жах на МАЙДАНІ всіх дні і ночей.
Дорога,дорога від серця до Бога,
А з МАЙДАНУ вона повела на війну.
У всіх нас і досі на серці тривога…
Уявить не могла врага душу гнійну.
08.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свидетельство о публикации №118010801294
95. ПІКЕТУЮТЬ ЛЮДИ РАДУ
Пікетують люди РАДУ,
Пікетують і кабмін.
Пережить не можуть зраду,
Вимагають тепер змін.
Але влада їх не чує,
Та й вдає ,що все гаразд.
Україну всю руйнують
Жреці LEXUSIV і MAZD.
Люди плачуть,молять Бога,
Щоб у всьому допоміг.
На серцях в усіх тривога,
Бо крований шлях проліг.
Йде війна чотири роки,
Все в володінні сатани.
Не спішить влада на кроки,
І нема кінця війни.
Не задумується влада,
Що накоїли вони.
Це ж страшна народу зрада,
Й гинуть наші там сини.
08.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010810937
96. МОЛЮСЬ
Молюсь за тих,хто зараз на війні.
Молюсь за тих, хто мир нам повертає.
Нелегко їм...важкі є ночі й дні,
Й на кожного з них вдома хтось чекає.
Молюсь за всіх , хто мужність проявив,
І осторонь не став собі спокійно.
Але багато хто життя там загубив,
Щоб спали всі в домівках ми спокійно.
Молюсь за тих,хто йде відважно в бій
І не ховається за спину побратима.
Молюсь за тих,хто казав врагу : «СТІЙ!»
І сам в бою нерівному загинув.
Молюсь за всіх ,хто бореться за мир,
Мир повернути рветься,поспішає,
Хто летить птахом,хоч не має крил.
І чи повернеться – не відає,не знає.
10.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118011001109
Ваш заголовок
91. БОЛЮЧА ТЕМА... ЗАРЕВО ВІЙНИ
Болюча тема…зарево війни,
І запах диму,згарища ...все в крові.
Голови кладуть батьків наших сини,
Які зростили їх у вірі і любові.
Болюча тема…постріли з гармат,
І міни рвуться знов на полі битви.
Поліг там не один наш син і брат,
І молим всі до Господа молитви.
Болюча тема…горе, смерть і жах.
Ні вдень,ні ніччю залпи не вщухають.
Від багатьох лишився тільки прах,
І нелюди назад не відступаюсь.
Болюча тема…страшний пекельний біль,
І стогін хлопців ,поранених врагами…
Та хочеться,щоб несли хліб і сіль
Й зустріли їх живими з рушниками.
05.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцво про публікацію №118010600249
92. НА МАЙДАНІ БИЛИСЬ В ГРУДИ
Активісти активістам -
Велика різниця.
І щоб правдоньки добитись,
То для них - дрібниця.
Покричали на майдані
В когось за спиною,
Та сміливості не було,
Щоб піти до бою.
Так руками інших хлопців
Хочуть все здобути,
А щоб самим воювати,
То не хочуть чути.
Ось такі є активісти…
Так себе назвали.
Багатьом за грати сісти,
Що народ продали.
На майдані бились в груди
В когось за спиною,
Та не сліпі наші люди,
І пішли до бою.
08.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010801084
93. ДУШІ В КАТІВ ЗАЧЕРСТВІЛИ
Душі в катів зачерствіли,
Достукатись важко до них.
Та серця в матерів вже зболілі
За рідних дітей і чужих.
Душі в катів зачерствіли,
А може у них душ нема?
Може вони оніміли,
Й війни вже четверта зима?
Душі в катів скам'яніли,
Свинцем залилися вони.
Від горя батьки почорніли,
Додалося в них сивини.
Душі в катів опустіли…
Опустіли й домівки людей.
Діти стають зсиротілі,
Загинуло безліч людей.
Схаменіться ,кати божевільні!
Негайно війну припиніть!
За духом вкраїнці ми - ВІЛЬНІ,
І руки від нас заберіть!
08.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010801191
Ваш заголовок
88. РОЗМОВА НА СВЯТВЕЧІР
- Мамо, де тато, чом досі нема?
Давай ми його почекаєм.
Четвертий Святвечір, четверта зима,
Що вечерять без нього сідаєм.
- Сідаймо до столу, молитву змолім,
Як робили це завжди ми з татом.
Пам'ять про нього святу збережім,
Бо значив для нас він багато.
- Мамо, чекаймо, може тато прийде,
Може важко додому дістатись.
Хай зірка на небі вже перша зійде,
Й до кроків будем прислухатись.
- Сідаймо вечерять без тата й цей раз…
Сідаймо, рідненькі…не плачте.
За душу його ми молімось щораз,
Й як чимось образив – пробачте…
- Мамцю, матусю, чом сталося це?
Чом доля забрала в нас тата?
Не промовить до нас тато більше слівце,
Й без нього пуста тепер хата.
- Не плачте, рідненькі, тримаймось міцніш,
За тата молімо молитви.
За те щоб війна закінчилась скоріш,
Й повернулись живі з поля битви.
05.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010601120
89. ХРАНИ, ГОСПОДЬ, ВСЕХ НА ЗЕМЛЕ
Храни ,Господь,всех на земле,
Чтоб был лишь мир и больше не стреляли.
Чтоб быть лишь миру и не быть войне,
Чтоб больше в жизни мы войны не знали!
Храни , Господь , детей и стариков,
Храни от пуль и взрывов канонады.
Чтоб о войне не слышали и слов,
И чтобы никогда не слышны были грады.
Храни Ты матерей, храни отцов,
Храни от вражьей мины и снаряда.
Чтобы не лилась на землю нашу кровь,
И это будет высшая награда.
Храни Ты братьев и сестёр храни,
Храни мужей, и жён , и всех на свете.
Чтоб не сверкали от войны огни,
И чтоб не оставались сиротами дети!
Храни , Господь ,всех на земле храни,
Храни подростков, девушек и женщин.
Нам Украину ,Боже ,сохрани -
Не становилось нас всё меньше,меньше,меньше...
05.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010511786
90. ЗАМЕЛО, ЗАКУРИЛО ДОРОГУ
Замело,закурило дорогу,
Білим снігом засипало все.
Чує мамине серце тривогу,
І сон щось недобре несе.
Замело,все засипало снігом:
Ніде ні стежини нема.
Сидить за столом мама з хлібом,
Та сина з війни ще нема.
Четверта зима вже минає,
Як син же пішов на війну.
В молитвах на нього чекає…
Залишив її вдома одну.
Замело,закурило дороги,
Мама в хаті в сльозах вся сидить.
Хоч плакать нема уже змоги,
Та серце пече і болить.
Звістки про сина немає,
Немає ніяких новин.
Та надії вона не втрачає,
Бо один він у неї …один.
05.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010500880
Ваш заголовок
85. ГЕРОЙ НАШ ЗАГИНУВ В НЕРІВНІМ БОЮ
Герой наш загинув в нерівнім бою:
В нерівнім бою з ворогами.
Він вдома залишив матусю свою
Й дружину з малими синами.
Герой наш загинув,щоб в мирі жилось,
Щоб в щасті жилося нам з вами.
Та тільки бажання його не збулось…
Убитий він був ворогами.
Герой наш загинув у розквіті літ,
Життю не натішивсь ні грама.
Прийшлося покинуть йому білий світ,
Й по нім залишилася рана.
Герой наш загинув,у землю поліг.
Умився він власною кров'ю.
До кінця він боровся,та встояти не зміг.
Він боровсь до Вкраїни з любов'ю…
17.11.2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117111711108
86. ЛІНІЯ ФРОНТУ
Лінія фронту,лінія болю
Взяла в полон не одну людську долю.
Заполонила наші родини.
Не обіймуться більше батько із сином.
Лінія фронту,лінія-горе,
Крові пролилось на ній ціле море.
Ввірвалось те горе в наші родини,
Торкнулось дорослих й малої дитини.
Лінія фронту…сліз вона й смутку,
Пов'язала Вкраїну в чорную хустку.
Серце німіє від лінії тої,
А хлопці збирають у тіло набої.
Лінія фронту-це рана суцільна,
Яка роз'ятрилась уже дуже сильно.
Лініє фронту,щезни навіки!
Не сій в Україні смерть і каліки!
03.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010309844
87. СВЯТВЕЧІР ЗНОВ... ЗІБРАЛАСЯ РОДИНА
Вже рік минув і знову Святий вечір-
Зібралась вся родина за столом…
Хустку мама кинула на плечі,
І коляду вже чути за вікном.
Святвечір знов…зібралася родина,
Традицію віків щоб зберегти.
Та плаче мама – війна забрала сина,
І вже йому до неї не прийти.
Нема кому і дідуха занести.
Нема господаря, аби його заніс.
Всім навіть подих важко перевести…
З очей течуть в усіх потоки сліз.
Святвечір знов з вечерею святою.
І на столі усі дванадцять страв.
Невістка залишилася вдовою…
Такого горя жоден не чекав .
04.01.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010601017
Ваш заголовок
82. СИДИТЬ ХЛОП'Я
Сидить хлоп'я в лахміттях, ще й голодне,
Сидить на камені і очі повні сліз.
Замурзане, знівечене, холодне,
А біля нього міни рвуться скрізь.
Коли спитали: «Чий ти? – то заплакав
І мовить слово довго не спромігсь.
Щось показав рукою, наче знаком,
Й на землю біля каменя приліг.
Приліг і плаче, голосно ридає,
Б'є по землі маленьким кулачком.
прДавно він тут, і маму дожидає… –
І сльози ллє на землю потічком.
Її нема й уже не повернеться:
Під кулепад потрапила вона...
І щем душі, і серце квилить-рветься…
Що ж та дитина – залишилася одна.
Хлоп'я притихло й сльози вже не ллються.
Нема домівки, мами теж нема…
А вбивці матерів не схаменуться
Й не спиняться – у них душі катма.
30. 07. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117073100038
83. ПРОШИВАЮТЬ ПОСТРІЛИ ПОВІТРЯ
Прошивають постріли повітря,
Рвуться міни, знову кулепад…
На землі скервавлена палітра –
І накрив солдатів «вогнеград».
Та жаска картина… Страшно знати –
І кінця та краю в тім нема…
Що ж бо нам від ворога чекати?
Та ж в крові вже не одна зима.
Серед ночі – зарево в повітрі.
На світанку – знову сипле «град»,
Наче мак потертий у макітрі,
Голови кладуть за братом брат.
Плач і стогін, скрегіт увостаннє…
І обійми матері-землі...
Серцю тужно, наче птах надранній
Пісню тче для вічності в імлі.
30. 07. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свидетельство о публикации №117073100179
Натисніть тут і почніть писати. Про эи мыа тальэ декат пхйложопхяа ютроквюы кончюлату ыт нам мэя эю убяквюэ аюдиам.
Ваш заголовок
79. ЧОМУ ТИ, ДОЛЕ ТАКА ЖОРСТОКА?
Чому ти, доле, така жорстока?
Чому забрала батька, дідуся?
Тепер і мама, мов калина, одинока,
Щодня голосить, плаче без кінця.
Чому ти, доле, з нами так вчинила?
Чому забрала рідних нам людей?
Чому війною вщент все спопелила,
Життя забрала, скалічила дітей?
Чому ти, доле, нас осиротила,
Чом горя й смутку всім нам додала,
Чому ти кров'ю землю окропила –
Квітучою вона, ота земля, була.
Чому ти, доле, все це допустила?
За що це, доле, за які гріхи?
За що ненависть між людей пустила?
За віщо землю топчуть вороги.
26. 07. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117072610509
80. ЧОМ СТАЛОСЬ ТАК? КОМУ ТАК ТРЕБА?
Чом сталось так, кому так треба,
Для кого війна ця – знаряддя й важелі?
Чому не бачим мирного ми неба?
Хто спопеляє клаптики землі?
Для кого вибухають міни і снаряди?
Для кого цей шалений кулепад?
Де людям шукати рятунку, розради? –
Лишились без рідних …без хат…
Чом сталося так і хто це затіяв?
Кому треба крові отут на землі?
Чом вітер скорботний знову повіяв?
Чом гинуть й навіщо дорослі й малі?
Чому і для кого, яка тут причина?
За що хрест кровавий оцей ми несем?
Чом тратимо внука, чи батька, чи сина?
І хто відповість за це під вівтарем?
26. 07. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117072700114
81. ЗЕМЛЯ СКРОПИЛАСЬ КРОВ'Ю, НЕ ДОЩЕМ
Земля скропилась кров'ю, не дощем,
Її ніхто зерном не засіває,
І повниться весь світ лунким плачем,
І нашу землю болем прошиває.
Встеляють землю голови синів,
А зверху кулепад ще досіває,
Вже не піднять їм від землі голів,
Хоч дома рідні і сім'я чекає.
Калюжі крові ріками стають
І запах диму нам наповнив груди.
Чом Україні миру не дають?
Коли ж той мир і спокій у нас буде?
Коли закінчиться та буйная війна?
Коли запахне миром у повітрі?
Коли ж наш ворог стямиться сповна,
Про це прошелестять дерева в верховітті?
26. 07. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117072700228
Ваш заголовок
76. МИРНОГО НЕБА ХОЧУТЬ УСІ
Мирного неба так хочуть усі:
Без пострілів, мін,градопадів.
Щоб сонце світило,сміялися всі
Й не було вже більш кулепадів.
Мирного неба, щасливої долі,
Щоб життю всі раділи й не було війни,
Щоб нікого не було в полоні, в неволі…
Над Вкраїною, Боже, зглянься, майни!
Мирного неба без горя і болю,
Без сліз, без війни, без окопів і ран,
Щоб не було дороги смуткові й горю,
Щоб з України пішов кровний тан.
Мирного неба без стогону й крові,
Без страху і сліз, без вибухів, втрат.
Щоб жили всі у мирі, щоб у любові,
Щоб жили без воєн, в теплі рідних хат!
13. 07. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117071307456
77. НЕ СУМУЙТЕ, МОЇ РІДНІ
Не сумуйте, мої рідні,
Що додому не вернувся…
Захищав Вкраїну гідно,
В сиру землю загорнувся.
Не сумуйте, мої рідні,
Бо це доля вдарувала.
Тут погуки жваві, мінні,
Від них курява остала.
Не сумуйте, мої рідні,
Що вам горя я завдав.
Ви найкращі, жити гідні…
Я ж Вкраїну захищав.
Не сумуйте, мої рідні,
Не рвіть душу вщент свою…
Щоб не знати війни, злиднів...
Я все ж вистояв в бою.
Не сумуйте, мої рідні.
Своє серце ви не рвіть,
Полягли у землю гідні –
За нас Господа моліть.
13. 07. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117071308770
78. НЕ ВЕРНУВСЯ ДОДОМУ З ВІЙНИ
Не вернувся додому з війни –
Плаче батько і мати голосить…
(Додалося жалю й сивини…)
Все до Господа руки возносять.
Не вернувся додому з війни,
Не побачить більш батька і неньку,
Та відчув він лиш жар пелени,
Що затисла смертельно серденько.
Не вернувся додому з війни
І в обійми не схопить дружину.
Тільки бачив жахливії сни…
Вже не візьме на руки дитину.
Не вернувся додому з війни,
Не всміхнувся на ріднім порозі,
Та потрапив до рук сатани,
Тож і вижить уже був не в змозі.
Не вернувся додому з війни
І домівка тепер – домовина,
Не діждав ще до літа й зими…
Не побачить дружину і сина.
13. 07. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117071308934
Ваш заголовок
73. ВІЙНА ГОРЕМ УСІХ ОПОВИЛА
Приїхала донька додому
І маму з порога пита:
– Матусе рідненька,
Де тато, чом удома нема?
– Нема, моя доню, й не буде…
Давно він уже на війні
Отримав він куленьку в груди
І більш не повернеться… Ні!..
Донечка в сльози, з сльозами
До маминих впала грудей:
– Тата нема більше з нами,
Помер, як то більшість людей…
Як боляче й прикро це знати,
Як важко цей біль пережить…
Почорніла від горя вже мати
І серце смертельно болить.
А під дубом чорніє могила
І ворон на гіллі кричить…
– Війна горя усім не щадила…
І тато десь там… там лежить...
28. 04. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публикацію №117051606744
74. РІДНА НЕЬКО-УКРАЇНО
Рідна ненько-Україно,
Ти важкий проходиш шлях...
У крові вже по коліна,
Кров стікає по стежках.
Рідна ненько-Україно,
Ти для мене дорога.
Ти не станеш на коліна
Перед нашого врага.
Рідна ненько-Україно,
За тя Господу молюсь.
Ти для нас вовік безцінна.
Низько я Тобі вклонюсь.
Рідна ненько-Україно,
Ти свята наша земля.
То за тебе рід наш гине,
Ворог у народ стріля.
Рідна ненько-Україно,
На ногах своїх стоїш…
Зараз землю рвуть нам міни,
Та пройде по ній леміш.
Рідна ненько-Україно,
Розцвітеш, як квітка знов.
Скоро враг тебе покине
Й перестане литись кров.
11. 05. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117051610933
Сумно трембіта ще грає,
Гомін по горах іде.
Ворог на Сході гуляє
З собою нам горе веде.
Ллється кров і бухикають міни,
І кулі летять раз на раз.
Cтогнуть-здригаються стіни,
Звістки горя доходять до нас.
Щоб трембіта нам радісно грала,
Хорошую вість нам несла,
Щоб Україна кривди не знала,
Щоб у крові вже більш не була.
Щоб ніколи не плакали діти,
Що їх батька нема поміж них,
Щоби всюди все квітнули квіти
Й щоби залп від гармат уже стих.
17. 05. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свидетельство о публикации №117051800030
Ваш заголовок
70. ЗАБРАЛИ СИНА ЗНОВУ НА ВІЙНУ
Забрали сина знову на війну –
І серце матері в розпуці…
«Хоч думкою до нього я майну…
Щоби із сином бути… не в розлуці».
Забрали сина, сина… на війну
І чи вернеться – те вона не знає...
Не спала цілу нічку… чи одну,
Додому сина із війни чекає.
Не йде робота, вся думками там.
І дні, і ночі молиться за сина.
Як донести бездушним тим катам,
Що він у неї єдиная дитина?
Неначе серце вирвали з грудей,
Неначе руки й ноги відрубали...
А сльози градом, градом із очей –
Її ж надію на війну забрали.
Рікою сльози знов течуть з очей,
Серце – ошмаття, все на друзки рветься.
Ох, скільки ж то недоспаних ночей…
Та вірить: із війни живим вернеться.
08. 01. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117010801363
71. РОЗМОВА З МАМОЮ
– Мамо, де тато? – питає дитя. –
Чому не вечеряє з нами?
– За нас, мої любі, віддав він життя
В нерівнім бою з ворогами.
– А як же без нього тепер будем жить?
Хто сіять, косити хто буде?
– Тепер вже без нього ми мусимо жить,
В усім запоможуть нам люди.
– Хто гроші заробить? Адже ми малі,
Ніде не візьмуть на роботу…
– Наш тато, рідненькі, спочив у землі,
На себе я взяла турботу.
– Чому ж бо так сталось? Хто татка убив?
За що та війна розв'язалась?
– Ваш татко життя дуже сильно любив,
Та там, на війні, обірвалось…
Не плачте, рідненькі, ще ж я у вас є,
Я буду за тата й за маму…
Віддав за нас долю, життя дав своє…
Ходімо за нього – до храму.
– Та добре, матусю, ти нам не тужи:
Не рви свою душу й серденько.
І пам'ять про татка навік збережи…
Будь за тата і маму нам, ненько…
08. 01. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117010807110
72. ВЖЕ МАМА ВИПЛАКАЛА ОЧІ
Вже мама виплакала очі
І замість сліз тепер лише роса…
Частенько бачить сни, мов поторочі,
Посивіла вже від журби коса.
Нема вже сліз, але вона голосить,
Щемить у серці, болю меж нема…
Щоб син вернувсь… Бога молить-просить,
До неба руки немічні здійма.
Голосить мама, молиться, зітхає,
Та вірить щиро: син її живий…
Щодня надію у душі плекає
І хрест несе, свій хрест життя важкий.
Вже сліз нема – лише любов до сина:
Безмежна, вічна матірна любов,
Та ж він в неї лиш одна дитина…
І замість сліз – лиш стогін, щемкіт, кров.
16. 02. 2017 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117051609956
Ваш заголовок
67. ВИГЛЯДАЄ МАТИ ІЗ ВІЙНОНЬКИ СИНА
Виглядає мати із війноньки сина,
Адже він у неї єдина дитина.
Виглядає сина, сльози проливає
І безперестанку додому чекає.
Сидить на порозі, перехожих бачить.
Серце у тривозі – сина чи побачить…
Не хоче в це вірить, не хоче це знати,
Буде до кінця днів сина виглядати.
Виплакала очі, серце ледве б'ється,
Та крапля надії в неї зостається.
І не хоче вірить, що його немає,
І з війни синочка додому чекає.
13. 12. 2016 р.
© Copyright: Королеап Гір Клавдія Дмитрів, 2016
Свідоцтво про публікацію №116121400543
68. РВЕТЬСЯ СЕРЦЕ В МАМИ НА СВЯТВЕЧІР
Рветься серце в мами на Святвечір,
Бо ж сама, зосталася одна:
Син на війні, не огорне за плечі,
Як це робив він завжди, звіддавна.
Поболює серце – чи його шматочки,
Пече, болить, плине з нього кров.
Дала з собою сину образочки
Й свою безмежну – мамину любов.
Палає свічка, вже кутя застила,
І здалеку вже чути голос коляди,
А мати молитву ще недомолила,
Щоб Бог беріг сина…сина від біди.
Палає свічка, мама на колінах,
Сльози градом, градом котяться з очей.
Вона одна в хаті, одна у цих стінах
І без ліку... ліку неспаних ночей.
Присіла до столу, а сльози рікою,
Тремтливо рукою вона за кутю...
А син не скуштує там, на полі бою…
«Храни, Господь, сина, молю тя,
молю…»
Святвечір, Святвечір – люди веселяться,
Та не одна мама за столом в сльозах…
Невже ті нелюди Бога не бояться,
Пощо синів їхніх, пощо їх у прах?..
Святвечір…Дай Боже, щоби останній,
Та щоб мати більше не отак – одна
Більше вечерять отак не сідала
Щоб в матері сина не взяла війна…
06. 01. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117010711232
69. ЗИМА... ХУРДЕЛИЦЯ... МОРОЗИ ЗНОВ ЛЮТУЮТЬ
Зима… Хурделиця… Морози знов лютують
І постріли гарматні чути знов,
За перемогу кров'ю сніг гаптують…
Щодня-бо проливають хлопці кров.
Той сніг гаптований і вишиваний кров'ю
Щодень всім жалю, болю додає.
З молитвою усі, з батьківською любов'ю…
Але чимало їх назад, із поля не встає.
Окопи, посвист куль і знову гаптування...
Гранати рвуться, стогін знову чуть…
Як прикро знати – знов із кимсь прощання…
Як прикро бачити – знов когось везуть.
Як прикро бачити оті всі візерунки
І знати те, хто гине – красен-цвіт…
Коли про мир гітара стогне лунко,
Коли героям – «Многа, многа літ»…
08. 01. 2017 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2017
Свідоцтво про публікацію №117010801160
Ваш заголовок
64. КОЛИ УЖЕ ПРИЙДЕ ВІЙНІ КІНЕЦЬ?
Коли уже прийде війні кінець?
Коли ущухнуть постріли із граду?
Кров перестане застигати, мов свинець
Й зловісний вмовкне посвист кулепаду!
Коли уже настане знову МИР?
Коли усміхнені всі вийдуть із домівок?
Коли відкине зброю катозвір
Й більше не візьме в руки він гвинтівок?!
Коли вже постріли не буде більше чуть?
Коли на землю кров не буде литись?
Коли ті нелюди стріляти не будуть
Й більше ніхто слізьми не буде митись?!
Коли вже стогону не буде більше чуть?,
Коли всі скажуть: «МИР У НАС ПАНУЄ!»
Коли мине зло, ненависть і лють?
Коли ж то мир дитина намалює?
Молім про це, всі Господа молім!
Молім про це усі безперестанку!
І мир в серцях, так, мир в серцях несім –
І мир прийде, настане… на світанку!
23. 01. 2016 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2016
Свідоцтво про публікацію №116012301012
65. ПОВЕРТАЙСЯ СКОРІШЕ, МІЙ БРАТЕ
Повертайся скоріше , мій брате , додому,
До рідної хати, рідненький, вернись.
Від цієї війни чуєм біль всі і втому…
Та додому приїдь!Я прошу не барись!
Вдома мама із татом тебе виглядають,
Додому усі ми чекаєм тебе.
Благаючи, руки в молитві складають,
І Господа молять, щоб вберіг він тебе.
Вертайся додому , мій брате рідненький,
Та на кожному кроці ти Богу молись!
Чекають тебе батько й ненька старенькі…
Вони вже не ті,які були колись…
Вернися!Благаю!Дай їм старість дожити!
Дай їм сонцю радіти й бачить поряд тебе!
Поможи нам , Господь , щоб з війни всіх зустріти,
Бо Черемош й Дніпро разом з нами реве!
17.02.2016 р.
© Copyright: Корлева Гір Клавдія Дмитрів, 2016
Свідоцтво про публікацію №118010600464
66. ВИГЛЯДАЄ МАТИ СИНА ІЗ ВІЙНОНЬКИ
Виглядає мати із війноньки сина,
Адже він у неї єдина дитина.
Виглядає сина, сльози проливає
І безперестанку додому чекає.
Сидить на порозі, перехожих бачить.
Серце у тривозі – сина чи побачить…
Не хоче в це вірить, не хоче це знати,
Буде до кінця днів сина виглядати.
Виплакала очі, серце ледве б'ється,
Та крапля надії в неї зостається.
І не хоче вірить, що його немає,
І з війни синочка додому чекає.
13. 12. 2016 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2016
Свіідоцтво про публікацію №116121400543
Ваш заголовок
61. НЕ ПЛАЧТЕ
Не плачте, мамо, я для Вас живий…
Прийду вві сні, присяду біля ґанку.
Вас захищати – то є наказ святий…
Та «градом» нас накрило на світанку.
Не плачте, тату… я не повернусь,
Життя моє раптово обірвалось.
Тепер я тут – і тут за Вас молюсь…
Простіть за те, що горя Вам додалось.
Не плач, кохана, Богу лиш молись,
Бо обірвалась ниточка між нами…
Ми не могли і думати колись…
Та на могилу все ж приходь з синами.
Не плачте, діти, маму бережіть…
Я мусів захищати Україну.
В любові й розумінні ви живіть…
Не думав я, що швидко вас покину.
Не плачте, рідні, і мене простіть…
Простіть за те, що болю Вам доставив.
За Україну Господа моліть
Й щоб рідну землю кожен із Вас вславив.
Не плачте, друзі, й Ви мене простіть.
Я мусів Україну захищати…
Ви ж також рідну землю бережіть
Й не дайте ворогу цю землю розтоптати!
22. 01. 2015 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2015
Свідоцтво про публікацію №115012300783
62. СИДИТЬ СТАРЕНЬКА МАМА НА ПОРОЗІ
Сидить старенька мама на порозі,
Сидить одна і зорить в далечінь.
Чекає сина й вже чекать не в змозі,
Та бачить просто від тополі тінь.
Сидить старенька мама у задумі
Й не в силі більше плакати-ридать.
Не в радості сидить вона, а в сумі…
Все ж завше буде сина виглядать.
Сидить старенька і сльозу зронила,
Що покотилась по щоці,мов град.
Не для війни вона його зростила
І не з війни хотіла сина виглядать.
Сидить старенька, вервичку тримає…
Рука тремтить, та молиться, як стій.
Немає сина, та вона чекає…
Хоч син лежить давно в землі сирій.
Сидить старенька, зводить д'горі руки,
Благає Господа, щоб сили дав терпіть.
Не в силі витерпіти їй душевні муки,
Безперестану серце стугонить.
Сидить старенька й вірити не хоче,
Що вже ніколи син до хати не зайде.
Мов у голубки, серденько тріпоче
І спокій вже ніяк не віднайде.
Сидить старенька й плаче, мов дитина…
Голосить, тужить, молиться вона.
Війна забрала найдорожче – сина…
На старість жити… день і ніч одна.
22. 08. 2015 р.
© Copyright: Короева Гір Клавдія Дмитрів, 2015
Свідоцтво про публікацію №115082307063
63. ЗУСТРІЛА МАМА СИНА ІЗ ВІЙНИ
Зустріла мама сина із війни
Заплакана і зовсім почорніла –
Хоч бачила про нього всякі сни –
В обіймах сина знишкла і зомліла.
Вбійнявшись, мовчки плакали вони
І серця бій, мовто пташок у клітці…
Перед очима пробігали сни –
І сина гладила рукою по голівці.
Аж раптом – це не сон, не зустріч уві сні,
Аж раптом – це не марення в гарячці.
І син ось тут… уже не на війні,
Але в пропахлій вуглем, степом шапці…
Ридає мама, гірко плаче син…
Крізь сльози – «МАМО!» «СИНУ!» – стиха чути.
Та ж він у неї, ну, зовсім один…
Що могло статись – страшко їй збагнути.
Зустріла мама сина із війни,
Й для неї дні тортур немов позаду.
Тепер щасливі з сином бачить сни,
Та син все ж чує постріли із граду.
Зустріла мама сина із війни,
Бажає іншим, щоб синів зустріти…
Молитву мовить, щоб не було війни
Й щоб з горя вже нікому не чорніти.
Зустріла мама сина із війни
І син щодня цілує мамі руки…
О Боже! Поверни всіх із війни,
Щоб серце матері не квилило з розпуки!
20. 01. 2016 р..
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2016
Свідоцтво про публікацію №116012100080
Ваш заголовок
58. ЩОБ БІЛЬШЕ МИ НЕ БАЧИЛИ ВІЙНИ
Щоб більше ми не бачили війни,
Щоб горя й бід ніколи ми не знали,
Не на війну щоб йшли наші сини
Й не із війни удома їх чекали.
Щоб ми не чули, що хтось згинув на війні
І щоби смерть не заглядала в очі.
Щоб всі сказали: «НІ! О НІ ВІЙНІ!!!»
І щоби це були слова пророчі.
Щоб тільки МИР і СПОКІЙ панував,
Щоб крові ріки більше не лилися!
Щоб не з війни нас вдома хтось чекав!!!!...
О мій народе, ти за це молися!
19. 11. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114111911090
59. ЧИЯ ОТАРА?
Чия отара так давно блукає?
Чому самі? Де їхні пастухи?
Й залізне чудо понад нас літає…
Без ватажка заблукані птахи.
Якась отара зовсім різномасна:
Старезні барани, й ягнята молоді…
Чи їм порядність… совість непідвласна,
Що зараз у такій страшній біді?
Блука отара, блеє, мов ридає,
Блука на холоді, у спеку, на дощі…
І на команду пастуха чекає
Удень, і вранці, й навіть уночі.
А без команди зась їм повертатись,
Невільно діять без команди пастуха.
Тому доводиться в своїй крові купатись…
Бо застає година їх лиха.
Інші барани їх не в змозі рятувати,
Бо самі потрапляють у біду.
Тож мусять там на місці пропадати, –
А багатьох ніколи й не знайдуть.
Є серед них й сумирненькі ягнята,
Які налякані до смерті пастухом…
І мусять голови вони за це складати,
І вдома шкура вмент стане кожухом…
Звертаюсь до найстаршого зі стада,
Щоби шукав дорогу з чужини,
Щоб не блукали по чужих левадах…
Адже вони в своїх батьків сини.
Щоби вернулись у свою кошару,
Не слухаючи дурня-пастуха,
Не бачити й не чуть того кошмару,
Бо ж блеяння і рев їх не стиха.
Усі ж бо озвірілі ті барани,
І власна тінь для них жахливий страх,
Давно у всіх вже кровоточать рани…
Від багатьох лишився тільки прах.
Одумайтесь, барани, схаменіться!
Додому йдіть, до своїх до овець.
За тих, що вбили, Богу помоліться,
Й НЕХАЙ ВІЙНІ НАСТУПИТЬ ВЖЕ КІНЕЦЬ…
Бо вдома вас чекають ваші вівці,
Малі ягнята і батьки-старці.
Не проливайте нічиєї крівці… –
І замість автомата хліб у вас в руці!
Бо пастухові рани, біль – байдуже…
Землицею ви рани заліпіть…
В свої кошари йдіть, прошу вас дуже,
Й за спокій душ все Господа моліть….
23. 11. 2014 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114112312240
60. НЕ ПЛАЧ, КОХАНА
Не плач, кохана, я з війни вернусь.
Тебе й дітей обійму, поцілую,
Батькам, як завше, до землі вклонюсь
І про життя з тобою помізкую.
Не плач, кохана, Бог нас береже
І Ангел нас усіх охороняє,
Та й Мати Божа всіх нас стереже,
Бо вдома кожного все ж хтось-таки чекає.
Не плач, кохана, я з війни вернусь…
Ти лиш молися, не втрачай надії.
Думками я щомиті звідси рвусь…
Тут гинуть наші, хлопці молодії.
Не плач, кохана, я з війни вернусь –
Як завше, у любові будем жити.
Безперестану Богові молюсь,
Життя навчився більше я любити.
Не плач, кохана, адже я живий…
З війни додому, люба, я прилину.
Вкраїну захищать – наказ святий…
А ти молися…. – й я все ж не загину.
Не плач, кохана, я з війни вернусь
І привезу додому перемогу…
Молися ти, і я за це молюсь,
Жени з думок неспокій і тривогу.
09. 01. 2015 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2015
Свідоцтво про публікацію №115010910620
Ваш заголовок
55. МЫ БЫЛИ БРАТЬЯ
Мы были братья матери –Отчизны,
Мы были братья матери, отца.
Мы били разны…были и капризны,
И пот родной у нас стекал с лица.
Росли мы вместе, вместе ели кашу,
Бежали вместе в лес мы по грибы.
И лишь война разбила память вашу…
Не помогают убежденья и мольбы.
У нашем теле кровь одна и та же,
Отец и мать у нас с тобой одни.
Услышать правду ты не хочешь даже,
И даже ты забыл нашего детства дни.
Как можно позабыть страну родную?
Забыть страну ,где ты родился, рос?..
Забыть язык и маму дорогую?…
Себе я задаю этот вопрос.
Мы вместе спали все в одной кроватке,
Ходили вместе в школу мы одну.
Всё детство мы играли с тобой в прятки,
Ну а теперь возненавидел ты страну.
Какая пелена глаза закрыла?
Откуда ненависть к родному языку?
Нас мама одинаково любила.
С тобой мы мчались вместе на реку...
Ты почему словам моим не веришь?
Ты почему не веришь всем родным?
Мне страшно за тебя…как – будто бредишь…
И разговор наш получается пустым...
Приедь ты к нам и посмотри глазами,
И убедись где правда ,а где ложь.
Давай душой ты снова будешь с нами.
Мне больно от всего... по телу идёт дрожь…
11.09.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118011000811
56. УКРАЇНО МОЯ, УКРАЇНО
Україно,моя Україно,
Ти достатньо вже вмилась слізьми.
І за тебе , моя Україно,
Перед ворогом стали грудьми.
Україно,моя Україно,
Ти купаєшся в крові людській.
За тебе,моя Україно,
До бою йде нарід же твій.
Україно,моя Україно,
Твій плач уже чує весь світ.
За тебе,моя Україно,
Витікає кров з ран й капа піт.
Україно ,моя Україно,
Я за тебе молилась й молюсь.
За тебе,моя Україно,
Благать ворогів я берусь.
Україно, моя Україно,
Бог поможе тебе врятувать.
Й за тебе,моя Україно,
Враг не буде наш нарід вбивать.
16.09.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №118011001023
57. ЗА
МИР УСІ МИ ГОСПОДА МОЛІМ
Знов постріли лунають на світанку,
І знов знаряди чуть неподалік.
Цей жах
щовечора,вночі,щоранку...
І крові так щораз
тече потік.
Знов рвуться міни там
,на полі бою,
Летять гранати у помешкання
людей.
Вбивать з градів й кулеметною стрільбою…
Старих вбивають
і немовлят – дітей.
І запах пороху знов чути у повітрі,
Ворожі кулі знов і
знов летять...
Жорстоко так не поступав
і Гітлер…
Скільки ще будуть нелюди стрілять?
Знов гинуть люди в
славній Україні,
За неї рідну голови
кладуть.
Герої всі у
боротьбі єдині,
Й з ножем на танк
сміливо вони йдуть.
Хвала і слава мужньому
народу,
Героям всім подяка і
уклін.
Здіймім ми руки всі до небозводу
Й за МИР усі ми
Господа молім.
21.09.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №118011000976
Ваш заголовок
52. ВІЙНА ЗАБРАЛА ТИСЯЧІ ЖИТТІВ
Війна забрала тисячі життів…
Й ще скільки забере-ніхто не знає.
Та помирати ніхто з героїв не хотів,
Бо знав, що вдома хтось таки чекає.
Війна принесла тисячі смертей
І залп гармат донині не вщухає.
Забрала у батьків їхніх дітей –
І все їй мало, все ще забирає.
Як страшно чути залпи із гармат!
Як важко знать, що дальше гинуть люди!
Там гине чоловік, чийсь син чи брат…
О,Господи, коли вже спокій буде?
Війна забрала щонайкращий цвіт,
Та ворог аж ніяк не схаменеться.
Зробила безліч діточок-сиріт…
Чий батько ще живим не повернеться?
Війна калічить долі всіх людей
І не щадить нікого по дорозі.
Старих, жінок, молодь і дітей,
Що вже не стануть більше на порозі.
І стала кров'ю змочена земля,
Снаряди рвуться, постріл не вщухає.
Від мін, гранат з землі стала рілля
І ворог клятий ще і ще вбиває.
Коли ж зупиниться це кровопролиття?
Коли земля не буде вже здригатись?
Коли настане мирнеє життя
Й слізьми ми більш не будемо вмиватись?
25. 08. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114082600372
53. СЛОВО "ВІЙНА" МИ ЧУЄМО ЩОРАЗУ
Слово ВІЙНА ми чуємо щоразу -
Воно звучить із уст усього люду.
Молилась і молюсь за мир щоразу,
Й продовжувать молитись дальше буду.
Колись це слово знали ми з книжок,
Про нього говорили ветерани.
Про це відбувся не один урок,
А воно зараз розятрило рани.
Слово ВІЙНА звучить щомиті в нас.
Воно відлунням йде по всьому світу.
Ніхто й не думав,що у мирний час
Буде війна і…гинутимуть діти.
Слово ВІЙНА заполонило всіх.
Й не просто слово,а воєнні дії.
Ніхто й подумать про таке не міг :
Що гинуть будуть хлопці молодії.
Навіть від слова охопив нас страх,
Навіть від думки йде мороз по шкірі.
А люди гинуть просто на очах…
Вбивають їх кати,неначе звірі.
Слова ВІЙНА не хочемо ми чуть,
Не хочем знати,що таке буває,
Але від куль врага в нас люди мруть,
Життя людські війна в нас забирає.
Врятуй же , Господи , усіх нас від війни,
Почуй усі молитви і благання.
В обійми свої нас усіх візьми,
Щоби в цю мить війна була остання!
29.08.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво роо публікацію №118011000632
54. Я ХОЧУ ЗНАТЬ ЧОМУ ВІЙНА ПРИЙШЛА
Я хочу знать чому війна прийшла…
Невже комусь обридли мир і воля?
Чому ворожа куля саме нас знайшла?
Чому нас всіх така спіткала доля?
Я хочу знать чом трапилося так,
Чом чуєм постріли,рвуться гранати й міни?
Невже ми всі зробили щось не так?
За що народ вкраїнський зараз гине?
Я хочу знать чом ворог наступив?
Чому цей гріх на душу схотів взяти?
Для чого підлість й прикрість нам зробив?
Для чого люд Вкраїни став вбивати?
Я хочу знать за кого і за що…
За кого гинуть діти України?
Чом правди чуть не хочуть ні за що?
Чом Україну перетворюють в руїни?
01.09.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118011000692
Ваш заголовок
49. МИР
УКРАИНЕ, ГОСПОДИ, ВЕРНИ
(Словами російськомовних громадян України)
Прости ,Господь, меня и всех людей,
Прости
за всё,за всё,чем согрешила.
Нам
помоги,чтоб не было смертей,
Чтоб
в Украине люди в мире жили.
Прошу,Господь,нам
жизнь всем сохрани,
Прошу
,Господь,будь милостен над нами.
Не допусти ,Господь, чтоб были мы одни,
Чтоб
мы с врагом не оставались сами.
Прошу
,Господь, прости за все грехи,
Будь
милостен, тебя я умоляю.
Чтоб больше
не видать поток крови реки…
Люди
погибают,у людей стреляют.
Прошу,Господь,врага ты
отверни,
Чтоб живы все вернулись с поля боя.
Мир
Украине,Господи,верни,
Прошу
тебя я ,на коленях стоя!
23.07.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №118010912292
50. НЕ
ДЛЯ ТОГО
(Словами російськомовних людей, які проживають в Україні ,а їхні рідні на
війні)
Не
для того детей я родила,
Не
для того я мужа полюбила.
Не
для того я детям жизнь дала,
Чтобы война их жизни погубила.
Не
для того я ночью не спала,
Чтоб
сына отдавать врагам тем в руки.
Не
для того мужа домой ждала,
Чтоб
пережить военные разлуки.
А для того любила и люблю,
Чтоб
в мире жить и радоваться жизни.
И
пред иконой на коленях я стою,
Чтоб
сохранились человеческие жизни.
23.07.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №118010912007
51. НЕ ДЛЯ ВІЙНИ РОСТИЛА Я СИНІВ
Не для війни ростила я синів,
Не для війни кохала чоловіка,
За те, що коїться, аж зло бере і гнів,
За те, що трапилось й така настала віха.
Не для війни родила я синів,
Не для війни леліяла з пелюшок,
Не для війни життя син зрозумів,
Не для стрільби з гармат й ворожих пушок.
Не для війни я ночі не спала,
Щоб годувать синів і колихати.
Не для війни життя синам дала
І не з війни я мрію їх чекати!!!
Не для війни сини мої живуть,
Не для війни Господь життя дарує…
Та … на війну сини наші ідуть…
Йдуть на війну, яка життя руйнує.
Тому щораз я Господа молю,
Щоби вберіг синів наших навіки.
І на колінах я при образі стою,
Щоб крові не текли землею ріки.
Тому молю я Господа щораз,
Щоби вберіг він нашу Україну,
Щоби настав у нас вже мирний час,
Щоб нарід України більш не гинув!
22. 08. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114082500693
Ваш заголовок
46. Я ЗАГИНУВ, НЕНЕ
Моя люба нене,мене виглядаєш,
Що уже загинув, ти ,рідна,не знаєш.
Моя люба нене, я б до тя полинув,
Але ж я ,рідненька, я... уже загинув.
Я загинув,нене , від вражої кулі.
Полягли і інші,що зі мною були.
Полягли в бою ми за Вкраїну – неньку,
Ми обороняли від врагів рідненьку.
Моя люба нене,не тужи , молю тя,
Я на небесах вже,та тебе люблю я.
Помолись,матусе , ти за душу мою...
Прикрив побратима на землі
собою.
Моя рідна нене,мій рідненький тату,
Більше не зайду вже я у вашу хату.
Більше вже не стану на поріг ногою,
Бо поліг я ,рідні, у нерівнім бою.
Кров'ю я умився,витерся руками,
Але завжди був я із вами думками.
У крові скупався,землею накрився.
Й до останньої миті Богу я молився.
А тепер ,рідненькі,за мене моліться,
За Вкраїну – неньку Господу вклоніться.
Вас Господь почує,Вам Господь поможе,
Й ворог панувати більше в нас не зможе.
23.06.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010911255
47. НЕ ДАЙ, ГОСПОДЬ
Не дай, Господь, кому войну увидеть,
Не дай, Господь, под пулями бежать,
Не дай, Господь, честных людей обидеть,
Не дай, Господь в сырой земле лежать.
Не дай, Господь, гранат услышать взрывы,
Не дай, Господь, осколки собирать,
Не дай, Господь, души терпеть порывы,
Не дай, Господь, кого-то потерять!
Не дай, Господь, смотреть, как убивают,
Не дай, Господь, чтоб не смогли помочь,
Не дай, Господь, увидеть, как стреляют,
Но дай, Господь, чтоб враг убрался прочь!
Не дай, Господь, в плену чтоб оказаться,
Не дай, Господь, пытки врага терпеть,
Не дай, Господь, домой не возвращаться,
Не дай, Господь, чтобы в огне гореть.
Не дай, Господь, плохие слышать вести,
Не дай, Господь, идти в неравный бой.
Не дай, Господь, приехать «ГРУЗОМ 200»…
НО ДАЙ, ГОСПОДЬ, ЖИВЫМ ПОПАСТЬ ДОМОЙ!
28. 06. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114062908921
48. ЗА МИР В УКРАИНЕ Я БОГА ПРОШУ
(словами іноземнців,які переживають за Україну)
Берегите
себя,берегите мужей.
Детей
и отцов берегите.
Чтоб
мир в Украине наступил поскорей -
За
это вы Бога молите.
Вы
молитесь за всех,чтоб хранил всех
Господь,
Чтобы
враг с Украины убрался.
Чтоб
в мире стал жить в Украине народ,
Чтоб
снаряд никогда не взрывался.
Свист
от пуль чтоб умолк над землёй навсегда.
Чтоб был мир и покой в Украине.
Чтоб
река лишь воды, а не крови текла,
Не
взрывались чтоб больше в нас мины.
Берегите себя,береги
прошу,
За
тех,кто в АТО, вы молитесь.
Лишь
за мир в Украине я Бога прошу.
За
это и вы все молитесь.
23.07.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №118010911900
Ваш заголовок
43. ЗМІ ВОРОЖІ ЗАБРЕХАЛИСЬ
ЗМІ ворожі забрехались:
Брешуть нам на кожнім кроці.
Невже їх вчили брехати
Вчителі їх на уроці?
Невже створені брехати,
Щоб людей ввести в оману?
Правду геть не хочуть знати.
Піддаються всі обману.
Чи мати ще з пеленок
Їх вчила брехати?
У театрі таких сценок
Нам не показати.
Про бендерівців всі брешуть,
Брешуть про нацистів.
Язиками тільки чешуть,
Роблять з нас фашистів.
Чому ж правду ЗМІ не хочуть
Людям розповісти?
Тільки вже щораз торочать,
Що ми терористи.
Так майстерно ЗМІ навчились
Правду приховати.
І готові чесний нарід
У брехні купати.
Й гріху вони не бояться,
Що роблять наклепи.
І від того,що так брешуть,
Не болять щелепи.
Жодне ЗМІ не каже світу,
Що війська ворожі
Окупують Україну,
Мов змії негожі.
Важку техніку військову
Розставили всюди.
Й щоб повірив світ їх слову,
І боялись люди.
Ті зелені чоловічки,
Як їх називають,
З автоматів і гвинтівок
У людей стріляють.
А чабан їх запевняє,
Що не їх військові.
Що це війська українські,
Лишень чужомовні.
Окупують Україну
У Криму й зі Сходу.
Не дають спокійно жити
В нас всьому народу.
ЗМІ ворожі не засвідчать,
Що нас окупують.
Кількість техніки не лічать
І правди не чують.
Правду всю перевертають
З голови на ноги.
Окупанти заїжджають
На наші дороги.
Спростовують ЗМІ ворожі
За Кримські події.
Принижують весь наш нарід,
Вбивають надії.
Але війська українські
Не зраджують клятві.
Не зраджують українці
Й стоять всі на варті.
Але всяко ЗМІ всі брешуть,
Чешуть язиками.
Та не знають вони зовсім,
Що Бог завжди з нами.
Найболючіше нам знати,
Що рідні нам люди
Правду чуть ніяк не хочуть,
Й теж брешуть усюди.
ЗМІ ворожі тільки несуть
Брехню несусвітню.
Хто на Сході й з ким воює,
Й пітьма де, й де світло.
Та коли вже перестануть
Ті всі ЗМІ брехати?
Чи до правди коли стануть?
Й дальше що чекати?
Як вже хочеться спокою
По всій Україні!
Щоб не стати більш до бою
Ні одній людині!
26.04.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010812589
44.ОТКУДА ТЫ ПРИШЁЛ СЮДА, СЫНОК
Откуда ты пришёл сюда, сынок?
С какой страны, с какой ты деревеньки?
Не подступил ли у тебя комок?
Что стал с ружьём ты здесь на четвереньки?
Что скажешь ты своим родным теперь?
Иль промолчишь и слова не промолвишь?
Господь заплатит всем вам, ты поверь…
Или дела свои ты не припомнишь?..
Не делай зла! Прошу тебя – уйди…
Уйди домой, одумайся, покайся!
Не знаешь ведь, что ждет там впереди…
Во всём перед людьми признайся.
Кто дал приказ тебе сюда идти?
Какую обещали вознаграду?
Кого встречал ты на своём пути?
Ужель ты не встречал в пути преграду?
И сердце мол не вздрогнуло в груди,
Когда тебе приказ этот отдали?
Помилованья ты теперь не жди…
Из-за таких, как ты, все люди погибали.
Как сможешь ты теперь смотреть в глаза?
Что скажешь ты родным своим и детям?
Всё кончится, как кончилась гроза,
Но не простят тебе то ни за что на свете.
04. 05. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114050500827
45. ЗА ДОЛЮ УКРАЇНИ ПОЛЯГЛИ
За долю України полягли
Найкращі доньки і сини народу.
Життя за Україну віддали,
Проливши кров,немов із відер воду.
За Україну вже цвіт нації поліг,
Майдан скропивши потом…ну і кров'ю.
Від кулі ворога ніхто вижить не зміг…
Та в серці до Вкраїни із любов'ю.
За Україну гинули бійці,
Сміливо йшли назустріч вражим кулям,
Від катувань нечисленні синці,
Та стали всі під автоматів дула.
За Україну йшли в нерівний бій,
За незалежність,волю і свободу.
Боролися за здійснення цих мрій
Сини і доньки нашого народу.
За Україну впали у бою:
За її нарід , землю і водицю.
Тепер за всіх я Господа молю…
Молю за мир,щоб в крові не втопиться.
08.05.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010811317
Ваш заголовок
40. А УКРАЇНА ХОЧЕ ЦІЛА БУТЬ
Ніхто не думав, звісно, й не чекав,
Що Україну будуть шматувати…
Та знав усе почвара, добре знав,
Готовий й матір рідну запродати.
А Україна хоче бути, буть,
Щоби ніяк її не шматували…
Тут люд живе, святі отут живуть,
Що землю рідну свято шанували.
І дуже прикро бачити наш Крим,
Ще й біль за схід – то рана України.
Молюсь за них, щоб не пішло все в дим
Й щоб не постали скрізь отам руїни!
Що наверзлося клятим москалям?
Чи не земля українська, святая...
Мужі Вкраїни сплачують життям
І всіх за мир на молитви скликають.
05. 03. 2014 р.
© Copyright:Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публикацію №114050411323
41. ВЖЕ СОРОК ДНІВ МИНУЛО З ТОГО ДНЯ
Вже 40 днів минуло з того дня,
Як полягли безсмертнії герої.
Як тіла їхні прийняла земля,
Як всі вони зібрали тут набої.
Вже 40 днів минуло відтоді,
Як ріки крові потекли майданом.
Як гинули в нерівній боротьбі
Герої сотні з нелюдом - тираном.
Вже 40 днів минуло,наче мить,
Як рана України розятрилась.
Та рана й по сьогодні всіх болить,
Адже слізьми Вкраїна вся вже вмилась.
Вже 40 днів минуло,наче день,
Коли життя герої всі віддали.
І слухали жалобних лиш пісень...
На порятунок всі вони чекали.
Вже 40 днів сплило ,наче вода.
Лунали постріли і гинули герої.
Коли герої віддали життя,
Й зачервоніли вулиці від крові лиш
людської.
Вже 40 днів герої в небесах,
Без них домівки тут же опустіли.
Та сняться нам вони у наших снах,
Але,на жаль, навіки оніміли.
Вже 40 днів ми молимось за них,
За їхні душі й неньку - Україну.
Нема байдужих ні дорослих,ні малих…
Наші молитви до Бога за них линуть.
02.04.2018 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010900258
42. УКРАЇНА НА КОЛІНАХ МОЛИТЬСЯ ДО БОГА
Україна на колінах
Молиться до Бога
Через те у врагів наших
Злоба і тривога.
Бісяться ті воріженьки,
Нема що сказати.
Бо наш нарід Україну
Не хоче віддати.
Україна на колінах
Стоїть перед Богом.
Та не стане на коліна
Пред катом безрогим.
А поставить на коліна
Україну рвуться.
Захопити святу землю
Й розтоптать беруться.
Не піддасться Україна
Лютим оккупантам.
Не дасть себе шматувати
Підлим деверсантам.
Не дасть нелюду чужому
Себе пригнобити.
Не втрача народ надії
Кращим життям жити.
23.04.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №118010812747
Ваш заголовок
37. МІЙ СИН В ОБІЙМАХ ПОЛУМ'Я ТАМ БУВ
Мій син в обіймах полум`я там був,
Огненні язики його лизали…
Пекельний страх на собі він відчув...
Летіли кулі – упритул стріляли...
Бруківкою закидали його,
Коктейлем Молотова теж в нього влучили.
А врятувало там сина мого-
Лежачого щитом його накрили.
А він з вогню виносив сам людей,
Життя людські постійно він рятує.
Все ж там багато бачено смертей…
Відтоді крик і плач він завжди чує.
Був син в обіймах полум`я не раз,
Не раз дивилась смерть йому у очі.
Але людей рятує він щораз:
І вдень,і вранці й,навіть,серед ночі...
27. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114030201101
38. ГРІХУ ВОНИ НЕ БОЯЛИСЬ
Окрім вражого каналу,
Глузду у них зовсім мало.
Куфайки й кірзових чобіт…
Цьому дивується весь світ.
Називають нас БЕНДЕРИ,
Хоч самі є мародери.
Так,як діяли в столиці ,
Хай вернеться їм в сториці.
Нас нищили,нас громили,
Не думали,що робили.
Перехожих катували,
Ублюдками називали.
Хоч самі вони тварюки,
Що завдали людям муки,
Що заставили страждати…
Цього слід було чекати.
Гріху вони не боялись,
Над людьми кати знущались.
Розгромили все на світі.
За це в пеклі їм горіти.
Нелюдом як можна бути?
Правду не хотіли чути.
Йдіть від нашого порогу
І забудьте цю дорогу!
28.02.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018
Свідоцтво про публікацію №118010811883
39. СКАЖИ, ПОЧВАРО
Скажи, почваро, що ж бо ти накоїв?
Навіщо військо кинув на народ?
Навіщо нелюдів-беркутівців озброїв?..
Скажу тобі: «Тиране, ти – урод!»
Скажи, тиране, хто давав поради?
Чиї вказівки здійснював щораз?
Народ не подарує твої зради…
За все настане плата – прийде час!
Чи ти, тиране, нелюдом зростав?
Чи, може, вже таким і народився?
Що люди встануть – цього не чекав…
Що зла не буде… – в груди завжди бився.
Хотів вести Вкраїні в трах-барах…
Хотів народ увесь в крові втопити…
Засіяти поскрізь страждання, страх…
Народ як жив - вовіки буде жити!..
04.03.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114050411149
Ваш заголовок
34. РІЧКА КВІТІВ
Річка квітів по майдану простягнулась…
Десь отам і там плила героїв кров...
Гра у смерть із нелюдом відбулась,
Хоч із уст лунало безліч молитов.
Квіти, квіти... По краях лампадки -
День і ніч вони палахкотять…
А герої… і не мали гадки,
Що будуть у сирій землі лежать.
Море квітів… Біль не ущухає
Й наче голосом героїв, гомонить...
Вся Вкраїна в сльозах потопає…
В усіх душа… душа у всіх болить.
26. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрив, 2014
Свидетельство о публикации №114030101123
35. АЛЕЯ ПАМ'ЯТІ
АЛЕЯ ПАМ`'ЯТІ у квітах і свічках...
Усюди плями від калюжі крові.
Тіла героїв, жертви, що на прах
Перетворилися… – від братньої любові.
В повітрі запах крові ще й тепер...
Калюжа крові… нишком засихає...
За Україну кожен з них помер –
І пам'ять про героїв не вмирає.
Живіть герої – в пам`яті людей…
А люди по АЛЕЇ – без упину.
В скорботі йдуть, за руки і дітей… –
Щоб показати: тут… за нас загинув...
АЛЕЯ ПАМ`'ЯТІ... А пам`ять не для всіх…
Та люди будуть нею прямувати.
Багато хто тут вижити не зміг –
Усіх їх ввік будемо пам'ятати.
27. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114030200733
36. МАЙДАНЕ, МАЙДАНЕ, БОЛЯТЬ ТВОЇ РАНИ
Майдане, Майдане, болять твої рани
І кров витікає із них…
Майдане,Майдане,тебе люд догляне,
Бо звук вже від пострілів стих.
Майдане, Майдане, печуть твої рани –
У всіх, обгорівши вшент, тіло пекл;.
Хоч вірю, Майдане, що спокій настане,
Й не буде того, що було.
Майдане, Майдане, глибокії рани,
Ще й рани у душах людей.
Майдане, Майдане, життя краще стане
Й не буде безглуздих смертей.
27. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114050410655
Ваш заголовок
31. ПРИЙДИ ДО МЕНЕ, МАМОЧКО, ПРОШУ
Прийди до мене, мамочко, прошу,
На тебе, як ніколи, я чекаю –
У собі кулю ворога ношу –
Від тої кулі… мамо… помираю...
Прийди до мене, мамо, не барись,
Нехай тебе обійму наостанок...
За супокій душі все ж помолись...
Я жити хочу... – Бог мені в тім свідок.
Прилинь до мене, мамочко, прилинь,
Я розповім… за кого помираю…
Усю роботу вдома за… покинь...
Прилинь, рідненька, я тебе благаю!..
На крилах, мамочко, до мене прилети
І спробуй хоч мене порятувати...
Безжально зранили мене оті кати -
Тепер без мене будеш доживати.
26.02.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022801179
32. ВСІХ УБІЄННИХ ПРИЙНЯЛА ЗЕМЛЯ
Всіх убієнних прийняла земля:
Кого замучили, а кого й куля вбила.
Тепер не повернуться звідтіля,
Навіть як мати б рідна їх просила.
Не зможуть встати знову, стати в стрій -
Лише у пам`яті залишаться навіки…
Вони сміливо пішли в нерівний бій,
А по землі текли криваві ріки.
Тепер лежать вони в сирій землі,
Лежать собі, навіки спочивають…
Патьоки крові снуються по землі –
Що там накоїлось? – Лиш круки галасають….
26.02.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114030100563
33. ТРАГЕДІЯ ВКРАЇНИ СКОЛИХНУЛА СВІТ
«Війна… в Украйні» – сколихнуло світ,
Здригнулася поскрізь земля від болю...
В усіх з чола стіка холодний піт:
«Загинули?!» «Герої!..» – «Так… За волю!..»
Ридає світ із нами усіма,
Ридає світ за нас, за Україну...
А нелюд дивиться на все це крадькома..
Закатував би всіх, навіть дитину.
По всьому світі плаче-тужить люд...
Та оддалік, хоч духом наче з нами.
Чекають всі: нехай звершиться суд
Над нелюдами, звірами, катами.
26. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114030100929
Ваш заголовок
28. НАС НЕ ПОВЕРНУТИ
Не плач,рідненька,мамочко,не плач-
Для тебе я назавжди буду жити...
Зустрівся на майдані нам палач,
Який бездушно порішив нас вбити.
Не плачте,рідні,я для вас живий...
Хоч дуже не хотів я помирати.
Обов`я зок все ж виконав святий...
Та кат бездухий став людей вбивати.
Не плачте,друзі...Нас не повернуть...
Ми ангелами будемо над вами.
А наші ймення в пам`яті живуть,
Могили заквітчалися вінками.
Не плач,Вкраїно,болісний плач твій-
Свідомо йшли тебе ми захищати...
Та як держава тепер твердо стій,
А наша честь - во славі спочивати.
25.02.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022601060
29. У НАС СТРІЛЯЛИ, НАЧЕ МИ ОРЛИ
У нас стріляли, наче ми орли,
Стріляли так, щоби одразу вбити,
Тож вижить на Майдані не могли,
Бо рідну землю понад все любити.
Немає слів, щоби вам передать,
Як ми хотіли жити, жити, жити...
Нізащо не хотіли умирать,
Та довелося голови зложити.
Усі свідомо ми на смерть ішли,
Щоби усім вам краще стало жити.
Додому не вернемося – пішли
У засвіти героями. Нас вбито...
Стріляли нелюди в усіх нас з висоти,
Стріляли за вказівкою тирана…
Вкраїно рідна, вибач нам, прости,
Що так без нас залишилася рано…
26. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022801007
30. ВСЯ УКРАЇНА ВМИЛАСЯ СЛІЗЬМИ
Вся Україна вмилася слізьми
І кров'ю вмилася… І ледь не потонула…
Нових Героїв, що були людьми,
Все ж стогонів досмертних не розчула.
За нас усіх герої полягли ж,
За кращу долю неньки-України...
Кати героїв знищили, змогли ж –
Від пострілів постогнували стіни.
Від пострілів здригалася земля
І ріки крові вулицями лились.
Небесна сотня жертвами лягла –
Кати ж у відповідь цинічно насміхались.
Вкраїна вся умилася слізьми
І плаче рідна ще і до сьогодні.
Садили землю – жертвами, людьми,
І слізні ріки лилися в безодні.
26. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022801104
Ваш заголовок
25. Я ЖИТИ ХОТІВ
Пробач мені,мамо,що я Тя покинув,
Що горя і болю Тобі так завдав.
На майдан поривався , та враз і полинув -
І на тому майдані голівку поклав.
Пробач і прости мені,рідний мій тату,
Що Ти через мене уже посивів.
Що в домовині вернувся у хату...
Прости мені,тату,я вмирать не хотів!
Пробач мені,люба,кохана дружино,
Пробач мені доню,прости м`я ,синок...
Не моя у тому,рідненькі,провина,
Що я в домовині ,як з квітів вінок.
Пробач мені ,сестро,прости мене ,брате...
Пробачте,дідусю...Бабусю,простіть.
Я ЖИТИ ХОТІВ-НЕ ХОТІВ ПОМИРАТИ!
За душу маю ви молитви моліть.
Простіть мене ,рідні,знайомії,друзі...
Пробачте за те,що себе не вберіг.
Віднині за мною усі ви у тузі
Й мою домовину знесли на поріг.
Пробачте за те,що вас плакать примусив,
Пробачте за те,що жалоби завдав.
Бо ж понад усе Україну я славив,
За неї , єдину ,життя своє дав...
23.02.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022400797
26. БІЛИЙ ГОЛУБ
Білий голуб сів на домовину,
Дуже сумно на усіх дививсь...
Рятував герой наш Україну
Й після кулі з усіма простивсь.
Мабуть, Ангел голубом з`явився...
І сумує з нами усіма...
Він,як всі,не раз слізьми умився,
Та й несе нам вість,що це не надарма.
Білий голуб плаче разом з нами-
Лиш не може,як людина,щось сказать...
Символ туги завжди буде з нами -
Україну буде захищать.
Ніхто й не думав голуба зобачить,
Ніхто не знав,що станеться таке...
А голуб-ангел з нами квилить-плаче-
І на сторожі за життя людське.
Цей білий голуб всім нам сповіщає,
Що чи востаннє лилась людська кров...
Катів бездушних Господь покарає
Й ніколи не повториться це знов.
24.02.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022501106
27. ВОРОЖА КУЛЯ
Ворожа куля влучила у серце...
Бездушний снайпер брав нас під приціл.
І крові витекло вже не одне відерце
Із героїчних виснажених тіл.
Хоч побратими брались врятувати,
Схилившись понад нами водномить,
Та кат бездушний їх почав вбивати...
Тепер за нас у всіх душа болить.
Стріляли нелюди без жодного промаху
Влучаючи несхибно -точно в ціль...
Кати бездушні залягли на даху...
А щоб на вас упав увесь наш біль.
Стріляли так,щоб шансу в нас не було,
Щоб не змогли ми вижить й відмстить.
Чи вам ,катам , і думки не майнуло,
Що люди... Бог... вам цього не простить.
24.02.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022501188
Ваш заголовок
22. СТОЇТЬ НАРОД ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ
Стоїть народ зі зброєю в руках,
А їхня зброя – то пісні й молитва.
Свобода й справедливість у серцях...
Але, на жаль, відбулась смертна битва.
Але, о Боже, впали у бою
Сини і доньки нашої Вкраїни,
Не боялися за голову свою...
Аж кров у венах від усього стине.
Стоїть народ, вигукує слова
І дальше вимагає прав від влади.
Вигукує, що влада не права
І не пробачить він їм тої зради.
Стоїть народ, з обуренням стоїть
Й стояти буде стільки, скільки треба,
Незламні духом, в вихори століть
Кидають погляди, запитують у неба:
Що буде далі з нами, що буде,
А буде так, як сказано у Бога,
Сягне межі, народна лють згуде,
До влади прийде іншенький небога.
22.02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022301533
23. ТИРАН СЬОГОДНІ ТРОН ПОКИНУВ
Тиран сьогодні трон покинув-
Народ з полегшенням зітхнув.
Народ в обійми знову ринув,
Бо ПЕРЕМОГУ люд здобув.
УРА-А!!!-лунає в Україні.
УРА-А!-кричить уже всесь світ.
Тепер навіки ми єдині,
На многа всіх щасливих літ.
З очей вже знову сльози ллються-
Це сльози радості течуть.
Окови вже навіки рвуться-
В отому перемоги суть.
З кайданів весь народ розкули.
Дихнути вільно вдалось всім.
Вже перемогу ми здобули -
За це ми Господа молім.
За душі вбитих всіх молімся,
Бо впали в бою всі за нас.
Полеглими за нас-гордімся
Й героїв їм присвоїть час!
22.02.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікациію №114022302065
24. НЕБЕСНА СОТНЯ В ВІЧНІСТЬ ВІДІЙШЛА
Небесна сотня в вічність відійшла,
Але у нашій пам`яті навіки…
Ворожа куля всіх їх віднайшла
І по майдані крові текли ріки.
Ворожа куля влучила у них,
Не залишивши шансу, щоб вціліли.
І крики й стогін зразу, звісно, стих...
Герої сотні стихли, поніміли.
Але не стихли наші голоси –
Ми стоголоссям кажемо: "Герої!"
Ми стоголоссям кажемо: "Прости...
Прости за те, що ти спіймав набої!"
Небесна сотне, ти для нас свята,
У нашій пам`яті ти жити будеш вічно!
Не мала ти для куль врага щита,
Саме тому загинула трагічно.
Небесна сотне, ти для нас жива!
У нашій пам`яті ти жити будеш завжди!
Не легко промовляти ті слова...
Поклали голові усі ви в ім'я правди...
23. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022301711
Ваш заголовок
19. СКАЖИ, СЫНОК, В КОГО БУДЕШЬ СТРЕЛЯТЬ?
Скажи, сынок, в кого будешь стрелять?
И кто тебя с ружьём сюда отправил?
Скажи, сынок, уж очень хочу знать,
Задачу кто тебе такую ставил?
А ведь в толпе, возможно, твоя мать
И ты, ведь, вовсе этого не знаешь…
И неужели так легко стрелять,
Не ведая, чью мать ты убиваешь.
Возможно, в той толпе стоит отец,
Стоит сестра и маленький братишка…
Неуж-то вместо сердца у тебя свинец
И ты рождён на грязные делишки?
Скажи сынок, лишь правду мне скажи,
Как вырос из тебя такой подонок?
Послушай же, сынок, ружьё сейчас сложи,
Не делай у телах людей воронок!
Скажи, сынок, откуда корень зла?
Откуда ненависть, вражда, жестокость?..
Ведь жизнь нам всем единожды дана –
А руки у крови в тебя по локоть.
Одумайся, сынок, что делаешь теперь,
Задумайся… кого ты убиваешь?!
Отчёт придётся скоро дать, поверь…
Ведь очень многого ещё не понимаешь…
Покайся же, сынок, одумайся сейчас!
Не будь убийцей своего народа!
Ответить за дела придёт черёд и час…
Защитник будь, а не убийцей рода!
22. 04. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114050407665
20. СВЯТА ЗЕМЛЯ, ЩО ЗВЕТЬСЯ УКРАЇНА
Свята земля, що зветься Україна,
Свята земля, де я з вами живу,
Свята земля, вона для нас єдина,
Свята земля, де люди мов в тилу.
Свята земля, що кровію полита,
Свята земля, де гине наш народ,
Вона одна і димом оповита,
Свята земля, що полонив цей зброд.
Свята земля, єдина й неповторна,
Свята земля, де родить святий хліб,
Свята земля, священна і соборна,
І чорний стяг цих трьох лютневих діб.
Свята земля, де гинуть мирні люди,
Де ллється кров, де голови кладуть.
Свята земля, все ж правда й спокій буде,
Катам стоптати землю не дадуть.
21. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022301805
21. ХВАЛА І ЧЕСТЬ НАРОДУ УКРАЇНИ
Хвала і честь народу України
За його мужність, волю, героїзм.
Та вимагають всі негайно зміни,
Бо геть допік вже людям цей фашизм.
Хвала усім, хто участь в цьому бере,
Хто бореться за правду всіх людей.
Та топчуть нашу землю мародери,
Катуючи невинних скрізь людей.
Низький уклін усім, хто на МАЙДАНІ,
Хто йде сміливо з ворогом на прю,
Кров всіх людей присохла на тирані...
Та ж він довіку житиме в гріху.
Героям слава, що до бою стали,
Що від ворожих куль всі полягли.
Земля всім пухом, що життя віддали...
За Україну стали, як могли.
Ганьба тиранові й його підлеглим,
Ганьба усім, хто знищує народ,
Хвала живим і слава всім полеглим!...
В скорботі ми, бо ж топче землю
зброд...
22. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022301279
Ваш заголовок
Вставай, Україно, на рівнії ноги,
З Тобою народ по всім світі стоїть.
До Тебе, Вкраїно, ведуть всі дороги
Й вели ті дороги з століть до століть.
Хто їхав куди, то до Тебе вертався,
Любов він до Тебе у серці беріг.
В любові Тобі на чужині признався
Й спішив знов сюди – на свій рідний поріг.
Усіх Ти приймаєш, мов рідная мати,
Мов мати дітей Ти в обійми береш,
Тому весь народ не буде відступати
Й любові до Тебе немає в нас меж!
За долю Твою ми молитви всі молим,
І віримо свято: Бог почує всіх нас.
Стоптати Тебе ми катам не дозволим
Й за Тебе до Бога молимось щораз.
14.02.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
СВідоцтво про публікацію №114022301883
17. НЕСЕМ МИ ХРЕСТ
Несемо хрест... за кого і за віщо...?
А хрест важкий, але не на Голгофу.
Несемо хрест і чуємо: «Ну й пощо?»
Але назад не робимо ні кроку.
Несемо хрест, наслідуєм Христа,
Вже ллється кров, та воля не вмирає.
У кожного мета в нас непроста:
Йдемо до перемоги – слава нас чекає!
Несемо хрест і падаємо з ним,
Адже свобода важко всім дається.
Ми боремось за те, що є нам дорогим,
Ми стоїмо, допоки серце б`ється.
Несемо хрест, несемо всі за всіх,
Несем за кращу долю всього люду,
Щоб радість у душі, лунав дитячий сміх!..
Молюсь за це й молитись дальше
буду!!
14. 02. 2014 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво о публікацію №114022301858
18. Я ХОЧУ БАЧИТЬ ОЧІ МАТЕРІВ
Я хочу бачить очі матерів,
Чиї сини на нас підняли зброю.
Чи радість в тих очах, чи… лютий гнів,
Коли пішли сини супроти нас, до бою.
Я хочу бачить очі тих батьків,
Що змалечку їх мужності навчали,
Чи смуток в тих очах, чи… лютий гнів,
Як їх сини свій нарід катували?
Де нитка та, що з`єднує батьків
Із тими чадами, що їх у світ пустили?
Чи є в серцях любов, чи тільки лютий гнів
За те, що чада їх людей помордували.
Чи та струна, що в їх серцях бринить
І кінцями єднає із синами,
Невже в батьків тих серце не болить
За те, що жорстко учинили там із нами?
Я хочу бачить очі тих людей,
Які безжально люд наш катували.
Чи, може, з сорому не підведуть очей?
Чи, може, в душі їх опосіли вандали?
Та вірить хочу в те, що й беркутів серця
Ніколи і ніяк не зачерствіють,
Що мирно достоять аж до кінця
Й підняти зброю більше не посміють!
15. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022301838
Ваш заголовок
13. ЗА УКРАЇНУ МОЛИТЬСЯ ВЕСЬ СВІТ
За Україну молиться весь світ –
Їм доля України не байдужа.
Вже Україна незалежна з двадцять літ –
А кров все ще збирається в калюжу.
Вже на коліна стали МАТЕРІ,
Тримаючи в руках святі ікони,
До них приєднуються всі мітингарі,
Вмовляють "Беркуту" шиковані загони.
Без сліз не можна слухати це все,
Без сліз не можна на це все дивитись.
Серце болить, шматується, пече...
Молюсь сама і прошу всіх молитись...
26. 01. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114012700614
14. УКРАЇНУ У КАЙДАНИ НЕЛЮДИ ЗАКУЛИ
Україну у кайдани нелюди закули:
Звідки родом, хто їх мати – раптово забули.
Та, на щастя і на диво, народ не дрімає…
Щоб розкули із кайданів, народ вимагає.
Всі народи всього світу через це повстали,
Через це усі держави на бік люду стали.
Народ знає чого хоче й цього вимагає,
Але прикро, що за правду люд наш загибає.
Одні гинуть від поранень, інші – від тортурів
Й дуже добре все це бачить нелюд з сірих мурів.
На майдані у столиці звідусіль зібрались,
Бо за правду із народу кати познущались.
Не бояться вони люду, ані кари Бога
І не дивляться, що кров`ю кропиться дорога.
Їхня черствість і байдужість гнів все нагнітає,
А народ в жалю й озлобі всіх їх проклинає.
По всій неньці-Україні люди небайдужі,
Не бояться ані влади, ані взимку стужі.
Стоять, мерзнуть на майдані, але не здаються,
Й вірять в те, що ті кайдани назавжди порвуться.
Розірвуться, зцепеніють, оковів не стане –
Й життя краще в Укаїні для нас всіх настане.
Простояли на майдані усю люту зиму,
Страху й болю натерпілись, надихались диму.
Одні кров`ю сніг кропили, інші помирали,
Але духу патріотів не позатрачали.
Усі спільно до молитви стаємо щоразу
І полегшення на душах чуємо одразу.
Україна стрепенулась, проснулась од болю,
Хоче завжди в правді жити, мати щастя й волю.
Сили духу вистачає у простого люду,
Щоб боротись, не здаватись, не боятись суду.
Бо всі знають, що осудить кожного суд Божий,
Від сну геть усіх розбудить, усіх потривожить.
Знаю, вірю, сподіваюсь, що небесні сили
Допоможуть нам у всьому, про що ми просили!
09. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікациію №114022301975
15. ВСТАВАЙ, УКРАЇНО, ПРОБУДИСЯ ВІД СНУ
Вставай, Україно, пробудися від сну,
Бо ворог не спить, не дрімає.
Захищай, Україно, незалежність свою,
Бо нелюд в людей вже стріляє.
Проснись,Україно, дрімати не смій!
Бо люди вже мирнії гинуть.
З Тобою ми всі, Ти з нами тут стій –
Хай зброю вже "беркути" кинуть!
Вставай, Україно, на ноги вставай,
Не смій на колінах стояти!
Проснись, Україно, не спи, не дрімай!
Тебе не посміють топтати!
Вставай, Україно, з Тобою ми всі,
За Тебе всі моляться Богу.
Живи, розквітай у своїй всекрасі
Й не чуй більш про біль і тривогу!
13. 02. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022301904
10. ЯК ЖИТИ ДАЛІ? ДАЛІ ЯК НАМ БУТЬ?
Як жити далі… Далі як нам буть?
Чого чекати у кожну хвилину?
Ніхто нікого вже не хоче чуть...
Лише стоять на полі до загину.
Лунають постріли і вибухи гранат,
Вогнем палають люди і будівлі.
Що буде далі, що іще чекать?
Бо ж множаться щодень уже загиблі.
Невже свої своїх можуть вбивать?
Невже так легко й просто це робити?
Взялись до зброї – й ну ж бо всіх стрілять...
Взамін за те, щоб Господа молити.
22. 01. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022302035
11. СТОЯТЬ МАТЕРІ НА КОЛІНАХ
Стоять матері на колінах,
Благають про спокій і мир,
Щоб почули в мурованих стінах,
Щоб не було в людей від куль дір.
Стоять матері і благають,
Все благають за дочок й синів…
А довкола людей убивають –
Розгорівся ще більш людський гнів.
Але ж хто матерів цих не чує?
В кого серце в груді не щемить,
Проти свого народу воюють
Й не бояться з гріхом дальше жить.
У всіх матерів серце рветься
За долю й життя всіх дітей.
Коли вже бандит схаменеться
Й не буде знущатись з людей?
Стоять матері перед катом –
З очей сльози-ріки течуть,
Продовжують ката благати,
Вимолюючи всім чесну путь.
25. 01. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022302008
12. БОЖЕ, ЗГЛЯНЬСЯ ТИ НАД НАМИ
Боже, зглянься Ти над нами –
Над усім народом,
Будь навіки разом з нами,
З українським родом!
Поможи нам пережити
Ці часи важкії,
Щоб не гинули більш люди,
Хлопці молодії.
Поможи, щоби та влада
Врешті схаменулась,
Й краща доля українцям
Врешті-решт всміхнулась.
Дай же, Боже, кращий розум
Уряду і владі –
Щоб не стали вони більше
Людям на заваді!
Щоби кров'ю не вмивалась
Земля українська,
Щоби лицем повернулась
Ця влада злодійська.
Зглянься, Боже, над народом,
Поможи в усьому,
Щоб з майдану живі згодом
Вернулись додому!
Поможи нам, Боже, жити
В вільній Україні,
Щоб загрози більш не було
Ні одній людині!
Щоб ми всі життю раділи,
Господу молились,
Щоб знущатись з нас не сміли,
Не сміли глумитись.
Щоб збирались на майдані
Свята святкувати,
Щоб убивств й знущань з народу
Більше нам не знати!
Будь нам завжди в допомозі,
Царю наш Небесний,
Щоби не був ув облозі
Наш народ чудесний!
Під опіку всіх бери нас
О, Пречиста Діво,
Щоб не було ворожнечі
Та й не стало гніву!
Нехай Ангел-охоронець
Нас охороняє,
А сам Отець наш Небесний
Всім нам помагає!
Хай Спаситель, що родився
На Різдво Христове,
Допоможе врятувати
Людство це чудове!
Всі ми смертні, народ грішний,
Та Бога благаєм –
Допомоги й порятунку
Від нього чекаєм.
Віра в те, що нас почують
І Господь, і влада,
Й більше вже не запанує
Ні обман, ні зрада!
25. 01. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікациію №114012608923
Ваш заголовок
7. МИ КРІЗЬ ВІЙНУ ПРОЙШЛИ В АФГАНІСТАНІ
Ми крізь війну пройшли в Афганістані,
Вціліли у нерівному бою.
Для когось на майдані ми незвані,
Але по зову серця ми в строю.
Майже за місяць ми відчули втому,
Та маєм гадку-влада повернеться лицем.
Не повернемось з майдану ми додому,
Допоки правда не ввінчається вінцем.
Нам не звикати у тилу стояти.
На барикадах теж приходилось стоять.
Не знаєм,що від влади нам чекати,
Але вже більш не будем відступать.
Пройшли ми пекло і вогонь палючий,
Горіли ми в вогні колись не раз.
Дріт натягнули між людьми колючий,
Й забрать його настав уже той час.
Ми – воїни війни в Афганістані,
Ми там вціліли й хочем в мирі жить.
Народ наш опинився в важкім стані,
Й не можем ми нічого не робить.
30.12 . 2013 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2013
Свідоцтво про публікацію №118010800664
8. ЗА ЩО УКРАЇНЦІВ ЗАГНАТЬ ХОЧУТЬ В КУТ?
За що українців загнать хочуть в кут?
За що у ярмо знов загнати?
Про це весь народ хоче правду почуть...
Та й хочуть про це усі знати.
Чому не питають тут думки людей,
Що хочуть щоб добре жилося.
Не думають чом про майбутнє дітей?
Чому уже так повелося?
Де правда й чи була та правда колись?
І де тую правду шукати?
Нарікання народу давно відбулись...
Й чого далі люду чекати?
Що буде з старими,з жінками,з дітьми?
Що буде тепер з простолюдом?
Розтопчуть невже весь народ чобітьми?
Чи завершиться все Божим судом?
А хочеться так,щоб всі в мирі жили,
Щоб ніхто не гнобив тут нікого.
Щоб рідні й чужі всі щасливі були
Й не знущались ніколи й ні з кого!
17.01.2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114022401491
9. СТОЇТЬ МІЙ СИН
Стоїть мій син на варті всього люду,
Стоїть за мир і спокій між людей.
А я молилась і молитись буду...
Вночі й на мить не зіщулю очей.
На превеликий жаль вже гинуть люди
І кров'ю скроплено вже білий сніг...
О Господи! Коли вже спокій буде?
Й де шлях до правди – покажи! – проліг?
Вже ллється кров... у люд, у гурт стріляють –
Нема просвітку, і нема кінця.
Хто не утік, звіряче добивають...
І кожен – КАТ, а не БОЄЦЬ з лиця!
Стоїть мій син, а моє серце рветься,
Бо знову втрати, знову ллється кров.
Молилась і молюсь я, допоки серце б'ється,
Щоб всіх нас Бог позбавив тих оков!
22. 01. 2014 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2014
Свідоцтво про публікацію №114012405765
Ваш заголовок
4. І ЗНОВ МАЙДАН
І знов МАЙДАН, і люди у тривозі
Стоять і мерзнуть день увесь, і ніч,
А ті, хто зараз з ними буть не в змозі,
Сидять, молитвою мудрують – в чому річ…
Невже ніхто НАРОД не поважає?
А ті НІХТО – це влада, перш за все,
Що лиш обіцянками нарід потішає?
Кричать з трибун: "НАРОД понад усе!"
Стоять і мерзнуть, правду хочуть знати –
Чого чекати, скільки ще терпіть?!
Невже не мож народ свій шанувати?
Чому так з нами… Правду ж бо скажіть?!!
Єдині духом й вірою зібрались,
Єдині думкою й бажанням краще жить,
Адже не раз обману всі піддались
Й за це душа так рветься і болить.
29. 11. 2013р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2013
Свідоцтво про публікацію №113120201278
5. ГУДЕ МАЙДАН
Гуде Майдан, мов бджоли, що рояться,
Лунають голоси з-поміж людей.
Сміливці там, що влади не бояться,
Виборюють майбутнє для дітей.
Стоять студенти, люди небайдужі,
Стоять за себе й за своїх батьків…
Та крові пролилася вже калюжа
Й ще більше розгорівсь народний гнів.
Обурення зросло й буде іще зростати.
Все гірше й важче робиться стоять.
Й ніхто не знає далі, що чекати,
Але народ не схоче відступать.
Щоб тільки другі Крути не відбулись,
Щоби без втрат і кровопролиття,
Щоби чиновники нарешті схаменулись,
Щоби ніхто там не віддав життя.
02. 12. 2013р.
.© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2013
Свідоцтво про публікацію №113121001354
6. МИРНОГО НЕБА І СПОКОЮ ХОЧУТЬ
Мирного неба і спокою хочуть,
Щоб крові людської не бачив ніхто,
Та біль і обурення проймає, точить –
Стоїть на Майдані не жменька й не сто...
Щоб кров не лилася і втрат щоб не було,
Щоб ніхто не поклав там життя...
Обурення всіх вже до краю сягнуло
Й події оті не підуть в забуття.
Щоб кров не лилась й не було стрілянини,
Щоби сліз не було й ніхто болю не знав.
Щоб до людей не так, як до скотини,
Щоб народ недарма Майдан простояв.
Щоб не було війни, щоб з людей не знущались,
Щоб мирно до спільної думки дійшли.
Щоб радше для радості всі там збирались
І рішення мудре в цій справі знайшли!
08. 12. 2013р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2013
Свідоцтво про публікацію №113121001358
Ваш заголовок
1. ЗІБРАЛИСЬ ЛЮДИ НА МАЙДАНІ
Зібрались люди на майдані
Обстоювать свої права.
Вони давно вже в кут загнані –
З жалем вигукують слова.
Одні із відчаю прибули,
Інші в зневірі тут стоять,
Та обіцянок не забули –
Тож щиру правду хочуть знать.
Прибули з різних регіонів
Студенти, молодь і старі.
До них доходять звуки дзвонів...
У всіх проблеми чималі.
Майдан назвали ЄВРОПЕЙСЬКИМ –
Адже відомий його зміст:
Ділитись досвідом житейським
Сюди прибули з сіл і міст.
Хочуть достукатись до влади,
Щоби почули все ж вони,
Щоб не стояли на заваді,
Й не було крові та війни…
28. 11. 2013.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2013
Свідоцтво про публікацію №113113000131
2. ВІД ПОМАРАНЧЕВОЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ
Від ПОМАРАНЧЕВОЇ дев'ять літ минуло –
До ЄВРОПЕЙСЬКОЇ лишився один крок.
Обурення країв своїх набуло
І не сягнув народ з небес зірок.
Знову Майдан і площа Європейська
Наповнились обуренням людей.
Культура не у всіх геть європейська,
Та дуже шкода перш за все дітей.
Нема майбутнього у них, хоч обіцяли –
Та сьогодення є жорстке і гидке…
Є те, чого ніяк не завбачали –
Народ запустить владу у піке.
Народ зневірився давно уже в усьому...
Не вірить обіцянкам і словам.
Чому це так? І полягає в чому?
... І знову чути: "Обіцяю вам..."
Мороз на вулиці, а люди на майдані.
Вже й снігу рясно, а народ стоїть.
Для когось вони гості там незвані...
Вони всі там, бо їм душа болить....
28. 11. 2013 р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2013
Свідоцтво про публікацію №113112900851
3. БУРЯ НЕ ВЩУХАЄ
Який вже день, та буря не вщухає,
Народ спішить на площу звідусіль.
Ідуть й не знають, що на них чекає,
Та їм не піднесуть там хліб і сіль.
Народ стоїть і в сніг, і в дощ, і в холод,
Стоять і мерзнуть ради всіх людей.
Крім холоду, ще й дошкуляє голод,
Але ж обстоюють майбутнє всіх дітей.
Стоять усі з надією на краще,
Думки плекають про турботу за людей,
Але стояти щораз важче й важче...
Стоїть народ тут з різних областей.
Стоять і моляться, щоб влада їх почула,
Стоять із вірою у краще майбуття –
Щоб обіцянок влада не забула
Й не виживати щоб – за кращеє життя.
Юрма людей помітно все зростає –
Лишають дім, прямують на майдан.
Обурення й зневіра не вщухає,
Панує в Україні балаган.
Хочуть почути... – та не просто чути,
Що зроблять так, щоб стало краще жить...
Не на майдані – вдома хочуть бути...
Але всі тут, бо їх душа болить.
29.11.2013р.
© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2013
Свідоцтво про публікацію №113113000662